19 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/29533/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року (суддя Дєєв М.В.) в справі № 160/29533/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправним та скасування рішення №0463500017523 від 15 жовтня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01 січня 1980 року по 31 березня 2000 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ; період строкової військової служби з 23 листопада 1982 року по 16 листопада 1984 року; повторно розглянути заяву від 08 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №0463500017523 від 15.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.01.1980 року по 31.12.1998 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та період строкової військової служби з 23.11.1982 року по 16.11.1984 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга містить обставини, за якими відповідачем відмовлено у призначенні позивачу пенсії, які є аналогічними підставам прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії.
Також зазначається, що для зарахування вище вказаних періодів необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював позивач, на підставі первинних документів за час виконання роботи. Для підтвердження періоду військової служби необхідно надати довідку з територіального центру комплектування та соціальної підтримки про період проходження військової служби.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення №0463500017523 від 15.10.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та в якому зазначено, що вік заявника 60 року, страховий стаж особи становить 25 років 18 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: за записами трудової книжки, оскільки дописана дата народження; роботи в колгоспі за довідкою №1886 від 19.09.2024, оскільки по батькові зазначено не повністю; строкової військової служби, оскільки у військовому квитку рік народження не читається.
Відповідно до трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_1 , дата заповнення 15.03.1983 року, наявні записи щодо роботи у спірних періодах працював у колгоспі “Нива».
Суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи відповідача про незарахування періодів згідно з трудовою книжкою, оскільки дописана дата народження, вказавши, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Суд першої інстанції вважав, що записи трудової книжки підтверджують стаж роботи позивача у колгоспі у спірний період.
Крім того, позивачем надано до матеріалів адміністративної справи та на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області архівну довідку №1886 від 19.09.2024, видану виконавчим комітетом Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про кількість відпрацьованих вихододнів та заробітної плати позивача.
Відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи, оскільки по-батькові зазначено не повністю.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач не може нести відповідальність за чіткість інформації, яка зазначена, зокрема, у архівній довідці, а період роботи позивача згідно з архівною довідкою №1886 від 19.09.2024 має бути зарахований до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності довідки не встановлено, а тому архівну довідку позивача слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
З аналогічних підстав суд дійшов висновку про протиправність незарахування до страхового стажу періоду строкової військової служби.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.01.1980 року по 31.12.1998 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та період строкової військової служби з 23.11.1982 року по 16.11.1984 року.
Суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.01.1999 року по 31.03.2000 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до витягу з пенсійної справи позивача, а саме розрахунку стажу встановлено, що вказаний період був зарахований позивачу до страхового стажу.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08 жовтня 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 15 жовтня 2024 року № 046350017523 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у підстав відсутності необхідного страхового стажу.
В рішенні вказано, що вік заявника - 60 років, страховий стаж становить 25 років 18 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: за записами трудової книжки, оскільки дописана дата народження; роботи в колгоспі за довідкою № 1886 від 19 вересня 2024 року, оскільки по батькові зазначено не повністю; строкової військової служби, оскільки у військовому квитку рік народження не читається.
Також цей період роботи підтверджено архівними довідками від 10 червня 2024 року №345-Б-7-01/24 та №343-Б-17-01/24, які видані комунальною установою «Широківський трудовий архів» Широківської селищної ради на підстави документів КСП «Степове», які містять відомості про нарахування заробітної плати з січня 1990 року по грудень 2000 року.
Актами перевірки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, від 07 листопада 2024 року інформація, зазначена у довідках, підтверджена.
Спірним в цій справі є питання зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності через порушення порядку ведення трудової книжки та, відповідно, правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21 квітня 1975 року «Про трудові книжки колгоспників» (далі - постанова №310) встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу (пункт 2).
До трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (пункт 5 постанови №310).
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі - Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення - 15.03.1983 року, містить записи про роботу позивача у колгоспі «Нива».
Підставою незарахування періоду роботи позивача згідно з трудовою книжкою вказано дописання дати народження.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, період роботи у колгоспі «Нива» підтверджена архівною довідкою №1886 від 19 вересня 2024 року, виданою виконавчим комітетом Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про кількість відпрацьованих вихододнів та заробітної плати позивача.
Ця довідка також не врахована відповідачем, оскільки по батькові позивача у довідці зазначено не повністю.
Так, архівна довідка №1886 від 19 вересня 2024 року, видана виконавчим комітетом Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, про відпрацьовані трудодні та заробітної плати в колгоспі, містить наступну інформацію: «Згідно з записами в книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу ім. Щорса, колгоспу ім. ХІХ з'їзду партії, колективного підприємства “НИВА» с. Мар'ївка Павлоградського району Дніпропетровської області за 1979-2000 роки ведеться нарахування трудоднів та заробітної плати « ОСОБА_2 ».
Відтак, прізвище, ім'я та по-батькові позивача, зазначене у архівній довідці, відповідає паспортним даним позивача, а наявне скорочення по батькові, як вірно вказав суд першої інстанції, не свідчить про відмінність цих від прізвища, ім'я та по батькові позивача.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить інформацію про вироблений мінімум трудової участі за рік.
Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує право позивача на зарахування цих періодів до страхового стажу, а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Стосовно питання незарахування до страхового стажу періоду строкової військової служби суд зазначає таке.
Статтею 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Оскільки записами військового квитка позивача доведено, що ОСОБА_1 з 23 листопада 1982 року по 16 листопада 1984 року проходив строкову військову службу, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що цій період має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Підстави, за якими період військової служби не зараховано до страхового стажу, (у військовому квитку рік народження не читається) суд визнає необґрунтованими, позаяк записами, які містяться у військовому квитку, підтверджено період проходження строкової військової служби, а наявність певних дефектів у військовому квитку не може бути підставою для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стажу, адже право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок військових квитків, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його військовому квитку.
Відтак, є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірних періодів та протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.
Доводи апелянта зводяться до тверджень про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу та спростовані приведеними висновками суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року в справі № 160/29533/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року в справі № 160/29533/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 19 червня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 19 червня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко