19 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1416/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року (суддя Максименко Л.Я.) у справі №280/1416/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.06.2024 року №0662294-2410-0829-UA23060070000082704, яке винесене ГУ ДПС у Запорізькій області, яким визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 1 січня 2023 року, за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території. Позивач вказував, що відповідно, Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Запорізька міська територіальна громада з 01.02.2023 перебуває в переліку таких територій. Також позивач зазначав, що до 13.05.2024, був власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 241,3 кв.м., житловою площею 115,4 кв.м. Всупереч абзацу 1 пп.2.5.2 п.2.5 частини 2 “Положення про податок на нерухоме майно», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, відповідач не застосував до об'єкту оподаткування (будинку загальною площею 241,3 кв.м.) нульову ставку податку на нерухоме майно та незаконно донарахував позивачу податок на нерухомість по оскаржуваному податковому повідомленню рішенню від 27.06.2024, на загальну суму 8127 (вісім тисяч сто двадцять сім) гривень 10 коп. З цих підстав просив позов задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2024 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням міської ради встановлено ставки податку, то контролюючий орган був зобов'язаний керуватися цими ставками, визначаючи податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, суд вказав те, що оскільки до повноважень міської ради віднесено встановлення ставок з цього податку, а також встановлення пільг щодо сплати податку, то аргументи відповідача щодо неможливості застосування рішення міської ради у спірних відносинах, є безпідставними, так як вказане рішення не було скасовано у встановленому порядку та на час виникнення спірних відносин є чинним.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що до повноважень міської ради не віднесено перегляд (зменшення) бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, оскільки база оподаткування визначається Податковим кодексом України. У спірному ж випадку, як зазначає відповідач, рішенням міської ради фактично змінено базу оподаткування та визначено загальну площу об'єктів оподаткування, до яких застосовується нульова ставка податку. При цьому, визначена органом місцевого самоврядування загальна площа об'єктів оподаткування (як база оподаткування) не узгоджується з положеннями Податкового кодексу України. З цих підстав відповідач, вказуючи на те, що у разі суперечності між актами органу місцевого самоврядування та положеннями Податкового кодексу України, застосуванню підлягають саме положення Кодексу, зазначає про неможливість застосування рішення Запорізької міської ради у спірних відносинах.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачу на праві приватної власності протягом звітного періоду (2023 рік) належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 241,3 кв.м.
ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки форми “Ф» від 27.06.2024 №0662294-2410-0829-UA23060070000082704, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно від'ємне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, власниками житлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 8127,98грн.
З розрахунку податкових зобов'язань вбачається, що контролюючим органом застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування 120 кв.м, а ставка податку 1%.
Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Встановлені обставини фактично свідчать про те, що фактично спірним у цій справі є питання застосування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (із змінами та доповненнями), яким, у тому числі, визначено об'єкти нерухомості, що є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, 28 січня 2015 року рішенням Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради N5, внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до п.2.4.1. Положення про податок на майно (тут і надалі у редакції, чинній на час спірних правовідносин), база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно п. 2.5.2 Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
-квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
-будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
-різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Позиція позивача, з урахуванням рішення Запорізької міської ради, полягає у тому, що при визначення податкових зобов'язань контролюючий орган повинен був застосувати нульову ставку податку, оскільки загальна площа квартири, що є об'єктом оподаткування у спірному випадку, не перевищує 250 кв.м.
Позиція відповідача полягає в тому, що вказане рішення міської ради не може бути застосовано у спірних відносинах, оскільки його положення суперечать положенням Податкового кодексу України, яким визначено підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, відповідач вказує на те, що до повноважень органу місцевого самоврядування не віднесено встановлення пільгових ставок податку, а також не віднесено визначення бази оподаткування цим податком.
Надаючи оцінку таким позиціям сторін, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Приписами п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Пп.12.4.1 п.12.4 ст. 12 ПК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, крім іншого: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано статтею 266 ПК.
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 та 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України передбачено те, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно із пп. 266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Отже, виходячи з наведених норм права міська рада є тим органом, якому делеговано право встановлювати ставки податку на майно.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією відповідача про те, що таке право органом місцевого самоврядування повинно реалізовуватися виходячи із вимог Податкового кодексу України, яким визначено ставки податку, об'єкти оподаткування, база оподаткування.
В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитися з позицією відповідача про те, що у спірному випадку органом місцевого самоврядування фактично встановлено пільгові ставки для окремих платників податків, що прямо заборонено пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПК України.
Відповідно пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПК України не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Отже, вказаною нормою права запроваджена заборона на встановлення індивідуальних пільгових ставок для окремих юридичних осіб та фізичних осіб, тобто конкретно визначених юридичних та фізичних осіб, чого у спірному випадку місця не мало. Рішення Запорізької міської ради не містить перелік юридичних та фізичних осіб для їх встановлюються пільгові ставки податку.
Не погоджується суд апеляційної інстанції і з позицією відповідача про те, що у спірному випадку рішенням міської ради фактично змінено базу оподаткування та визначено загальну площу об'єктів оподаткування, до яких застосовується нульова ставка податку.
З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що база оподаткування визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України і зміст рішення Запорізької міської ради не дає підстав стверджувати, що зазначена в цьому рішенні база оподаткування є відмінною від тієї, що визначена Податковим кодексом України.
У спірному випадку, міською радою встановлено ставку податку відносно, зокрема, об'єктів житлової нерухомості - будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв.м. На думку суду апеляційної інстанції, нульова ставка податку до таких об'єктів житлової нерухомості не суперечить положенням пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, яким визначено саме граничний розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір. При цьому, суд враховує і те, що нульова ставка податку є ставкою оподаткування, яка визначається Податковим кодексом України.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав стверджувати те, що рішення міської ради суперечить положенням Податкового кодексу України, що, за позицією відповідача, свідчить про неможливість застосування рішення органу місцевого самоврядування у спірних відносинах.
З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов'язання без урахування рішення Запорізької міської ради, яким встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №280/1416/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 19.06.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров