18 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8548/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та Державної судової адміністрації України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 р. (суддя Стрельнікова Н.В) в адміністративній справі №280/8548/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01 січня 2021 р. по 31 грудня 2021 р., з 01 січня 2022 р. по 31 грудня 2022 р., з 01 січня 2023 р. по 31 жовтня 2023 р., з 01 січня 2024 р. по 09 квітня 2024 р. обчислених, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату належної їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01 січня 2021 р. по 31 грудня 2021 р., з 01 січня 2022 р. по 31 грудня 2022 р., з 01 січня 2023 р. по 31 жовтня 2023 р., з 01 січня 2024 р. по 09 квітня 2024 р. із включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 р. - 2270,00 грн., у 2022 р. - 2481,00 грн., у 2023 р. - 2684,00 грн., у 2024 р. - 3028,00 грн., із урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01 січня 2021 р. по 31 грудня 2021 р., з 01 січня 2022 р. по 31 грудня 2022 р., з 01 січня 2023 р. по 31 жовтня 2023 р., з 01 січня 2024 р. по 09 квітня 2024 р. виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 р. - 2270,00 грн., у 2022 р. - 2481,00 грн., у 2023 р. - 2684,00 грн., у 2024 р. - 3028,00 грн.;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01 січня 2021 р. по 31 грудня 2021 р., з 01 січня 2022 р. по 31 грудня 2022 р., з 01 січня 2023 р. по 31 жовтня 2023 р., з 01 січня 2024 р. по 09 квітня 2024 р. із включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 р. - 2270,00 грн., у 2022 р. - 2481,00 грн., у 2023 р. - 2684,00 грн., у 2024 р. - 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у 2021 - 2024 р. розмір її суддівської винагороди обчислено, виходячи із спеціального розміру прожиткового мінімуму, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установленого статтею 7 Закону України ''Про Державний бюджет''. Проте положеннями Закону України ''Про судоустрій і статус суддів'' передбачено інший порядок для визначення розміру прожиткового мінімуму, що застосовується під час розрахунку суддівської винагороди. Ці норми мають пріоритет і не можуть бути обмежені іншими законодавчими актами.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
У поданій апеляційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату. Нарахування та виплата суддям суддівської винагороди у 2021-2024 р. була неможливою без застосування положень Законів України "Про Державний бюджет України".
У поданій апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскільки заявлено позовні вимоги, які стосуються невиплати в повному обсязі суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 р. по 09 квітня 2024 р., то на дані правовідносини розповсюджується тримісячний строк звернення до суду, визначений ст. 233 КзпП України, який обчислюється із дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Суддівська винагорода є щомісячним періодичним платежем, тому її розмір відомий особі щомісячно. Посилання на лист-відповідь ТУ ДСА від 20 серпня 2024 р. № 08-04/4945 не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Закон №1402-VIII не дає визначення "прожиткового мінімуму для працездатних осіб" та не вказує нормативно-правового акту, яким необхідно керуватись для визначення розміру такої розрахункової величини. Урядом України та Парламентом сформовано розрахункову величину прожиткового мінімуму для суддів - 2102,00 грн. Під час формування бюджетного запиту головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють обрахунки своїх потреб з суми, яку доведено Міністерством фінансів України до відома. У цій сумі вже закладено розмір прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Письмові відзиви на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходили.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 . Указом Президента України від 07 жовтня 2005 р. №1429/2005 призначена на посаду судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя строком на п'ять років. Указом Президента України від 24 жовтня 2008 р. № 962/2008 переведена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя в межах п'ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 04 листопада 2010 р. №2681-VІ обрана на посаду цього суду безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя №952/0/15-24 від 02 квітня 2024 р. позивачку звільнено з посади судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у зв'язку із поданням заяви про відставку. Наказом Шевченківського районного суду міста Запоріжжя суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 09 квітня 2024 р. Суддівська винагорода позивачці виплачувалась протягом 2021 - 2024 р. із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 р. Приписи Закону України "Про Державний бюджет України" даному випадку застосуванню не підлягають, тому розмір посадового окладу ОСОБА_1 повинен був розрахований, виходячи із прожиткового мінімуму у 2021 р. - 2270,00 грн., у 2022 р. - 2481,00 грн., у 2023 р. - 2684,00 грн., у 2024 р. - 3028,00 грн.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо доводів про порушення позивачкою строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 р. у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком.
Стаття 233 КЗпП України в редакції після 22 липня 2022 р. більше не передбачала звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Водночас, частина перша даної статті визначає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.
Відтак, починаючи з 01 липня 2023 р., строк звернення до суду складає три місяці з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
ОСОБА_1 після звільнення з посади судді у квітні 2024 р. про порушення своїх прав в частині не нарахування та не виплати їй в повному обсязі суддівської винагороди в період з 2021 р. по 2024 р. дізналася з довідок, наданих їх Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області листом від 20 серпня 2024 р. (а.с.41 - 48), до суду звернулась 11 вересня 2024 р., тобто у встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк.
Щодо доводів скаржників суті спору слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 2,3 статті 135 Закону України ''Про судоустрій і статус суддів'' суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Законів України "Про Державний бюджет України" встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб: з 01 січня 2021 р. - 2270,00 грн., з 01 січня 2022 р. - 2481,00 грн., з 01 січня 2023 р. - 2684,00 грн..; з 01 січня 2024 р. - 3028,00 грн.; прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2024 р. у справі №240/9028/24 дійшла до висновку про правомірне застосування при розрахунку розміру посадового окладу суддів прожиткового мінімуму - 2102,00 грн.
Отже, розрахунок розміру посадового окладу ОСОБА_1 в період з 2021 - 2024 р., правомірно здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму - 2102,00 грн.
Дані обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та Державної судової адміністрації України - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 р. в адміністративній справі №280/8548/24 - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили 18 червня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий