12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7940/24
Головуючий суддя І інстанції - Сіпака А.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року в адміністративній справі №280/7940/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000133/2 від 26.04.2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000133/2 від 26.04.2024. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірне рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачене чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ “МОТОТЕХІМПОРТ» зареєстровано юридичною особою 07.11.2022. Видами діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.
02.01.2023 року, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією Leshan SanYuan Electrical Machinery Co., LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № SAN/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Компанією продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікацій: №2023-3 від 17.10.2023 року, №2023-3-z від 24.10.2023 року, рахунку-фактури: №SAN2023-3 від 05/01/2024 року, було здійснено поставку ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» товарів (подрібнювачі стеблин, кормоподрібнювачі, гранулятори кормів та комплектуючі до них).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», було задекларовано до відділу митного оформлення № 3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці партію отриманого товару за електронною митною декларацією ЕМД №24UA403070003843U7 від 25.04.2024 року (номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД - Товари №1 - №4).
До митного оформлення товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано копії наступних документів: перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №SAN/1 від 02.01.2023 року; специфікації: №2023-3 від 17.10.2023 року, №2023-3-z від 24.10.2023 року; рахунок-фактура №SAN2023-3 від 05.01.2024 року; пакувальний лист від 05.01.2024 року; сертифікат походження товару №24С5111В002/00001 від 15.01.2024 року; платіжні інструкції: №465 від 20.11.2023 року та №576 від 04.01.2024 року; технічні характеристики товару.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: Договір ТЕО №84 від 04.01.2023 року; коносамент №ZJSM24010944 від 17.01.2024 року; залізничну накладну №008071 від 10.04.2024 року; рахунок на ТЕО №2024/PF/070 від 22.04.2024 року; заявку на перевезення №58 від 10.01.2024 року; довідку про транспортні витрати №2204/1Т від 22.04.2024 року; акт виконаних робіт №28 від 22.04.2024 року.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, товариству було направлено електронне повідомлення, наступного змісту: “Повідомлення від митниці декларанту. Початок консультації з митним органом. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, прошу Вас надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ просили надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.»
Листом №2604/1 від 26.04.2024 року ТОВ «Мототехімпорт» додатково надало митниці наступні документи: прайс-лист виробника від 10.10.2023 року; комерційну пропозицію виробника від 10.10.2023 року; банкiвську платiжну iнструкцiю №576 вiд 04.01.2024.
Так, 26.04.2024 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000133/2, відповідно до якого митна вартість товарів визначена за резервним методом (метод 6).
Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000133/2 від 26.04.2024 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості були висновки відповідача про те, що:
- до митного оформлення надано рахунок на перевезення від 22.04.2024 року № 2024/PF/070, договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 04.01.2023 №84 де послуги з організації перевезення надає «Imogate Solution Sp.z.o.o.», коносамент від 17.01.2024 № ZJSM24010944 де перевізником зазначено «Zhejiang Simon International Logistics Co., LTD.», в накладній УМВС № 008071 від 10.04.2024 перевізником зазначено «UNICOM TRANZIT S.A.». Інформація, яка б підтверджувала причетність «Zhejiang Simon International Logistics Co., LTD.» до морського перевезення окрім коносаменту відсутня, а також інформація яка б підтверджувала причетність «UNICOM TRANZIT S.A.» до залізничного перевезення окрім накладної УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Imogate Solution Sp.z.o.o.», «Zhejiang Simon International Logistics Co., LTD.» та «UNICOM TRANZIT S.A.», що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та не включення всіх складових частин митної вартості;
- прайс-лист від 10.10.2023 року не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів, оскільки ціни на продукцію, що стосуються лише даної поставки та містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкуретність.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками митного органу, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, перевезення товару здійснювалось відповідно до укладеного договору транспортно-експедиційного обслуговування №84 від 04.01.2023 року з компанією-нерезидентом “Imogate Solution Sp.z.o.o.», згідно п.1.1 якого Експедитор бере на себе зобов'язання надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, в тому числі, організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених послуг.
Відповідно до умов Договору ТЕО №84 від 04.01.2023 Клієнт має право визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту, при цьому, під кожне конкретне перевезення, Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування, яка містить інформацію, зокрема про маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу) (п.1.2, 3.1.2 Договору ТЕО).
Відповідно до п.п. 2.1.2 договору транспортно-експедиційного обслуговування №84 від 04.01.2023 Експедитор має право укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів.
З матеріалів справи видно, що діючи на підставі п.п. 2.1.2 договору ТЕО №84 від 04.01.2023 Експедитор і залучив компанії “Imogate Solution Sp.z.o.o.», “Zhejiang Simon International Logistics Co., LTD.» та “UNICOM TRANZIT S.A.» як безпосередніх перевізників до перевезення вантажу залізничним транспортом.
Згідно заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №58 від 10.01.2024 року, сторонами Договору ТЕО було погоджено, зокрема маршрут доставки спірної товарної партії та загальну вартість доставки за цим маршрутом, а саме: доставка одного контейнера за маршрутом Чокінг - Тернопіль складає 5 390,00 дол. США.
Послуги з морського та залізничного перевезень товарів в даному випадку включені в єдиний рахунок на оплату ТЕО №2024/РF/070 від 22.04.2024 року. Згідно із платіжною інструкцією №860 від 12.06.2024 року позивачем було здійснено оплату послуг з перевезення.
Відповідно до листа компанії “Imogate Solution Sp.z.o.o.» від 22.04.2024 року, сума транспортних витрат на перевезення вантажу в контейнері MRKU5498991, BL ZJSM24010944, які прямують з порту Чонгкінг, Китай на адресу компанії ТОВ «Мототехімпорт» склала 5390.00 USD., в тому числі перевезення за маршрутом Чонгкінг, Китай - Доршенть та НРР - 4770.00 дол. США, ТЕО за межами кордону України - 30 дол. США., доставка за маршрутом Доршенть/Вадул-Сирет - Тернопіль складає 890.00 дол. США. Перевалка включена у вартість. Страхування вантажу не проводилось.
Декларант ніяких господарських стосунків з цими третіми особами не мав.
Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування
В свою чергу, позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на експедитора.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження позивачем транспортної складової імпортованого товару.
Що стосується посилань відповідача на те, що прайс-лист від 10.10.2023 № б/н не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів, оскільки ціни на продукцію, що стосуються лише даної поставки та містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкурентність, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, що прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості товарів та необхідності його скасування.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року в адміністративній справі №280/7940/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва