19 червня 2025 р.Справа № 520/7911/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву судді Жигилія С.П. про самовідвід у справі № 520/7911/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ХКФ ЮНІСОФТ»
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області, в якому просило суд визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області вiд 04 сiчня 2023 poку № 00001270709
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04 січня 2023 №00001270709 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 208864, 42 грн.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» сплачену суму судового збору в розмірі 2684, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Русанова В.Б.) від 25.01.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 по справі № 520/7911/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 13.02.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №520/7911/23 скасовано. Справу №520/7911/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення.
На зазначене рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» подало апеляційну скаргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 справу № 520/7911/23 розподілено до провадження судді П'яновій Я. В. (склад суду: головуючий суддя - П'янова Я. В., судді - Присяжнюк О. В., Русанова В. Б.).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 520/7911/23.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 задоволено заяву судді Русанової В. Б. про самовідвід у справі №520/7911/23.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 у справі № 520/7911/23 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - П'янова Я. В., судді: Присяжнюк О.В., Жигилій С.П.
До моменту відкриття апеляційного провадження у справі колегією суддів встановлено, що суддя Жигилій С. П., будучи членом колегії, брав участь у вирішенні цієї ж справи, за наслідком розгляду якої ухвалено постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 13.02.2025.
Зазначені обставини стали підставою для заявлення самовідводу судді Жигилія С. П. у розгляді зазначеної справи, з метою забезпечення відсутності будь-яких сумнівів учасників справи у безсторонності та неупередженості судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Колегія суддів, дослідивши заяву про самовідвід, вважає за необхідне задовольнити її з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено і гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є фактори, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі "Білуга проти України", від 28.10.1998 у справі "Ветштайн проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
У преамбулі Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 ХІ З'їздом суддів України, зазначено, що забезпечення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна винятково на підставі Конституції, законів України й міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.
В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об'єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов'язання захистити інтереси громадянина та суспільства.
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Враховуючи те, що суддя Жигилій С. П., будучи членом колегії, брав участь у вирішенні цієї ж справи, за наслідком розгляду якої ухвалено постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 12.02.2025, на підставі положень ч. 2 ст. 37 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст. 31, 36, 37, 39, 40, 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву судді Жигилія С. П. про самовідвід у справі № 520/7911/23.
Матеріали справи передати до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду для повторного автоматизованого розподілу згідно з ст. 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя П'янова Я.В.
Судді Присяжнюк О.В. Жигилій С.П.