19 червня 2025 р.Справа № 641/3270/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
позивача ОСОБА_1
представника відповідачів Федюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 (суддя: Щепелева Г.М., м. Харків) по справі № 641/3270/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач-1, УПП в Харківській області ДПП), Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач-2, ДПП), в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕНА № 4607574 від 29.04.2025 про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо позивача та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірна постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем швидкісного режиму та ПДР України не порушено. Крім того, заперечує керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом. Вказує, що під час розгляду справи інспектором не надано достатніх доказів скоєння адміністративного правопорушення саме позивачем.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 по справі № 641/3270/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 по справі № 641/3270/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що спірна постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено, що саме скаржник керував транспортним засобом у момент фіксації перевищення цим транспортним засобом допустимої швидкості.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідачів, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4607574 від 29.04.2025, винесеною інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Терентьєвим Романом Валерійовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину в межах міста Харкова.
Так, як вбачається з вказаної постанови, ОСОБА_1 29.04.2025 о 07:47 год. по вулиці Нескорених (ст.м. Героїв праці) поруч будинку № 2г в м. Харкові, керуючи транспортним засобом Scoda, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 31 км/год, а саме рухався зі швидкістю 81 км/год.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пунктом 12.4. Правил визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 1 статті 122 КУпАП, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Судовим розглядом встановлено, що 29.04.2025 інспектором 2 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Харківській області Терентьєвим М.В. винесено оскаржувану постанову серії ЕНА № 4607574, за змістом якої ОСОБА_1 29.04.2025 о 07 год. 47 хв. у м. Харкові на вул. Нескорених, 2 Г, керував транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 81 км/год., чим перевищив встановленні обмеження швидкості руху в населеному пункті на 31 км/год й порушив п. 12.4 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Даною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн..
У графі постанови 7 «До постанови додаються» зазначено «відео з приладу трукам номер кадру 34036, бодікамера № 472912».
Відповідач на підтвердження вчиненого позивачем правопорушення надав показання лазерного вимірювача швидкості руху приладу TruCam 000748, відеозапис фіксації перевищення швидкості, а також роздруківку фіксації з фото транспортного засобу, яким керував позивач, з вказівкою на координати (геолокацію), а також із зазначенням швидкості.
На фотокартці від 29.04.2025, час: 07:47:46, зафіксовано, що вимірювання швидкості руху транспортного засобу під керуванням позивача відбулося за координатами широта: 50° 1' 42.25" N та довгота: 36° 19' 14.42" Е, (м. Харків, вул. Нескорених).
На відеозаписі фіксації перевищення швидкості з приладу TruCam 000748 вбачається, що саме на автомобіль Scoda, державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухається, наведено покажчик вимірювання швидкості. На відео з приладу міститься інформація, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/ год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год.
Крім того, у відповіді Мінекономрозвитку ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») від 01.10.2019 за №° 22-38/49 зазначено, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Окрім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.
Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний «TruCam LTI 20/20». Міжповірочний інтервал для нього становить 1 рік.
Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32360 від 26.11.2024, виданого ДП «Укрметртестстандарт», щодо повірки лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TRUCAM» LTI 20/20, серійний номер ТС 000748, встановлено, що свідоцтво чинне до 26.11.2025.
У той же час фіксація правопорушення відбулася 29.04.2025. Таким чином, слід прийти до висновку про те, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TRUCAM» LTI 20/20, серійний номер ТС 000748, на момент фіксації правопорушення був таким, що пройшов відповідну повірку.
Колегія суддів бере до уваги, що Адміністрацією Держспецзв'язку прийнято рішення про продовження терміну дії експертних висновків на засоби технічного захисту інформації, строк дії яких закінчується з 24.02.2022 до кінця воєнного стану в Україні, про що повідомлено у листі від 29.06.2023 № 04/05/01-3263/СЕД, наявному у матеріалах справи.
Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
За змістом свідоцтва про повірку приладу TruCam №ТС 000748, прилад відповідає вимогам технічної документації, діапазон виміру швидкості становить від 2 км/год до 320 км/год, а максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах становить +/- 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год.
Ця похибка визначена експертами відповідно до законодавчо встановлених регламентів та методик повірки. Жодне «дрибіжання» не може вплинути на цю похибку, окремо слід врахувати, що позивач перевищив швидкість на 31 км/год, а такий показник значно перевищує максимально можливу похибку.
Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад LTI 20/20 TruCam з серійним номером ТС000748 пройшов випробування відповідності, сертифікат якого був чинний станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, та даний прилад може використовуватися в ручному режимі.
Отже, за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Колегія суддів, дослідивши відеозапис, який міститься в матеріалах справи, встановила, що позивач, керуючи транспортним засобом Scoda, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівником патрульної поліції та проінформований про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу у межах м. Харків на 31 км/год. В рамках перевірки водійських документів працівниками поліції було встановлено особу водія. Поліцейський повідомив водієві про достатність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності та роз'яснив права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Поліцейський продемонстрував позивачеві відео з TruCam. За результатами розгляду справи інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Терентьєвим Романом Валерійовичем відносно позивача було винесено постанову серії ЕНА № 4607574 від 29.04.2025 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.. З винесеною постановою було ознайомлено гр. ОСОБА_1 та вручено йому копію постанови із зазначенням термінів оскарження.
Встановлені обставини свідчать про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювався інспектором поліції у відповідності до вимог чинного законодавства.
Доводи позивача про недоведення факту його керування транспортним засобом Scoda, державний номерний знак НОМЕР_1 , спростовуються даними дослідженого під час судового розгляду справи відеозапису з портативного відеореєстратора працівника поліції (БК 472912): зокрема, на 0:00:34 хвилині відеозапису видно, як відчиняються передні водійські двері транспортного засобу сірого кольору, з яких виходить позивач. Враховуючи, що будь-яких інших осіб на місці зупинки транспортного засобу не зафіксовано, що в свою чергу, виключає можливість участі іншого водія у його керуванні автотранспортом, вказані дані достеменно підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом 29.04.2025. Під час складення спірної постанови позивачем факт керування автомобілем не заперечувався.
Крім того, позивачем не зазначено хто саме керував транспортним засобом Scoda, державний номерний знак НОМЕР_1 , 29.04.2025 о 07:47:46 год..
З огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, повністю підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами.
Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom", згідно з висновком якого, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати значної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху та, зокрема, швидкісного режиму у населеному пункті.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова серії ЕНА № 4607574 від 29.04.2025 винесена відповідачем у межах повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст.283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а, отже, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 по справі № 641/3270/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко