19 червня 2025 р. Справа № 440/7344/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.03.25 по справі № 440/7344/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 11.04.2024, зарахувавши до загального страхового стажу, період роботи у колгоспі "Перемога" (КСП "Перемога", СТОВ "Перемога") з 01.04.1987 по 31.12.1992 по трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.04.1987 та по архівних довідках №Г-01-09/27 від 29.01.2024, №Г-0109/107 від 27.03.2024, а також здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги позивач вмотивовує незгодою з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку та виплати пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у колгоспі "Перемога" (КСП "Перемога", СТОВ "Перемога") з 01.04.1987 по 31.12.1992 на підставі трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.04.1987 та архівних довідок №Г-01-09/27 від 29.01.2024, №Г-0109/107 від 27.03.2024, незважаючи на те, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.04.1987 є основним документом, що підтверджує вказаний стаж роботи ОСОБА_1 . Зазначає, що на сторінках 18-19 трудової книжки містяться записи про трудову участь позивача у колективному господарстві та відомості про прийняті та відпрацьовані мінімуми вихододнів (людино-днів) у КСП "Перемога" (СТОВ "Перемога"). Зауважує, що факт того, що архівна довідка №Г-01-09/27 від 29.01.2024, у якій містяться відомості про нарахування заробітної плати колгоспникам колгоспу "Перемога" (КПС "Перемога", СТОВ "Перемога") за період роботи з 1988 - 1992 роки, та архівна довідка №Г-01-09/107 від 27.03.2024, у якій містяться відомості про відпрацьовані вихододні по роках за період з 1987 по 1990 роки, видані трудовим архівом Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, в яких по батькові вказано не повністю, в дійсності належить ОСОБА_1 , що підтверджується копією трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 , яка виписана на " ОСОБА_1 ". Крім того, підтверджуючим документом позивач вважає свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18 квітня 2024 року №163850007891 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з 11 квітня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у колгоспі "Перемога" Кобеляцького району Полтавської області з 01 квітня 1987 року по 31 грудня 1992 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного та необгрунтованого висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у колгоспі "Перемога" Кобеляцького району Полтавської області з 01 квітня 1987 року по 31 грудня 1992 року, оскільки згідно з архівним витягом архівного відділу Полтавської районної військової адміністрації № Г-01-09/27 від 08.04.2024 по батькові зазначено особу (Фед., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), що не відповідає паспортним даним позивача ( ОСОБА_4 ). Зазначив, що позивачем не подано інших документів, передбачених Порядком №637 для підтвердження періодів роботи. Між тим, зазначив, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Отже вищевказане зобов'язання суду першої інстанції є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому підлягає скасуванню. Вказував про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18 квітня 2024 року №163850007891 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , оскільки пунктом 10.2 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі" вказується, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суд повинен мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 12 березня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (Відділ обслуговування громадян №5) із заявою за призначенням / перерахунком пенсії, в якій просив призначити йому пенсію за віком.
За результатами розгляду вказаної заяви пенсійним органом ОСОБА_1 з 07.04.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу 31 рік 7 місяців 9 днів, що підтверджується рішенням про призначення пенсії №163850007891 від 20.03.2024 /зворот а.с. 60/ та розрахунком стажу ОСОБА_1 форми РС-право.
11 квітня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (Відділ обслуговування громадян №5) із заявою за призначенням / перерахунком пенсії, в якій просив зарахувати стаж згідно довідок та перерахувати пенсію за віком згідно п'ятирічки.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву від 11.04.2024 та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За результатами розгляду вказаної заяви від 11.04.2024 та документів відділом перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 18.04.2024 №163850007891 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Вказане рішення вмотивовано тим, що проаналізувавши документи, відповідачем встановлено, що неможливо зарахувати до стажу та заробітної плати періоди роботи у 1988, 1990-1991 роках згідно з довідкою №Г-01-09/27 від 08.04.2024, оскільки по батькові зазначеної особи (Фед., Федор., ОСОБА_3 ) не відповідають паспортним даним заявника ( ОСОБА_4 ). Період роботи з 01.01.1989 по 31.12.1989 врахований при призначенні пенсії.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з 11 квітня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у колгоспі "Перемога" Кобеляцького району Полтавської області з 01 квітня 1987 року по 31 грудня 1992 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Стаття 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV визначає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Відповідно до приписів пункту 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
За змістом положень підпунктів 2-3 пункту 2.1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
За приписами частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив особливий порядок зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.
Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників", установлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу, в тому числі на членів рибознавчих колгоспів, з моменту прийняття їх у члени колгоспу.
Відповідно до пункту 1 Основного положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою правління Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу (пункт 2 Основних положень).
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно пункту 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.
Зважаючи на викладене, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу та підтверджує обставини про трудову участь: прийняття в колгоспі річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, його виконання чи не виконання.
Позивачем надано до пенсійного органу трудову книжка колгоспника серії НОМЕР_1 .
У розділі "Членство в колгоспі" трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 містяться, зокрема, такі записи:
- запис №1 - 01.04.1987 - прийнятий у члени колгоспу "Перемога";
- запис №2 - 11.11.1997 - виключений з членів КСП "Перемога" та звільнений з посади ветфельдшера за власним бажанням.
У трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 відносно позивача також містяться записи:
- 01.04.1987 - призначений на посаду ветлікаря колгоспу "Перемога";
- 11.11.1997 - зарахований на посаду ветфельдшера Красненської ветділянки;
- 30.11.2001 - звільнений з посади ветфельдшера Красненської ветділянки;
- 01.12.2002 - прийнятий в СТОВ "Перемога" на посаду головного ветлікаря;
- 03.03.2003 звільнений з членів СТОВ "Перемога" та з посади головного ветлікаря.
У розділі "Трудова участь у громадському господарстві" трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 наявні відомості про відпрацювання позивачем трудового мінімуму в громадському господарстві, зокрема, в 1987-1992 роках.
В архівній довідці Трудового архіву Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області №Г-01-09/107 від 27.03.2024, виданій на ім'я ОСОБА_1 с. Красне, Полтавський район, Полтавська область, зазначено, що згідно відомостей нарахування заробітної плати колгоспникам колгоспу "Перемога" Кобеляцького району Полтавської області значиться ОСОБА_1 (так у відомостях) за 1987,1988 роки, ОСОБА_1 за 1989 рік, ОСОБА_1 (так у відомостях) за 1990 рік та є такі відомості про відпрацьовані вихододні по роках: 1987 - 218, 1988-281, 1989 - 273, 1990-282. Підстава видачі довідки: ф№-79, од. зб. 1, спр.700,712,724,742, арк. 25,13,13,13 /а.с. 36/.
В архівній довідці Трудового архіву Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області №Г-01-09/27 від 08.04.2024, виданій на ім'я ОСОБА_1 с. Красне, Полтавський район, Полтавська область, зазначено, що у відомостях нарахування заробітної плати колгоспникам колгоспу "Перемога" Кобеляцького району Полтавської області значиться ОСОБА_1 (так у відомостях) за 1988 рік, ОСОБА_1 за 1989 рік, ОСОБА_1 (так у відомостях) за 1990, 1992 роки, ОСОБА_1 (так у відомостях) за 1991 рік та є наведені у довідці відомості про відпрацьовані вихододні та заробітну плату за 1988, 1989, 1990, 1991,1992 роки. Підстава видачі довідки: ф№79, од. зб. 1, спр. 712, 724, 742, 745, 762 арк. 13, 1, 13, 13, 13.
У матеріалах справи наявна копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 .
З титульної сторінки трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 вбачається, що ця трудова книжка колгоспника видана ОСОБА_1 .
Зазначене у архівних довідках прізвище та ім'я " ОСОБА_5 " відповідають прізвищу та імені позивача, які зазначені у паспорті громадянина України та у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 .
Отже, розбіжності у зазначенні "по батькові" у архівних довідках та у паспортних даних позивача " ОСОБА_4 " зумовлені скороченням по батькові позивача " ОСОБА_6 ", " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 " замість повного по батькові " ОСОБА_4 ", а відомості, зазначені у наведених вище архівних довідках, з урахуванням відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , стосуються саме особи позивача ОСОБА_1 .
При цьому, орфографічні помилки, допущені адміністрацією колгоспу "Перемога" Кобеляцького району Полтавської області у відомостях нарахування заробітної плати, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на належне соціальне забезпечення.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 протягом періоду з 01.04.1987 по 31.12.1992 не працював в колгоспі "Перемога" Кобеляцького району Полтавської області або не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період роботи з 01 квітня 1987 року по 31 грудня 1992 року, так як відповідач при прийнятті спірного рішення не зарахував цей періоди роботи до страхового стажу позивача у повному обсязі, пенсійним органом зараховано до страхового стажу позивача лише частину з цього періоду роботи в колгоспі "Перемога" Кобеляцького району Полтавської області: з 01.01.1989 по 31.12.1989.
За встановлених вище підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протипраним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18 квітня 2024 року №163850007891 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Враховуючи, що питання перерахунку пенсії позивача за принципом екстериторіальності розглянуте та вирішене Головним управлінням Пенсійного фонду в Хмельницькій області, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з 11 квітня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у колгоспі "Перемога" Кобеляцького району Полтавської області з 01 квітня 1987 року по 31 грудня 1992 року.
Стосовно доводів апелянта про дискреційність наданих відповідачу, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повноважень щодо зарахування до стажу позивача спірного періоду роботи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Натомість, у цій справі територіальний орган Пенсійного фонду України не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, відтак вказані доводи апелянта є безпідставними.
Стоосвно доводів апелянта про ненадання позивачем інших документів, передбачених Порядком №637 для підтвердження періодів його роботи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пп.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Отже, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов'язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.
З огляду на зазначене, відповідачу слід врахувати, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як зазначено вище, копія трудової книжки колхозника серії НОМЕР_1 від 10.04.1987 видана на ім'я ОСОБА_1 . Вказана трудова книжка містить записи щодо трудової дільності ОСОБА_1 у спірний період з 01.04.1987 по 31.12.1992 в колгоспі "Перемога ".
Окрім того, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується з нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Однак матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до архівних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження трудового стажу позивача.
Отже, суб'єктом владних повноважень, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо записів у документах наданих позивачем, в даному випадку архівній довідці, не вжито заходи з метою перевірки відповідних відомостей зазначених у ній.
Натомість відповідачем покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.
Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18 квітня 2024 року №163850007891 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , оскільки одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Аналізуючи приписи вказаної норми права, колегія суддів доходить висновку, що визнаючи спірне рішення суб'єкта владних повноважень від 18.04.2024 №163850007891 протиправним та скасовуючи його, суд першої інстанції не порушував норм процесуального права, та діяв в межах положень Кодексу адміністративного судочинства.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі № 440/7344/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський