19 червня 2025 р. Справа № 440/3504/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/3504/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо виплати їй пенсії з обмеженням максимальним розміром з 01.04.2024 та з 01.01.2025, а з 01.03.2025 - з урахуванням коефіцієнту зменшення пенсії на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пункту 1 постанови КМ №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період військового стану", зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.04.2024 та з 01.01.2025, а з 01.03.2025 - без урахування коефіцієнту зменшення пенсії, передбаченого статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пункту 1 постанови КМ від 03.01.202025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким іншим категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", за вирахуванням проведених виплат.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 17.04.2025 клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залучення третьої особи до участі у справі №440/3504/25 було залишено без задоволення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 провадження в адміністративній справі №440/3504/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №320/2229/25.Зобов'язано сторони негайно повідомити суд про результати розгляду Київським окружним адміністративним судом справи №320/2229/25.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 року у справі №440/3504/25 і направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що позовні вимоги у цій справі стосуються обмеження пенсії максимальним розміром, зокрема, і з 01.03.2024 року. Позивач зазначає, що суд першої інстанції не зазначив чому, з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду адміністративної справи № 320/2229/25 і виникнення підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.
Відповідач, подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу першого пункту 1 постанови №1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. При цьому, предметом спору, з яким позивач звернувся до адміністративного суду, зводиться до вимоги щодо визнання протиправними дій пенсійного органу в частині застосування понижуючих коефіцієнтів, запроваджених, зокрема, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 слугувала підставою для перерахунку пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнтів відносно пенсії, розмір якої перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вирішення позову у даній справі, неможливе до завершення провадження у справі №320/2229/25.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Перелік підстав зупинення провадження у справі встановлений у статті 236 КАС України. Він є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Також об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета позову.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі та зазначити чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №420/15146/24.
Предметом розгляду у цій справі є правомірність дій відповідача, які полягають у зменшенні розміру виплачуваної пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 та 01.01.2025, а саме виплаті пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, які встановлені пунктом 1 Постанови № 1.
Поряд з тим, предметом розгляду у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Зупиняючи провадження у справі № 440/3504/25, суд першої інстанції не обґрунтував, які ж саме обставини не можуть бути встановлені в межах цієї справи, натомість можуть бути встановлені в межах справи №320/2229/25 і матимуть значення у справі № 440/3504/25.
За змістом частин 1-3 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції має об'єктивну можливість розглянути справу № 440/3504/25 без зупинення провадження у справі, оскільки у випадку встановлення того, що положення Постанови № 1 не відповідають нормам Конституції та законів України, суд вправі не застосовувати вказану Постанову навіть з урахуванням того, що станом на даний час вона є чинною, а отже немає підстав для зупинення провадження у справі № 440/3504/25 до набрання законної сили судового рішення у справі №320/2229/25.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі №440/3504/25 за позовом ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню а справа направленню до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 по справі № 440/3504/25 - скасувати.
Справу № 440/3504/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова