19 червня 2025 р. Справа № 520/9932/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, по справі № 520/9932/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ"
до Головного управління ДПС у Харківській області третя особа Приватне підприємство "Санпром"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" (далі - позивач, ТОВ "Фармснаб") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), третя особа - Приватне підприємство "САНПРОМ", в якій просило:
-визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.
-зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» встановлені"пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2020 р. по лютий 2022 р., та винести відповідне рішення.
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківський області (майдан Свободи 6, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 43143704 на користь ТОВ “Фармснаб» (майдан Фейєрбаха, 10-Б, м. Харків, код ЄДРПОУ 38495049) судовий збір у сумі 3028 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 520/9932/24 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 520/9932/24 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармснаб", є суб'єктом підприємницької діяльності, основним видом діяльності якого є оптова роздрібна фармацевтичними товарами (коди 46.90, 47.73) та біологічно активними речовинами та їх композиціями, призначеними для безпосереднього прийому з їжею або введення до складу харчових продуктів.
Податкова адреса платника податків згідно баз даних ДПС України - Україна, 61050, Харківська область, м. Харків, Салтівський район м-н Фейербаха, буд. 10, корп. Б.
В позовній заяві позивачем зазначено, що основним контрагентом позивача є ПП «Санпром», який здійснює свою господарську діяльність за адресою: Харківська обл.., Харківський р-н., с. Сороківка, вул.. Успенська, 6.
Крім того позивачем зазначено, що у позивача та ПП «Санпром» працює один бухгалтер ОСОБА_1 , якою на початку 2022 року було перенесено бухгалтерську документацію позивача з м. Харкова до с. Сороківка.
У зв'язку з зазначеним вище між позивачем та ПП «Санпром» 10.01.2022 було укладено договір № 10/01/2022 про надання послуг відповідального зберігання, на підставі якого ТОВ "Фармснаб" передав а ПП «Санпром» прийняв на відповідальне зберігання первинну бухгалтерську документацію та комп'ютерний сервер бухгалтера ТОВ "Фармснаб".
Внаслідок військової агресії рф значну частину майна, яке належало позивачу на праві власності та знаходилось в виробничо-адміністративній будівлі літ «Б-3» та виробничого будинку літ «А-2» за адресою: Харківська обл.., Харківський р-н., с. Сороківка, вул.. Успенська, 6 було знищено або пошкоджено на загальну сум 30 970 255,00 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 року по справі № 922/2129/23.
Також позивачем зазначено, що саме в зазначених вище приміщеннях зберігалась первинна бухгалтерська документація та комп'ютерний сервер бухгалтера позивача, що підтверджують зокрема наступні документи:
- акт про обстеження приміщення, в якому знаходиться бухгалтерія ПП «Санпром» від 07.01.2022 рік. Обстеження здійснено з метою визначення відповідності робочого місця бухгалтера ПП «Санпром», яке знаходиться в кабінеті № 3, розташованого на 3-му поверху, виробничо-адміністративної будівлі літ. «Б-3», за адресою: вул. Успенська, 6, село Сороківка, Харківського район, Харківській області, вимогам, встановленим розділом 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Мінюсті 05.06.1995 за № 168/704);
- договір про надання послуг відповідального зберігання від 10.01.2022 № 10/01/22, відповідно до якого ПП «Санпром» прийняло на зберігання первинні документи та матеріальні активи ТОВ «Фармснаб»;
- акт позапланової інвентаризації від 03.05.2022 та Інвентаризаційний опис оборотних активів від 02.05.2022, згідно яких первинні документи та матеріальні активи, найменування яких та кількість визначена в Інвентаризаційному описі від 02.05.2022, складеного за формою, визначеною наказом Мінфіну від 17.06.2015 за № 572, яка додається до цього акту та є його невід'ємною частиною, були знищені внаслідок військової агресії;
- письмове, повідомлення директора ПП «Санпром» від 31.05.2022, в якому він інформував ТОВ «Фармснаб» про знищення первинних документів та матеріальних активів, найменування яких та кількість визначена в Інвентаризаційному описі від 02.05.2022, складеного за формою, визначеною наказом Мінфіну від 17.06.2015 за № 572, а також про обставини за якими ці документи знищені і, які у відповідності до пункту 7 договору про надання послуг відповідального зберігання від 10.01.2022 № 10/01/22 є обставинами непереборної сили (форс-мажором), що у відповідності до ст. 617, ч. 2 ст. 679, ч. 5 ст. 879, ч. 1 ст. 906 ЦКУ та ст.218 ГКУ звільняє ПП «Санпром» від відповідальності за незбереження документів ТОВ «Фармснаб».
17.01.2024 року позивач надіслав на адресу ГУ ДПС повідомлення №б/н (вхідний номер ГУ ДПС від 17.01.2024 №3743/6) про те, що внаслідок військової агресії Російської Федерації знищені первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань. Згідно повідомлення від 17.01.2024, первинні документи підприємства знаходились за адресою - 62430, Харківська область, Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, буд. 6.
Відповідач листом від від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 року по справі № 922/2129/23 не встановлено, що саме в виробничо-адміністративній будівлі літ. «Б-3 та виробничому будинку літ. «А-2» знаходились первинні бухгалтерські документи позивача, а тому у позивача відсутнє право на застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Згідно зі статтею 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Відповідно до пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень ст. 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підставами неможливості пред'явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв'язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від'ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв'язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов'язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.
Втрата документів, що не пов'язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.
Обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.
У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов'язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Таким чином, підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України визначено дві обставини, за яких до платника податків можуть бути застосовані визначені вказаним підпунктом спеціальні правила:
- втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів та/або
- неможливість вивезення первинних документів в зв'язку із знаходженням їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.
Оскільки у абзацах другому та третьому зазначеної норми вказані підстави та обставини, пов'язані сполучником та/або, з метою застосування вказаних спеціальних правил вони можуть існувати як кожна окремо, так і в сукупності.
При цьому, конструкція норми п.п. 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що заява платника податків про втрату документів, не потребує будь-яких доказів, зокрема, документів, актів, фото, відео, свідчень очевидців та іншого, а тому для платника податків достатньо лише заявити про наявність обставин передбачених п.п. 69.28, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, загальний перелік первинних документів.
Між тим, єдиною обставиною, на підставі якої контролюючий орган має право прийняти рішення про відмову у застосуванні цієї норми, визначено втрату документів, що не пов'язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, бойових дій.
Крім того, нормою підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, як і загальною нормою ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вказаної обставини покладено на контролюючий орган.
Таким чином, у разі незгоди з можливістю застосування до платника податків положень п.69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, саме контролюючий орган повинен надавати докази на підтвердження своєї позиції.
З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2024 року позивач надіслав на адресу ГУ ДПС повідомлення №б/н (вхідний номер ГУ ДПС від 17.01.2024 №3743/6) про знищення первинних документів, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань за період з 01.10.2017 до 24.02.2022 року. Причина знищення цих первинних документів, які ТОВ «Фармснаб» були передані згідно договору зберігання від 10.01.2022 в паперовому та електронному вигляді ПП «Санпром», це руйнування та повне знищення орендованих приміщень які розташовані за адресою вулиця Успенська 6, село Сороківка, Харківський район, Харківська обл, 62430, внаслідок військова агресія російської федерації. Саме в цих приміщеннях знаходились первинні документи в паперовому вигляді, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань за період з 01.10.2017 до 24.02.2022 року, та комп?ютерна техніка, на якій зберігалась електронна версія цих документів.
До вказаного повідомлення позивачем також було надано: рішення Господарського суду від 13.09.2023; витяг з ЄРДР; акт обстежень від 17.10.2022 №783; акт обстежень від 17.10.2022 №783/1; акт про пожежу; протокол огляду місця події від 02.05.2023; акт інвентаризації від 02.05.2022; копія постанови про визнання потерпілим.
06.12.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» згідно із якою, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Відповідно до вказаного Переліку с. Сороківка, Харківський р-н, Харківської обл. з 24.02.2022 по 30.04.2022 входила до тимчасово окупованих російською федерацією території України та території можливих бойових дій.
Головним управлінням ДПС у Харківській області листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України.
Відмовляючи ТОВ «Фармснаб» у застосуванні положень вказаного підпункту контролюючий орган податковий орган виходив лише з того, що ТОВ "ФАРМСНАБ" не подавалось повідомлень формою 20-ОПП щодо наявності приміщення за адресою - 62430, Харківська область, Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, буд. 6.
Однак, жодної оцінки наданим позивачем документам, на підтвердження вказаних у повідомленні обставин, контролюючий орган у спірному рішенні не надав та не зазначив про те, які заходи ним були вжиті задля перевірки обставин, вказаних у повідомленні.
Тобто, контролюючий орган жодним чином не спростував повідомлення платника податків, не надав належної оцінки наданим документам.
При цьому, приписами підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається саме на контролюючий орган. Також, на відповідача покладається обов'язки щодо прийняття вмотивованого рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що податковий орган посилався лише на ненадання повідомлень формою 20-ОПП щодо наявності приміщення за адресою - 62430, Харківська область, Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, буд. 6.
При цьому, контролюючим органом задля усунення сумнів не було витребувано у позивача пояснень та доказів, що стосуються зберігання документів за вказаною адресою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 63.3 статті 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
З метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462) затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (далі по тексту Порядок № 1588).
За змістом пункту 1.2 Порядку № 1588 ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 1.4 Порядку № 1588 з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.
Згідно до пунктів 8.1 та 8.2 Порядку № 1588 встановлено, що платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 8.4 Порядку № 1588 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів.
Між тим, колегія суддів зазначає, що позивачем в повідомленні про втрату первинних документів від 17.01.2024 р. було зазначено, що первинні документи згідно до договору зберігання від 10.01.2022 знаходились за адресою вулиця Успенська 6, село Сороківка, Харківський район, Харківська обл, 62430.
При цьому, позивачем не було укладено з контрагентом договору оренди, а було укладено лише договір про надання послуг відповідального зберігання від 10.01.2022 № 10/01/22, тобто надання послуг, які є об'єктом оподаткування.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами підпункту 69.28 пункту 69 розділу ХХ ПК України обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган, однак останній взагалі не ставить під сумнів зазначені у вищевказаному повідомленні обставини, та не наводить інформації, яка б спростовувала наведені позивачем відомості про втрату первинних документів.
Водночас, неподання платником податку форми 20-ОПП щодо наявності приміщення за певною адресою у розумінні підпункту 69.28 пункту 69 розділу ХХ ПК України не є підставою для відмови у застосуванні положень цього підпункту.
Таким чином, контролюючий орган жодним чином не спростував повідомлення платника податків про те, що первинні документи були знищені на території с. Сороківка, Харківського району, Харківської області, а лише переклав обов'язок доказування на платника податків.
Отже, в оскаржуваному рішенні контролюючим органом не наведено мотивів його прийняття та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивача щодо прийняття саме такого рішення за результатами розгляду поданого повідомлення всупереч того, що обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень пункту 69.28 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України покладається на контролюючий орган.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДПС у Харківській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» встановлені"пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2020 р. по лютий 2022 р. та винести відповідне рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними стапею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, з метою належного захисту прав позивача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції змінить або ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції №15718 від 12.04.2024 року.
При зверненні до суду апеляційної позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4542,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №16756 від 09.08.2024 року
Враховуючи вказане, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 7570,00 грн (3028 +4542).
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 520/9932/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 7570,00 грн..
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій