18 червня 2025 р.Справа № 440/608/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.04.25 року по справі № 440/608/25
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області , Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури третя особа Адвокат Покотило Марина Борисівна
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 16 січня 2025 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в порушення дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14.12.2024 № ХІІ-008/2024 щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_3 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в порушення дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Полтавської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_3 від 25.07.2024, яка зареєстрована Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області 25.07.2024 за вих № 65/7-24 щодо притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та позбавлення її права зайняття адвокатської діяльності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 залишено без розгляду.
В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури від 14.12.2024 № ХІІ-008/2024 щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_3 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в порушення дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2 ; зобов'язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_3 від 25.07.2024, яка зареєстрована Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області 25.07.2024 за вих №65/7-24 щодо притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та позбавлення її права зайняття адвокатської діяльності продовжено розгляд справи.
Не погодившись з вказаною ухвалою в частині залишення частини позовних вимог без розгляду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 в оскаржуваній частині скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що правові позиції Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції, стосуються виключно застосування ст. 42 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тобто ситуації, коли вже відкрита справа і по ній ухвалено рішення по суті, після здійснення повної процедури розгляду в рамках такої дисциплінарної справи. Однак, в межах даних правовідносин, спірне рішення КДКА від 26.09.2024 винесено ще до відкриття дисциплінарної справи, тобто приписи ст. 42 Закону не поширюються на дані правовідносини та не охоплюється практикою Верховного Суду. Зазначає, що оскарживши рішення від 26.09.2024 до ВКДКА, не мав об'єктивної процесуальної можливості оскаржувати її ще і до суду. Після завершення процедури розгляду ВКДКА, в межах місячного строку позивач і звернувся до суду з відповідною вимогою.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем КДКА Полтавської області зазначено, що позивач скористався своїм правом на оскарження рішення КДКА Полтавської області від 26.09.2024, звернувшись 01.11.2024 за скаргою до ВКДКА. За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 14.12.2024 №ХІІ-008/2024 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Зазначає, що суд першої інстанції прийняв обгрунтоване рішення, в якому зазначив, що позов може бути подано в межах місячного строку на оскарження рішення КДКА від 26.09.2024, що передбачено ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем Вищої КДКА України зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та містять довільне тлумачення позивачем норм законодавства щодо оскарження рішення дисциплінарних органів адвокатського самоврядування. Вказує, що позивач скористався своїм правом на оскарження спірного рішення, звернувшись у 30-ти денний строк до ВКДКА, при цьому позивачем не наведено обставин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами у даній справі. З урахуванням наведеного зазначає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 є законною та обгрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
До Другого апеляційного адміністративного суду 18.06.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою суду 10.02.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/608/25.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків останньої, шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду у частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 року про відмову ОСОБА_1 в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Покотило М.Б., з доказами поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
31.03.2025 від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з позовом, в якій позивач вказав, що частиною 3 статті 39 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено право досудового порядку вирішення спору, яким позивач скористався, а відтак строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Ухвалюючи рішення про залишення частини позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області прийнято 26.09.2024, однак з позовною заявою позивач звернувся до суду 16.01.2025, тобто з порушенням місячного строку.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, спірним у цій справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом 16.01.2025 в частині визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Покотило М.Б.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їх наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип "res judicata".
Судом першої інстанції зазначено, що з вимогою про оскарження рішення КДКА Полтавської області від 26.09.2024 позивач звернувся лише 16.01.2025, тобто з порушенням місячного строку на звернення до суду. Також зазначено, що в межах даних правовідносин не може бути застосовано до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 122 КАС України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком та зазначає, що частиною четвертою статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Однак, відповідно до висновків Верховного суду, викладених в постанові від 31.01.2020 по справі № 640/3026/19 вказано, що звернення позивача зі скаргою до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не є досудовим порядком вирішення спору, оскільки законодавець чітко визначив право на оскарження такого рішення або до суду, або до ВКДКА.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції зазначено, що статтею 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено порядок оскарження рішення у дисциплінарній справі, відповідно до частини першої якої адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що аналогічну правову конструкцію порядку оскарження рішення КДКА містить норма ч. 3 ст. 39 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що спірне рішення КДКА від 26.09.2024 винесено до відкриття дисциплінарної справи, відтак приписи ст. 42 Закону на дані правовідносини не поширюються, а підлягає застосуванню ст. 39 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оскільки зважаючи на суть рішення КДКА, яке залишено без змін рішенням ВКДКА, наслідком скасування останнього рішення є необхідність скасування і першого рішення та зобов'язання повторного розгляду, на відміну від приписів ст. 42 Закону, коли дисциплінарна справа вже відкрита.
Так, згідно із частиною 3 статті 39 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня доведення такого рішення до відома особи.
Колегія суддів зазначає, що ст. 39 та ст. 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено однаковий строк оскарження рішення КДКА, хоча суть їх оскарження різна, оскільки статтею 39 Закону передбачено оскарження відмову розглядати порушення по суті, тоді як статтею 42 Закону передбачено оскарження рішення по суті дисциплінарної справи, зокрема закриття або притягнення до відповідальності.
Проте, в обох випадках перебіг строку на звернення до суду починається саме з моменту отримання скаржником копії рішення КДКА, незалежно від подальшого перегляду скарги ВКДКА, чинним законодавством не передбачено зупинення чи перенесення строку оскарження його до суду, у разі звернення зі скаргою до вищого органу.
При цьому, скаржник наділений правом вибору: або звернутись безпосередньо до суду, або спершу до ВКДКА, або до обох інстанцій паралельно.
Отже, з аналізу наведених норм висновується, що "право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів або до суду, або до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури" розкривається через сполучник "або", надаючи "альтернативу оскарження" - чи до суду, чи до ВКДКА, без звернення до суду, що і може вважатися досудовим врегулюванням спору. Позивач не позбавлений права на оскарження спірного рішення КДКА після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА.
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 14 серпня 2024 року по справі № 600/6484/23-а, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Крім того, в апеляційній скарзі позивачем вказано, що оскарживши рішення КДКА Полтавської області від 26.09.2024 до Вищої КДКА, він не мав об'єктивної процесуальної можливості оскаржувати його ще і до суду, а після завершення процедури розгляду ВКДКА, в межах місячного строку, позивач звернувся до суду з відповідною вимогою.
Однак, колегія суддів зауважує, що строк оскарження спірного рішення в межах даних правовідносин передбачений саме спеціальною нормою, тобто ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" який має присічний строк у тридцять днів, в свою чергу, позивач таке право вчасно не реалізував.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 52 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльнісь" визначеною, що рішення ВКДКА може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, оскільки позивач у спірному випадку звернувся до суду лише 16.01.2025, тобто з порушенням місячного строку на таке звернення, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без розгляду позовної вимоги ОСОБА_1 в частині про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 року про відмову ОСОБА_1 в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Покотило М.Б.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку, що при її прийнятті, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі № 440/608/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 19.06.2025 року