12 червня 2025 р.Справа № 440/9533/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, по справі № 440/9533/24
за позовом Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків третя особа - Міністерство оборони України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2024 року Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (надалі - позивач, АТ "Укртатнафта") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач), третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 1196/Ж10/31-00-04-01-01-31 від 10.05.2024;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 224,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №440/9533/24 задоволено частково адміністративний позов Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.05.2024 № 1196/Ж10/31-00-04-01-01-31 в частині застосування штрафу в розмірі 6 997 546,50 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 112,00 грн.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №440/9533/24 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не врахував наявність Сертифікату Полтавської ТПП №5301-23-3454 від 31.07.2023, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин, що унеможливили складання та подання АТ «Укртатнафта» у встановлені строки, зокрема, податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2023 року (пункт 4 Сертифікату). Водночас, за даним сертифікатом форс-мажорними обставинами в даному випадку визнані: військова агресія, ракетні атаки (обстріли), вихід з ладу серверу з програмним забезпеченням у вигляді корпоративної системи управління підприємством SAP R/3, яка містила у собі дані бухгалтерського обліку з 2004 року. При цьому, позивач зауважено, що подана ним 09.08.2023 декларація є «технічною», адже не містить обов'язкової і невід'ємної її складової, а саме, фінансової звітності, яка має бути невід'ємним додатком до декларації відповідно до п.46.2 ст.46 ПК України.
Окрім того, позивач наполягає на тому, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань може мати місце у випадку, якщо такі зобов'язання є узгодженими у встановленому законом порядку.
Між тим, за доводами позивача, наявні документально підтверджені докази обстрілів виробничої інфраструктури АТ «Укртатнафта», а саме, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.02.2023, 01.03.2023, 02.03.2023, 20.09.2023, 28.01.2024, 20.02.2024, що беззаперечно свідчить про існування обставини непереборної сили - військові дії, зокрема, ракетні обстріли АТ «Укртатнафта» тривали як на час вчинення правопорушення, так й після цього, що відповідно до п.112.8 ст.112 Податкового кодексу України є підставою для звільнення від фінансової відповідальності.
Відповідач не погодившись із доводами апеляційної скарги позивача, подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову АТ «Укртатнафта», просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову АТ «Укртатнафта» без змін.
Міністерством оборони України подано письмовий відзив, де останній підтримав апеляційну скаргу позивача та просив її задовольнити.
В той же час, відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог АТ «Укртатнафта», подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №440/9533/24 в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено, що АТ «Укртатнафта» сплата зазначених податкових зобов'язань відбувалася із затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. Таким чином, відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України, ЦМУ ДПС по роботі з ВПП винесено ППР від 10.05.2024 №1196/Ж10/31-00-04-01-01-31 на суму 13 995 093,00 грн у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Разом з тим, АТ «Укртатнафта» листом від 23.03.2023 №1/12 повідомило про відновлення виконання своїх податкових обов'язків, у зв'язку з чим позивача було звільнено від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язків зазначених у рішенні від 28.10.2022 №788/Ж10/31-00-04-01-01- 01 до 30.05.2023 включно.
Окрім того, відповідачем заперечуються доводи позивача про необхідність доведення податковим органом вини, адже п. 124.1 ст. 124 ПК України не передбачено встановлення вини платника податків як необхідної умови притягнення особи до відповідальності за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а тому достатньо наявності факту порушення відповідних строків.
На думку відповідача, ним доведено наявність у АТ «Укртатнафта» порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання з податку на прибуток, контролюючим органом було чітко виконано приписи податкового законодавства, що вказує на правомірність його дій, тому податкове повідомлення-рішення Центрального МУ ДПС від 10.05.2024 №1196/Ж10/31-00-04-01-01-31 є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.
Позивач не погодившись із доводами апеляційної скарги відповідача, подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову АТ «Укртатнафта», просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення в частині задоволення позову АТ «Укртатнафта» без змін.
Міністерством оборони України подано письмовий відзив, де останній заперечував проти вимог апеляційної скарги відповідача та просив відмовити у її задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційних скарг, дійшла до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (до 23.05.2024 Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта") зареєстроване юридичною особою та є платником податку на прибуток, що не заперечується сторонами.
29 березня 2024 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", за результатами якої складений акт №957/Ж5/31-00-04-01-01-26/00152307.
За висновками акту камеральної перевірки № 957/Ж5/31-00-04-01-01-26/00152307 від 29.03.2024 встановлено порушення ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме, порушення термінів сплати податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2023 року № 9200497037 в сумі 139 950 930 грн. із затримкою 91 календарний день.
10 травня 2024 року на підставі акту камеральної перевірки № 957/Ж5/31-00-04-01-01-26/00152307 від 29.03.2024 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення №1196/Ж10/31-00-04-01-01-31, яким на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України за затримку на 91 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 139 950 930 грн та зобов'язано ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 13 995 093,00 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.
Частково задовольняючи вимоги АТ "Укртатнафта" суд першої інстанції виходив з того, що як слідує з акту перевірки позивачем подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2023 року № 9200497037 - 09.08.2023, проте грошове зобов'язання в сумі 139 950 930 грн сплачено - 21.08.2023 з порушенням граничного терміну сплати з урахуванням дії форс-мажорних обставин - менше 30 календарних днів. Таким чином, наклавши штрафні санкції із застосуванням ставки 10 відсотків, відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в спірному податковому повідомленні-рішенні на 6 997 546,50 грн (13 995 093,00 грн - 6 997 546,50 грн), у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.05.2024 № 1196/Ж10/31-00-04-01-01-31 в частині застосування штрафу в розмірі 6 997 546,50 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи оцінку встановленим обставинам справи, вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
В силу обов'язків, закріплених у статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до вимог статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (п.36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п.36.3). Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.36.5).
Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (підпункт 46.1 статті 46 ПК України).
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з підпунктами 49.18.1 - 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Статтею 137 ПК України регламентовано порядок обчислення податку на прибуток підприємств та сплати.
Так, згідно з пунктом 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
За приписами пункту 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім, зокрема:
137.4.1. виробників сільськогосподарської продукції, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.
Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу;
137.4.2. у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду;
137.4.3. якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання визначена статтею 124 ПК України.
Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З аналізу вказаних правових норм слідує, що на платника податків покладено обов'язок щодо сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порушення вказаних строків сплати (перерахування) грошового зобов'язання свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено статтею 124 Податкового кодексу України.
В той же час, сплата податкового зобов'язання може бути здійснена платником податків лише у разі самостійного узгодження грошового зобов'язання, шляхом подання податкової декларації з визначенням податкового зобов'язання до сплати або у разі узгодження грошового зобов'язання в адміністративному порядку, шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання.
Слід також врахувати, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який в подальшому на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 3 березня 2022 року № 2118-IX (надалі також - Закон від 3 березня 2022 року № 2118-IX).
Цим Законом, який набрав чинності 7 березня 2022 року, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений абзацом першим пункту 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Крім того, Законом від 3 березня 2022 року № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений і підпунктами 69.1 та 69.9 пункту 69 такого змісту:
- "У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні" (підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України);
- "Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи" (підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України).
З огляду на прийняття Закону України № 2142-IX від 24 березня 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" у підпункті 69.1 слова "трьох місяців" замінені словами "шести місяців".
А вже 12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2260-IX, який набрав чинності 27 травня 2022 року та яким підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України викладений у такій редакції:
"У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року".
Відповідно до нової редакції підпункту 69.9 пункту 69 Перехідних положень ПК України у зв'язку із набранням чинності Закону від 12 травня 2022 року №2260-IX для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в ЄРПН, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.
Закон від 12 травня 2022 року № 2260-IX також підпункт 69.2 пункту 69 Перехідних положень ПК України виклав у редакції, відповідно до якої, зокрема, у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.
Таким чином, з набуттям чинності Закону від 12 травня 2022 року № 2260-IX встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України звільнення від відповідальності стало залежним від доведення, у визначеному законодавством порядку, можливості або неможливості платником виконання свого обов'язку, зокрема, щодо подання звітності, сплати податків та зборів.
Відповідний Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225.
Далі, Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX, який набрав чинності 03.01.2023, підпункт 69.1 викладено в редакції, яка передбачила, зокрема, що платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов'язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Вказана норма підпункту 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України залишалась чинною і до кінця серпня 2023 року.
Аналіз приведених вище приписів визначає, що норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачали звільнення від відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема, щодо подання звітності, сплати податків і зборів, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов'язків у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
А у разі відновлення платником податків можливості виконувати свої податкові обов'язки, граничний термін виконання яких припадав на період починаючи з 24 лютого 2022 року, такі платники звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
У свою чергу, порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідних положень ПК України, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за №967/38303, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження (далі - Порядок №225), що набрав чинності 06 вересня 2022 року.
Цей Порядок розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо (пункт 1 розділу І Порядку №225).
У силу пункту 1 розділу ІІ Порядку №225 (у первісній редакції) підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів) є, зокрема: 1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп'ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації; (...) 7) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.
За змістом пункту 5 розділу ІІ Порядку №225 платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, щодо яких контролюючим органом прийнято рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку, та у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов'язки, зобов'язані повідомити, контролюючий орган про відновлення можливості виконання платником податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, податкового обов'язку не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків, шляхом подання повідомлення довільної форми у порядку, передбаченому пунктом 8 цього розділу.
Разом з тим, загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи визначені положеннями статті 112 ПК України.
За змістом підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України є самостійною підставою для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Приписами підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України встановлене загальне правило, яке діє незалежно від наявності воєнного стану в Україні.
Оскільки жодних правил щодо реалізації загальних правил притягнення платника податків до фінансової відповідальності не встановлено, Порядком № 225 прийнято правила застосування норм підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, платник податків має можливість застосувати як загальні правила для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, так і спеціальні правила на період дії воєнного стану.
Вищевказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі №440/17191/23.
Водночас, слід зауважити, що обставини непереборної сили (форс-мажору) можуть (але не обов'язково повинні) бути дослідженими в межах спеціального порядку підтвердження неможливості виконання податкових обов'язків під час воєнного стану.
Верховний Судом у постанові від 14.01.2025 у справі №440/17191/23 зазначено, що оскільки категорія «обставини непереборної сили» безпосередньо пов'язана з «відсутністю у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок», враховуючи використання у Порядку №225 поняття «обставин непереборної сили», введення порядку підтвердження неможливості виконання податкових обов'язків під час воєнного стану слід розглядати з врахуванням наступного: (1) «відсутність у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок» є окремим та нормативно вужчим поняттям відносно «обставин непереборної сили», (2) «відсутність у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок» має вужчий предмет доказування, (3) спеціальний порядок підтвердження неможливості виконання податкових обов'язків під час воєнного стану введений для нівелювання факторів війни та практично не може охопити загальні (не спричинені війною) обставини дії непереборної сили, хоча Порядок № 225 й містить невиключний перелік фактичних підстав які унеможливлюють виконання податкового обов'язку, (4) спеціальний порядок слід тлумачити виходячи з ключових задач для яких його було введено: запобігти зловживанню повноваженнями контролюючим органом, ввести чітку процедуру підтвердження факторів, які унеможливили виконання податкових зобов'язань платником податків, ввести певний рівень юридичної визначеності та передбачуваності для платника податків в умовах війни.
Відтак, наявність форс-мажорних обставин може бути досліджено на загальних умовах та в порядку процедури, встановленої Порядком № 225 під час дії воєнного стану. Процедура, встановлена Порядком № 225 не відображає всі можливі форс-мажорні обставини. Порядком № 225 розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а не статті 112 цього кодексу. Вибір яку процедуру та підставу обрати (загальну чи спеціальну на період дії воєнного стану) є правом платника податків.
Запровадження окремого механізму для відтермінування виконання податкових обов'язків під час дії воєнного стану не може позбавляти платника податків права на дотримання умов, установлених загальними правилами притягнення до відповідальності.
Також слід зважати на презумпцію правомірності рішень платника податку (в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу).
Оскільки жодних правил щодо реалізації загальних правил притягнення платника податків до фінансової відповідальності не встановлено, Порядком № 225 прийнято правила застосування норм підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, платник податків має можливість застосувати як загальні правила для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, так і спеціальні правила на період дії воєнного стану.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі №440/17191/23.
Щодо загальних правила для звільнення від фінансової відповідальності через наявність форс-мажорних обставин, слід вказати, що статтями 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України, зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (частина третя статті 14 Закону). Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону). Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону).
З аналізу вищевикладеного вбачається, що військова агресія Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року є, дійсно, форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що може вплинути на виконання суб'єктами господарювання своїх обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами та об'єктивно унеможливити виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), проте одного лише засвідчення настання форс-мажорної обставини на всій території України недостатньо для висновку про неможливість певного суб'єкта господарювання виконати перед державою та іншими суб'єктами господарювання своїх зобов'язань у зв'язку із настанням такої обставини. Саме сертифікат, що виданий певному суб'єкту господарювання за його зверненням, може підтвердити наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною) та безпосереднім впливом такої обставини саме на цього суб'єкта господарювання і можливістю виконання ним свого обов'язку перед державою та/або іншими суб'єктами господарювання.
Як встановлено колегією суддів із матеріалів справи, Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (до 23.05.2024 Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - ПАТ "Укртатнафта")) зареєстроване юридичною особою та є платником податку на прибуток, що не заперечується сторонами.
29 березня 2024 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток ПАТ "Укртатнафта", за результатами якої складений акт №957/Ж5/31-00-04-01-01-26/00152307.
За висновками акту камеральної перевірки № 957/Ж5/31-00-04-01-01-26/00152307 від 29.03.2024 встановлено порушення ПАТ "Укртатнафта" вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме, порушення термінів сплати податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2023 року № 9200497037 в сумі 139 950 930 грн із затримкою 91 календарний день.
10 травня 2024 року на підставі акту камеральної перевірки № 957/Ж5/31-00-04-01-01-26/00152307 від 29.03.2024 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення №1196/Ж10/31-00-04-01-01-31, яким на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України за затримку на 91 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 139 950 930 грн та зобов'язано ПАТ "Укртатнафта" сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 13 995 093,00 грн.
Поряд з цим, рішенням щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку від 28 жовтня 2022 року № 788/Ж10/31-00-04-01-01-01 Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, була визначена неможливість ПАТ «Укртатнафта» своєчасного виконання податкового обов'язку в частині подання податкової та фінансової звітності.
А вже листом від 23 березня 2023 року № 1/12 ПАТ "Укртатнафта" повідомило Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про відновлення виконання своїх податкових обов'язків. Однак, у вказаному листі позивачем зауважено про те, що така можливість виконувати податковий обов'язок буде здійснюватися поступово з урахуванням обсягу господарських операцій, які підлягають обліку та відображенню у податковій звітності.
Проаналізувавши фактичні обставини у справі, колегія суддів не погоджується з висновками відповідача щодо застосування до позивача штрафу за порушення термінів сплати податкового зобов'язання, оскільки сертифікатом Полтавської торгово-промислової палати № 5301-23-3454 від 31.07.2023 засвідчено наявність форс - мажорних обставин, які унеможливили складання та подання платником у встановлені строки податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2023 року (пункт 4) з підстав введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 та ракетних обстрілів по технологічних об'єктах на території ПАТ Укртатнафта", руйнування та пошкодження об'єктів інфраструктури, вихід з ладу серверу ІВМ з програмним забезпечення у вигляді корпоративної системи управління підприємством.
Наявність форс-мажорних обставин була врахована відповідачем під час розгляду заперечень ПАТ "Укртатнафта" на інші акти камеральних перевірок щодо своєчасності подання позивачем податкової звітності, що підтверджено залученим до матеріалів справи листом ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 13.10.2023 №844/Ж12/31-00-04-01-01-33 (а.с. 24-25 том 1).
Тобто для ПАТ "Укртатнафта" існують обставини, спричинені військовою агресією російської федерації, які об'єктивно унеможливлюють своєчасне виконання зобов'язань. І контролюючий орган визнавав цей факт як до, так і після виникнення спірних правовідносин, про що свідчить Рішення ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 28 жовтня 2022 року №788/Ж10/31-00-04-01-01 та лист ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 13.10.2023 №844/Ж12/31-00-04-01-01-33. А тому колегія суддів доходить до висновку про непослідовність дій податкового органу, оскільки за одних й тих самих обставин ним приймались різні рішення щодо платника податку.
Таким чином, з урахуванням положень підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, ПАТ "Укртатнафта" звільнялося від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язків, пов'язаних із поданням податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2023 року на підставі сертифікату № 5301-23-3454 від 31.07.2023, де строк закінчення визначено триваючим на 31.07.2023, а також з урахуванням рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку від 28 жовтня 2022 року № 788/Ж10/31-00-04-01-01-01.
При цьому, можливість платника податків виконати свій податковий обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання нерозривно пов'язаний з можливістю платника податків визначити розмір таких зобов'язань, шляхом подання звітності.
Тобто з приведеного вбачається, що ПАТ "Укртатнафта" звільнялося від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язків, пов'язаних із поданням податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2023 року, що було зумовлено форс-мажорними обставинами, а тому у платника податків була відсутня можливість виконати податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток, що зумовлено настанням тих же форс-мажорних обставин.
Як встановлено у даній справі та не заперечувалось учасниками, 09.08.2023 позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2023 року, в якій визначено суму грошового зобов'язання у сумі 139 950 930 грн.
Сплата узгодженого у приведеній податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2023 року грошового зобов'язання в сумі 139 950 930 грн здійснена позивачем 21.08.2023 (а.с.53-54 том 1), що учасниками справи не заперечувалось.
В той же час, станом на 09.08.2023 були ще чинними приписи підпункту 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України, які визначали, що платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов'язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Відтак, з огляду на те, що станом на 31.07.2023 включно засвідчено наявність у позивача форс - мажорних обставин, які унеможливили складання та подання податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2023 року, а по відновленню у позивача такої можливості позивачем 09.08.2023 подано відповідну звітність та 21.08.2023 сплачено податкове зобов'язання з податку на прибуток, то колегія суддів зазначає, що в силу приписів підпункту 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, адже такі обов'язки виконано протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Таким чином колегія суддів вважає, що податковий орган не мав правових підстави для застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу згідно статті 124 ПК України, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції є помилковими.
Доводи відповідача про те, що позивачем було відновлено всі можливості виконання податкового законодавства починаючи з 30.05.2023, у тому числі подання податкової та фінансової звітності та було зобов'язано подати податкову звітність, зокрема, з податку на прибуток за 1 квартал 2023 року, з огляду на те, що відповідний лист про відновлення можливості позивачем складений 23.05.2023, колегія суддів вважає безпідставним, адже лист позивача, який датований 23.05.2023, щодо відновлення можливості виконувати податковий обов'язок містив зауваження про поступовість такого відновлення з урахуванням обсягу господарських операцій, які підлягають обліку та відображенню у податковій звітності. При цьому також слід зауважити, що позивачем у своїх поясненнях від 05.06.2025 зазначено, про те, що станом на 1 квартал 2023 року позивачем повинно було подано 36 декларацій та сплатити 6 млрд.грн., що в тому числі зумовлювало поступовість відновлення позивачем можливості із виконання податкового обов'язку. Таким чином, враховуючи те, що податкову декларацію із податку на прибуток за 1 квартал 2023 року позивачем було подано 09.08.2023, а сплачено податкове зобов'язання 21.08.2023, то колегія суддів вважає, що позивачем в силу приписів підпункту 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України виконано відповідні податкові обов'язки протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків, що є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків.
Доводи відповідача про те, що наданим позивачем сертифікатом про форс-мажорні обставини від 31 липня 2023 року №272/02-06 не закріплено, що існування форс-мажорних обставин розповсюджується на обов'язок позивача щодо сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2023 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки платник податків лише після визначення суми податкового зобов'язання, шляхом виконання свого податкового зобов'язання щодо декларування податкового зобов'язання, мав можливість виконати обов'язок зі сплати податкового зобов'язання у відповідності до узгодженої суми. А враховуючи те, що форс-мажорні обставини розповсюджуються на обов'язок позивача зі складання та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2023 року, відповідно це підтверджує неможливість виконання платником податку свого обов'язку, який нерозривно пов'язаний із узгодженням суми податкового обов'язку, а саме, сплату узгодженої суми зобов'язання. За таких обставин є помилковими висновки відповідача та суду першої інстанції про те, що позивачем порушено строки виконання податкового обов'язку зі сплати податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2023 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що для застосування п. 124.1 ст. 124 ПК України не передбачено встановлення вини платника податків як необхідної умови притягнення особи до відповідальності за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як було встановлено вище, в силу приписів підпункту 69.1 пункту 69 Прикінцевих положень ПК України та підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, ПАТ "Укртатнафта" звільнялося від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язків, пов'язаних із поданням податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2023 року на підставі сертифікату про форс- мажорні обставини.
Підсумовуючи викладене, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів прийшла до висновку, що позов АТ "Укртатнафта" підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Інші доводи на, які посилаються заявники апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Колегія судів також зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м'якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із частинами першою, другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Укртатнафта» в повному обсязі.
Стосовно перерозподілу судових витрат (витрат щодо сплати позивачем судового збору, що понесені в судах першої та апеляційної інстанції), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено з матеріалів справи, а саме квитанцій про сплату судового збору, позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 24 224,00 грн (а.с.5 том 2) та за подання апеляційної скарги 36 336,00 грн (а.с. 206 том 2).
Таким чином, оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог АТ "Укртатнафта", то судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь АТ "Укртатнафта" в повному розмірі, а саме, у сумі 60 560,00 гривень (24 224,00+36 336,00).
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задовольнити.
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 по справі № 440/9533/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 1196/Ж10/31-00-04-01-01-31 від 10.05.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Кошиця, 3, м. Київ, 02068; код ЄДРПОУ 44082145) на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610; код ЄДРПОУ 00152307) сплачений судовий збір при зверненні до судів першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 19.06.2025