19 червня 2025 року справа №200/6615/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (повне судове рішення складено 11 грудня 2024 року) у справі № 200/6615/24 (суддя в І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про
- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати в період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у видачі оновленої довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;
- зобов'язання видати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.
В обґрунтування зазначено, що під час проходження служби відповідачем протиправно здійснено виплату грошового забезпечення виходячи із прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, що призвело до зменшення виплати грошового забезпечення, а також виплати пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року (2270 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 20.08.2016 по 03.10.2023. Посадовий оклад встановлено з 12.10.2018 у розмірі 4090 грн (17 тарифний розряд), з 01.11.2020 - 5220 грн (25 тарифний розряд), з 28.06.2023 - 5360 грн (26 тарифний розряд). Зазначив, що після набрання постановою апеляційного суду по справі №826/6453/18 законної сили, Кабінетом міністрів України не були внесені відповідні зміни до тексту постанови №704, тобто, редакцією п. 4 Постанови, для обчислення грошового забезпечення так і передбачалось враховувати прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 1 січня 2018 року. Отже у ІНФОРМАЦІЯ_1 не було підстав діяти у спосіб інший ніж передбачено чинним нормативно-правовим актом.
Крім того, стверджував про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.
ОСОБА_1 , з 20.08.2016 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 03.10.2023 ОСОБА_1 , звільнений наказом від 27.09.2023 №93 вважається таким, що справи та посаду заступника начальника штабу - начальника відділення персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
01 квітня 2024 року позивач звернувся із заявою про здійснення перерахунку грошового забезпечення починаючи з 01.01.2020 по день звільнення. Просив визначити складові грошового забезпечення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року на тарифний коефіцієнт. Також, просив видати оновлену довідку про розмір відповідного грошового забезпечення.
17 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надана відповідь №8886/ФЕС, в якій повідомлено про відсутність підстав для здійснення перерахунку сум грошового забезпечення, а також про відсутність підстав для видачі оновленої довідки.
Вважаючи протиправними дії щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі, а також протиправність дій щодо не видачі оновленої довідки про належні суми грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в подальшому - Закон №2232-ХІІ)).
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (в подальшому - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в п. 4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, з 29.01.2020 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Разом з цим, слід зазначити, що з 29 січня 2020 року знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік»);
- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік»);
- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік»);
- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік»);
- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік»).
Отже, у спірний період (в межах заявлених позовних вимог) оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.
Водночас, суд враховує, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац перший в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.
Отже, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним по 19.05.2023 включно, а не по 20.05.2023 включно як помилково зазначає позивач.
Із урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, грошове забезпечення позивача (в т.ч. його складові: надбавки, премії, інші складові, що виражені у відсотковому значені від сум посадового окладу та/або окладу за військовим званням), у спірний період 29.01.2020 - 19.05.2023, необхідно обраховувати із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача з приводу суті спірних правовідносин є необґрунтованими.
Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає таке.
З наданих до суду наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2020 №71, від 20.04.2021 №80, від 21.01.2022 №14, від 11.03.2023 вбачається, що позивачу нарахована до виплати грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік відповідно.
Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 розд. ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (в подальшому Порядок № 260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, виплата грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
За такого правового врегулювання та обставин справи, суд дійшов висновку, що з тих самих мотивів, що викладені вище, відповідачем неправильно нараховувались у період 29.01.2020 - 19.05.2023 грошова допомога для оздоровлення, розмір якої залежав від розміру грошового забезпечення, в т.ч. посадового окладу та окладу за військовим званням.
Враховуючи те, що докази виплати у період 01.01.2023 - 19.05.2023 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань сторонами не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають. Суд звертає увагу, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.10.2023 №253 про звільнення ОСОБА_2 містить запис про те, що військовослужбовець матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримував.
Із урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є: визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату; грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року (2270 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог місцевий суд відмовив, а стороною позивача рішення окружного суду не оскаржено, тому в частині, в якій в задоволенні позовних вимог відмовлено, апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Щодо посилання відповідача на залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення, суд першої інстанції зазначив таке.
Як зазначалось, позивач оскаржує дії відповідача щодо невірного обрахування складових грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023.
Вирішуючи питання, якою нормою закону слід керуватися при розгляді таких справ, Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом щодо здійснення перерахунку сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.07.2022 не застосовується.
Апеляційний суд цілком погоджується із таким висновком окружного суду.
Стосовно позовних вимог за період з 20.07.2022 по 20.05.2023, місцевий суд зазначив таке.
Відповідно до пункту 1 глави Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин скасований на всій території України з 01 липня 2023 року.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
Судом встановлено, що позивача звільнено з 03 жовтня 2023 року.
Отже, строк визначений статтею 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, починає перебіг з 04.10.2023.
З цим позовом позивач звернувся до суду 23 вересня 2024 року.
Відповідач зазначає, що позивач пропустив строк звернення та просить залишити позовну заяву без розгляду.
В цьому випадку суд звертає увагу, що відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Ухвалою місцевого суду від 27.09.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення та поновлено строк звернення до суду. За встановлених судом обставин окружний суд не вбачав підстав для визнання передчасним висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
В цій ухвалі від 27.09.2024 місцевий суд обмежився таким мотивуванням: «суд враховує повідомлені позивачем обставини, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення».
З цього приводу колегія суддів вважає слушними доводи відповідача про те, що Позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 та був виключений зі списків особового складу Відділу 03.10.2023.
05.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вимогу Позивача, останньому було надано довідку за вих.№ 12698/ФЕС про розміри грошового забезпечення (представником позивача зазначену довідку долучено до позовної заяви).
Отже, вже в жовтні 2023 року Позивачу було відомо про нарахування зональним відділом відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, останній займав посаду заступника начальника штабу - начальника відділення персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обов'язки якого, між іншим, входила підготовка проєктів наказів відносно особового складу зонального відділу щодо встановлення посадових окладів, окладів за військовим званням та тарифного розряду станом на 01 січня календарного року, а отже, Позивач був обізнаний щодо порядку нарахування відповідних сум грошового забезпечення військовослужбовцям зонального відділу.
Проте, останній звернувся до суду лише 23.09.2024, навіть не зважаючи на те, що відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 на звернення представника позивача було надано 17.05.2024 (з моменту отримання відповіді та зверненням до суду пройшло більше ніж 3 місяці).
Відтак, колегія суддів встановила, що позивачем пропущений строк звернення з позовними вимогами за період з 20.07.2022 по 20.05.2023.
Детально про це зазначено в ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, якою встановлено, що позивачем пропущений строк звернення з позовними вимогами за період з 20.07.2022 по 20.05.2023 та запропоновано ОСОБА_1 та представнику позивача Єрьоміній Вікторії Анатоліївні надати суду заяву поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин та докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
На виконання такої ухвали суду 13.06.2025 представником позивача подано заяву з проханням поновити строк звернення до суду з позовом.
Проте, інших поважних причин та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом за період з 20.07.2022 по 20.05.2023 не зазначено, а колегією суддів таких не встановлено.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, позовні вимоги за період з 20.07.2022 по 20.05.2023 слід залишити без розгляду відповідно до статті 123 КАС України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення в цій частині позовних вимог допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов'язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статями 250, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 -задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 200/6615/24 - скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 20.07.2022 по 20.05.2023, а позовні вимоги за цей період - залишити без розгляду, внаслідок чого в резолютивній його частині:
- в абзаці другому фрагмент тексту «грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року» замінити фрагментом тексту «грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 19.07.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року»;
- в абзаці третьому фрагмент тексту «грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум» замінити фрагментом тексту «грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 19 липня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 200/6615/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 19 червня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук