справа № 357/15903/24 головуючий у суді І інстанції Орєхов О.І.
провадження № 22-ц/824/9097/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
19 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з досягнення донькою повноліття, а саме з 25 грудня 2024 року і до закінчення її навчання, але не більше як до досягнення донькою 23 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі проживає із позивачем та знаходиться повністю на її утриманні. У зв'язку з тим, що відповідач, як батько спільної дитини, матеріальної допомоги не надавав, на утримання доньки коштів не сплачував, вона зверталась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. На підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 25 червня 2007 року і до повноліття дитини. На даний час донька ОСОБА_3 навчається у Фаховому коледжі «Освіта» закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на 3-му курсі денної форми, ступеня освітньо-професійний рівень «фаховий молодший бакалавр». Термін навчання до 30 червня 2026 року. На даний час донька не має змоги працювати, оскільки її навчання є основним видом діяльності, а тому вона повністю перебуває на утриманні позивача, стипендію не отримує. Окрім оплати за навчання, дитина повинна бути забезпеченою і всім необхідним для організації їх навчального процесу, включаючи придбання підручників, зошитів, канцелярських принад, певних специфічних пристроїв. Знаючи, що дитина потребує постійної батьківської уваги та значної фінансової допомоги, відповідач на даний час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню дитини, її забезпеченню духовного та морального розвитку. Відповідач є працездатним та отримує дохід і має змогу сплачувати аліменти.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, що продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 грудня 2024 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, через неповне з'ясування обставин справи та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, що продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, з 25 грудня 2025 року до закінчення навчання, але не пізніше ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 відповідачем було укладено новий шлюб від якого він має сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому фактично розмір аліментів, які будуть стягуватися на користь ОСОБА_2 на дитину, яка продовжує навчатися повинен становити 1/8 частину з усіх видів заробітку та доходу. При цьому, оскільки відповідач має ще двох дітей крім доньки ОСОБА_3 , то на них він має нести витрати не менше тих що йому будуть призначені рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на доньку ОСОБА_3 , так як рішення суду повинно гуртуватися на нормах чинного законодавства, що у тому числі врегульовують достатній розмір утримання, яке має надаватися всім дітям. Вказує, що матір відповідача є інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою МСЕК та є непрацездатною та хворіє на онкологію, що підтверджується Консультативним висновком від 17 грудня 2024 року. В 2014 році відповідач приймав участь в АТО, що підтверджується довідкою 29 листопада 2014 року. 02 січня 2023 року перебуваючи на військовій службі в районі м. Бахмут, Донецької області відповідач отримав бойове поранення, що підтверджується довідкою від 22 березня 2023 року. В результаті отримання поранення при обороні України проти агресії РФ в нього встановлено 25% втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК від 17 серпня 2023 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 27 березня 2008 року, про що свідчить надане суду свідоцтво про розірвання шлюбу від 27 березня 2008 року, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, серія НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 9).
Сторони по справі мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю, що підтверджується Витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 17 жовтня 2024 року (т. 1, а.с. 8).
Відповідно до довідки № 03.01.01./19-59625, ОСОБА_3 є студенткою 3 курсу денної форми навчання, ступеня освітньо-професійного рівня «фаховий молодший бакалавр», за спеціальністю 081 Право, Фахового коледжу «освіта» закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Термін закінчення навчання 30 червня 2026 року. Навчається за контрактом. Стипендію не отримує (т. 1, а.с. 10).
В матеріалах справи міститься Договір № 03422 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 01 серпня 2022 року, укладений між закладом вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», вступник ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 12 на звороті -14).
Згідно Додатку 1 до вищевказаного договору, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 55 200,00 грн. Термін навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року. Вартість платної послуги (згідно графіка оплат) за роками навчання становить: 2022/2023 - 13 800,00 грн; 2023/2024 - 13 800,00 грн; 2024/2025 - 13 800,00 грн; 2025/2026 - 13 800,00 гривень. Замовник здійснює оплату в безготівковій формі (т. 1, а.с. 11-12).
Відповідно до квитанцій за 2022, 2023 та 2024 роком ОСОБА_2 сплачено кошти в розмірі по 13 800,00 грн., призначення платежу: за навчання студентки ОСОБА_3 (т. 1, а.с.15).
ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи та учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_2 від 28 квітня 2015 року. (т. 1, а.с.211)
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітньої дочки, повинні надавати допомогу дитині. Беручи до уваги, що дочка сторін навчається на денній формі навчання та потребує матеріальної допомоги, окрім навчання, існують побутові витрати, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт, придбання канцтоварів та іншого необхідного для навального процесу, дійшов висновку щодо можливого стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки, який є справедливим і не буде накладати непропорційний фінансовий тягар на відповідача та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, та буде співмірним з майновим станом сторін.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Колегія суддів вважає встановленим факт, що у зв'язку із навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки.
Матеріалами справи підтверджено участь матері ОСОБА_2 у витратах доньки на навчання, а саме - нею було здійснено оплату за навчання доньки ОСОБА_3 на загальну суму 41 400,00 грн., що підтверджується наданими квитанціями (т. 1, а.с. 15). При цьому саме матір - ОСОБА_2 є замовником освітньої послуги, здобувача вищої освіти ОСОБА_3 згідно договору № 03422 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 01 серпня 2022 року (т. 1, а.с. 12 на звороті -14).
Будь-які докази, на підтвердження участі батька в надання матеріальної допомоги дочці, яка продовжує навчання в матеріалах справи відсутні.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_3 , наявності на його утриманні інших неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не заслуговують на увагу, оскільки необхідність утримувати неповнолітніх дітей не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині, яка її потребує у зв'язку із продовженням навчання.
Як було зазначено вище, необхідною умовою надання повнолітній дочці, що продовжує - є наявність, в даному випадку у батька можливості надання такої допомоги.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилаючись на наявність в нього на утриманні інших дітей та необхідність надання допомоги матері, відповідач не надав суду жодного доказу, який би вказував, що його доходи та матеріальний стан не надають йому можливості надавати матеріальну допомогу своїй дочці, яка продовжує навчання, у розмірі, який просив позивач.
Близька за змістом правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20.
Суд першої інстанції, встановивши що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_1 , що продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги котру відповідач у добровільному порядку не надає, прийнявши до уваги відсутність доказів, які б свідчили про неможливість надання такої допомоги відповідачем, дійшов вірного висновку про наявність підстав до задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними, зводяться до довільного тлумачення стороною чинного законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки доказів та не спростовують правильність і законність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору виходячи з наступного.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Як вбачається з посвідчення серії № НОМЕР_2 від 28 квітня 2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а тому згідно п. 13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Оскільки і позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_1 звільнені від сплати судового збору, судові витрати у даній справі компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З зазначених підстав рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року в частині стягнення з позивача судового збору підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 рокув частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 1 211,20 гривень скасувати.
В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.