03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/17820/23 Головуючий у суді першої інстанції - Волошин В.О.
Номер провадження № 22-ц/824/10225/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
18 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2025 року постановлену під головуванням судді Волошина В.О. у місті Києві у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про зобов'язання вчинити дії; поновлення строку для звернення до суду із скаргою,-
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргою, в якій просила суд: поновити строк для оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. (далі по тексту - суб'єкт оскарження/приватний виконавець) від 12 жовтня 2022 року про відкриття виконавчого провадження №70066472, з примусового виконання дубліката виконавчого листа №2-10144/10 від 06 травня 2019 року; скасувати вказану постанову та інші процесуальні документи винесені приватним виконавцем на підставі цієї постанови.
Подану скаргу заявниця мотивує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року, у цивільній справі №2-10144/10 за позовом ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Експобанк», третя особа: Національний банк України, про визнання кредитного договору недійсним, первісний позов задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованість за кредитом в розмірі 23 959,85 дол. США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення становить 190 241,21 грн; заборгованість по процентам 39,93 дол. США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення становить 317,04 грн; заборгованість по нарахованій комісії 382,44 грн.; сума простроченої заборгованості по кредиту 3 275,06 дол. США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення становить 26 003,98 грн; суму простроченої заборгованості по нарахованим процентам 3 153,95 дол. США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення становить 25 042,36 грн; суму простроченої заборгованості по нарахованій комісії 4 357,66 грн; суму заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та комісії 22 641,27 грн та 1 820 грн судових витрат.
Разом з тим, відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Експобанк», третя особа: Національний банк України, про визнання кредитного договору недійсним.
На підставі зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, 01 березня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва видано стягувачу виконавчі листи.
Водночас, заявниця зазначила, що згідно п. 2.2. кредитного договору забезпеченням зобов'язань позичальника за цим договором є застава автомобіля марки «Cherry Tigo» д.н.з. НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Заявниця вказує, що після смерті останнього передала заставний автомобіль стягувачу, на виконання судового рішення від 29 листопада 2010 року, згідно акту прийому-передачі автомобіля від 31 липня 2012 року.
Таким чином, передавши заставний автомобіль стягувачу, який повністю забезпечував виконання зобов'язання в порядку ст. 600 ЦК України, остання добровільно виконала рішення суду від 29 листопада 2010 року і підстав для подальшого примусового виконання зазначеного судового рішення, на переконання заявниці, не існувало.
Також заявник зазначила, що первісним кредитором ПАТ «КБ «Експобанк» було відступлено право вимоги за кредитним договором - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року в цивільній справі №2-10144/10, а саме: ПАТ «КБ «Експобанк» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»; видано дублікати виконавчих листів відносно боржників; поновлено строк для пред'явлення до виконання дублікатів виконавчих листів.
Отримавши дублікат виконавчого листа, правонаступник стягувача пред'явив дублікат виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Калинник І.В., внаслідок чого 20 грудня 2019 року ним було відкрито виконавче провадження №60916121, яке в подальшому, було завершено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботинським І.В.
Посилаючись на те, що нею повністю виконано рішення суду в добровільному порядку шляхом передачі банку заставного автомобіля, який було продано на аукціоні за мізерні кошти, а отже, виконавче провадження, в межах якого було реалізовано заставний автомобіль підлягало завершенню на підставі п. п. 9, 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», однак, 12 жовтня 2022 року суб'єктом оскарження, всупереч зазначеним приписам було винесено постанову про відкриття провадження, з примусового виконання дубліката виконавчого листа відносно неї.
Крім того, заявниця також вказувала на те, що приватним виконавцем сума боргу визначена лише на підставі заяви правонаступника стягувача, а не на підставі дубліката виконавчого листа, що є порушенням.
У зв'язку з викладеним, заявниця звернулась до суду із вказаною скаргою.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2025 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В., про зобов'язання вчинити дії. Скаргу адвоката Герасько Л.Ю., поданої в інтересах ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою повністю задовольнити скаргу ОСОБА_1 ..
Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що зобов'язання за Договором кредиту № 353/АК -2008 від 26 лютого 2008 року припинилося внаслідок передачі ПАТ «КБ «Експобанк» автомобіля марки Cherry Tigo, д.н.з. НОМЕР_1 , який був предметом застави, та повністю забезпечував виконання зобов'язання. На підставі цього, рішення суду виконано добровільно первісному кредиторові і підстави для примусового виконання рішення відсутні.
20 грудня 2019 року приватним виконавцем Калинник І.В. було відкрито виконавче провадження №60916121, яке в подальшому, було завершено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботинським І.В..
Заявник вказує, що останнім не надано жодного доказу на підтвердження того, що вона була обізнана про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 554/13475/15-ц від 31 липня 2019 року приватний виконавець не вправі вчиняти будь-які виконавчі дії до моменту з'ясування факту одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. А сума боргу, визначена приватним виконавцем Жаботинським І.В. визначена лише на підставі заяви стягувача, а не на підставі дубліката виконавчого листа, що є неприпустимим.
Зазначає, що порушення її прав сталося внаслідок визначення вартості майна, яке належить їй, всупереч вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки проведено без згоди останньої, приватним виконавцем був залучений до участі у провадженні експерт та висновок оцінювача. Такий висновок не був направлений їй наступного робочого дня після його отримання, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості оскаржити вказаний висновок у визначений законом строк.
30 квітня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника Жаботинського І.В. - Скрипника П.Г., відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання залишок заборгованості становив 29 391, 35 дол. США. Звернення стягнення на заставлене майно не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання, яке підтверджене рішенням суду.
Щодо посилання апелянта на необізнаність про відкриття виконавчого провадження вказує, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Отже, надсилаючи постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу ОСОБА_1 , вказану у виконавчому документі, приватний виконавець діяв у повній відповідності до приписів закону.
Апелянт також зазначає щодо незаконності дій приватного виконавця у вказаному виконавчому провадженні, в тому числі і висновку про оцінку квартири, і виставлення квартири на торги.
З цього приводу сторона приватного виконавця вказує, що відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - адвокат Герасько Л.Ю. підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою задовольнити скаргу на дії приватного виконавця.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у цивільній справі №2-10144/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2011р., задоволено позов ПАТ «КБ «Експобанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 23 959,85 доларів США, що за курсом НБУ на час постановлення рішення становить 190 241,21 грн, заборгованість по процентам в сумі 39,93 доларів США, що за курсом НБУ на час постановлення рішення становить 317,04 грн, заборгованість по комісії в сумі 382,44 грн, прострочену заборгованість по кредиту в сумі 3 275,06 доларів США, що за курсом НБУ на час постановлення рішення становить 26 003,98 грн, прострочену заборгованість по нарахованим процентам в сумі 3 153,95 доларів США, що за курсом НБУ на час постановлення рішення становить 25 042,36 грн, прострочену заборгованість по нарахованій комісії, що за курсом НБУ на час постановлення рішення становить 4 357,66 грн, заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та комісії в сумі 22 641,27 грн, а також 1 820 грн судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Експобанк», третя особа: Національний банк України, про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.
Вказане судове рішення набрало законної сили 06 грудня 2011 року.
На підставі зазначеного судового рішення 01 березня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва видано стягувачу виконавчі листи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року, яка набрала законної сили, задоволено заяву правонаступника стягувача - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «КБ «Експобанк» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк для пред'явлення його до виконання.
12 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботинським І.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2, з примусового виконання дубліката виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 , виданого на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року.
Того ж дня, в межах зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
Залишаючи без задоволення подану ОСОБА_1 скаргу на неправомірні дії приватного виконавця, суд першої інстанції послався на те, що транспортний засіб, переданий банку заявницею був проданий на аукціоні за значно меншою сумою, ніж сума заборгованості ОСОБА_1 , стягнута за рішенням суду, а отже рішення суду виконано не в повному обсязі, а належних та допустимих доказів сплати заборгованості за вказаним судовим рішенням в повному обсязі заявницею не надано. Таким чином суд дійшов до висновку, що обставини та відповідні обґрунтування щодо неправомірності дій приватного виконавця під час відкриття виконавчого провадження, викладені заявницею у скарзі, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду заявлених вимог у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення поданої скарги відповідає з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини п'ятої, шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
У відповідності із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Звертаючись до суду із скаргою, заявниця посилалась на те, що нею повністю виконано рішення суду в добровільному порядку шляхом передачі банку транспортного засобу 31 липня 2012 року, а тому вважала, що постанова приватного виконавця від 07 жовтня 2022 року про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованою та підлягає скасуванню, як і всі інші процесуальні документи, які винесені суб'єктом оскарження в межах вказаного виконавчого провадження.
Разом з тим, судом першої інстанції установлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року було залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого за рішенням суду в цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Залишаючи без змін зазначене судове рішення, судом апеляційної інстанції, серед іншого, було встановлено наступну обставину: « ОСОБА_1 дійсно 31 липня 2012 року згідно акту передачі було передано АТ «КБ «Експобанк» автомобіль Черрі Тігго, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був предметом застави за кредитним договором. Вказаний автомобіль був проданий на аукціоні 19.09.2019 року за 69 105 грн., що є значно меншою сумою, ніж сума заборгованості ОСОБА_1 , стягнута за рішенням суду, тому посилання в апеляційній скарзі на повне виконання зобов'язань за кредитним договором й наявність підстав для задоволення заяви про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не заслуговують на увагу, а дана обставина має бути врахована при визначенні суми заборгованості при виконанні судового рішення.».
12 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботинським І.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2, з примусового виконання дубліката виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 , виданого на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року
Отже на день звернення до суду із цією скаргою рішення не виконане, проте підстав для висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жоботинським І.В. вчинено бездіяльність, яка вплинула на невиконання судового рішення за наведених обставин не має. Судом першої інстанції правильно установлено, що приватним виконавцем були вчинені передбачені законом дії, пов'язані з примусовим виконанням рішення суду.
Отже, відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів.
Посилання в скарзі та в апеляційній скарзі про те, що зобов'язання припинилось внаслідок передачі банку транспортного засобу, апеляційний суд не може визнати обґрунтованим, оскільки як вже зазначалось судом першої інстанції установлено, що транспортний засіб було реалізовано іншим виконавцем в іншому виконавчому провадженні, відмінному від виконавчого провадження, в межах якого заявниця оскаржує дії приватного виконавця в розрізі заявлених вимог цієї скарги.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи грошові кошти, які надійшли до стягувача від реалізації транспортного засобу - Черрі Тігго, реєстраційний номер НОМЕР_1 - лише частково погасили заборгованість згідно до ухваленого рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у цивільній справі №2-10144/10, тому приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження діяв правомірно.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 червня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв