03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 376/2190/23 Головуючий у суді першої інстанції - Коваленко О.М.
Номер провадження № 22-ц/824/9149/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
18 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Коваленко О.М., у місті Сквирі, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою,-
В липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою, у якому просив суд: стягнути з відповідача на його користь основну суму боргу за договором позики, відповідно до боргової розписки від 15 травня 2009 року, в розмірі 3 268 648, 00 грн; стягнути з відповідача на його користь суму грошових коштів у розмірі 12 423 958,99 грн, в якості інфляційних втрат за періоди з 15 травня 2009 року (момент написання відповідачем боргової розписки) до 14 липня 2023 року (момент подання позовної заяви); стягнути з відповідача на його користь суму грошових коштів у розмірі 1 390 026,14 грн (сума прострочення грошового зобов'язання за період з 15 травня 2009 року по 14 липня 2023 року) в якості 3 % річних від простроченої суми боргу; стягнути з відповідача на його користь суму грошових коштів витрати на правову допомогу що складають 20 000,00 грн; стягнути з відповідача на його користь судовий збір, який було сплачено за подання даної позовної заяви.
У березні 2024 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Морозов В.Ю. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , а також на грошові кошти, що належать відповідачеві ОСОБА_1 ..
В обґрунтування заяви посилається на те, що предметом спору у даній справі є грошові кошти в сумі 17 082 633,00 грн.
Відповідно до відомостей Реєстру на нерухоме майно відповідач є власником нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 .
Також важливою вважає інформацію про реєстрацію відповідача як ФОП ОСОБА_1 від 17 серпня 2018 року.
За період, виникнення боргових зобов'язань відповідач добровільно не повернув борг та ухиляється від їх виконання, систематично ігнорує переговори з ним, з чого слідує, що відповідач не бажає повертати в добровільному порядку позичені кошти, а тому невжиття заходів забезпечення позову може привести до неможливості виконання рішення суду та істотно ускладнити ефективний захист його прав та інтересів.
Зазначає, що накладення арешту на майно боржника не покриває суму боргу, проте є досить важливим аспектом для подальшого розгляду справи та швидким вирішенням спору.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Морозова В.Ю. про забезпечення позову - задоволено. У порядку забезпечення позову накладено арешт на майно, що належать на праві власності ОСОБА_1 , до розгляду справи по суті, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 . У порядку забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать відповідачу до розгляду справи по суті.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в повному обсязі та зняти арешт з майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: з житлового будинку АДРЕСА_1 та з грошових коштів, що знаходяться на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать останньому.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем не було доведено, що існує реальна та можлива загроза відчуження, належного відповідачу майна, і що у разі відчуження такого майна, буде існувати реальна загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки спір не стосується майна, на яке позивач просить накласти арешт, а лише стосується стягнення заборгованості з відповідача за договором позики. На підставі викладеного, представник апелянта стверджує, що відсутня необхідність для застосування заходів забезпечення позову.
Вказує, що застосувавши захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 було порушено принцип права власності ОСОБА_1 , який закріплено у статті 41 Конституції України.
02 квітня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що зазначений в оскаржуваній ухвалі вид забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти, які перебувають на грошових коштах відповідача та на майно, яке належить останньому на праві власності, знаходиться у прямому зв'язку із предметом спору і невжиття відповідних заходів може призвести до порушення майнових прав позивача.
Наголошує, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливістю розпоряджатися таким майном до виконання рішення суду, в разі задоволення позову.
При апеляційному розгляді справи представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати в повному обсязі та зняти арешт з майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: з житлового будинку АДРЕСА_1 та з грошових коштів, що знаходяться на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать останньому.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Морозов В.Ю., який був присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом першої інстанції та викладені в оскаржуваній ухвалі. Вважає, що ухвала Сквирського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, тому просив залишити її без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції посилався на те, що предметом даного позову є повернення боргу відповідачем, розмір якого визначений позивачем є значним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, та його грошові кошти, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
При цьому, судом враховано, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
3 огляду на викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти, які належать відповідачеві, є співмірним із заявленими позовними вимогами про повернення боргу, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
Суд, перевіривши обставини, якими заявник обґрунтовував наявність підстав для забезпечення позову, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду, так як можливе відчуження нерухомого майна.
Оскільки відповідач, як власник нерухомого майна, має об'єктивну можливість вчинення дій, які можуть в подальшому утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд вважає обґрунтованим припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Таким чином суд дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити в повному обсязі.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду про забезпечення позову відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, який виник на підставі договору позики.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру й предметом позову є грошові кошти. Разом з тим, оскільки даний спір має матеріальний характер, то може бути звернено стягнення на об'єкти нерухомого майна.
Враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору та ціну позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до витягу щодо об'єктів нерухомого майна, який міститься у матеріалах справи, відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14 окремого тому).
Оскільки відповідач є власниками вище зазначеного майна він, як власник має право в будь-який момент відчужити належне йому майно, а тому невжиття вказаного заходу забезпечення позову може призвести до відчуження даного майна відповідачем та утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність арешту вказаного майна ніяким чином не обмежує відповідача в праві користування майном, обмеження стосується лише права відчуження даного майна на час розгляду спору судом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Таким чином, з огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем не було доведено, що існує реальна та можлива загроза відчуження, належного йому майна, і що у разі відчуження такого майна, буде існувати реальна загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки спір не стосується майна, на яке позивач просить накласти арешт, а лише стосується стягнення заборгованості з відповідача за договором позики суд апеляційної інстанції оцінює критично.
Разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Текст постанови складено 19 червня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв