Справа № 752/25969/24 Головуючий в суді І інстанції - Бушеленко О.В.
Провадження № 33/824/2439/2025 Головуючий - Олійник В.І.
16 червня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Олійник В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кисличенка Павла Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно постанови судді та як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 961483 від 20.11.2024 року 03.06.2024 о 15:30 у м. Києві на нерегульованому перехресті вул. Тарасівської та вул. Жилянської водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , при виникненні небезпеки для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Не погоджуючись з постановою суду, адвокат Кисличенко П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року та винести нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Разом з тим, просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної постанови, посилаючись на те, що суд першої інстанції виніс оскаржувану постанову без участі ОСОБА_1 , а про прийняте рішення дізнався лише 02.02.2025 року, коли суд надіслав копію даної постанови.
В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не досліджував та не надав оцінки доказу, а саме, висновку судового експерта Семенченка Павла Олексійовича від 21.10.2024 року № ВЕД-43/24. При цьому вважає, що суд не надав достатніх мотивів, за якими він відхилив та не досліджував даний доказ.
Крім того, наголошує, що суд в оскаржуваній постанові не дослідив постанову від 24.06.2024 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а фактично керувався лише показами водія ОСОБА_2 , який також не погодився з тим, що зіткнення сталося при завершенні маневру проїзду перехрестя автомобілем Mercedes-Benz.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Кисличенко П.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, а ОСОБА_2 заперечував щодо доводів апеляційної скарги і просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року - без змін.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 289 КУпАП, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Беручи до уваги вказані у клопотанні про поновлення строку обставини, враховуючи положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року та вважає за доцільне його поновити.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст.252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №961483 від 20.11.2024 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Skoda Fabia, (державний номерний знак НОМЕР_1 ), 03.06.2024 о 15:30 у м. Києві на нерегульованому перехресті вулиці Тарасівської та вулиці Жилянської при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, (державний номерний знак НОМЕР_2 ), що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Відповідно до п.12.3 Правил дорожнього руху України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на висновок судового експерта Семенченка Павла Олексійовича від 21.10.2024 року №ВЕД-43/24, то суд апеляційної інстанції не може врахувати вказаний висновок в зв'язку із недостовірними вихідними даними, які експерт помилково прийняв до уваги, зокрема, щодо часу виявлення небезпеки та відстані між автомобілями.
У письмових поясненнях, складених на місці пригоди водій ОСОБА_1 зазначив, що переїжджаючи перехрестя вул. Тарасівської та Жилянської (рухався по вул. Тарасівській), побачив, що транспортні засоби, які рухалися по вул. Жилянській (1-ша та 2-га смуги) зупинилися та поступилися проїздом автомобілям, які рухалися по вул. Тарасівській. Коли він перетнув перехрестя і почав рух, то в нього врізалася транспортний засіб, який був у 3-ій смузі.
У своїх письмовий поясненнях, складених на місці пригоди, водій ОСОБА_2 зазначив, що рухався головною дорогою по вул. Жилянській у другій смузі зі швидкістю приблизно 40 км/год. Попереду нього з правої сторони також рухався автотранспорт. Світлофори були вимкнені, а тому він керувався знаками дорожнього руху "головна дорога" та розміткою. На перехресті з вул.Тарасівською автомобіль, який їхав з правої сторони, сповільнив рух і, коли він ( ОСОБА_2 ) вже був на перехресті із-за зазначеного автомобіля з правої сторони не очікувано вискочив автомобіль Mercedes-Benz, з яким сталося зіткнення. Авто Mercedes-Benz їхало другорядною дорогою і його кермувальник визнав свою винуватість у настанні зіткнення.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, локалізація ушкоджень автомобіля Mercedes-Benz, зокрема механічні ушкодження водійських дверцят вказують на те, що контактування транспортних засобів відбулося у третій смузі руху вулиці Жилянської, яка має чотири смуги для руху в одному напрямку та має знак "голована дорога", на відміну від вулиці Тарасівської, де наявний знак "дати дорогу", а не при завершенні переїзду автомобілем Mercedes-Benz цього перехрестя.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху головна дорога - це дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної.
За приписами п.16.11 на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Як вказується у п.33 Правил дорожнього руху, знак "Головна дорога" надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть; знак "Дати дорогу". Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Відтак, фактичні обставини настання зіткнення об'єктивно свідчать про те, що водій ОСОБА_2 не перебував у ситуації, за якої він міг виявити перешкоду і спроможний був вжити заходів для її об'їзду. В той же час водій ОСОБА_2 застосував гальмування, рухався головною дорогою та мав пріоритет порівняно до транспортних засобів, які рухалися другорядною дорогою, а також мав право розрахувати на те, що інші учасники дорожнього руху дотримуються Правил дорожнього руху.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, на думку суду апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а отже є необґрунтованими.
Таким чином, судом першої інстанції було всебічно, повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини скоєння ДТП, розгляд справи здійснено з дотриманням вимог ст.ст.251, 280 КУпАП та правильно зроблено висновок про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, вважає, що постанова судді є законною і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Клопотання адвоката Кисличенка Павла Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити адвокату Кисличенку Павлу Валерійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Кисличенка Павла Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.І. Олійник