Справа № 361/8503/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7869/2025
11 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Василишина В.О.,-
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Позивач просив стягнути з Департаменту патрульної поліції на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Внаслідок неправомірних дій, поліцейськими завдано позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50 000 грн 00 коп.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року у задоволенні названого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник Департаменту патрульної поліції заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів настання негативних наслідків, які б свідчили про душевні страждання позивача та завдану моральну шкоду саме внаслідок умисних протиправних дій відповідача.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, щовідносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Згідно скарги від 03 травня 2023 року, ОСОБА_1 просив притягнути до дисциплінарної відповідальності поліцейських взводу № 1 роти № 1 БПП с. Чайки УПП у Київській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Листом № С-249/41/40/3/02-2023 від 01 червня 2023 року, ОСОБА_1 надано відповідь на скаргу, в якій зазначено, що поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на момент надходження скарги не перебувають в підпорядкуванні БПП в с.Чайки УПП у Київській області ДПП, враховуючи цей факт, за результатами проведеної перевірки, об'єктивно розглянути дану скаргу не представляється за можливе.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 просив стягнути завдану йому моральну шкоду у розмірі 50 000 грн 00 коп, спричинену незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а сааме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи
статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року за № 335/6977/22 зазначено: «Велика Палата Верховного Суду з огляду на мотиви, наведені у цій постанові, не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу такого порушення презюмує завдання позивачу моральної шкоди, а також з висновками апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Так, суди попередніх інстанцій не врахували, що у спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.»
Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Святошинським районним судом міста Києва у постанові від 01 грудня 2022 року не встановлено невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення.
Так, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог, судом першої інстанції враховано, що постановою у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не встановлено, що складений протокол про адімінісиравтине правопорушення серії не відповідаввимогам закону, а також протиправності дій патрульного поліцейського на момент складання протоколу.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів неправомірності дій працівника патрульної поліції під час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб у виді відшкодування ОСОБА_1 завданої моральної та матеріальної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що право на відшкодування шкоди виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів оцінює критично, оскільки таке право виникає лише за умови доведенняумисних неправомірних дій працівника патрульної поліції під час складання протоколу.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 23 жовтян 2024 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 16 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко