28 травня 2025 року м. Київ
Справа №752/20503/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/8120/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Нежури В.А.
за участі секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Ольшевської І.О. 21 січня 2025 року в м. Київ, повний текст рішення складений 21 січня 2025 року, у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом зобов'язання звільнити зайняте приміщення,
У вересні 2024 року представник ОСББ «Паньківщина 17/4» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив усунути перешкоди в користуванні спільним майном, а саме: допоміжним приміщенням (колясочною) та пожежним переходом між першим та другим під'їздами, що знаходиться на цокольному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання відповідача звільнити зазначене допоміжне приміщення (колясочну) та демонтувати стіни, а також встановлені ним двері за власний рахунок, та не чинити перешкод мешканцям будинку в користуванні вказаним приміщенням, а також стягнути на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , згідно Договору купівлі-продажу від 13 лютого 2021 року. З моменту укладання вказаного Договору купівлі-продажу допоміжне приміщення «кімната чергової» фактично є захоплене відповідачем та перебуває в повному його користуванні. Інші мешканці будинку не мають доступу до допоміжного приміщення, у зв'язку з наявністю дверей та стін, які були встановлені відповідачем без згоди інших співвласників будинку. Представники позивача неодноразово звертались до відповідача в усному порядку, однак на усні прохання він не реагував. У зв'язку з цим 02 серпня 2023 року на зборах представників позивача було винесено питання щодо повернення захопленого відповідачем приміщення у спільне користування та зобов'язано відповідача зняти двері з «кімнати чергової» та надати усім мешканцям будинку доступ до неї. До цього часу відповідач не виконав рішення зборів та не здійснив жодних дій по наданню іншим мешканцям будинку доступу до «кімнати чергової», чим порушує законні права співвласників багатоквартирного будинку на користування спільним майном. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач разом з мешканцем квартири АДРЕСА_3 перегородив доступ до пожежного проходу між першим та другим під'їздом будинку, встановивши тамбурні двері, про що є відповідний лист Голосіївського районного управління головного управління ДСНС України у м. Києві, в якому в межах компетенції з виходом на місце представником управління було встановлено, що в загальному коридорі на цокольному поверсі самовільно встановлено двері, які постійно зачинені на замок, а також встановлено меблі та інші предмети, які перекривають перехід у суміжну секцію житлового буднику, що є порушенням пункту 2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки України. Отже, як зазначає позивач,всупереч положенням законодавства, яке регулює порядок використання спільного майна, відповідач самовільно захопив спільне приміщення та використовує його на власний розсуд для зберігання там особистих речей. При цьому інші співвласники не мають фізичного доступу до приміщення, а відповідач відмовляється усунути вчинене ним порушення.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом зобов'язання звільнити зайняте приміщення - задоволено частково.
Зобов'язано усунути перешкоди в користуванні спільним майном, а саме: допоміжним приміщенням (колясочною) та загальним коридором, що знаходиться на цокольному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити зазначене допоміжне приміщення (колясочну) та демонтувати встановлені двері в загальному коридорі на цокольному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за власний рахунок, та не чинити перешкод мешканцям будинку в користуванні вказаними приміщеннями.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» 3028,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що загальний коридор та колясочна на праві спільної сумісної власності належать співвласникам будинку по АДРЕСА_1 , а розпорядження ними здійснюється за рішенням загальних зборів ОСББ. При цьому позивач не приймав рішення щодо надання в користування відповідачу колясочної та надання дозволу відповідачу на встановлення дверей у загальному коридорі на цокольному поверсі.
До того ж, як вбачається з листа Голосіївського районного управління Головного управління ДСНС України у м. Києві від 28 березня 2024 року, встановлення в загальному коридорі на цокольному поверсі дверей, які постійно зачинені на замок, є порушенням пункту 2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний звільнити допоміжне приміщення (колясочну) та демонтувати за власний рахунок двері в загальному коридорі на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_4 . Разом з тим, підстави для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача демонтувати стіни суд першої інстанції не вбачав та вказав, що зазначені вимоги не знайшли своє підтвердження належними засобами доказування.
Не погодився із вказаним рішенням суду відповідач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, представник відповідача вказує на те, що на момент подачі позову до відповідача ОСОБА_1 , останній не є власником квартири, що підтверджується договором дарування квартири та витягом, а тому позивачем було подано позов до неналежного відповідача.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСББ «Паньківщина 17/4» вказує на те, що відповідач ОСОБА_1 не повідомляв, а ні позивача, а ні суд першої інстанції про перехід права власності на квартиру до третьої особи з 17 жовтня 2023 року, що побічно свідчить про усвідомлення скаржником свого права на це нерухоме майно. Зважаючи на вищевикладене, позивач не міг скоригувати позовні вимоги у суді першої інстанції в порядку передбаченому ст. 51 ЦПК України та залучити співвідповідача та третіх осіб.
Також представник позивача вказує на те, що квартира є спільним сумісним майном подружжя, а тому твердження скаржника про те, що він є неналежним відповідачем, є некоректними з огляду на положення норм ст. ст. 60,61 СК України.
Представник позивача зазначає орієнтовний розрахунок судових витрат понесених в суді першої та апеляційної інстанції, який складається з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу та становить 3028,00 грн та 25000,00 грн, докази понесення вказаних витрат будуть надані в порядку передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Майоров В.О. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про її задовольнити.
Представник позивача - адвокат Кулєшов В.Л. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4», за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було створено 25 квітня 2016 року /а.с.24/.
Відповідно до п.1 Розділу І Статуту ОСББ «Паньківщина 17/4» це об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . У п.3 Розділу ІІІ Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, питання про використання спільного майна /а.с.10-23/.
Згідно з протоколом засідання представників ОСББ «Паньківщина 17/4» № 19 від 02 серпня 2023 року вирішено звільнити нежитлове приміщення будинку (колишня «калясочна») та пожежний прохід на цокольному поверсі будинку. Для цього звернутись до юриста для підготовки позовної заяви до суду на власників квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 щодо незаконного захоплення нежитлового приміщення та перекриття пожежного проходу /а.с.26-31/.
З листа Голосіївського районного управління Головного управління ДСНС України у м. Києві від 28 березня 2024 року вбачається, що виходом представника районного управління було встановлено, що в загальному коридорі на цокольному поверсі самовільно встановлено двері, які постійно зачинені на замок, а також встановлено меблі та інші предмети які перекривають перехід у суміжну секцію житлового будинку, що є порушенням пункту 2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні /а.с.32/.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 13 лютого 2021 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . Загальна площа квартири визначена 46,6 кв.м. В умовах цього договору зазначено, що укладення відбулось за згодою дружини ОСОБА_1 /а.с.33-34/.
У списку мешканців будинку, долученого позивачем до позовної заяви, власником квартири АДРЕСА_5 визначений ОСОБА_1 /а.с.37/.
За даними Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 з 05 липня 2001 року /а.с.47-48/.
До апеляційної скарги стороною відповідача долучені копія договору дарування квартири, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 17 жовтня 2023 року, за умовами якого остання прийняла в дар квартиру АДРЕСА_2 , а також два витяги з Держаного реєстру речових прав де власником квартири АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_1 , а датою державної реєстрації є 17 жовтня 2023 року. Загальна площа квартири визначена - 68,9 кв.м. /а.с.71-74/.
В силу ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
В порядку визначеному ч.ч.1-4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу положень ч. 6 ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц вказала на те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 цієї постанови).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі, як співвідповідачів, та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Верховний Суд у Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 роз'яснив, що найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
З наведених обставин справи вбачається, що позивачем були пред'явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільним майном - допоміжними приміщеннями, шляхом зобов'язання звільнити зазначені приміщення, демонтувати стіни та двері за власний рахунок. При цьому у підставах позову позивач вказував на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 та ним були самовільно зайняті спірні приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 13 лютого 2021 року, проте 17 жовтня 2023 року ним було здійснення відчуження цієї квартири.
На час звернення позивача до суду з позовом (16 вересня 2024 року), зареєстрованим власником квартири АДРЕСА_2 вже була ОСОБА_1 .
Крім того з наданих суду даних вбачається, що в умовах договору дарування зазначена площа квартири є відмінною, а саме більшою ніж площа визначена у договорі купівлі-продажу квартири. Проте даних за рахунок чого відбулось збільшення площі квартири матеріали справи не містять.
Тобто відповідач ОСОБА_1 вже не був власником вказаної квартири і не мав зареєстрованого місця проживання в ній. Даних про дату вчинення дій щодо створення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями будинку, як і про особу, яка їх вчинила матеріали справи не містять, а у відповідному рішенні ОСББ вказано на власника квартири АДРЕСА_5 без визначення особи.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що при зверненні до суду з позовом та в ході розгляду справи позивачем не були вчинені дії щодо здійснення перевірки власника квартири та не було здійснено на стадії розгляду справи судом першої інстанції заяву про залучення в якості відповідача власника квартири ОСОБА_1 .
На стадії апеляційного перегляду справи, апеляційний суд може залучити лише третіх осіб, проте процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов'язків, а також за наслідками, а тому вказані недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом.
Враховуючи, що має місце визначення неналежного складу учасників справи, суд позбавлений можливості надавати оцінку по суті спірних правовідносин. Пред'явлення позову до неналежного відповідача та/або незалучення співвідповідача, є самостійною підставою для відмови в позові.
Вказане не було враховано судом першої інстанції у зв'язку з чим судом допущено порушення норм процесуального права, що дає підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження. У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд у разі скасування рішення суду першої інстанції здійснює перерозподіл судових витрат.
Виходячи з положень ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні заявлених позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
А отже понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3635,00 грн підлягають компенсації за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом зобов'язання звільнити зайняте приміщення - залишити без задоволення.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3635,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
В.А. Нежура
Повний текст постанови складений 18 червня 2025 року.