19 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/4360/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство Міністерства освіти і науки України «Інформаційно-іміджевий центр», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
17.04.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) від 14.11.2024 №1/21226-24 про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, а саме її диплома магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега);
зобов'язати МОН України визнати диплом від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданий університетом Кот д'Азюр та видати відповідне свідоцтво про визнання диплому.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відмова відповідача у визнанні її іноземного документа про освіту є протиправною, оскільки в межах Рамкової угоди про співпрацю та Угоди про здійснення делокалізації навчання - Магістратура з психології, Програма «Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво», укладеної 16.07.2019 між Університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега, Франція), Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова та Міжнародним інститутом глибинної психології (далі - Угода), вона проходила навчання за магістерською програмою «Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво» Університету Кот д'Азюр (Франція), яка відбувалось на базі Міжнародного інституту глибинної психології (Київ), після завершення якого позивачці було присвоєно диплом магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданий університетом Кот д'Азюр, який є офіційно визнаним в державі Франція, і дипломи цього університету є офіційними документами про освіту. Позивачка зазначає, що оскільки навчання здійснювалось французьким університетом, а Міжнародний університет глибинної психології виступав лише надавачем адміністративних послуг (приміщення). Освітній провайдером виступає саме Університет Лазурного берега.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 22.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , просить відмовити у їх задоволенні з мотивів того, що оспорюване рішення про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, прийнятне компетентним органом з визнання на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки за результатами перевірки документа про освіту, а саме Диплома № NICE 17052532/2023202202318, виданого Університетом Лазурного берега (Французька Республіка) на ім'я ОСОБА_2 10.11.2023, далі - Документ, було встановлено, що навчання здійснювалось в Приватному вищому навчальному закладі «Міжнародний інститут глибинної психології» (м. Київ, Україна), що також підтверджується інформацією, зазначеною у витягах із залікової відомості. Представник відповідача зазначає, що саме Міжнародний інститут глибинної психології здійснював освітню діяльність та є освітнім провайдером Університету Кот д'Азюр в розумінні Порядку визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти, затвердженого наказом МОН України від 05.05.2015 № 504 (далі - Порядок № 504) та у якого відсутня ліцензія на право надання освітніх послуг за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр» за спеціальністю «Психологія» та ліцензії для здійснення діяльності з надання освітніх послуг за програмою магістратури гуманітарних і соціальних наук з психології (спеціалізація: «Клінічна психологія та терапевтична медіація через мистецтво»), тому оспорюване рішення відповідача прийнято на підставі підпункту 4 пункту 3 розділу VІІ вказаного Порядку у зв'язку із тим, що документ виданий за результатами навчання/здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність, якщо це передбачено законодавством цієї держави, та/або здійснюють освітню діяльність без дотримання вимог чинного Документ сформований в системі законодавства цієї держави. Окрім того, представник відповідача вказує на пропуск позивачкою строку звернення до суду.
Зміст пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, дублюють мотиви наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
У відповіді на відзив відповідача та пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, позивачка, заперечуючи проти аргументів наведених у вказаних вище письмових заявах, просить задовольнити позовні вимоги
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16.07.2019 між Університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега,Франція), Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова та Міжнародним інститутом глибинної психології була укладена Рамкова угода про співпрацю та Угода про здійснення делокалізації навчання - Магістратура з психології, Програма «Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво».
Угода передбачає співпрацю між університетами з метою забезпечення навчання українських студентів у галузі психопатології та психоаналізу і забезпеченні передачі знань від французьких викладачів.
Метою даної Угоди є забезпечення безперервності магістратури, делокалізованої в Міжнародному Інституті глибинної психології м. Києва з 2009 року.
Відповідно до положень Угоди, передбачено здійснення делокалізації магістерської програми з психології Університету Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега) у рамках Міжнародного інституту глибинної психології за підтримки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
У 2021 році позивачка вступила на магістерську програму «Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво» Університету Кот д'Азюр (Франція), за програмою розробленою цим університетом, викладачами виступали представники цього університету, іспити складались перед французькими викладачами та французькою мовою відповідно до Угоди, що відбувалось на базі Міжнародного інституту глибинної психології (Київ).
Під час навчання позивачки в Університеті Кот д'Азюр, вона отримала Проміжний диплом про закінчення першого року навчання з метою здобуття ступеня Магістра № NICE 17050385 про закінчення першого року навчання за програмою підготовки до ступеня магістра за 2021-2022 навчальний рік, довідку до диплома від 01.12.2022, що підтверджує присвоєння проміжного ступеня магістра (перший рік навчання), а також витяг із залікової відомості, який засвідчує успішне навчання позивачки в Університеті Кот д'Азюр.
Після завершення навчання, позивачці було присвоєно диплом магістра психології від 10.11.2023 № NICE 17052532/2023202202318, виданий університетом Кот д'Азюр.
Офіційний статус Університету Лазурного берега у Франції підтверджується Витягом з Офіційного бюлетеня Французької Республіки від 26.07.2019, в якому вказано, що Міністерство вищої освіти, досліджень та інновацій затвердило Указ від 25.07.2019 № 2019-785 про заснування Університету Лазурного берега та затвердження його статуту.
21.08.2024 позивачка звернулася до Інформаційно-іміджевого центру Міністерства освіти і науки України із заявою про визнання диплому про освіту - магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданий університетом Кот д'Азюр, додавши до неї такі документи: проміжний диплом про освіту, диплом про завершення освіти, довідки та залікові відомості у вигляді нотаріально засвідчених перекладів апостильованих оригіналів.
Повідомленням МОН України щодо результату процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту від 14.11.2024 № 1/21226-24 позивачку було проінформовано про відмову у визнанні диплому магістра Університету Кот д'Азюр. Підставою для відмови у визнанні диплома у цьому повідомленні зазначено підпункту 4 пункту 3 Розділу VII Порядку № 504, згідно якого рішення про відмову у визнанні поданого Документа приймається у разі якщо Документ виданий за результатами навчання/здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність, якщо це передбачено законодавством цієї держави, та/або здійснюють освітню діяльність без дотримання вимог чинного законодавства цієї держави.
17.02.2025 позивачка звернулась до МОН України з заявою разом із пакетом документів та позицією щодо необхідності перегляду рішення про відмову у нострифікації зазначеного диплома.
12.03.2025 МОН України надало відповідь № 1/4731-25 позивачці про те, що рішення про відмову у визнанні в Україні диплома від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_2 , прийнято МОН України відповідно до чинного законодавства.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення МОН України від 14.11.2024 №1/21226-24 про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, а саме її диплома магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега), звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.
Визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту здійснюється відповідно до Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в Європейському регіоні, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні» від 03.12.1999 №1273-XIV та міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання.
Статтею VI.5 Розділу VI цієї Конвенції передбачено, що кожна сторона може зумовити визнання кваліфікації з вищої освіти, присуджених іноземними закладами освіти, які функціонують на її території, конкретними вимогами національного законодавства або окремими угодами, укладеними зі стороною, якій належать такі заклади.
Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Освітня діяльність - діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті (пункт 17 частини першої статті 1 Закону№ 2145-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 82 Закону № 2145-VIII центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов'язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, крім випадків, передбачених спеціальними законами.
Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону № 1556-VII центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положенням про МОН України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі - Положення про МОН), визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр» (далі - Центр) виконує функції національного інформаційного центру академічної мобільності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 924 «Питання національного інформаційного центру академічної мобільності» та наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.08.2012 № 925 «Щодо виконання функцій національного інформаційного центру академічної мобільності».
Крім того, Центр здійснює інформаційно-технічний супровід процедури визнання іноземних документів про освіту Міністерства освіти і науки України та готує висновок про результати процедури визнання документів про освіту, виданих освітніми установами іноземних держав, який є підставою для прийняття компетентним органом з визнання рішення про результати процедури визнання.
Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти визначена Порядком №504, у якому терміни вжито в таких значеннях, зокрема:
відмова у визнанні - це офіційне рішення компетентного органу з визнання про відмову у визнанні іноземного документа про освіту;
визнання - це офіційне підтвердження компетентним органом з визнання справжності та академічного рівня іноземної освітньої кваліфікації або періодів навчання з метою надання власнику кваліфікації права претендувати на вступ до закладу вищої освіти та/або продовження навчання, можливості претендувати на працевлаштування в Україні;
документ про освіту (далі - Документ) - це документ, який містить інформацію (у тому числі персональні дані) про Власника, його кваліфікацію, рівень та ступінь вищої освіти, спеціальність, спеціалізацію, перепідготовку або засвідчує проходження періоду навчання в іноземному закладі вищої освіти;
компетентний орган з визнання - це орган, якому відповідно до законодавства офіційно доручено ухвалювати рішення про результати процедури визнання іноземних кваліфікацій та періодів навчання;
освітній провайдер - це філія, представництво, кампус, або інший відокремлений підрозділ іноземної освітньої установи; заклад, який провадить освітню діяльність за іноземною освітньою програмою та/або належить до системи освіти іноземної країни;
освітня програма (далі - Програма) - комплекс освітніх компонентів певного курсу навчання, прийнятий та підтверджений компетентним органом, що належить до системи вищої освіти іноземної країни, після закінчення якого слухачу присуджується відповідний ступінь вищої освіти;
освітня установа - заклад освіти або інший суб'єкт освітньої діяльності іноземної країни, який присуджує ступені вищої освіти та/або видає документи про освіту і періоди навчання;
повідомлення про відмову у визнанні Документа (далі - Повідомлення) - документ, що засвідчує офіційне рішення компетентного органу з визнання про відмову у визнанні іноземного документа про освіту;
статус освітньої установи, освітнього провайдера - наявність в освітньої установи, освітнього провайдера права провадити освітню діяльність за програмами вищої освіти та присвоювати кваліфікації у країні здійснення освітньої діяльності та країні походження документа про освіту.
Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних освітніх установах кваліфікацій вищої освіти, регламентована у розділі V Порядку № 504, згідно із пунктом 1 якого процедура визнання Документа, окрім випадків, зазначених у пунктах 2-3 цього розділу, складається з:
1) верифікації Документа та/або додатка до нього; а у разі необхідності - верифікації документів про попередню освіту;
2) перевірки статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або Програми, за результатами якої виданий Документ (далі - перевірка статусу);
3) оцінки кваліфікації або періоду навчання, зазначеного в Документі, та встановлення їхньої відповідності освітньому або освітньо-професійному ступеню в Україні, академічних та/або професійних прав (далі - оцінка кваліфікації).
Для отримання відомостей про Документ та/або проходження Власником періоду навчання, перевірки статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або Програми, за результатами якої виданий Документ, проведення оцінки кваліфікації або періодів навчання, зазначених в Документі, компетентний орган з визнання має право звернутися до офіційних установ.
Компетентний орган з визнання має право перевірити походження Документа, документа про попередню освіту з тимчасово окупованих територій України та відомостей щодо проходження Власником періодів навчання в нелегітимних освітніх установах, освітніх провайдерах, розташованих на тимчасово окупованих територіях України. Перевірка включає запити до офіційних установ, додаткові опитування та тестування Власника Документа, аналіз додаткових документів, письмові заяви Власника Документа, у тому числі афідевіт.
Процедура прийняття рішення з окресленого вище питання регламентована положеннями розділу VII Порядку № 504, пунктом 2 якого визначено, що компетентний орган з визнання на підставі Висновку приймає одне з таких рішень, яке оформлюється наступним чином:
про визнання Документа, про що Заявнику видається Свідоцтво;
про відмову у визнанні поданого Документа, про що Заявнику надається Повідомлення із зазначенням підстав прийняття такого рішення.
Зокрема, згідно із підпунктом 4 пункту 3 розділу VII Порядку № 504 рішення про відмову у визнанні поданого Документа приймається у разі, якщо Документ виданий за результатами навчання/здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність, якщо це передбачено законодавством цієї держави, та/або здійснюють освітню діяльність без дотримання вимог чинного законодавства цієї держави;
У свою чергу пунктом 1 розділу IХ Порядку № 504 визначено, що у разі незгоди Власника з результатами процедури визнання, Власник або інша уповноважена ним особа не пізніше 3 місяців з дати видачі Свідоцтва або Повідомлення може звернутися до компетентного органу з визнання, що здійснював процедуру визнання, із мотивованою письмовою заявою про перегляд рішення, в якій має бути зазначено дату реєстрації, номер документа про результат процедури визнання, та надати додаткові документи щодо Програми, отриманої кваліфікації тощо. У такому випадку компетентний орган з визнання розглядає всі додатково надані Власником документи та проводить їх дослідження, у результаті якого попереднє рішення може бути переглянуто.
За результатами перегляду рішення видається Свідоцтво або надсилається офіційний лист із зазначенням підстав відмови у перегляді рішення.
Перегляд рішення здійснюється у строк не більше 4 місяців з дати отримання всіх необхідних документів та інформації необхідної для здійснення перегляду рішення.
Якщо Власник не згодний з результатами процедури визнання, здійсненої компетентним органом з визнання - закладом вищої освіти, Власник, або уповноважена ним особа, може звернутися до МОН для здійснення процедури визнання відповідно до положень цього Порядку.
Рішення компетентного органу з визнання може бути оскаржене у судовому порядку (пункт 4 розділу IХ Порядку № 504).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що процедура визнання в Україні здобутих в іноземних освітніх установах кваліфікацій вищої освіти чітко врегульовано законодавством, одним із етапів якої є перевірка статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або Програми, за результатами якої виданий Документ.
Ключовим у цій справі є вирішення питання належності статусу освітнього провайдера в розмінні Порядку № 504 Міжнародному університету глибинної психології, як стверджує відповідач, чи Університету Кот-д'Азюр, як стверджує позивачка.
Як було зазначено вище, освітній провайдер в розумінні Порядку № 504 - це філія, представництво, кампус, або інший відокремлений підрозділ іноземної освітньої установи; заклад, який провадить освітню діяльність за іноземною освітньою програмою та/або належить до системи освіти іноземної країни.
Судом встановлено, та це не заперечується сторонами, що навчальний процес в межах Рамкової угоди про співпрацю та Угоди про здійснення делокалізації навчання - Магістратура з психології, Програма «Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво», укладеної 16.07.2019 між Університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега, Франція), Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова та Міжнародним інститутом глибинної психології (далі - Угода), в межах яких позивачка проходила навчання за магістерською програмою «Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво» Університету Кот д'Азюр (Франція), яка відбувалось на базі Міжнародного інституту глибинної психології (Київ), після завершення якого позивачці було присвоєно диплом магістра психології від 10.11.2023 № NICE 17052532/2023202202318, виданий університетом Кот д'Азюр, відбувався за освітньою програмою французького університету з використанням французької мови та їхніх методів.
Тобто, за умовами цих документів установою, яка надає освітні послуги, є Університет Кот-д'Азюр (Ніцца, Франція). Міжнародний інститут глибинної психології бере на себе зобов'язання забезпечити платформу та необхідні умови для отримання освітніх послуг за програмою магістратури Університета Кот-д'Азюр, делокалізованої в м. Київ, а також здійснювати організаційний супровід програми.
Судом встановлено, що Міжнародний інститут глибинної психології уповноважений партнерами на забезпечення адміністративного та організаційного управління магістерською програмою, а саме: надання приміщень для навчання, забезпечення інтернет-зв'язком, перекладацький супровід, організація комунікації між українськими студентами та французькими викладачами тощо. Делокалізоване навчання (у Києві) відповідає навчанню, яке здійснюється безпосередньо в Університеті Кот-д'Азюр, з урахуванням змін, внесених до програми в Педагогічному додатку, згідно з положеннями про контроль знань, прийнятими цим університетом. За умови виконання Магістрантом академічних вимог програми навчання Університету Кот-д'Азюр йому видається державний диплом Франції.
Тобто, у цьому випадку освітнім провайдером в розумінні Порядку № 504 виступає саме Університет Кот д'Азюр, оскільки саме він провадить освітню діяльність за іноземною освітньою програмою та/або належить до системи освіти іноземної країни.
При цьому, Університет Кот-д'Азюр в розумінні Порядку № 504 має одночасно статус освітньої установи як заклад освіти або інший суб'єкт освітньої діяльності іноземної країни, який присуджує ступені вищої освіти та/або видає документи про освіту і періоди навчання, що жодним чином не суперечить наведеним вище нормативно-правим актам.
Доводи відповідача про те, що враховуючи визначення «освітня діяльність», наведене у пункті 17 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII Міжнародний інститут глибинної психології здійснював організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу, що втілювалось через:
- керування адміністративними аспектами: прийом заявок на вступ (стаття 4 Угоди про делокалізацію), стягнення оплати за навчання (стаття 5 Угоди про делокалізацію), фінансування заходів співробітництва, що включає формування вартості навчання, яке покриває всі витрати пов'язані з виконанням магістерської роботи (винагорода викладачам, транспорт і проживання викладачів, переклад тощо) (стаття 8 Угоди про делокалізацію);
- керування організаційними аспектами програми: надання аудиторії, підключення до Інтернету, допомога в перекладі та сприяння спілкуванню між українськими студентами та французькими викладачами (Лист від 27.02.2025), співпраця у написанні програм та відповідальність за зміст і організацію навчання (стаття 6 Угоди про делокалізацію);
- реалізація освітнього процесу: участь в приймальній комісії, попередній відбір кандидатів та проведення співбесід (пункт 4 статті 4 Угоди про делокалізацію); спільна реалізація навчання, співпраця у написанні програм, обмін викладачами, науковцями, студентами (стаття 3 Угоди про делокалізацію); викладання деяких методологічних курсів (Лист від 27.02.2025); участь в екзаменаційній комісії (пункт 7.3. статті 7 Угоди про делокалізацію), яка за своєю суттю здійснює проведення атестації здобувачів освіти з метою визначення рівня їхніх знань, умінь і компетентностей перед присвоєнням відповідного освітнього або освітньокваліфікаційного ступеня, не спростовують наведені вище висновки, оскільки положеннями Порядку № 504 не визначено, що статус освітнього провайдера є ексклюзивним, тобто належати лише одній установі, задіяній у здійсненні делокалізації навчання: Магістратура з психології, Програма «Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво».
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, а саме її диплома магістра психології від 10.11.2023 № NICE 17052532/2023202202318, виданого університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега) з мотивів того, що документ виданий за результатами навчання/здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність, якщо це передбачено законодавством цієї держави, та/або здійснюють освітню діяльність без дотримання вимог чинного законодавства цієї держави через відсутність у Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний інститут глибинної психології» ліцензії за програмою підготовки магістрів за спеціальністю «Психологія» не виявлено, не ґрунтується на критеріях, визначених у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Додатковим аргументом на користь позивача свідчить й те, що в матеріалах справи міститься копія свідоцтва МОН України від 11.01.2024 № 226-24 про визнання в Україні іноземного документа про освіту - диплому, виданого Університетом Лазурного берега (Французка Республіка» за другим магістерським рівнем за програмою «Психологія/Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво для дослідницьких і професійних цілей» іншому студенту.
При цьому, доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду з цим позовом не заслуговує на увагу, оскільки повідомлення про відмову у визнанні Документа було оспорене позивачкою в межах процедуру адміністративного оскарження в порядку розділу IX Порядку № 504 «Перегляд і оскарження результатів», за наслідками якого 12.03.2025 МОН України надало відповідь № 1/4731-25 позивачці про те, що рішення про відмову у визнанні в Україні диплома від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_2 , прийнято МОН України відповідно до чинного законодавства, що свідчить про те, що, позивачка, звернувшись до суду 16.04.2025 з цим позовом, не пропустила строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також зважає на принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Крім того, ухвалюючи таке рішення, суд враховує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У зобов'язальній частині свого позову ОСОБА_1 просить зобов'язати МОН України визнати диплом від 10.11.2023 № NICE 17052532/2023202202318, виданий університетом Кот д'Азюр та видати відповідне свідоцтво про визнання диплому.
Суд, виходячи з положень частини першої статті 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, то, за загальним правилом, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено законодавством на органи виконавчої влади, до якої відноситься і відповідач у цій справі.
Виключно за МОН України відповідно до Порядку № 504 закріплено дискреційне повноваженнями щодо оцінки іноземних документів про освіту, проте така дискреція не є необмеженою та має реалізовуватися з дотриманням принципів законності, обґрунтованості та справедливості, передбачених статтею 19 Конституції України та цим Порядком.
З огляду на те, що суд, розглядаючи цю справу дійшов висновку про те, що рішення відповідача про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, а саме її диплома магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега) з мотивів того, що документ виданий за результатами навчання/здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність, якщо це передбачено законодавством цієї держави, та/або здійснюють освітню діяльність без дотримання вимог чинного законодавства цієї держави через відсутність у Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний інститут глибинної психології» ліцензії за програмою підготовки магістрів за спеціальністю «Психологія» не виявлено, не ґрунтується на критеріях, визначених у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню, тому наявні правові підстави у цьому випадку з метою ефективного захисту прав позивачки, зобов'язати МОН України визнати диплом від 10.11.2023 № NICE 17052532/2023202202318, виданий університетом Кот д'Азюр та видати відповідне свідоцтво про визнання диплому.
Таким чином з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 14.04.2025 № 9375-6634-9734-1295 позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, тому відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 1211, 20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство Міністерства освіти і науки України «Інформаційно-іміджевий центр», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства освіти і науки України від 14.11.2024 №1/21226-24 про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, а саме диплома магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого університетом Кот д'Азюр (Університет Лазурного берега) ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України визнати диплом від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданий університетом Кот д'Азюр та видати відповідне свідоцтво про визнання диплому ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 14.04.2025 № 9375-6634-9734-1295.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Міністерство освіти та науки України (місцезнаходження юридичної особи: просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38621185).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство Міністерства освіти і науки України «Інформаційно-іміджевий центр» (місцезнаходження юридичної особи: вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 25, м. Київ, 01135; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35198441).
Суддя Марія ДУБІНА