19 червня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/1536/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.04.2025 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови ОСОБА_1 , надати відстрочу від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", шляхом внесення відомостей про відстрочку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та видачі ОСОБА_1 довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовозобов'язаним й самостійно виховує та утримує сина за рішенням Хотинського районного суду від 01.06.2023 (справа №724/214/23) та від 17.09.2024 (справа №724/2440/24), а тому має право на відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою суду від 28.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Супровідним листом від 29.04.2025 №600/1536/25-а/2685/2025 вказану ухвалу суду від 28.04.2025 надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та отримана відповідачем 05.05.2025.
Водночас, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, хоча належним чином був повідомлений про відкриття провадження по даній справі, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, у зв'язку із цим, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є військовозобов'язаним.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.12.2017 батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_3 .
Рішенням Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 05.05.2023 №65/05-2023 затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Хотинського районного суду від 01.06.2023 у справі №724/214/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та стягнення аліментів -задоволено. Шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Шиловецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області 04 березня 2016 року, актовий запис №03 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвано. Малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 25 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України в Хотинському (Дністровському) районі Чернівецької області повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого при зверненні до суду судового збору згідно з квитанцією №1 від 25.01.2023 року в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішенням Хотинського районного суду від 17.09.2024 у справі №724/2440/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Припинено стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, які стягуються на підставі рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2023 року на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
05.02.2025 позивач звернуся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив оформити у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви позивачем додано наступні документи: копію паспорта та ІПН ОСОБА_1 ; витяг про місце реєстрації; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ; копію Хотинського районного суду Чернівецької області; витяг про місце реєстрації дитини; копію рішення від 05.5.2023; копію висновку від 05.05.2023.
Повідомленням від 12.02.2025 №607/1 позивачу повідомлено про те, що протоколом від 11.02.2025 №460 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови: не доведено факт самостійного утримання дитини.
Не погоджуючись із діями начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови ОСОБА_1 , надати відстрочу від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", позивач звернувся до суду із цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Абзацом 13 ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024 строк дії воєнного часу продовжувався та діє на час виникнення спірних правовідносин.
Також Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч.11 ст.38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Частиною 1 ст.39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ст.2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №3543-XII мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, ч.3 ст.22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з ч.5 ст.22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому, ст.23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік підстав для надання деяким категоріям військовозобов'язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову або підпадають під умови відстрочки від призову, необхідно надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб'єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
Так, п.4 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
З аналізу зазначеної норми закону, слідує, що таке право мають особи за сукупності обставин: 1) наявність дитини (дітей) до 18 років; 2) другий з батьків такої дитини (дітей) помер або позбавлений батьківських прав, або визнаний зниклим безвісти чи безвісно відсутнім, або оголошений померлим, або відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.
Таким чином, для надання позивачу відстрочки на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як про це просить позивач у заяві від 05.02.2025, останньому необхідно було надати письмові документи на підтвердження самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду.
Пунктом 5 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що Законом №3543-XII визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб'єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який серед іншого визначає також алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56 та 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини 1, пунктах 3, 4, 5 частини 3 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено також додаток 5 до Порядку №560, яким є Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 4 додатку 5 до Порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, які дають право на відстрочку жінкам та чоловікам, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, а саме: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
За приписами статей 150 та 155 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом.
Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом та 05.02.2025 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив оформити у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви позивачем додано наступні документи: копію паспорта та ІПН ОСОБА_1 ; витяг про місце реєстрації; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ; копію Хотинського районного суду Чернівецької області; витяг про місце реєстрації дитини; копію рішення від 05.5.2023; копію висновку від 05.05.2023.
Так, як зазначалось судом вище, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 05.05.2023 №65/05-2023 затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Хотинського районного суду від 01.06.2023 у справі №724/214/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задоволено. Шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Шиловецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області 04 березня 2016 року, актовий запис №03 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвано. Малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 25 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України в Хотинському (Дністровському) районі Чернівецької області повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого при зверненні до суду судового збору згідно з квитанцією №1 від 25.01.2023 року в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Разом з тим, рішенням Хотинського районного суду від 17.09.2024 у справі №724/2440/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Припинено стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, які стягуються на підставі рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2023 року на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд зауважує на тому, що відповідач, після отримання позовної заяви, жодних заперечень стосовно того, що вказані вище документи не надавались позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу в особливий період не надав.
Відтак, суд не ставить під сумнів надання таких документів позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу в особливий період від 05.02.2025.
Зі змісту Повідомлення від 12.02.2025 №607/1 слідує, що позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період протоколом від 11.02.2025 №460, у зв'язку із не доведенням факту самостійного утримання дитини.
Разом з тим, надаючи в сукупності оцінку доводам позивача, та відповідно тим документам, які додавались до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу в особливий період від 05.02.2025, та відповідно до суду із цим позовом, то суд приходить до висновку, що такі свідчать про те, що позивач самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_2 .
Суд зазнає, що такий факт підтверджується як рішенням Хотинського районного суду від 01.06.2023 у справі №724/214/23, яким малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , так і рішенням Хотинського районного суду від 17.09.2024 у справі №724/2440/24, яким припинено стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, які стягуються на підставі рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 01.06.2023 на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Між-цим, суд зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22, зроблено висновок про те, що факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження.
Зважаючи на практику Верховного Суду, суд зазначає, що у даній справі самостійне виховання дитини батьком, встановлено не за правилами окремого провадження, а за рішенням суду, яким вирішено розірвати шлюб та залишено малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 .
Частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зазначене рішення суду набрало законної сили та встановлені ним обставини у розумінні ч.4 ст.78 КАС України мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.
При цьому, у рішеннях ЄСПЛ від 28.11.99 р. по справі "Brumarescu v. Romania" та від 24.07.2003 по справі "Ryabykh v. Russia" Європейським судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що рішеннями Хотинського районного суду від 01.06.2023 у справі №724/214/23 та від 17.09.2024 у справі №724/2440/24, які набрали законної сили та, відповідно, не можуть ставитися під сумнів, фактично встановлено відсутність участі матері - ОСОБА_3 у вихованні та утриманні сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак вказаного відповідачем при прийнятті рішення не було враховано.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відмовляючи в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв протиправно, не у відповідності до вимог чинного законодавства, без взяття до уваги рішень районного суду якими фактично встановлено перебування ОСОБА_2 на утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 .
З огляду на зазначені вище обставини справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин є визнання протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови ОСОБА_1 надати відстрочу від призову під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та, зважаючи на дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень на прийняття рішення у межах спірних правовідносин, зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідками її розгляду прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає основні позовні вимоги (визнання протиправними дій) обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення основних позовних вимог, щодо яких фактично виник спір, сплачені при зверненні до суду з даним позовом судові витрати (судовий збір) у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови ОСОБА_1 , надати відстрочу від призову під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідками її розгляду прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ).
Суддя В.О. Григораш