про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
19 червня 2025 року Справа № 480/7423/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024, позов ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення, 27.09.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
29.05.2025 позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2024 у справі №480/7423/23.
Подана заява обґрунтована тим, що представником позивача на адресу відповідача було направлено адвокатський запит про виконання рішення суду. У відповідь військова частина повідомила, що починаючи із 01.01.2023 згідно із наказами головнокомандувача, Шосткинська громада Сумської області, де ОСОБА_2 ніс службу, до районів бойових дій не входить, тому для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн немає належних підстав. Відтак, рішення суду є не виконаним.
Ухвалою суду від 09.06.2025 заява позивача призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб (письмовому провадженні), надано відповідачу строк для надання відповідних письмових пояснень щодо поданої заяви.
Відповідач подав до суду пояснення, у яких зазначив, що військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_2 було нараховано та виплачено збільшену до 100 тис. грн. додаткову винагороду за 2022 рік пропорційно часу участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Щодо нарахування додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис, гривень за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року зазначив, що у наведений період спірні правовідносини були врегульовані наказом МВС від 26.01.2023 № 37, яким було затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 р. за № 194/39250 (надалі - Порядок №37).
Вищевказаним наказом встановлюється, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується: 3) у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Звертає увагу, що Постанова КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» також передбачає збільшену виплату додаткової винагороди лише військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів,
Тобто виконання бойових завдань повинно здійснюватися виключно в районах ведення бойових дій, що є ключовою умовою виплати додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн.
Райони ведення бойових дій визначаються наказом Головнокомандувача ЗСУ (згідно з ст. 1 ЗУ «Про оборону України»), а не наказом Міністерства розвитку громадян від 28.02.2025№ 376 . Наголошуємо, що починаючи із 01 січня 2023 року згідно з наказами головнокомандувача, Шосткинська громада Сумської області (де ОСОБА_2 ніс службу) до районів ведення бойових дій не входить, тому для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди до 100 тис, грн. не має належних підстав. (Зазначені дані наявні у відкритих джерелах,
Військова частини НОМЕР_1 наголошує, що нарахування без достатніх підстав додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень військовослужбовцям, які не приймали безпосередню участь в бойових діях та/або в здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, призведе до законного обурення та напруження серед тих військовослужбовців, хто несе службу на лінії зіткнення з ризиком для життя та з тяготами служби і нівелює цінність їхніх додаткових виплат, збільшених до 100 тис. грн.
Суд, перевіривши доводи сторін та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами України та є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений ст.ст.381-1, 382, 382-1 КАС України.
Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно абз.1 ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч.2 ст.382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Згідно ч.1 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Вказані вище положення не розкривають умови, за яких суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Втім, очевидно, що такими умовами можуть бути невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Судом встановлено, що рішенням рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024, зокрема зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Так, судом встановлено, що на виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив нарахування та виплату спірної винагороди за 2022 рік у розмірі 190 168,55 грн, про що було повідомлено позивача листом (а.с.190-191) та підтверджується платіжною інструкцією №3757 (а.с.191 зворотня сторона).
Проте, доказів виконання рішення суду в частині нарахування та виплати спірної винагороди у повному розмірі за 2023 рік матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи причини невиконання рішення суду в цій частині відповідач посилається, зокрема на те, що Шосткинська громада Сумської області (де ОСОБА_2 ніс службу) до районів ведення бойових дій не входить, тому для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди до 100 тис, грн. не має належних підстав. (Зазначені дані наявні у відкритих джерелах,
Вказане твердження суд не приймає до уваги, оскільки при вирішенні клопотання про встановлення судового контролю суд не вирішує питання щодо наявності підстав для отримання позивачем спірної винагороди. Право позивача на виплату такої винагороди було предметом дослідження судами першої інстанції та апеляційної інстанції під час судового розгляду справи, відтак, вказане питання не потребує з'ясування.
Судом зазначає, що доказів виконання рішення суду в частині нарахування та виплати спірної винагороди у повному розмірі за 2023 рік відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що є усі підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення в цій частині.
Такий висновок суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду в частині нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №480/7423/23 - задовольнити.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 протягом 90 днів з дня отримання даної ухвали подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі №480/7423/23 в частині нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.В. Савицька