про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
19 червня 2025 року м. Рівне №460/10450/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Зозулі Д.П., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Рівненській області
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області про:
визнання дій відповідача протиправними за фактом відсутності на сьогоднішній день у чинному законодавстві України Закону (акту Верховної Ради України), який би дозволяв органам національної поліції за допомогою якихось незрозумілих оголошень в розшук від тцк та сп затримувати громадян та доставляти до тцк та сп за нібито скоєні адміністративні правопорушення;
зобов'язання відповідача утриматись від дій за допомогою якихось незрозумілих оголошень в розшук від тцк та сп затримувати громадян та доставляти до тцк та сп за нібито скоєні адміністративні правопорушення;
стягнення з відповідача на користь позивача завданої йому моральної шкоди у розмірі 10000000 (десять мільйонів) гривень, 00 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що останнім часом поліція здійснює затримання осіб, що нібито були оголошені у розшук за адміністративні правопорушення за порушення правил військового обліку. Однак, розшуку громадян у справах про адміністративні правопорушення діючими нормами КУпАП не передбачено. Разом з тим, на розсуд позивача, громадянина ніхто не має права затримувати чи доставляти у будь-які органи державної влади чи інші органи (зокрема з підстав вигаданого фейкового розшуку, якого не існує), якщо громадянин не є підозрюваним або обвинуваченим у кримінальній справі. Навіть, якщо громадянин є підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальній справі, то для розшуку необхідна ухвала суду . Але, для можливості затримувати громадян і доставляти в ТЦК та СП працівники УПП у Рівненській області Департаменту патрульної поліції протиправно застосовують постанову Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Також, вказує, що моральна шкода, яку позивач оцінює у 10 000 000,00 (десять мільйонів) гривень, полягає у тому, що він постійно нервує (негативні емоції, стрес), має психологічномуологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення державним органом його права на можливість жити в місті в якому діє закон та верховенство права і дотримуються права і свободи громадянина. Недовіра та розчарування у протиправних діях державного органу завдала відчутої зміни психологічномуологічного стану позивача, виникнення недовіри до представників державних органів у цілому. Також позивач отримує постійні моральні страждання (негативні емоції, нервування, стрес) по факту зміни звичайного способу життя, що викликано необхідністю захисту порушених прав у суді, витрачанням багато часу на складання документів для подання до суду.
Приписами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться фактично до оскарження дій органів національної поліції щодо доставлення громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 “Про загальну мобілізацію» місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.
Статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 1 статті 259 КУпАП передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.
Отже, працівники поліції, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють доставлення громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, у випадках визначених законом.
При цьому обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Разом з тим, системний аналіз норм статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 (справа № 800/206/15). Крім того позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18.
За вимогами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вимоги позивача не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції. Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 19.02.2020 в справі № 560/4030/18 (провадження № 11-1139апп19) та у постанові від 11.04.2018 в справі № 820/583/16 (К/9901/7053/18).
Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі за позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання дій протиправним, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 19 червня 2025 року.
Суддя Д.П. Зозуля