Справа № 420/5857/25
18 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕТ СІСТЕМ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕТ СІСТЕМ» до Одеської митниці, у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500110/2024/000142/1 від 28.11.2024 року;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000359 від 28.11.2024 року.
Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 27.02.2025 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.
Одеська митниця (далі - відповідач) проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості товару №UA500110/2024/000142/1 від 28.11.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000359 від 28.11.2024 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕТ СІСТЕМ». В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
17.03.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та просить задовольнити позов в повному обсязі.
20.03.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
06.09.2024 року між ТОВ «ІВЕТ СІСТЕМ» (надалі - Позивач), як покупцем, та VERMILLION SA, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №13/09, за умовами якого сторонами було погоджено поставку партії товарів.
26.11.2024 року до пп "Чорноморський рибний порт" Митний пост "Чорноморськ-рибпорт" відповідача на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №13/09 від 06.09.2024 року позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію №24UA500110009148U3 від 26.11.2024 із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, за якою були надані наступні документи: Сертифікат якості (Certificate of quality) №1 від 06.09.2024; Пакувальний лист (Packing list) №1 від 06.09.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №2400003 від 06.09.2024; Коносамент (Bill of lading) №244206918 від 02.10.2024; Навантажувальний документ (Bordereau) №20241121/2 від 21.11.2024; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №04120 від 23.09.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №I3/09 від 06.09.2024; Договір про надання послуг митного брокера №008/ТБО від 16.07.2024; Інші некласифіковані документи - вагова 157 069 від 25.11.2024 р.; Прайс-лист від 02.09.2024; Копія митної декларації країни відправлення SB22130920241928 від 12.09.2024; Копія митної декларації країни відправлення SB22140920241742 від 12.09.2024 .
28.11.2024 відповідачем прийнято рішення №UA500110/2024/000142/1 від 28.11.2024 «Про коригування митної вартості товарів», та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів митним органом позивачу видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000359 від 28.11.2024 .
Позивач здійснив митне оформлення товарів зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та наданням забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідно до митної декларації №24UA500110009245U3 від 28.11.2024 р.
Відповідно до митної декларації №24UA500110009245U3 від 28.11.2024 р. за оскаржуваним рішенням Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000142/1 від 28.11.2024 р. сплачені позивачем митні платежі та ПДВ після коригування митним органом вартості товарів, складають 399 768.98 грн. (76878.65 грн. (ввізне мито) + 322890.33 грн. (ПДВ)) (розрахунок різниці митних платежів додається до позовної заяви).
Позивач вважає, що рішення про коригування та картка відмови є протиправними та
підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, митний орган дійшов до висновку про те, що основний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосований та обрав стосовно товару №1 - резервний метод визначення митної вартості товарів та стосовно товару №2 методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Щодо тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні про відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,) даних про таку складову митної вартості, як витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України, вартість перевезення оцінюваних товарів.
Поставка заявленої партії товару у спірних правовідносинах здійснювалась на умовах FCA порт Чорноморськ. Відповідно до Інкотермс, що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Відповідно до статті А.4. ІНКОТЕРМС-2020 (видання МТП № 723) якщо погоджено, то продавець повинен укласти договір (контракт) перевезення на звичайних умовах на ризик і за рахунок покупця. Відповідно до статті А.2. Продавець зобов'язаний поставити товар перевізнику або іншій особі, які призначені покупцем, в узгодженому пункті, якщо такий є, в названому місці або забезпечити надання товару, поставленого у такий спосіб. Поставка вважається здійсненою, зокрема, коли товар надано у розпорядження перевізника чи іншої особи, які призначені покупцем, на транспортному засобі продавця і готовим до розвантаження (п. 3.b) статті А.2.). Відповідно до приписів статті В.4. покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір (контракт) перевезення товару з названого місця поставки, за винятком випадків, коли договір (контракт) перевезення укладено продавцем, як передбачено статтею А4.
Згідно з положеннями статті А.9. Продавець зобов'язаний оплатити: а) усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту його поставки відповідно до статті А2, окрім витрат, що оплачує покупець, як передбачено статтею В9. В свою чергу, згідно приписів статті В9 Покупець зобов'язаний оплатити: а) усі витрати, пов'язані з товаром, з моменту його поставки відповідно до статті А2, окрім витрат, що оплачує продавець, як передбачено статтею А9.
Аналіз змісту вищенаведених норм ІНКОТЕРМС-2020 свідчить про те, що обов'язок щодо оплати усіх витрат на навантаження та транспортування оцінюваного товару у спірних правовідносинах, який поставлявся на умовах FCA порт Чорноморськ, належав продавцю за зовнішньо-економічним контрактом до названого місця - порт Чорноморськ, Україна, оскільки відповідний договір перевезення було укладено саме продавцем відповідно до статті А.4. ІНКОТЕРМС-2020. Тому посилання митного органу на відсутність інформації щодо витрат на транспортування оцінюваного товару для ввезення на митну територію України, що унеможливлює перевірку транспортної складової митної вартості, є безпідставними. Статтею 58 Митного кодексу України не передбачено необхідність включення до митної вартості товару витрат продавця. Тобто, у разі включення до ціни товару вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів, витрат на навантаження пов'язаних із транспортуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача про те, що «аркуши зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 06.09.2024 № I3/09 не пронумеровані, спостерігається наявність слідів неодноразового сканування документу», та про те, що «Пункти 7 та 12 договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 06.09.2024 № I3/09 посилаються на законодавство Словацької республіки. Згідно реквізитів договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 06.09.2024 № I3/09 сторонами договору є суб'єкти ЗЕД, які зареєстровані у Швейцарії та України».
Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку сторін за правочином вчинення дій щодо нумерації сторінок договору, який містить більше ніж одну сторінку, як і обов'язку щодо підписання кожної сторінки договору. Таке оформлення договору є їх правом та вчинюється за обопільною домовленістю. Наданий відповідачу текст зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 06.09.2024 № I3/09 відображений чітко, сліди неодноразового сканування відсутні. Відповідач не пояснив зв'язок якості копії контракту з наявністю обґрунтованих сумнівів в митній вартості товару. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень також не надано доказів про підробку, або фіктивність контракту від 06.09.2024 № I3/09 як такого, що укладався без наміру виконання прийнятих сторонами зобов'язань, тобто сумніви митниці є лише припущеннями.
Щодо доводів відповідача про те, що «Пункти 7 та 12 договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 06.09.2024 № I3/09 посилаються на законодавство Словацької республіки».
Позивач визнає та просить звернути увагу, що при укладанні відповідного правочину у наведених пунктах його сторонами була допущена описка про те, що договір регулюється словацьким законодавством. Позивач вважає та просить суд врахувати, що вказана описка не впливає на визначення числового значення вартості товару. А саме, пункти 7 та 12 договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 06.09.2024 № I3/09, в яких допущено наведені описки у вигляді посилань на законодавство Словацької республіки, містять виключно умови щодо порядку вирішення спорів, які можуть виникнути між сторонами контракту. Вказані пункти 7 та 12 договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 06.09.2024 № 13/09 не є закріпленими сторонами такого контракту умовами щодо визначення якісних, кількісних та вартісних показників товару, тобто жодним чином не стосуються визначення та формування митної вартості оцінюваних товарів у спірних правовідносинах.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. При цьому, держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України. Наявність технічної помилки або описки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься . Оскільки вказана описка у контракті не вплинула на визначення митної вартості товару декларантом, а відповідач в оскаржуваному рішенні не обґрунтував протилежного, суд вважає, що наведений довід митного органу не може слугувати підставою для невизнання вартості товару за ціною контракту, тобто є безпідставним та невиправданим.
Крім того. позивач повідомив, що наведена описка у контракті була виявлена завчасно, у зв'язку з чим на адресу продавця позивачем було направлено лист №23 від 20.11.2024 р., де враховуючі виявлені у зовнішньоекономічному контракті від 06.09.2024 р. № 13/09, у п. 7 та п. 12 такого, описки було висловлено прохання про внесення змін до контракту. За таким зверненням, між позивачем та продавцем - VERMILLION SA, в подальшому було укладено Додаткову угоду №1 від 30.11.2024 до договору купівлі-продажу № 13/09 від 06.09.2024 р., за якою сторони враховуючи взаємні інтереси домовились внести зміни в п. 7 та п. 12 Договору, виклавши їх в наступній редакції: « 7. Датою оплати вважається дата зарахування суми на рахунок Продавця. За кожен день прострочення, що настає після дати погашення, Продавець має право на договірну неустойку в розмірі 0,05% від ціни, зазначеної у рахунку-фактурі. 12. Всі спори, що випливають із цього Договору або пов?язані з ним, у тому числі спори щодо його укладення, чинності, тлумачення, виконання чи розірвання, остаточно вирішуються в арбітражному порядку відповідно до Арбітражного регламенту Швейцарського арбітражного центру (Swiss Arbitration Centre). Матеріальне право, що застосовується до цього Договору, - право Швейцарії.»
Оскільки відповідна додаткова угода до контракту щодо виправлення описки була укладена вже після митного оформлення вантажу у спірних правовідносинах, яке завершилось 28.11.2024 , позивач об'єктивно не міг надати таку до уваги митного органу.
Щодо тверджень відповідача про те, що «сертифікат про походження від 23.09.2024 № 04120 посилається на номер інвойсу, який відмінний від поданого до митного оформлення». За повдіомленням позивача, сертифікат про походження від 23.09.2024 №04120 містить зіставні відомості щодо заявленої до митного оформлення партії товарів, які зазначені у інших товаросупровідних документах. Зокрема, у відповідних графах наданого сертифікату про походження від 23.09.2024 №04120 наявні відомості про судно, яким здійснювалась поставка оцінюваного товару продавцем, а саме - номер документу, підтверджуючого укладення відповідного договору морського перевезення: коносамент №244206918 заброньований 22.09.2024. Зазначені відомості є достатніми для того, щоб ідентифікувати оцінюваний товар відповідно до поданих декларантом документів для митного оформлення, а тому підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні. Коносамент №244206918 містить повну інформацію, яка відповідає іншим документам, складеним щодо поставки на користь ТОВ «ІВЕТ СІСТЕМ» товару на підставі зовнішньоекономічного контракту, та не містить жодних розбіжностей. В свою чергу, заявлені митним органом твердження про наявність у поданому декларантом до митного оформлення сертифікаті про походження від 23.09.2024 №04120 посилання на номер інвойсу, відмінний від поданого до митного оформлення, безпідставні, єтакими, що жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Поставка товару згідно наданого до митного оформлення інвойсу №2400003 від 06.09.2024 р. здійснена щодо контракту від 06.09.2024 № I3/09, сторонами якого безпосередньо є VERMILLION SA (Продавець) та ТОВ «ІВЕТ СІСТЕМ» (Покупець). В свою чергу, як вбачається з товаросупровідних документів, виробником оцінюваного товару є фірма BERRY ALOYS LTD. Договірні відносини VERMILLION SA з його іншими контрагентами (в т. ч. й з виробником товару BERRY ALOYS LTD) не мають жодного відношення до договірних відносин між сторонами за контрактом від 06.09.2024 № I3/09, а тим більше жодного відношення до визначення митної вартості товару декларантом, який йому було поставлено безпосередньо Продавцем за наведеним контрактом - VERMILLION SA. При цьому, саме в зв'язку з тим, що партія товару продана виробником товару посереднику - VERMILLION SA, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому позивачеві, в сертифікаті про походження товару від 23.09.2024 №04120 наявні посилання на інвойс, за яким продавець закуповував відповідний товар безпосередньо у виробника.
Посилання відповідача на зауваження щодо змісту сертифікату про походження є безпідставними, оскільки згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України сертифікат про походження не є документом, який обов'язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Щодо того, що «декларантом зазначено виробником товару «BERRY ALOYS LTD» з торговельною маркою - «немає даних», в жодному поданому до митного оформлення документі відсутня інформація щодо виробника товару та торговельної марки, що може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товар, які мають вплив на визначення митної вартості».
Інформація про виробника товару вказана у митній декларації позивача, яка подана до митного оформлення, виходячи з відомостей наданих митному органу товаросупровідних документів на оцінюваний товар, зокрема таких як: Коносамент (Bill of lading) №244206918 від 02.10.2024 р.; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №04120 від 23.09.2024 р.; Копія митної декларації країни відправлення SB22130920241928 від 12.09.2024 р. Виходячи з наведеного, зазначений довід митного органу про відсутність інформації щодо виробника товару суд не приймає до уваги, відповідач в оскаржуваному рішенні жодним чином не зазначив та не надав належних та допустимих доказів того, яким чином ця інформація може вплинути на митну вартість товару. Питання виробника товарів не впливає на митну вартість товарів, і факт взагалі не зазначення підприємства-виробника не включений у визначений ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України перелік підстав для запиту додаткових документів
Щодо твердження відповідача про те, що «декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах». Ці посилання також є необгрунтованими, так як документи згідно ч. 2 ст. 53 МК України не є обов'язковими, та враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Відповідачу був наданий зовнішньоекономічний Контракт №13/09 від 06.09.2024 року та Інвойс №2400003 від 06.09.2024 р. до зазначеного Контракту, відповідно до яких поставка товарів здійснювалась на умовах FCA порт Чорноморськ, згідно з якими усі витрати, пов'язані з товаром до моменту його поставки у вказаний порт на митну територію України було включено в загальну вартість продукту. Тобто, згідно зовнішньоекономічного договору №13/09 від 06.09.2024 року, за яким здійснено придбання декларантом товару, та який наданий у складі документів для митного оформлення партії товару, до ціни товару, що визначена сторонами у супровідних документах входить: вартість товару, вартість пакування та навантаження, оформлення необхідних товаросупровідних документів, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки.
Таким чином, висновки відповідача викладені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари не є обгрунтованими. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. Платіжний документ є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до вантажної митної декларації.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Крім цього, суд зазначає, що решта доводів та заперечень відповідача приведених у відзиві не спростовують висновки суду по суті заявлених позовних вимог.
Приписи МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: 1) наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. Витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами. Відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає, не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Частиною другою статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При цьому митним органом не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зокрема зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядними методами, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 Митного кодексу України.
Крім того, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Суд вважає, що митний орган не довів наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.
В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості №UA500110/2024/000142/1 від 28.11.2024 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.
Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення.
Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000359 від 28.11.2024 року.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 5996 грн. 53 коп. (1.5% ціни позову).
Керуючись ст. ст. 7, 9, 77, 132, 137, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд-
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕТ СІСТЕМ».
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500110/2024/000142/1 від 28.11.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000359 від 28.11.2024 року, прийняту Одеською митницею.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕТ СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 44179731) 5996 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 53 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА