Справа № 420/4466/25
18 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФРОСТ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФРОСТ» (далі - позивач) до Волинської митниці (далі - відповідач) , у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000026/1 від 30.01.2025 року; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 14.02.2025 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.
Волинська митниця надала 26.02.2025 відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
03.03.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та просить задовольнити позов в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між компанією «Compania Sudamericana De Alimentos Sociedad Limitada», (Шапела, Іспанія) - (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» - (Покупець) укладений зовнішньоекономічний договір (контракт) № 25/08/22-101 від 25.08.2022 року, в якому згідно п. 4.1. контракту - ціна на поставлений товар, узгоджується сторонами, зазначається в інвойсі на кожну поставку товару. На виконання умов вищевказаного контракту видано інвойс № CSA24/985 від 07.11.2024 року, в якому сторонами погоджено вартість поставленого товару на загальну суму 94 370,85 дол. США за 27006 кг товару.
До декларування була заявлена частина партії товару визначеної інвойсом вагою нето 6846 кг (брутто 7210 кг) згідно інвойсу № CSA24/985 від 07.11.2024 року, до вказаного інвойсу був виданий додаток - додаток до інвойсу № CSA24/985 від 07.11.2024 року на суму 23 961,00 дол. США за 6846 кг товару.
Заявлена до декларування партія товару поставлялась автомобільним транспортом - суходолом за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - м. Київ (Україна).
Уповноваженою особою позивача - ПП «Респект брок» до відділу аналізу та контролю митної вартості Волинської митниці UA205140 була подана, для митного оформлення, електронна митна декларація № 25UA205140005506U9 на товар: «Філе хека Landfrozen (Merluccius Hubbsi) розмір 120-200 гр., +-10% глазурі, не солений, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавався, без консервантів - 6846 кг. Дата виробництва 01-14/09/2024. Термін придатності 01-14/09/2026».
На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом з митною декларацією № 25UA205140005506U9 декларантом було подано наступні документи та додаткові документи, а саме: Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 25/08/22-101 від 25.08.2022 року; Рахунок-фактура (invoice) № CSA24/985 від 07.11.2024 року; Додаток до інвойсу № CSA24/985 від 07.11.2024 року; Проформа-інвойс (proform invoice) № EXPO 4352 від 07.10.2024 року; Проформа-інвойс (proform invoice) № EXPO 4353 від 07.10.2024 року; Проформа-інвойс (proform invoice) № EXPO 4354 від 07.10.2024 року; Банківський платіжний документ про оплату товару - платіжна інструкція і іноземній валюті № 57 від 17.10.2024 року; Автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 27.01.2025 року; Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 1 від 26.07.2021 року; Заявка на перевезення № 7 від 24.01.2025 року; Довідка про транспортні витрати № 2 від 28.01.2025 року; Рахунок на оплату наданих транспортних послуг № 14 від 28.01.2025 року; Договір про співробітництво № 24LOG08/38 від 01.08.2024 року; Рахунок-фактура (invoice) № VPO21725 від 28.12.2024 року; Сертифікат якості (quality certificate) від 11.11.2024 року; Прайс-лист № б/н від 01.10.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат (veterinary certificate) № LT0366668/101 від 27.01.2025 року; Ветеринарно-санітарний сертифікат № 01171988; Договір-доручення про надання послуг по декларуванню товарів № 80 від 08.07.2024 року; Копія митної декларації країни відправлення (експортна декларація) № 25LTLU9000031A13А5 від 27.01.2025 року; Сертифікат про походження товару (Certificate of Origin) № 5663 від 20.11.2024 року; Декларація виробника (declaration of producer) до інвойсу № CSA24/985 від 07.11.2024 року; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державним органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12420037 від 29.01.2025 року.
В оформленні зазначеної електронної митної декларації відповідачем було відмовлено, в зв'язку із незгодою відповідача із заявленою до оформлення позивачем вартістю товару.
30.01.2025 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000026/1 за митною декларацією № 25UA205140005506U9, та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/000228.
Коригування було здійснено за другорядним (резервним) методом згідно рівня раніше визначених митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в системі «Інспектор», а саме: товар № 1 - 5,07 дол. США/кг товару, ніж заявлено декларантом 3,6509 дол. США/кг.
Так, в змісті рішення про коригування митної вартості UA205140/2025/000026/1 від 30.01.2025 року відповідачем визначено наступні підстави прийняття рішення:
1. Відповідно до п. 5.4. (контракту) від 25.08.2022 № 25/08/22-101 зазначено, що платежі по даному контракту здійснюються на умовах попередньої оплати не пізніше за 10 днів до прибуття товару в порт призначення. До митної декларації надано рахунки-проформи EXPO 4352, EXPO 4353, EXPO 4354 та банківський платіжний документ до них від 17.10.2024 № 57 на суму 59334,25 дол. США, що суперечить сумі, вказаній в рахунку-фактурі від 07.11.2024 № CSA24/985 - 23961 дол. США;
2. Відповідно рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № VPO21725 від 28.12.2024 транспортні витрати до митного кордону становлять 1930,24 євро. До митного оформлення заявлені витрати на навантаження, вивантаження та обробку в сумі 489,35 євро, числового розрахунку для перевірки повноти включення до митної вартості заявлених транспортних витрат не надано;
3. Прайс-лист товару б/н від 01.10.2024 є пропозицією експортера Compania Sudamericana De Alimentos, інформацію від виробника - Dalsur S.A.AR не надано. Відповідно до VІI статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;
4. Відповідно п. 3.4. додатково наданого договору від 01.08.2024 № 24LOG08/38 зазначено, що послуги повинні бути сплачені протягом 15 календарних днів з дня виставлення рахунка-фактури. Рахунок на оплату № VPO21725 датується 28.12.2024, однак банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не надано до митного оформлення.
На підставі вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач з метою випуску товару, що декларувався у вільний обіг, подав до митного оформлення електронну митну декларацію № 25UA205140005769U8 від 30.01.2025 року, за якою згідно ст. 55 МК України було додатково сплачено митних платежів у розмірі 81 472,76 гривень (20 % податку на додану вартість, про що зазначено в графі 47 (СП 55) вказаної митної декларації).
Позивач вважає, що зазначене рішення про коригування є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно частини 1 та 2 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (резервним методом). За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.
Щодо твердження відповідача відносно: «Відповідно до п. 5.4. (контракту) від 25.08.2022 № 25/08/22-101 зазначено, що платежі по даному контракту здійснюються на умовах попередньої оплати не пізніше за 10 днів до прибуття товару в порт призначення. До митної декларації надано рахунки-проформи EXPO 4352, EXPO 4353, EXPO 4354 та банківський платіжний документ до них від 17.10.2024 № 57 на суму 59334,25 дол. США, що суперечить сумі, вказаній в рахунку-фактурі від 07.11.2024 № CSA24/985 - 23961 дол. США».
Умови оплати заявленої позивачем до декларування партії товару визначені наданим інвойсом № CSA24/985 від 07.11.2024 року, а саме: «Payment terms: 30% + 70%», що в перекладі означає: «Умови оплати: 30% + 70%». Позивачем надано на момент декларування платіжний документ № 57 від 17.10.2024 року. Згідно даного платіжного документу було здійснено часткову оплату за товар за трьома проформами EXPO 4352 (що безпосередньо стосується заявленої до декларування партії товару), так і EXPO 4353, EXPO 4354, які також були надані на момент декларування. Зі змісту наданих проформ також вбачаються умови оплати: «Payment terms: 30% + 70%» що в перекладі означає: «Умови оплати: 30% + 70%». Сума платіжного документу - 59334,25 дол. США є 30% від загальної суми наданих трьох проформ-інвойсів (94370,85+53460,00+49950,00 = 197780,85 х 30% = 59334,25 дол. США - сума платіжного документу).
Отже, числовий розрахунок та зміст наданих позивачем документів спростовують неправомірні зауваження відповідача. Обставини здійснення платежу можуть свідчити лише про виконання зобов'язань по оплаті товару покупцем згідно умов контракту. Разом з цим, вони не можуть сприйматись як доказ про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару .
Щодо твердження відповідача відносно: «Відповідно рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № VPO21725 від 28.12.2024 транспортні витрати до митного кордону становлять 1930,24 євро. До митного оформлення заявлені витрати на навантаження, вивантаження та обробку в сумі 489,35 євро, числового розрахунку для перевірки повноти включення до митної вартості заявлених транспортних витрат не надано».
Декларантом заявлені експедиційні витрати (послуги з обробки вантажу), а не транспортні. згідно наданого рахунка-фактури (інвойсу) № VPO21725 від 28.12.2024 року відповідно договору про співробітництво № 24LOG08/38 від 01.08.2024 року - в сумі 489,35 євро. Рахунок-фактура (інвойс) № VPO21725 від 28.12.2024 не містить інформації «транспортні витрати до митного кордону», як зазначає відповідач.
Позивач пояснив, що до декларування було заявлено частину партії товару вагою нетто 6846 кг (брутто 7210 кг) згідно інвойсу № CSA24/985 від 07.11.2024 року з загальної ваги нетто 27006 кг (брутто 28440 кг). Як вбачається зі змісту наданого рахунку № VPO21725 від 28.12.2024 року з надання експедиційних послуг (послуг з обробки вантажу) містить відомості та детальний опис наданих послуг з обробки вантажу щодо всієї партії товару на суму 1930,24 євро за 27006 кг (ваги цілого контейнера). Розрахунок вартості на суму 489,35 євро здійснено брокером згідно формули питомої ваги. Таким чином, зауваження відповідача є протиправними, суперечать змісту наданих супровідних документів та обставинам справи та підлягають спростуванню.
Щодо зауваження відповідача : «Прайс-лист товару б/н від 01.10.2024 є пропозицією експортера Compania Sudamericana De Alimentos, інформацію від виробника - Dalsur S.A.AR не надано. Відповідно до VІI статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу».
Стаття VІI ГАТТ не містить такого посилання та імперативного обов'язку, на яке посилається відповідач. Прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Актуальність цін товару може визначати лише особа (постачальник) - Compania Sudamericana De Alimentos Sociedad Limitada, яка видає такий прайс-лист. Жодний нормативний акт не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, а тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Щодо зауваження відповідача відносно «Відповідно п. 3.4. додатково наданого договору від 01.08.2024 № 24LOG08/38 зазначено, що послуги повинні бути сплачені протягом 15 календарних днів з дня виставлення рахунка-фактури. Рахунок на оплату № VPO21725 датується 28.12.2024, однак банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не надано до митного оформлення.»
Послуги визначені рахунком-інвойсом № VPO21725 від 28.12.2024 року не є транспортними послугами, тому порядок, форма та спосіб оплати наданих послуг з обробки вантажу жодним чином не впливає на саму митну вартість заявленого до декларування товару. Факт оплати будь-яких послуг не можуть спростовувати чи підтверджувати числові значення складових митної вартості.
Таким чином, з обставин справи вбачається, що всі визначені відповідачем обставини прийняття спірного рішення є протиправними та спростовуються позивачем наданням вищезазначених пояснень та доказів своєї правової позиції.
Фактичні обставини, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості відповідно.
Суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 30.01.2025, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару, має гуртуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості. Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000026/1 від 30.01.2025 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Зайво сплачений позивачем судовий збір має бути повернутий позивачу з Державного бюджету за його заявою.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000026/1 від 30.01.2025 року.
Стягнути з Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (код ЄДРПОУ 33798852) сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА