Справа № 420/5854/25
19 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. з врахуванням при обчисленні базового місяця січень 2008 року.
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., враховуючи базовий місяць січень 2008 року;
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повних 26 років календарної служби;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу при звільнені в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повних 26 рік календарної військової служби з урахуванням проведеної виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 27.05.1996 р. по 05.10.2023 р. проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, у тому числі з 27.05.1996 р. по 26.11.1997 р. - строкову службу, з 01.12.1998 р. по 05.10.2023 р. - в НОМЕР_2 прикордонному загоні. Під час проходження військової служби у період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. відповідачем безпідставно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Лише при звільненні позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2015 р. по 28.02.2018 р. у сумі 27741,50 грн. без застосування при розрахунку суми індексації базового місяця січень 2008 року. Вказує на те, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. є січень 2008 року, оскільки останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців перед оспорюваним періодом відбулося з 1 січня 2008 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294. Крім того, при звільненні позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби. Між тим, згідно наказу про звільнення від 05.10.2023 р. № 556-ОС календарна вислуга років становить 26 років 04 місяці 02 дні, у зв'язку з чим відповідач мав розрахувати одноразову грошову допомогу з 26 повних календарних років служби.
Ухвалою від 28.02.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
17.03.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, правове регулювання п.5 Порядку № 1078 свідчить про те, що до 30.11.2015 р. встановлення базового місяця індексації прив'язувалося до факту зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, а з 01.12.2015 р. - до факту підвищення тарифних ставок (окладів), а тому помилковими є доводи позивача щодо можливості застосування базового місяця індексації січня 2008 року до періоду з 01.01.2026 р. по 01.03.2018 р. Також безпідставними є твердження позивача про необхідність розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 повних календарних років служби, оскільки за приписами ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 10 Порядку № 393 одноразова грошова допомога не виплачується військовослужбовцям строкової військової служби. Тому відповідачем під час обчислення розміру одноразової грошової допомоги правомірно не враховано 2 роки строкової військової служби та визначено розмір даної допомоги за 24 повних календарних років служби.
21.03.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ній обставин, оскільки вони жодним чином не спростовують доводи позовної заяви.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.05.1996 р. по 26.11.1997 р. проходив строкову службу, а з 01.12.1998 р. по 05.10.2023 р. - військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05.10.2023 р. № 550-ОС майстер-сержанта ОСОБА_1 з 05 жовтня 2023 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Також у наказі зазначено, що вислуга років станом на 05 жовтня 2023 року становить: календарна - 26 років 04 місяці 02 дні; пільгова 10 років 08 місяців 08 днів; всього - 37 років -- місяців 10 днів.
Крім того, наказом визначено: відповідно о пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки служби.
Згідно довідки НОМЕР_2 прикордонного загону щодо нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 за період з липня 2015 року по лютий 2018 року нарахована індексація грошового забезпечення із застосуванням базових місяців січень 2013 року, серпень 2015 року, червень 2017 року в сумі 27741,50 грн., яка відповідно до архівної відомості за період з січня 2023 року по грудень 2023 року виплачена у жовтні 2023 року.
06.01.2025 р. позивач звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року, здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 повних календарних років служби.
Листом від 21.01.2025 р. № 09/Д-12/44 відповідач повідомив, що сума індексації грошового забезпечення за період проходження служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" в редакції, яка діяла на той час, нарахована та виплачена в повному обсязі. Розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби здійснювався відповідно до вимог підпункту 6 пункту 9 розділу 5 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2018 р. № 558 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 р. за № 854/32306 та статті 15 розділу 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Що стосується позовних вимог в частині здійснення перерахунку індексації за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно ст.18 Закону України від 05.10.2000 р. № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст.19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.ст.33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до ст.1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 р., що діє з 01.01.2016 р.) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.4 ст.4 Закону № 1282-ХІІ).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону № 1282-ХІІ).
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 р. № 425, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 р. за № 537/15228, що був чинним до 10.08.2018 р., тобто на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 425).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Інструкції № 425 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби.
Пунктом 1.9 Інструкції № 425 встановлено, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 Закону № 1282-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п.44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 р. у справі № 380/1513/20).
За змістом ч.1 ст.9 Закону № 1282-ХІІ індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 р. у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 р. у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 206/4411/16-а).
З 01.12.2015 р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч.3, 4 ст.4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Тобто, з 01.12.2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, внесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 р. діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 р. не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Починаючи з 01.12.2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294).
Указана постанова була чинною з 01.01.2008 р. до 01.03.2018 р.
Від січня 2008 року посадовий оклад військовослужбовців не змінювався. Він мав змінитися лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.01.2022 р. у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 р. у справі № 420/3593/20, стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв'язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Також, суд звертає увагу на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22, що у спірному періоді (з 01.06.2016 до 28.08.2017) повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу при звільненні за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення без застосування базового місяця січень 2008 року, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.
Що стосується позовних вимог в частині здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 повних календарних років служби, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічні норми містяться у пункті 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 р. № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 р. за № 854/32306 (тут та надалі Інструкція № 558 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 4 глави 9 розділу V Інструкції № 558 військовослужбовцям у разі повторного їх звільнення зі служби грошова допомога, передбачена пунктами 1, 2 цієї глави, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої одноразової грошової допомоги.
До осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, належать військовослужбовці, вислуга років яких на день виключення зі списків особового складає менше 10 років.
За приписами пункту 5 глави 9 розділу V Інструкції № 558 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей".
Крім того, положеннями пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393 (тут та надалі Порядок № 393 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
З аналізу даних правових норм слідує, що при звільненні військовослужбовця з військової служби з наведених вище підстав, йому виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
Наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (тобто наявність 10 і більше років вислуги) не заперечується сторонами.
Спірним у даній справі є кількість повних календарних років, з яких повинна розраховуватися одноразова грошова допомога при звільненні. Відповідач вважає, що розмір одноразової грошової допомоги повинен розраховуватися із календарної вислуги років за виключенням періоду проходження строкової служби, в той час як позивач зазначає про необхідність включення строкової служби до календарної вислуги років.
Судом встановлено, що позивач з 27.05.1996 р. по 26.11.1997 р. проходив строкову військову службу в Державній прикордонній службі і при звільненні не отримував одноразової грошової допомоги, так як за приписами ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ, пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 та пункту 10 Порядку № 393 така допомога не виплачується при звільненні зі строкової військової служби.
В той же час строкова служба в Державній прикордонній службі відповідно до пункту 1 Порядок № 393 включається до вислуги років у календарному обчисленні.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05.10.2023 р. № 556-ОС календарна вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення складає 26 років 04 місяці 02 дні.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить повних 26 років, то і одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення повинна розраховуватися за 26 повних календарних років служби, що прямо передбачено ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ, пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 та пунктом 10 Порядку № 393.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 р. у справі № 822/3008/17, від 22.07.2021 р. у справі № 200/10368/18-а, від 29.04.2022 р. у справі № 580/2497/21 суд не бере до уваги, так як ними врегульовано інші правовідносини, ніж ті, що виникли у даній справі.
Зокрема, у даних справах вирішувалося питання щодо наявності права у військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення при календарній вислузі менше 10 років, однак за наявності загальної вислуги більше 10 років.
Між тим, у даній справі право ОСОБА_1 на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за наявності календарної вислуги більше 10 років не оспорюється сторонами, а спірним є питання за яку кількість повних календарних років служби повинна нараховуватися ця одноразова грошова допомога.
Отже, правовідносини у даній справі є відмінними від тих, що мали місці у вищевказаних справах, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.04.2018 р. у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 р. у справі № 822/3008/17, від 22.07.2021 р. у справі № 200/10368/18-а, від 29.04.2022 р. у справі № 580/2497/21 не є ревалентними до цих правовідносин.
Твердження відповідача про неврахування під час обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні 2 років строкової служби з посиланням на ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ та пункт 10 Порядку № 393 ґрунтується на неправильному тлумаченні норм законодавства, оскільки за їх приписами одноразова грошова допомога при звільненні не виплачується військовослужбовцям строкової військової служби, в той час як у даному випадку виплата позивачу одноразової грошової допомоги не пов'язана з проходженням строкової служби. При цьому, строкова військова служба в Державній прикордонній службі за пунктом 1 Порядок № 393 включається до вислуги років у календарному обчисленні, а календарна вислуга років ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05.10.2023 р. № 556-ОС на день звільнення складає 26 років 04 місяці 02 дні.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону щодо не нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 26 років календарної служби та зобов'язання НОМЕР_2 прикордонний загін здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомогу при звільнені в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 26 рік календарної військової служби з урахуванням виплаченої суми.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то сплачений позивачем судовий збір у сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням виплаченої суми.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 26 років календарної служби.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомогу при звільнені в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 26 рік календарної військової служби з урахуванням виплаченої суми.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко