10 червня 2025 рокусправа № 380/2672/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
судді Желік О.М.,
за участю секретаря судового засідання Кривути М.,
представника відповідача Кухар Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №380/2672/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софім-А» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Софім-А» до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 13811/13-01-07-01, № 13820/13-01-07-01, № 13835/13-01-07-01, прийняті на підставі акта перевірки від 17.11.2022 № 15186/13-01-07-07/43577678 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Софім-А» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету»;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Софім-А» за січень лютий, березень, квітень 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевірка, за наслідками якої складено акт перевірки від 17.11.2022 № 15186/13-01-07-07/43577678 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Софім-А» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету», проведена неправомірно, без належного дослідження обставин, а висновки акта не відповідають фактичним обставинам справи. Контролюючим органом неправильно застосовано норми матеріального права. Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними. Зокрема, позивач зазначає, що інформація про складення актів про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу тощо відсутня. В ході проведення перевірки акти про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу тощо не складались. Висновки перевірки зроблені відповідно до наявної в ДПС податкової інформації, яка зібрана станом на дату складання даного акта перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником. Податковий орган вбачає порушення позивачем податкового законодавства, мотивуючи це «ризиковістю» контрагента ТОВ «Дивосвіт Глобал». Однак, перевіряючими не зазначено в акті перевірки жодного належного доказу про неможливість підтвердження реальності господарських операцій, оформлених ТОВ «Софім-А» по взаємовідносинах з ТОВ «Дивосвіт Глобал» та, більше того, який вплив мали вказані операції на бюджетне відшкодування, заявлене позивачем. Натомість, ТОВ «Софім-А» до перевірки надано всі підтверджуючі документи, які вкривають суть господарських операцій та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Також податковим органом в акті перевірки не наведено конкретні докази завищення суми ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2022 року. Аналогічно і по контрагентах ТОВ «Ламінам Захід», ТОВ «Алтек», ТОВ «Смарт Сток». Також позивач вказує, що зазначаючи про неможливість виконання робіт у спірних правовідносинах, податковий орган повинен діяти у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 19 Конституції України та п. 73.5 ст. 73 ПК України і забезпечити проведення зустрічних звірок або у відповідності до ст. ст. 75-81 ПК України провести перевірки як ТОВ «Софім-А», так і його контрагентів. Чого, однак, зроблено не було. В свою чергу, використання перевіряючими податкової інформації з інформаційних баз ДПС без дослідження первинної бухгалтерської документації його контрагентів позивача щодо реальності господарських операцій не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України. Відповідно й посилання на ці документи та їх висновки в акті перевірки відносно ТОВ «Софім-А», за наявності в останнього всіх належних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції, є безпідставним та необґрунтованим.
Позивач вказує, що має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї частини податку на додану вартість, яка фактично була сплачена ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого зазначив, що ГУ ДПС у Львівській області проведено перевірку, якою встановлено, що ТОВ «Софім-А» мав взаємовідносини з ТОВ «Дивосвіт Глобал». В той же ж час ГУ ДПС у Львівській області 15.08.2022 прийнято рішення № 1996 про відповідність ТОВ «Дивосвіт Глобал» критеріям ризиковості, в якому встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, по причині «Платник здійснює реалізацію товару, походження якого відсутнє по ланцюгах придбання.». Згідно даних ЄДРПН за серпень 2021 року та по даний час ТОВ «Дивосвіт Глобал» не задекларовано податкові накладні на реалізацію товару, раніше придбаного в ТОВ «Софім-А», а саме: одяг вживаний. Отже встановлено відсутність подальшої реалізації даного товару за ланцюгом постачання покупцем ТОВ «Дивосвіт Глобал». Таким чином, враховуючи реальний час здійснення операцій з ТОВ «Дивосвіт Глобал», відсутність реалізації ТОВ «Дивосвіт Глобал» раніше придбаного товару у ТОВ «Софім-А», відсутністю ділової мети даних операцій, перевіркою не підтверджується факт реалізації ТОВ «Софім-А» на ТОВ «Дивосвіт Глобал» за період серпень 2021 року на загальну суму 70000,00 грн, в т.ч. ПДВ 11666,67 грн. Всупереч вимог норм ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону №996 та п.п.2.1, п.п.2.2 Положення №88, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні ст. 1 Закону №996, в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Отже, на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, за період серпень 2021 року ТОВ «Софім-А» завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по нереальних операціях та безпідставно виписаних податкових накладних на адресу ТОВ «Дивосвіт Глобал» за період серпень 2021 року на загальну суму 11666,67 грн. Однак, згідно наданих до перевірки даних бухгалтерського обліку, перевіркою встановлено списання товару з балансового рахунку 28 «Товари», на який виписано накладні на реалізацію ТОВ «Дивосвіт Глобал». Вищенаведене свідчить, що ТОВ «Софім-А» реалізовано товари невстановленим особам, на вартість якої безпідставно виписано видаткові та податкові накладні на адресу ТОВ «Дивосвіт Глобал» на загальну суму 70000,00 грн, в т.ч. ПДВ 11666,67 грн. Крім того, перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування ТОВ «Софім-А» при розрахунку суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2022 року встановлено його завищення на суму 817311,00 грн за січень 2022 року, у тому числі по взаєморозрахунках з ТОВ «Ламінам Захід» в сумі 794261,00 грн, по взаєморозрахунках з ТОВ «Алтек» в сумі 10450,00 грн, по взаєморозрахунках з ТОВ «Смарт Сток» в сумі 12600,00 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації. Щодо взаємовідносин із ТОВ «Ламінам Захід», то є рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 12.08.2022 № 64734. Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що постачальники телевізорів та принтерів ТОВ «Ламінам Захід» відсутні. Сертифікати якості (походження) зазначеного товару ТОВ «Софім-А» до перевірки не надано. Також не надано договір, накладні, товарно-транспортні накладні. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Ламінам Захід» на адресу ТОВ «Софім-А» виписано податкові накладні на поставку телевізорів, принтерів. Однак, платіжні доручення до перевірки не надані. Все вищенаведене свідчить про завищення ТОВ «Софім-А» податкового кредиту за січень 2022 року. Щодо взаємовідносин із ТОВ «Алєк», то є рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 26.10.2022 № 193519. Сертифікати якості (походження) товару ТОВ «Софім-А» до перевірки не надано. Також не надано договір, накладні, товарно-транспортні накладні. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Алтєк» на адресу ТОВ «Софім-А» виписано (оформлено) податкові накладні на поставку пральних машин. Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено ТОВ «Софім-А» до податкового кредиту за січень 2022 року. ТОВ «Софім-А» надало до перевірки оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, в тому числі «Розрахунки з контрагентом ТОВ «Алтєк» за січень 2022 року, згідно якої заборгованість ТОВ «Софім-А» по розрахунках із ТОВ «Алтєк» відсутня. Платіжні доручення до перевірки не надані. Щодо взаємовідносин із ТОВ «Смарт Сток», то є рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.10.2022 № 273068. Сертифікати якості (походження) ТОВ «Софім-А» до перевірки не надано. Також не надано договір, накладні, товарно-транспортні накладі. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Смарт Сток» на адресу ТОВ «Софім-А» виписано (оформлено) податкові накладні на поставку телевізорів. Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено ТОВ «Софім-А» до податкового кредиту за січень 2022 року. ТОВ «Софім-А» надало до перевірки оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, у тому числі «Розрахунки з контрагентом ТОВ «Смарт Сток» за січень 2022 року, згідно якої кредиторська заборгованість ТОВ «Софім-А» по розрахунках із ТОВ «Смарт Сток» склала 75600,00 грн. Звертає увагу суду , що до матеріалів справи позивач також не надав платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, чим не підтвердив факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару. Крім того, ГУ ДПС у Львівській області зазначає, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби, рухоме та нерухоме майно, трудові ресурси. Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Софім-А», то дана вимога є передчасною, оскільки обов'язок відповідача щодо внесення в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Софім-А» виникне після набрання рішення суму про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, в разі прийняття його судом.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08 грудня 2022 року № 13811/13-01-07-01, № 13820/13-01-07-01, № 13835/13-01-07-01.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Софім-А» за січень, лютий, березень, квітень 2022 року.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софім-А» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 29524,00 гривень.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року визнано нечинним рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 380/2672/23 в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Софім-А» за січень, лютий, березень, квітень 2022 року та закрито провадження у цій частині позовних вимог.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 380/2672/23 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 08 грудня 2022 року № 13811/13-01-07-01, № 13820/13-01-07-01, № 13835/13-01-07-01 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Адміністративна справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 12 вересня 2024 року.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року виправлено допущену описку у резолютивній частині рішення суду від 05 вересня 2023 року та викладено абзац другий резолютивної частини рішення суду у такій редакції: «Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 13811/13-01-07-07 від 08.12.2022, № 13820/13-01-07-07 від 08.02.2022, № 13835/13-01-07-07 від 08.12.2022».
За результатами автоматизованого розподілу справи визначено головуючу суддю Желік О.М.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року прийнято до розгляду адміністративну справу № 380/2672/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софім-А» до Головного управління ДПС у Львівській області щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 08.12.2022 року: - № 13811/13-01-07-07, - № 13820/13-01-07-07, - № 13835/13-01-07-07, прийнятих на підставі акта перевірки від 17.11.2022 № 15186/13-01-07-07/43577678 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СОФІМ-А» (код за ЄДРПОУ 43577678) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету». Розгляд справи прийнято проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 01 жовтня 2024 року.
Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024, суд ухвалив закрити підготовче провадження і перейти до розгляду справи по суті. Призначив судове засідання на 14.01.2025.
Протокольною ухвалою суду від 27.05.2025 визначено дату проголошення скороченого судового рішення - 10.06.2025.
10.06.2025 проголошено скорочене судове рішення та відкладено на 10 днів складення повного тексту судового рішення.
Під час нового розгляду справи № 380/2672/23 Головним управлінням ДПС у Львівській області подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначені аналогічні доводи, що були викладені податковим органом при подачі відзиву на позовну заяву від 10.03.2023.
Зазначає, що позивачем на вимогу Головного управління ДПС у Львівській області № 18344/6/13-01-07-07-12 від 17.10.2022 не надано договору, накладних, ТТН по взаєморозрахунках із ТОВ «Дивосвіт Глобал», що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду.
Наголошує, що позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду не надано товарно-транспортні накладні, що свідчить про непідтвердження факту перевезення товару, а отже і нереальність господарської операції, оскільки відсутнє фізичне переміщення товару.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Софім-А» під час нового розгляду подано додаткові пояснення від 06.05.2025, в яких зазначає, що всі господарські операції, щодо яких сформовано податковий кредит та заявлено до бюджетного відшкодування мали реальний характер та підтверджені договорами, видатковими накладними, платіжними документами та звітністю поданою до контролюючого органу в установленому порядку.
Наголошує, що подана документація відповідає вимогам ст. 44 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».
Враховуючи вищезазначене просить суд задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Софім-А» (далі- ТОВ «Софім-А»/позивач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 43577678, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 49-50).
Фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Софім-А» (код ЄДРПОУ 43577678) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт № 15186/13-01-07-07/43577678 від 17.11.2022 (т.1 а.с. 12-42).
Перевіркою встановлено нереальність здійснення операцій з придбання товарів від постачальників ТОВ «Ламінам Захід» (код ЄДРПОУ 43116314), ТОВ «Алтєк» (код ЄДРПОУ 36216684) та TOB «Смарт Сток» (код ЄДРПОУ 43911106), у зв'язку з встановленням фактів відсутності в постачальників фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих операцій, а саме: - відсутній кваліфікований персонал; - незначний штат працюючих осіб; - відсутні основні фонди; - відсутність достовірної інформації про транспортування. Перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій при складанні первинних документів та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку.
Згідно висновку акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Софім-А»:
1) п.200.1, пп. «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9, пп. «в» п. 200.14, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємству відмовлено в бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість за січень 2022 року в сумі 1574799,00 грн по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Софім-А» за січень 2022 року від 30.04.2022 року № 9049316564;
2) п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 804711,00 грн за січень 2022 року по декларації з ПДВ від 21.02.2022 року № 9037771183;
3) п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 12600,00 грн за квітень 2022 року;
4) п.185.1 ст. 185; п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством за серпень 2021 року завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по нереальних операціях та безпідставно виписаних податкових накладних на адресу ТОВ «Дивосвіт Глобал» на загальну суму 11666,67 грн;
5) п.185.1 ст.185; п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством за серпень 2021 року занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку не нарахування податкових зобов'язань при реалізації товарів невстановленим особам на загальну суму 11666,67 грн.
За результатами акта перевірки № 15186/13-01-07-07/43577678 від 17.11.2022, Головним управлінням ДПС у Львівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2022:
- форми «В3» № 13811/13-01-07-07 на суму відмови у бюджетному відшкодуванні за січень 2022 в розмірі 1574799,00 грн;
- форми «В1» № 13820/13-01-07-07 на суму завищення бюджетного відшкодування за січень 2022 в розмірі 804711,00 грн та на суму штрафних санкцій в розмірі 201177,75 грн;
- форми «В4» № 13835/13-01-07-07 щодо завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 12600,00 грн (т.1 а.с. 43-48).
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч.2 ст.92 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 78.1 ст.78 ПК України передбачені підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.
Пунктами 78.2 - 78.9 ст.78 ПК України визначено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків.
Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.
Згідно п. 78.10 ст.78 ПК України, позапланова перевірка осіб, призначена з підстав, визначених підпунктами 78.1.23-78.1.25 пункту 78.1 цієї статті, може проводитися з усіх питань, що стосуються виконання вимог статті 39-3 цього Кодексу, та не обмежується питаннями, які стали підставою для призначення перевірки.
Під час проведення позапланової перевірки контролюючий орган має право запитувати в осіб, на яких поширюються вимоги статті 39-3 цього Кодексу, усі документи та інформацію, передбачені пунктом 39-3.5 статті 39-3 цього Кодексу, включаючи, але не обмежуючись документами та інформацією, необхідними для перевірки:
- повноти та достовірності інформації, поданої фінансовим агентом у звіті про підзвітні рахунки;
- наявності та достатності підстав для невключення певної інформації до звіту про підзвітні рахунки;
- забезпечення фінансовим агентом виконання та фактичного виконання ним усіх обов'язків, передбачених статтею 39-3 цього Кодексу.
Статтею 81 ПК України встановлені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (п.81.1 ст.81 ПК України).
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.81.2 ст.81 ПК України).
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу (п.81.3 ст.81 ПК України).
Суд зазначає, що позивачем не оскаржується та не ставиться під сумнів підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, тому судом не досліджується питання підстав правомірності винесення наказу про проведення перевірки та дії вчинені під час проведення перевірки.
Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до підпункту 2 Пункт 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
- у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;
- у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.
Суд зазначає, що в акті перевірки № 15186/13-01-07-07/43577678 від 17.11.2022 зазначені передбачені Порядком №727 порушення податкового законодавства, які були встановлені фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області.
Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Зі змісту акта перевірки № 15186/13-01-07-07/43577678 від 17.11.2022, судом встановлено, що в ході перевірки ТОВ «Софім-А»:
- завищено в січні 2022 року податковий кредит на загальну суму 817311,00 гривень, у тому числі по взаєморозрахунках з ТОВ «Ламінам Захід» в сумі 794261,00 гривень, з ТОВ «Алтєк» в сумі 10450,00 гривень, з ТОВ «Смарт Сток» в сумі 12600,00 гривень;
- завищено бюджетне відшкодування на суму 804711,00 гривень, у тому числі по взаєморозрахунках з ТОВ «Ламінам Захід» в сумі 794261,00 гривень, з ТОВ «Алтєк» в сумі 10450,00 гривень;
- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 12600,00 гривень по взаєморозрахунках з ТОВ «Смарт Сток» за квітень 2022 року.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК України.
Під постачанням товарів розуміється, зокрема передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
При цьому, відповідно до п.189.4 ст.189 ПК України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 Податкового кодексу.
Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань із постачання товарів/послуг згідно з п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Ураховуючи викладене, у комісіонера на дату першої з подій, визначених п.187.1 ст.187 ПК України, виникають податкові зобов'язання з ПДВ:
- з операції з реалізації товару, переданого йому на реалізацію комітентом в межах договору комісії, виходячи з бази оподаткування, визначеної п.189.4 ст.189 Кодексу;
- з послуг комісії, наданих комітенту в межах договору комісії, виходячи з бази оподаткування, визначеної ст.188 Кодексу.
За положеннями п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.
Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено статтею 200 ПК України.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
За змістом п. 200.4 цієї статті при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку.
Наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість; форму уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; форму розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Згідно з Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, додатками до декларації є: 1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); 2) довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); 3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3 ); 4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4); 5) розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); 6) довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів; 7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7); 8) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8); 9) розрахунок податкових зобов'язань за операціями, визначеними в статті 16-1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (ДС9) (додаток 9). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.
В свою чергу, платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) - додаток 3 та (Д4) - додаток 4. Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) - додаток 3 переноситься до рядка 20.2 декларації.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови наявності у платника податку належно оформлених податкових накладних та відсутності спору щодо реальності господарських операцій із поставки товарів, робіт, послуг.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Згідно зі ст. 3 Закону №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.
Відповідно до вимог п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Оскільки видаткова накладна використовується для обліку товарно-матеріальних цінностей та є документом первинного обліку відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV, то на виконання приписів закону та договірних домовленостей між сторонами щодо поставки товару, що зафіксовані в договорі поставки, були складені видаткові накладні.
Податкова накладна надається постачальником в електронному вигляді в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.
Судом встановлено, що ТОВ «Софім-А» укладені договори з іноземними компаніями:
- 05.01.2021 укладено договір № 01/01/2021 з Global Trust Project sp. z o. o. на поставку одягу та взуття, що були у використанні (т.2 а.с. 201-202);
- 01.04.2021 укладено договір № 01/04/2021 з Global Trust Project sp. z o. o. на поставку запчастин, що були у використанні (т.2 а.с. 197-198);
- 07.09.2021 укладено договір № 01 з Striebel Textil GmbH на поставку одягу та взуття, речей домашнього вжитку, що були у користуванні (т.2 а.с. 193-196);
- 01.04.2022 укладено договір № 02/04/2022 з Tomasz Styk PPHU на поставку одягу та взуття, інших галантерейних та текстильних виробів в кількості (т.2 а.с. 199-200), на умовах та по ціні, що обумовлені в підписаних сторонами договорами.
Товар поставлений ТОВ «Софім-А» на підставі укладених з іноземними компаніями договорами був ввезений на митну територію України, про що свідчать митні декларації форми МД-2, платіжні доручення про сплату митних платежів, рахунки, рахунки-фактури, експортною авансовою (остаточною) рахунком-фактурою (т.1 а.с. 239-250; т.2 а.с. 1-192; т.3 а.с. 128-137).
Суд зазначає, що зазначені обставини сторонами не заперечуються та не спростовуються.
У подальшому на реалізацію товару, що отриманий за зовнішньоекономічними контрактами ТОВ «Софім-А» (Постачальник) було укладено договір поставки № 06/05 від 06.05.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дивосвіт Глобал» (Покупець) (т.3 а.с. 200-202).
Відповідно до договору поставки № 06/05 від 06.05.2021, предметом є товар в кількості та по ціні, що вказується у накладних. Сторони також погодили, що оплата за даним договором здійснюється згідно виставленого покупцю рахунку або шляхом 100% авансового платежу на банківський рахунок постачальника, або протягом 6 місяців з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних з операції по постачанню товару. Поставка товару здійснюється на умовах само вивозу зі складу постачальника за власний рахунок та власними засобами покупця.
Тобто, сторони погодили всі істотні умови договору.
Відповідно до видаткової накладної № РН-55/08 ТОВ «Софім-А» поставило ТОВ «Дивосвіт Глобал» товар одяг вживаний загальною вартістю 70000,00 гривень з ПДВ (т.3 а.с. 203).
Згідно наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій №№ 1910, 1953, 1975, 2011, 2039, 2076, 2105, 2109, 2153 ТОВ «Дивосвіт Глобал» здійснило оплату за товар в сумі 70000,00 гривень на рахунок ТОВ «Софім-А» (т.3 а.с. 204-213).
В акті перевірки від 17.11.2022 та у відзиві на позов відповідач вказав, що ТОВ «Дивосвіт Глобал» відповідає критеріям ризиковості відповідно до прийнятого контролюючим органом рішення № 1996, а саме п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, по причині «Платник здійснює реалізацію товару, походження якого відсутнє по ланцюгах придбання.». Згідно даних ЄДРПН за серпень 2021 року та по даний час ТОВ «Дивосвіт Глобал» не задекларовано податкові накладні на реалізацію товару, раніше придбаного в ТОВ «Софім-А», а саме: одяг вживаний. Отже встановлено відсутність подальшої реалізації даного товару за ланцюгом постачання покупцем ТОВ «Дивосвіт Глобал». Таким чином, враховуючи реальний час здійснення операцій з ТОВ «Дивосвіт Глобал», відсутність реалізації ТОВ «Дивосвіт Глобал» раніше придбаного товару у ТОВ «Софім-А», відсутністю ділової мети даних операцій, перевіркою не підтверджується факт реалізації ТОВ «Софім-А» на користь ТОВ «Дивосвіт Глобал» за період серпень 2021 року на загальну суму 70000 гривень, в т.ч. ПДВ 11666,67 гривень.
Водночас, суд вважає такі твердження безпідставними та необґрунтованими.
Судом встановлено, що ввезений за зовнішньоекономічними контрактами товар - одяг вживаний, взуття вживане, текстильні вироби вживані ТОВ «Софім-А» було також реалізовано і іншим суб'єктам господарювання: Товариству з обмеженою відповідальністю «Волінторг», Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-С», Товариству з обмеженою відповідальністю «Безмежний Простір», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та іншим.
Суд наголошує, що встановлено рух активів між позивачем і його контрагентом ТОВ «Дивосвіт Глобал», зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальший продаж третім особам, отримання прибутку від продажу товарів.
Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А, відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламінам Захід», Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтєк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Сток», суд вважає за необхідне зазначити таке.
22.06.2020 між ТОВ «Софім-А» (Покупець) та ТОВ «Ламінам Захід» (Постачальник) укладено договір поставки товару № 22/06-20 (т.2 а.с. 229-231; т.3 а.с. 166-168), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передавати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються сторонами при здійсненні замовлення товару. Якість товару, що поставляється за договором, має відповідати стандартам, ТУ, Держстандартам, зразкам (еталонам) та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості даного виду товару. Вартість договору визначається як сума накладних на товар, переданого покупцю в рамках цього Договору. Поставка товару за договором здійснюється у строки, окремо обумовлені сторонами. Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у накладній. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем протягом 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дня передачі товару Постачальником Покупцю, що підтверджується накладною. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі.
На виконання договору поставки товару № 22/06-20 від 22.06.2020 ТОВ «Ламінам Захід» поставило позивачу офісну та побутову техніку, що підтверджується видатковими накладними: - № 15 від 22.06.2020; - № 212 від 10.11.2020; - № 213 від 12.11.2020; - № 215 від 16.11.2020; - № 221 від 17.11.2020 (т.3 а.с. 43-44, 169-172).
Факт оплати за поставлений товар підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями: - № 1165 від 03.05.2022 на суму 500000,00 гривень; - № 1287 від 03.08.2022 на суму 800000,00 гривень; - № 85 від 04.09.2020 на суму 500000,00 гривень; - № 1228 від 05.07.2022 на суму 500000,00 гривень; - № 1338 від 05.09.2022 на суму 500000,00 гривень; - № 547 від 06.08.2021 на суму 300000,00 гривень; - № 1194 від 07.06.2022 на суму 300000,00 гривень; - № 772 від 07.10.2021 на суму 100000,00 гривень; - № 1184 від 12.05.2022 на суму 600000,00 гривень; - № 28 від 15.02.2021 на суму 1600000,00 гривень; - № 1201 від 15.06.2022 на суму 700000,00 гривень; - № 216 від 15.12.202 на суму 200000,00 гривень; - № 103 від 17.03.2021 на суму 200000,00 гривень; - № 1308 від 17.08.2022 на суму 568000,00 гривень; - № 110 від 18.03.2021 на суму 300000,00 гривень; - № 794 від 18.10.2021 на суму 180000,00 гривень; - № 117 від 19.03.2021 на суму 300000,00 гривень; - № 1240 від 21.07.2022 на суму 400000,00 гривень; - № 123 від 22.03.2021 на суму 600000,00 гривень; - № 124 від 23.10.2020 на суму 600000,00 гривень; - № 53 від 26.02.2021 на суму 600000,00 гривень; - № 1191 від 26.05.2022 на суму 400000,00 гривень; - № 228 від 28.04.2021 на суму 400000,00 гривень; - № 1377 від 28.09.2022 на суму 1000579,33 гривень; - № 514 від 30.07.2021 на суму 150000,00 гривень (т.3 а.с. 173-198).
02.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтєк» (Постачальник) та ТОВ «Софім-А» (Покупець) укладено договір поставки № АЛ0402-21/по (т.2 а.с. 211-214; т.3 а.с. 160-163) на постачання побутової техніки, аксесуарів, сантехнічне обладнання, меблі та кріплення до них. Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки у власність покупця товар, а покупець зобов'язується сплатити за вказаний товар певну грошову суму і прийняти товар на умовах та в порядку, передбаченому Договором. Предметом поставки є товар за найменуванням і цінами, зазначеними у специфікаціях. Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації та є невід'ємною частиною цього договору. Погодження покупцем найменування, асортименту (номенклатури), кількості та ціни товару, що входить у партію, здійснюється шляхом оплати покупцем відповідного рахунку, складеного постачальником та наданого покупцю, або прийняття покупцем товару, що входить у партію, згідно видаткової накладної, або вчинення покупцем будь-яких інших дій, спрямованих на погодження переліку товару та його ціни, в т.ч. листування з використанням електронної пошти, оформлення та погодження сторонами замовлення в електронному вигляді, яке покупець надає постачальнику на підставі прайс-листа, чинного на дату замовлення, в якому наведено перелік товарів і їхні ціни, якщо інше додатково не встановлено сторонами у специфікаціях, документах, що виконують їхні функції чи інших додатках та додаткових угодах до договору. Постачальник здійснює поставку товару зі складу постачальника. Сторони можуть за взаємною згодою визначити інші умови поставки на окрему партію товару: покупець зазначає такі умови в замовленні, а постачальник підтверджує або коригує (узгоджує) замовлення із покупцем. Загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за групами, видами, марками, типами, розмірами, дата замовлення та прогнозована дата поставки, ціна за одиницю та загальна вартість партії визначаються специфікацією або видатковою накладною.
Долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: - № 904 від 28.01.2022; - № 11872 від 04.11.2021; - № 11871 від 04.11.2021; - № 12360 від 12.11.2021; - № 12416 від 12.11.2021; - № 12359 від 15.11.2021; - № 13349 від 30.11.2021; - № 13351 від 30.11.2021; - № 13350 від 30.11.2021; - № 14092 від 24.11.2021; - № 14091 від 24.11.2021 підтверджується поставка товару (побутової техніки) ТОВ «Алтєк» на адресу ТОВ «Софім-А» (т.2 а.с. 250; т.3 а.с. 1-10).
Оплата поставленого товару проведена відповідно до платіжних інструкцій № 1087 від 25.01.2022 на суму 62700,00 гривень (т.3 а.с. 165).
29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Сток» (Постачальник) та ТОВ «Софім-А» (Покупець) укладено договір поставки товарів № 15/2906 (т.3 а.с. 154-157), відповідно до якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товари за цінами та в строки, визначеними в договорі. Товари за цим договором передаються у власність покупця партіями. Асортимент та кількість товару в межах кожної окремої партії товару, що підлягає поставці за договором, визначаються сторонами в специфікаціях до цього договору або в рахунках-фактурах, направлених постачальником покупцю. Загальна вартість договору визначається як вартість усіх товарів, поставлених за цим договором відповідно до видаткових накладних. Ціна, кількість, асортимент обумовлюються в специфікаціях до цього Договору, які підписуються сторонами, або в рахунках-фактурах постачальника, оплата яких покупцем визнається як погодження ним ціни, кількості та асортименту товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент його фактичного отримання покупцем, про що свідчить підпис представника покупця у відповідній накладній.
На виконання умов договору поставки товарів № 15/2906 від 29.06.2021, ТОВ «Смарт Сток» поставлено ТОВ «Софім-А» згідно видаткової накладної № 8 від 20.01.2022 товар, який оплачений ТОВ «Софім-А», підтвердженням чого є платіжна інструкція № 1115 від 10.02.2022 на суму 75600,00 гривень (т.3 а.с. 158-159).
Зауваження щодо повноти та порядку складання податкових накладних, виписаних ТОВ «Ламінам Захід», ТОВ «Алтєк», ТОВ «Смарт Сток» на адресу ТОВ «Софім-А» у контролюючого органу відсутні.
Суд під час розгляду справи та дослідження доказів встановив, що представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.
Більш того, проаналізувавши наведені вище документи, суд дійшов висновку, що вказані документи не мають пошкоджень або дефектів щодо форми, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, також вони містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій та підтверджують фактичний рух активів між позивачем та його контрагентами.
Крім того, суд вказує на презумпцію добросовісності платника податків, яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що податковим органом не було надано доказів та не було належним чином обґрунтовано про невідповідність первинних бухгалтерських документів, які підлягають складанню вимогам чинного законодавства, також не зазначено про відсутність будь-якої первинної документації, яка є обов'язковою для складання під час здійснення господарської діяльності.
В акті перевірки не заперечується факт укладання відповідних правових угод та проведення оплати за такими угодами.
Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 № 320/1147/19, від 24.11.2020 № 813/3034/15 виклав правовий висновок, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Щодо певних недоліків змісту деяких із цих документів, суд зазначає, що вказані недоліки не є суттєвими, тобто, не є такими, що зумовлюють втрату ними юридичної сили та містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій.
Зазначений висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 26.01.2023 у справі №804/7948/16, де зазначено, що наявність окремих недоліків в оформленні первинних документів платника податків та відсутність товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про нереальність господарської операції, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи, при цьому перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. При цьому сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Відповідач ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача, з огляду на те, що до перевірки не було надано доказів транспортування ТМЦ.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.
Більш того, суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспорті накладні, що спростовують твердження відповідача щодо реальності здійснення господарських операцій, про що свідчать товарно-транспортні накладні: - № Р6797 від 04.11.2021; - № Р384 від 12.01.2022; - № 9363 від 29.11.2021; - № Р6865 від 10.11.2021; - № Р6878 від 12.11.2021; - № 046-000964 від 05.11.2021; - № 5076 від 13.01.2022; - № Р6526 від 24.11.2021; - № Р6770 від 25.11.2021; - № Р6828 від 26.11.2021; - № Р7243 від 29.11.2021; - № б/н від 02.11.2021; - № б/н від 09.11.2021; - № Р2 від 04.01.2022; - № Р750 від 19.01.2022 (т.3 а.с. 58-59, 73-74, 85-86, 89-97, 99-116, 118, 120, 124-127).
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №320/15012/21, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2021 року по справі № 640/19745/18, від 10 вересня 2020 року по справі № 640/2722/19 та від 29 жовтня 2019 року по справі № 823/1436/13-а.
У постанові від 27.09.2023 року у справі № 380/14750/21 Верховний Суд виснував, що товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних (як на це звертав увагу податковий орган) або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
З огляду на наведене суд не приймає до уваги посилання податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних. Більш того, наявність недоліків у товарно-транспортних накладних оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.
Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, від 27.11.2018 у справі №826/11629/16, від 12.04.2019 у справі №821/474/16, від 25.02.2020 у справі №826/4914/16.
Крім того, податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства.
Так, законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №804/1984/16, в якій Верховний Суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Суд також ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №П/811/3228/14. У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
У постанові від 13.10.2020 у справі №0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов'язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2023 у справі № 200/2903/22 зазначив:
«Перевіряючи твердження контролюючого органу про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу, суди правильно виходили з того, що порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни, крім того, такі посилання не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків також виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить, наведені відповідачем схеми співставлення реалізації та придбання товарі (робіт, послуг) по контрагентах не є належними доказами, оскільки такі схеми є лише узагальненням інформації, що наявна в інформаційних базах, з таких не вбачається, що вони базуються на безпосередньому дослідженні та аналізі первинних документів господарюючих суб'єктів.
При цьому слід зазначити, що судами встановлена наявність правосуб'єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ».
Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
А тому суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявність недоліків у наданих первинних документах, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.
Щодо доводів відповідача про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів слід відмітити, що відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Чинним законодавством України не передбачається обов'язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Також норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар (послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає необхідним зауважити, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
У площині процесуального регулювання, презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, як це передбачено у частині другій статті 77 КАС України.
Непідтвердження у ході судового розгляду належними доказами доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій платника надає таким доводам характеру припущень та не може слугувати підставою для визначення податкових донарахувань.
Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19.
Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.
Відповідно до ст.47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.
Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.
Варто вказати, що встановлено рух активів між позивачем і його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам, отримання прибутку від продажу товарів контрагентам.
Вказані обставини є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що узгоджується зі змістом постанов Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №826/22154/15 та від 26.06.2018 у справі №826/13029/14.
Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтована податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.
Адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020 у справі №813/5407/15, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18.
Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.
Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак у порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.
Не подано Головним управлінням ДПС у Львівській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Софім-А» як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Софім-А» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних поставок ТОВ «Софім-А» та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.
Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 визначено, що обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни, є неприпустимим. У Рішенні зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, у постановах Верховного Суду від 20.06.2022 у справі №826/7997/18, від 03.08.2022 у справі №520/5056/2020, від 26.01.2023 у справі №804/7948/16, від 23.02.2023 у справі №520/6200/19.
Крім цього, у п.13 постанови від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а Верховним Судом викладено правову позицію, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними».
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» вказано, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Також суд зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
У свою чергу, факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. А тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов'язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.
Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові від 04.10.2023 у справі №822/1616/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позивач має право на бюджетне відшкодування ПДВ.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем виконано усі умови, необхідні для отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, за змістом ст. 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що недоліки в оформленні документів за своєю суттю не спростовують вчинені між сторонами господарські операції, а тому такі недоліки самі по собі не нівелюють наслідків цих господарських операцій.
04.03.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №0440/5658/18 вказав на те, що обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого п. 85.2 ст. 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати після спливу 90-денного строку, але до прийняття відповідного рішення, й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати такі документи, та, за наявності передбачених п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України підстав, призначити додаткову позапланову перевірку.
Верховний Суд також зауважує, що неможливість платника в силу об'єктивних обставин надати певні документи контролюючому органу безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов'язку, встановленого п.п. 16.1.5, 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України, а також обумовлює здійснення відповідачем певних дій з метою отримання таких документів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №805/1690/16-а.
Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16, від 24.01.2019 у справі № 820/12113/15, від 12.02.2019 у справі №820/6512/16.
Таким чином, висновки викладені в акті перевірки не підтверджуються матеріалами справи, тому прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2022: - № 13811/13-01-07-07, - № 13820/13-01-07-07, - № 13835/13-01-07-07 на підставі акта перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СОФІМ-А» (код за ЄДРПОУ 43577678) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» від 17.11.2022 № 15186/13-01-07-07/43577678 є протиправними та підлягають скасуванню.
Однією з основних засад податкового законодавства України відповідно до п.4.1.4 ст. 4 ПК України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Правовий порядок в Україні відповідно до ст.19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного прийняття податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Софім-А» при подачі даного позову сплачено судовий збір у розмірі 29524,00 гривень, про що свідчить платіжна інструкція № 1585 від 24.01.2023 на суму 29524,00 гривень.
Разом з тим, судовий збір який підлягав сплаті за вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2022: - № 13811/13-01-07-07, - № 13820/13-01-07-07, - № 13835/13-01-07-07 становить максимальну суму встановлену за подачу даного позову, а саме 26840,00 грн. (п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області в сумі 26840,00 грн.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08 грудня 2022 року: №13811/13-01-07-01, №13820/13-01-07-01 та №13835/13-01-07-01, прийняті на підставі акта перевірки від 17.11.2022 №15186/13-01-07-07/43577678 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СОФІМ-А» (код ЄДРПОУ 43577678) з питань дотримання податкового законодавства при декларування за січень, лютий, березень, квітень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м.Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софім-А» (код ЄДРПОУ 43577678) сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2025.
Суддя Желік О.М.