19 червня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/886/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду по справі за позовом адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 29 квітня 2025 року надійшов адміністративний позов адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, з такими вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 01.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
з 01.01.2023 по 01.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в АРЗ СП ГУ ДСНС України у Луганській області, звідки звільнений 01.12.2023.
Звернувшись за правовою допомогою щодо правильності обрахунку його грошового забезпечення позивачем з'ясовано, що за період з 01.01.2020 по 01.12.2023 виплата грошового забезпечення відповідачем здійснювалась у неналежному розмірі, з використанням неналежного базису для нарахування - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., що складає 1762 грн та фіксованого числового базису у такому ж обсязі. Отже, грошове забезпечення позивача у 2020-2023 роках фактично було обраховано відповідачем на рівні 2018 року.
Позивач звернувся до відповідача щодо перерахунку грошового забезпечення в світлі застосування належних базисів для обрахунку грошового забезпечення - прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2020 щодо грошового забезпечення 2020 року, станом на 01.01.2021 щодо грошового забезпечення 2021 року, станом на 01.01.2022 щодо грошового забезпечення 2022 року, станом на 01.01.2023 щодо грошового забезпечення 2023 року, однак отримав відмову, що є підставою звернення до суду з цим позовом.
Одночасно позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що в спірних правовідносинах строк звернення до суду у відповідності до ч.2 ст.233 КЗпП становить 3 місяці з моменту отримання письмового повідомлення про нараховані та сплачені суми при звільненні (не день звільнення).
Верховний суд у постанові від 11.04.2025 року у справі № 520/27667/24 виклав правовий висновок в розрізі строкового питання щодо застосування нині чинної редакції ст.233 КЗпП, враховуючи факт звільнення особи зі служби, а саме, в світлі питання початку рахування строків. Так, Верховний Суд вказав, що саме дата отримання позивачем письмового повідомлення, що містило інформацію про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до приписів статті 233 КЗпП є визначальною для початку перебігу строку звернення до суду в правовідносинах, що є предметом судового дослідження. Вагомими аспектами при рахуванні строків у випадку застосування нині чинної редакції ст.233 КЗпП, а саме, її частини 2 за факту звільнення особи зі служби є: 1) дослідження наказу про звільнення в аспекті того, чи містить він в собі інформацію щодо того, за яким механізмом нараховувалось та сплачувалось позивачу грошове забезпечення, 2) дослідження доказів отримання позивачем письмового повідомлення про нараховані та сплачені суми при звільненні.
Досліджуючи наказ про звільнення позивача вбачається, що він не містить в собі інформацію стосовно механізму нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, отже, цей документ, на думку представника позивача, не є повідомленням про нараховані та сплачені суми при звільненні.
Разом з тим, до такого повідомлення можна віднести лист відповідача від 07.04.2025, з додатком - довідкою про грошове забезпечення, з якої враховуючи числові показники грошового забезпечення, вбачається, що механізм первинної редакції п.4 ПКМУ 704, яка відновила свою дію після скасування у судовому порядку змін до неї, внесених ПКМУ №103, відповідач не застосовував.
Між датою названого листа 07.04.2025 та датою звернення до суду з позовом 29.04.2025 трьохмісячний строк, передбачений ч.2 ст.233 КЗпП не минув. Оскільки позивачем письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні фактично отримано 07.04.2025, позивач просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, залишено відкритим. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому серед іншого заперечував проти заявленого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Адвокатом Коломойцевим М.М. у заяві про поновлення строку звернення до суду зазначено, що позивачем не було одержано письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму, застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань/ інших щомісячних основних та додаткових видів з 01.01.2020 по 01.12.2023, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 01.01.2020 по 01.12.2023…».
Відповідач, з приводу цього зазначає, що позивач був звільнений 01.12.2023, тобто після набрання законної сили змін до статті 233 КЗпП України, тому в спырних правовыдносинах застосовується тримісячний строк звернення до суду.
Частиною 2 ст. 125 Кодексу ЦЗ визначено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказом МВС України від 20.07.2018 № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція).
Отже, позивач, при проходженні служби був особою, статус якої визначено та регулюється відповідно до положень Кодексу ЦЗ та інших спеціальних нормативно-правових актів в сфері цивільного захисту. Тобто, саме зазначені нормативно-правові акти регулюють проходження служби позивачем.
Окрім цього, у КЗпП відсутня норма щодо надання інформації при звільненні про прожитковий мінімум, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення.
Позивачу надавались довідки про розмір грошового забезпечення № 295-ДВ/57 від 26.12.2024, № 294-ДВ/57 від 26.12.2024 по справі № 360/1549/24 від 09.12.2024 та № 57 36/01-1396/57 36/04 від 02.08.2024 по справі № 360/751/24 від 05.07.2024, що свідчить про початок перебігу строку у тримісячний строк з дати надання цих довідок ОСОБА_1 , тобто з 02.08.2024, а не з дати отримання листа - відповіді, як зазначає представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Також при звільнені ОСОБА_1 з ним було проведено бесіду та надано роз'яснення щодо фінансового забезпечення осіб начальницького складу цивільного захисту.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що підстави для поновлення строку звернення до суду у позивача ОСОБА_1 відсутні.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, з урахуванням наданих відповідачем заперечень, суд виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, відповідно до правового висновку, наведеного у пунктах 29, 33 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, а також у пунктах 21-22 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.
Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо визначений тримісячний строк звернення до суду.
Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у пункті 65 постанови від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Отже, Судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У зв'язку з цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Виходячи з цього, Судова палата дійшла висновку, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, сержант служби цивільного захисту ОСОБА_1 , водій-сапер відділення підводного розмінування групи спеціальних піротехнічних робіт частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління, звільнений зі служби цивільного захисту 01.12.2023 на підставі наказу № 512. Виключений з кадрів ДСНС України, зі списків особового складу Головного управління, знятий з усіх видів забезпечення з 01.12.2023.
Таким чином, позивач звільнений зі служби цивільного захисту 01.12.2023, відтак щодо вирішення трудового спору про виплату позивачу всіх сум, що належать при звільненні, підлягає застосуванню строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, а саме тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
До суду із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся 29.04.2025.
Суд зауважує, що наказ від 01.12.2023 № 512 «Про кадрові питання» щодо звільнення ОСОБА_1 дійсно не містить в собі ані визначення нарахованих та виплачених позивачу сум на момент його звільнення, ані інформації щодо механізму нарахування та виплати грошового забезпечення. Тому суд погоджується із доводами представника позивача про те, що цей наказ не є повідомленням про нараховані та сплачені ОСОБА_1 суми при звільненні.
Водночас слід зазначити, що позивач звернувся до суду з вимогами, зокрема, щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 відповідно.
Тобто, позивачем заявлено вимоги щодо поточних сум, нарахованих та виплачених йому під час проходження військової служби, а не пов'язних з його звільненням. Тобто, розрахунок механізму нарахованого і виплаченого позивачу грошового забезпечення не є тією виплатою при звільненні, що має бути зазначений в повідомленні про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
На підставі наведеного, суд вважає незмістовним посилання представника позивача в якості поважної причини для поновлення строку звернення до суду, на лист відповідача від 07.04.2025, яким позивачу надано довідку про механізм розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 .
До того ж суд зауважує, що зазначена довідка була надана відповідачем листом від 07.04.2025 у відповідь на адвокатський запит адвоката Коломойцева М.М. від 10.03.2025. Тобто, з моменту звільнення позивача - з 01.12.2023 і до звернення за правовою допомогою, в рамках якої адвокатом і було надіслано відповідний адвокатський запит - 10.03.2025, минуло більше ніж 2 роки.
При цьому, з комп'ютерної програми КП ДСС судом встановлено, що в провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебували справи:
1) № 360/751/24 за позовом ОСОБА_1 (надійшов до суду 05.07.2024) до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягннення з відповідача на користь позивача суми коштів за відрядження в період з 10 серпня 2023 року по 01 грудня 2023 року в сумі 34200,00 грн.
2) № 360/1549/24 за позовом ОСОБА_1 (надійшов до суду 09.12.2024) до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуації у Луганській області про стягнення з відповідача 379604,22 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Тобто, позивачу достовірно було відомо про нараховані та виплачені йому на час звільнення суми, з огляду на його звернення до суду, в тому числі із позовом щодо невиплачених на момент звільнення коштів за відрядження, та у подальшому про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, ОСОБА_1 не був обмежений у праві на отримання правової допомоги.
Наведені обставини свідчать, що позивач мав можливість за потреби своєчасно (у тримісячний строк з моменту звільнення) звернутися до суду із позовом щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 відповідно за період з 19.07.2022 по 01.12.2023.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 19.07.2022 по 01.12.2023. Доказів наявності поважних причин для пропуску цього строку, позивачем до матеріалів справи не надано.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якодля ї відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
В даному випадку, отримуючи грошове забезпечення та будучи достовірно обізнаним з розміром виплачених сум, позивач мав можливість дізнатися про порушення його прав з підстав, викладених у позові. Крім того, позивач жодним чином не був обмежений у праві на звернення до відповідача у розсудливі строки з метою отримання інформації щодо механізму обрахунку його грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 01.12.2023, тоді як таке звернення було вчинено за спливом 2 років після звільнення ОСОБА_2 зі служби, що свідчить про пасивну поведінку позивача.
Отже, звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивачем не наведено поважних причин для його пропуску та не надано відповідних доказів на підтвердження їх існування.
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, судом визнаються неповажними.
При цьому, суд зазначає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено в частині позовних вимог за період з 01.01.2020 по 18.07.2022.
Відповідно до 8 частини першої статті 240 КАС України суд залишає позовну заву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, суд не знаходить підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із позовом в частині вищевказаних позовних вимог, та як наслідок - відмовляє у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та залишає позовну заяву в цій частині без розгляду.
Керуючись статтями 123, 240, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити адвокату Коломойцеву Миколі Миколайовичу в інтересах ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Залишити без розгляду позовну заяву адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області в частині позовних вимог про:
визнання протиправною бездіяльності Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.07.2022 по 01.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
зобов'язання Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 19.07.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 по 01.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Роз'яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян