про залишення позовної заяви без руху
18 червня 2025 року № 320/29814/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2023 по 31.12.2024 за механізмом множення 50% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком усіх складових грошового забезпечення, відповідно до п.2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018;
-Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2023 по 31.12.2024 за механізмом множення 50% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком усіх складових грошового забезпечення відповідно до п.2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018;
-Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 виплату перерахованих сум грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2023 по 31.12.2024 за механізмом множення 50% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком усіх складових грошового забезпечення відповідно до п.2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 з урахуванням раніше сплачених сум.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи 13.06.2025 визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дану позовну заяву фактично передано судді для розгляду 17.06.2025.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Як вбачається з п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано її у строк, установлений законом. У разі пропущення такого строку - чи наявні підстави для визнання причин пропуску поважними.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, якщо інше не передбачено законом. Цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
Суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір є відомим особі, яка його отримує. Така особа має реальну та об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість і вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення або перерахунок грошового забезпечення, з'ясувати його складові, порядок обчислення та нормативно-правові акти, які стали підставою для такого розрахунку.
Відтак з моменту фактичного отримання щомісячної грошової виплати особа вважається такою, що мала можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком є ситуація, коли особа без зайвих зволікань і в розумний строк після отримання виплати звернулась до відповідного органу із заявою про надання роз'яснень або інформації, що підтверджує її необізнаність. У такому випадку днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, є день отримання відповіді на таке звернення.
Таким чином, з огляду на те, що грошове забезпечення виплачується щомісяця, позивач зобов'язаний був щомісячно, в момент отримання кожної виплати, усвідомлювати її розмір та у разі наявності сумнівів - вживати заходів щодо з'ясування підстав і правильності нарахувань, а отже, мав реальну можливість вчасно дізнатися про можливе порушення своїх прав.
Суд оцінює спірні правовідносини з урахуванням положень Кодексу законів про працю України.
Законом України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».
З моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19.07.2022 року] положення статті 233 Кодексу законів про працю України , у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 Кодексу законів про працю України .
Окрім іншого, суд враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651, якою з 24:00 год 30.06.2023 року скасовано карантин, опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» № 130 30.06.2023 року, тобто в останній день карантину.
Відповідно з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України , відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України , почався 01.07.2023 року.
Такий підхід до вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням скасування карантину застосовано Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.03.2025 року у справі № 460/21394/23.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи щодо заявленого періоду з 01.01.2023 по 31.12.2024, суд зазначає наступне.
З огляду на додані до позовної заяви матеріали, позивач стосовно вказаних позовних вимог щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення про вирішення трудового спору позивач мав звернутись безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, відповідно до приписів статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції від 01.07.2022 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява в інтересах ОСОБА_1 подана до Київського окружного адміністративного суду 05.06.2025 року (зареєстровано судом 13.06.2025 вх. №31127).
Так, з моменту виникнення спірних правовідносин, а саме з 01.01.2023 по 31.12.2024 та до часу подання позивачем у даній справі позовної заяви до адміністративного суду (05.06.2025 року) минуло більше одного року.
Суд зазначає, що процесуальний строк обчислюється не лише з моменту фактичного дізнання особи про порушення її прав, а й з моменту, коли вона, діючи розумно та з належною обачністю, могла і повинна була про це дізнатися.
Окрім цього, суд наголошує, що встановлення законом процесуальних строків покликане забезпечити дисципліну учасників адміністративного процесу та своєчасність вчинення ними процесуальних дій. Інститут строків спрямований на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах і стимулює сторони до добросовісного виконання своїх обов'язків. Строки обмежують часові межі, упродовж яких правовідносини можуть вважатися спірними; після їх спливу за відсутності звернення до суду такі правовідносини вважаються стабілізованими.
Поважними причинами для поновлення процесуального строку можуть бути лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волі особи, пов'язані з істотними труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Водночас поновленню підлягають лише ті строки, що були пропущені з поважних причин.
Однак, сторона позивача не подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, не навела поважних причин його пропуску, а також не зазначила у позовній заяві жодних обставин, які перешкоджали б своєчасному зверненню до суду.
При цьому суд приймає до уваги, що у 2023 році ОСОБА_1 неодноразово отримував травми, що підтверджується поданими медичними документами.
Вказано, що 05.07.2023 року: закрита черепно-мозкова травма (ЗЧМТ), струс головного мозку (СГМ), цефалгічний синдром; 20.07.2023 року: ЗЧМТ, СГМ; 04.08.2023 року: ЗЧМТ, СГМ, аксональна контузійна білатеральна травма (АКБТ), правобічний ішіас; 16.08.2023 року: ЗЧМТ, СГМ, АКБТ, вестибулоатактичний синдром; 08.09.2023 року: вогнепальне осколкове сліпе поранення (ВОСП) лівої гомілки, цефалгічний синдром; 16.09.2023 року: вогнепальне проникаюче поранення (ВП), ВОСП ділянки лівого ліктя, відкритий перелом ліктьового виростка ліктьової кістки без зміщення, сторонні тіла, травматична нейропатія ліктьового нерва, сенсорні порушення, змішана приглухуватість.
Із 24.09.2023 року - перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманими пораненнями.
Суд бере до уваги зазначені обставини як потенційно об'єктивні перешкоди для своєчасного звернення до суду. Водночас, згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску встановленого законом строку звернення до суду особа має право подати заяву про поновлення такого строку, в якій зазначити причини його пропуску.
Однак у даному випадку, жодної заяви про поновлення строку звернення до суду не подано, а також не викладено у позовній заяві відомостей, які могли б свідчити про усвідомлення позивачем факту пропущення строку та наявності поважних причин для його поновлення. Фактична бездіяльність позивача протягом тривалого часу свідчить про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення.
При цьому незнання про порушення своїх прав унаслідок байдужого ставлення до них або свідоме уникнення отримання відповідної інформації не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
Підсумки суду.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Судом враховано вимоги ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунуті в п'ятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:
-заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів, що підтверджують обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».
Отож причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
На підставі наведеного та керуючись ст. 123, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Вісьтак М.Я.