18 червня 2025 року справа №320/40286/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
доДержавної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (09214, Київська обл., с. Зікрачі, вул. Незалежності, буд. 11, код ЄДРПОУ 14316936)
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)», в якому просив суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування в розмірі 23 131 гривня 25 копійок;
- стягнути з Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно особистого користування в розмірі 23131 (двадцять три тисячі сто тридцять одна) грн. 25 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на момент звільнення позивачеві не виплачено грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Відповідач з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що відповідно до пункту 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією ДУ Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, ДУ Центр пробації відповідно до їх закупівельної вартості. Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки (п.60 Порядку № 578). Отже, передумовою для, зокрема, виплати особам грошової компенсації за неотримане речове майно, є виявлення ними відповідного бажання. При цьому формою волевиявлення особи щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно є особисто написана заява такої особи.
Також зазначив, що кошти за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» для погашення заборгованості по компенсації за речове майно працівникам, звільненим зі служби в 2024 році не передбачені. Виплата компенсації буде можлива після надходження вказаних видатків, оскільки Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» не є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює виплати при наявності відповідних кошторисних асигнувань.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В період часу з 24.12.2012 по 16.11.2023 Позивач проходив службу в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)» на різних посадах.
Так, наказом начальника ДУ ««Кагарлицька виправна колонія (№115)» від 16.11.2023 №24/ОС-23 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
За час проходження служби в Державній установі ««Кагарлицька виправна колонія (№115)» позивач мав бути забезпечений речовим майном за рахунок держави, однак таким майном його забезпечено не було.
У зв'язку з цим, на підставі норм Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578, позивач мав право на отримання при звільненні з військової служби у Державній установі ««Кагарлицька виправна колонія (№115)» грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 23131,25 грн., що підтверджується довідкою №11, виданої на підставі Наказу від 16.11.2023 №24О/С-23.
Позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача з проханням здійснити виплату неотриманого речового майна.
Однак, в порушення вимог чинного законодавства, відповідач не виплатив йому зазначену компенсацію, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суд.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 №2713- IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.
Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 21 Закону №2713-IV).
Пунктом 1 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого 14.08.2013 року постановою Кабінету Міністрів України №578 (далі - Порядок №578), зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Згідно п. 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Пунктом 23 Порядку №578 визначено, що Грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, державної установи "Центр пробації" відповідно до їх закупівельної вартості.
Відповідно до п. 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Відтак, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, у зв'язку з чим оформляється відповідна довідка.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивача звільнено зі служби у Державній установі ««Кагарлицька виправна колонія (№115)».
Державною установою ««Кагарлицька виправна колонія (№115)» складено довідку №11 без дати про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до якої загальна сума до виплати становить 23131,25 грн.
Доказів виплати відповідачем компенсації позивачу до суду не надано.
У контексті наведеного суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3744-ІV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі "Сук проти України" (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України" (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно.
При цьому, суд враховує, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 23131,25 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за неотримане речове майно в сумі 23131,25 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З огляду на викладене суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде стягнення вказаної суми компенсації на користь позивача оскільки така компенсація вже розрахована відповідачем, про що свідчить довідка, наявна в матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування в розмірі 23 131 гривня 25 копійок.
Стягнути з Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (09214, Київська обл., с. Зікрачі, вул. Незалежності, буд. 11, код ЄДРПОУ 14316936) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно особистого користування в розмірі 23131 (двадцять три тисячі сто тридцять одна) грн. 25 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (09214, Київська обл., с. Зікрачі, вул. Незалежності, буд. 11, код ЄДРПОУ 14316936).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.