ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" червня 2025 р. справа № 300/2324/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Павлюк Алла Анатоліївна, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представниця Павлюк Алла Анатоліївна (далі - представниця позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2025 про звільнення з лав Збройних Сил України військовослужбовця ОСОБА_1 за сімейними обставинами за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з лав Збройних Сил України військовослужбовця ОСОБА_1 за сімейними обставинами за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначає, що позивач 14.03.2025 звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Однак Військовою частиною НОМЕР_1 було прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби у зв'язку із ненаданням документів, які б підтверджували відсутність у батька військовослужбовця інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. З акту щодо обстеження сімейного стану військовослужбовця встановлено наявність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, а саме син- ОСОБА_3 та внук- ОСОБА_4 , у зв'язку із чим підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні. Представниця позивача не погоджується із такою відмовою відповідача, оскільки до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Стверджує, що ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_2 , є родичем першого ступеня споріднення для свого батька, однак не являється членом сім'ї ОСОБА_2 , він постійно проживає за межами території України та не має наміру та можливості бути опікуном/утримачем/доглядачем його батька. Що стосується ОСОБА_4 , який є онуком ОСОБА_2 , то він проживає та навчається за межами території України. Отже, позивач є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за батьком. Зазначає, що при вирішенні питання про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю, слід враховувати не лише фізичну наявність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, але й їхню реальну можливість здійснювати такий догляд.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На адресу суду 11.04.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді старшого сержанта НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони, який входить до складу НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 . Позивачем було подано по команді рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків - батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи. 26.03.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 було направлено командиру військової частини НОМЕР_1 клопотання від 26.03.2025 №1473/4/450/нт про звільнення позивача з військової служби. Однак до рапорту позивачем не додано документів, які б підтверджували відсутність у батька військовослужбовця інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення або що інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Представник відповідача вказує, що доданий до рапорту акт ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обстеження сімейного стану військовослужбовця, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, із зазначенням інформації про те, що ОСОБА_1 за станом здоров'я може здійснювати догляд за своїм батьком, не може бути підставою для звільнення з військової служби, оскільки у ньому зазначено відомості про те, що у нього є рідний брат - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син ОСОБА_2 , член сім'ї першого ступеня споріднення) та син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (онук ОСОБА_2 , член сім'ї другого ступеня споріднення). Однак доказів про те, що інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я - не надано. З цих підстав юридичною службою військової частини НОМЕР_1 не погоджено рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та надано письмову відповідь із зазначенням про можливість усунення недоліків.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував таке.
14.03.2025 ОСОБА_1 подано командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.17-18).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 28.03.2025 повідомила про відсутність підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби. Підставою відмови, зокрема зазначено, що доданий до рапорту акт ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обстеження сімейного стану військовослужбовця, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки із інформацією про те, що ОСОБА_1 за станом здоров'я може здійснювати догляд за своїм батьком, не може бути підставою для звільнення останнього з військової служби, оскільки у ньому зазначено відомості про наявність рідного брата - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син ОСОБА_2 , член сім'ї першого ступеня споріднення) та сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (онук ОСОБА_2 , член сім'ї другого ступеня споріднення). Однак доказів про те, що інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я - не надано (а.с.61-62).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач, в інтересах якого діє представниця, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжений та діє станом на час розгляду справи.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно із частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
При цьому п. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення).
Відповідно до п. 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із абз. 2 п. 12 Положення, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами п. 213 Положення військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів «б», «в», «г» частини другої ст. 26 Закону № 2232-XII.
Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Відповідно до п. 14. Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пункт 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170, передбачає, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Також відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд звертає увагу, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму прямому командирові з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюють дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Згідно із Законом № 2232-XII та Указом Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" №1153 від 10.12.2008, наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (зі змінами) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до п. 1.5 Інструкції №170, для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Абзацом 2 п. 14.10 Інструкції визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Отже, чинним законодавством України передбачені підстави для звільнення за сімейними обставинами з військової служби військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації в особливий період. Однак такі підстави мають бути підтверджені наданими військовослужбовцем відповідними документами.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 та визначено підпунктом "г" пунктів 1, 2 ч. 4, підпунктом "ґ" п. 2 ч. 5, підпунктом г п. 2 ч. 6 ст. 26 Закону № 2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Згідно з пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку із необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, визначено, що пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
Із системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем було подано 14.03.2025 рапорт про звільнення та надано підтверджуючі документи.
За результатом розгляду поданих документів, що надійшли разом з рапортом позивача на звільнення з військової служби військова частина НОМЕР_1 листом від 28.03.2025 №1472/2/272 повідомила про відсутність підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби, у зв'язку із наявністю у батька позивача - ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, відносно яких відсутні документи, що такі самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З матеріалів справи судом встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою № 752 від 18.12.2024, виданою КНП «Яблунівська районна лікарня Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області», довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №069419 від 17.12.2024 та висновком про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 18.12.2024 форми №080-4/о (а.с.43-47).
Відповідно до довідки №467 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.27).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 19.12.2024 №110 встановлено, що позивач зареєстрований та проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 та здійснює постійний догляд за ним, інших осіб, які можуть здійснювати догляд немає (а.с. 30-31).
При цьому, згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 09.01.2025 №191, судом встановлено, що у ОСОБА_2 є онуки - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с.33-35).
Позивач зазначає, що його брат ОСОБА_3 не може здійснювати догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , оскільки він проживає за межами території України, а саме в Чеській Республіці з 2011 року, має постійну роботу та не має наміру та можливості доглядати за своїм батьком, про що свідчить заява ОСОБА_3 від 05.03.2025 (а.с. 51).
ОСОБА_4 , який є внуком ОСОБА_2 , не може здійснювати догляд за своїм дідусем, оскільки навчається на денній (стаціонарній) формі навчання за межами території України, а саме в Чеській Республіці, здобуває ступінь бакалавра та закінчує навчання у 2028 році, що підтверджується довідкою про навчання від 03.03.2025 (а.с.60).
Окрім того, у відповідності до заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вони не заперечують проти того, щоб опікуном/утримачем/доглядачем ОСОБА_2 був ОСОБА_1 (а.с.49-52, 56-57).
Оцінюючи вказані доводи позивача, суд звертає увагу на те, що аналіз положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надає законні підстави для звільнення з військової служби за цією підставою.
Однак позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б доводили, що, зокрема, ОСОБА_3 не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , оскільки сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, як визначено у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.
Варто звернути увагу, що частиною першою статті 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналогічні обов'язки визначено частиною першою статті 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», зокрема: діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
З аналізу наведених норм вбачається, що проживання доньки чи сина закордоном не позбавляє їх обов'язку здійснювати догляд та піклуватись про своїх непрацездатних батьків.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що правових підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі рапорту від 14.03.2025 у відповідача не було, оскільки позивачем не надано всіх належних документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Павлюк Алла Анатоліївна, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.