ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" червня 2025 р. справа № 300/1235/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 №091630018186 про відмову позивачці у переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" та зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевести позивачку з 28.01.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" від 09.07.2003 №1058, на пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-XII, врахувавши при обчисленні розміру пенсії довідки про складові заробітної плати, видані Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №№5/09-19-10-02, 6/09-19-10-02 від 27.01.2025.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.46-47).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та з 23.10.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 28.01.2025 позивачка звернулася із відповідною заявою про переведення пенсії з виду на вид (з пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком, згідно Закону України "Про державну службу"). Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 №091630018186 відмовлено у переведенні на пенсію, оскільки період її роботи з 10.09.1984 по 23.02.1994 в Івано-Франківському міськвиконкомі, а також періоди роботи в органах державної податкової служби з 21.01.1997 по 29.01.2024 не можуть бути зараховані до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця. Позивачка вважає дане рішення протиправним та просить його скасувати, а позовні вимоги задовольнити.
Відповідач - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просила суд в задоволенні позову відмовити, вказавши на те, що в даному випадку, станом на 01.05.2016 у позивачки відсутній 20 річний стаж роботи на посадах державного службовця та віднесених до них посад державних службовців (а.с.52-62).
Відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву. Щодо заявлених позовних вимог представник позивача заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, у якому зокрема зазначила, що станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посаді, віднесеної до категорії посад державних службовців, та відсутність 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723, право на пенсію за віком відповідно до Закону №889 відсутнє. Просила суд в задоволенні позову відмовити (а.с.66-72).
На адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення (а.с.82-86).
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у додаткових поясненнях не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.
Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Позивачка, 28.01.2025 звернулася із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 №091630018186 відмовлено позивачці у переведенні пенсії з виду на вид (а.с.44).
Відмова мотивована тим, що згідно даних трудової книжки позивачки станом на 01.05.2016 вона обіймала посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області і мій стаж державної служби на цю дату становив 2 роки 18 місяців 18 днів, а саме період з 23.02.1994 до 10.01.1997 включно. Також роз'яснено, інші періоди роботи в органах державної податкової служби не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки у зазначені періоди позивачці були присвоєні спеціальні звання "інспектор податкової служби 1 рангу", "радник податкової служби III рангу", "радник податкової та митної справи III рангу". Враховуючи наведене, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю законних підстав (а.с.44).
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
При вирішенні вказаного спору суд виходив з такого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення позивачки регулюються зокрема Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (далі Закон №889- VIII), Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ (далі Закон №372З-XII), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІУ (далі Закон №1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 10 Закону №1058-1V особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка мас право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалося Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ (далі, також - Закон №3723-ХІІ).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (далі, також - Закон №889-VIII), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889- VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889- VIII Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, з огляду на зміст вищевказаної норми, необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIIl займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону №889-VlII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10. 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XIІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02,2019 у справі № 822/524/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17, від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17, від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а.
Відповідно до оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 до мого стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зараховано період з 23.02.1994 по 10.01.1997.
В той же час, відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.09.1984 підтверджується, що ОСОБА_1 , серед іншого, працювала:
- з 10.09.1984 по 01.06.1992 - на посаді старшого економіста по цінах Міськвиконкому Івано-Франківської ради народних депутатів (запис №1);
- з 02.06.1992 по 31,03.1993 - на посаді спеціаліста І категорії планово-економічного відділу міськвиконкому Івано-Франківської міської ради (запис 2);
- з 01.04.1993 по 31.07.1994 - на посаді спеціаліста II категорії планово-економічного відділу міськвиконкому;
- 23.02.1994 - прийняла присягу державного службовця; 01.03.1994 - присвоєно 12 ранг державного службовця (запис №№3-5);
- з 01.08.1994 по 30.06.1996 - на посаді спеціаліста II категорії з питань координації, планування випуску товарів народного споживання відділу економіки міськвиконкому (запис №6);
- з 01.07.1996 по 10.01.1997 - на посаді спеціаліста II категорії сектору аналізу та прогнозів соціально-економічного розвитку території відділу економіки міськвиконкому; 10.01.1997 - звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (запис №№7-8);
- з 21.01.1997 по 12.01.2003 - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу економічного аналізу (з 06.04.1998 - відділу прогнозних надходжень та економічного аналізу, з 04.05.2000 - відділу економічного аналізу та прогнозування податкових надходжень) Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області; 07.04.1998 - присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби І рангу" (запис №№9-12);
- з 13.01.2003 по 14.11.2005 - на посаді заступника начальника відділу економічного аналізу та прогнозування податкових надходжень Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області; 12.02.2003 - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби III рангу" (запис №13, 14);
- з 15.01.2005 по 30.01.2012 - на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області (запис №15,16);
- з 31.01.2012 по 20.05.2013 - на посаді головного державного податкового ревізора- інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової служби в Івано-Франківській області (запис №17);
- з 21.05.2013 по 02.11.2014 - на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток управління оподаткування та контролю окремих об'єктів і операцій ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; 21.05.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця; 23.12.2013 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи III рангу (запис №19-21);
- з 03.11.2016 по 02.03.2018 - на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб (з 19.02.2016 - управління податків і зборів юридичних осіб) ГУ ДФС в Івано-Франківській області (запис №№22-25);
- з 03.09.2018 по 22.10.2019 - на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, взаємодії з питань трансферного ціноутворення та моніторингу звітності управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області (запис №№ 26, 27);
- з 23.10.2019 по 21.12,2020 - на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб (з 03.09.2020 - управління податкового адміністрування) ГУ ДПС в Івано-Франківській області; 23.10.2019 - присвоєно 6 ранг державного службовця (запис №№28-30);
- з 22.12.2020 по 30.06.2022 - на посаді головного державного ревізора - Інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, неприбуткових установ і організацій, спрощеної системи оподаткування та аналізу контрольованих операцій управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Відокремленого підрозділу ДПС Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (запис №№31,32);
- з 01.07.2022 по 29.01.2024 - на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, неприбуткових установ і організацій та спрощеної системи оподаткування управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС в Івано- Франківській області; 29.01.2024 - звільнена з посади у зв'язку з виходом на пенсію (п.7 ч. І та ч, 3 ст.83 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2025 №889-VIII) (запис №№33, 34) (а.с.19-28).
Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-УІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі, також - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 03 травня 1994 року №283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби. Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ, в редакції Закону №404-VII від 04.07.2013, визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб податкових органів в Україні, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі, також - ПК України).
Відповідно до пункту 341.1 статті 341 ПК України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4 статті 342 ПК України).
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 ПК України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Додатково, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 9 статті 8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, які працювали на посадах, робота на яких зараховувалась до стажу, що давала право на одержання пенсії відповідно до Закону №3723-ХІЇ утримувався єдиний внесок у розмірі 6,1 бази нарахування єдиного внеску. І тільки при прийнятті Закону №889- VIII внесено зміни у тому числі і до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким зменшено розмір єдиного соціального внеску, утриманого з платників, які працюють на посадах державних службовців, з 6,1 до 3,6 (відповідні утримання проводилися із моєї заробітної плати).
Отже, період роботи (служби) позивача з 21.01.1997 до 29.01.2024 включно - в податкових (контролюючих) органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а період з 10.09.1984 до 01.05.2016 - до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу"№ 3723-ХІІ.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 10 липня 2018 року по справі № 591/6970/16-а, у постановах від 19.06.2018 року по справі №465/7218/16-а, від 18.03.2021 року по справі №500/5183/17.
Щодо не зарахування мені до стажу державної служби періодів роботи з 10.09.1984 до 23.02.1994 у Івано-Франківському міськвиконкомі на посаді на посадах "старшого економіста", "спеціаліста II категорії", суд зазначає таке.
Так, пункт 2 Порядку №283 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що до стажу державної служби включається час роботи, зокрема:
- на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;
- на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Додаток до Порядку 283 визначав перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, серед яких - виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих. Рад народних депутатів. їх управління. самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів і присвоєння їм рангів державних службовців" (втратила чинність 27.10.2001), передбачено, що до сьомої категорії посад відносяться посади радників, консультантів, спеціалістів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; спеціалістів апаратів виконкомів районних у містах, міських Рад міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади.
Враховуючи зазначене, ГУ ГІФУ в Донецькій області безпідставно не зарахувало до стажу державної служби період роботи позивача з 10.09.1984 до 23.02.1994 на посаді старшого економічного спеціаліста Івано-Франківського міськвиконкому та на посадах спеціаліста І, а згодом II категорії планово-економічного відділу Івано-Франківського міськвиконкому.
За наведених обставин, суд вважає, шо ГУ ПФУ в Донецькій області протиправно не зараховано до стажу державної служби позивача період роботи з 10.09.1984 до 23.02.1994 в органах місцевого самоврядування, а також період з 21.01.1997 до 29.01.2024 включно на різних посадах в податкових (контролюючих) органах.
Суд звертає увагу на те, що станом на 01.05.2016 (на день набрання чинності Законом №889-1111) мій стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становив більше 20 років (з 10.09.1984 по 30.04.2016) і станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 обіймала посаду віднесену до посад державної служби та продовжувача працювати на таких посадах і надалі, а в загаченому стаж державної служби позивача становить більше 39 років (з 10.09.1984 по 29.01.2024), що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_2 від 23.02.1984 та довідкою ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 30.01.2024 №21/09-19-11-01-19.
Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у перерахунку пенсії - переході на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", адже у неї наявні всі необхідні умови, визначені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для призначення пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Як наслідок, рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця №091630018186 від 03.02.2025 прийняте ГУ ПФУ в Донецькій області, є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд зазначає, що позивачка у позовній заяві просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 №091630018186 про відмову позивачці у переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" та зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевести позивачку з 28.01.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" від 09.07.2003 №1058, на пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-XII.
Зважаючи на вказане, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 9 КАС України, якою встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, беручи до уваги висновок суду про те, що відповідачем протиправно, всупереч вимог чинного законодавства України відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, з метою належного та ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 , суд вбачає за необхідність вийти за межі позовних вимог та зарахувати до стажу державної служби період її роботи з 10.09.1984 по 23.02.1994 в Івано-Франківському міськвиконкомі, а також періоди роботи в органах державної податкової служби з 21.01.1997 по 29.01.2024 та перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з 28.01.2025.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у здійсненні перерахунком із переходом на інший вид пенсії.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо переведення позивачки з пенсії з виду на вид має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про переведення позивача пенсії з виду на вид, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області, у зв'язку із чим позов у цій частині підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі №300/7721/23.
Поряд з тим, щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату пенсії позивачу, врахувавши при обчисленні розміру пенсії довідки про складові заробітної плати, видані Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №№5/09-19-10-02, 6/09-19-10-02 від 27.01.2025, суд виходить з такого.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав, яке випливає з конституційного положення, закріпленого у статті 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні ще не проведено, та відповідно позивачка не отримувала відмову у здійсненні такого перерахунку пенсії виходячи із даних, вказаних у довідках за №№5/09-19-10-02, 6/09-19-10-02 від 27.01.2025 виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, такі позовні вимоги є передчасними, адже спору в цій частині на час звернення позивача до суду не існує.
За наведених обставин, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 в частині щодо наявності всіх необхідних підстав для переведення позивача на пенсію державного службовця. Однак, вважає передчасними позовні вимоги в частині переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи із стажу та із заробітної плати згідно з довідками про складові заробітної плати, видані Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №№5/09-19-10-02, 6/09-19-10-02 від 27.01.2025.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №300/2045/19 та від 15.06.2023 у справі №300/385/23.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією від 21.02.2025 за №5253-5933-8815-1178 підтверджується сплата позивачкою судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1211,20 грн (а.с.6).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивачки частина сплаченої ним суми судового збору у розмірі 605,60 грн, що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.02.2025 №091630018186 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до стажу державної служби період її роботи з 10.09.1984 по 23.02.1994 в Івано-Франківському міськвиконкомі, а також періоди роботи в органах державної податкової служби з 21.01.1997 по 29.01.2024 та перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з 28.01.2025.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.