ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" червня 2025 р. справа № 300/2952/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матківська Катерина Олександрівна до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо не зарахування стажу роботи та зобов'язання зарахувати стаж за періоди роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996, і за період з 14.08.1989 по 31.12.1991 в пільговому обчисленні, та перерахувати пенсію з урахуванням стажу та заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року, з 05.11.2024, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Матківська Катерина Олександрівна (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Матківська К.О.), звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , що полягає у відмові в зарахуванні до страхового стажу в 1,5 кратному розмірі періодів роботи у в районах Крайньої Півночі з 14.08.1989 по 31.12.1991;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року, на підставі особових рахунків (табуляграм), наданих архівним відділом муніципальної освіти міста Салехард, з 05.11.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в районах Крайньої Півночі за період з 14.08.1989 по 31.12.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців, з 05.11.2024 року, з врахуванням виплачених сум.
Дана позовна заява до суду надійшла через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 29.04.2025" та підписана електронно-цифровим підписом адвоката позивача Матківської Катерини Олександрівни яка діє на підставі ордера №1091566.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії відповідача щодо відмови у зарахування до стажу періоду роботи з 01.01.1992 року по 06.04.1996 року, у зарахування до стажу страхового стажу в 1,5 кратному розмірі періодів роботи у в районах Крайньої Півночі з 14.08.1989 по 31.12.1991 та відмові перерахувати пенсію з урахуванням заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 05.11.2024 останньому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій ставив питання про причини неврахування до його страхового стажу періоду роботи з 18.09.1996 по 01.09.1997 та періоду роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 06.04.1996 згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за результатами розгляду заяви останнього, листом від 24.02.2025 зазначило, що до страхового стажу зараховано період роботи в Орендному підприємстві "Під фікусом" з 18.09.1996 по 31.08.1997 та здійснено перерахунок пенсії, внаслідок якого страховий стаж позивача склав 34 роки 07 місяців.
Згідно записів трудової книжки і архівних довідок не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996 на території російської федерації (в тому числі в районах Крайньої Півночі), оскільки з 01.01.2023 російська федерація призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави зараховується по 31.12.1991. Також, не взято до уваги для обчислення пенсії копії особових рахунків про заробітну плату за періоди роботи в російській федерації, оскільки такі документи не передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 за № 22-1.
Також, 24.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи в районах Крайньої Півночі (території Ямало-Ненецького автономного округу) з 14.08.1989 по 31.12.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.04.2025 відмовлено у перерахунку пенсії на підставі коментованої заяви, оскільки право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше ніж на три роки. За вказаний період роботи у трудовій книжці відсутній штамп підприємства про поширення пільг для обчислення стажу роботи в кратності, а також не надано строковий трудовий договір, тому підстав для обчислення зазначеного періоду в кратності немає.
Як стверджує ОСОБА_1 є безпідставними посилання відповідача на відсутність підстав для врахування до стажу позивача періодів роботи у російській федерації з підстав того, що з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Незважаючи на те, що російська федерація припинила участь у вказаній Угоді, у спірний період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
На запит ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до Архівного відділу муніципальної освіти міста Салехард, надійшов лист від 30.06.2020 року №1507, у якому повідомляється про неможливість підготовки довідки про заробітну плату. Причиною цього є те, що до архіву передано лише особові рахунки (табуляграми), а працівники архівної установи не мають повноважень здійснювати розрахунки, підсумовувати суми чи робити висновки щодо змісту наданих документів. Водночас архівний відділ надав зазначені особові рахунки (табуляграми)- первинні документи щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період його роботи з вересня 1989 року по жовтень 1996 року у Тамбейській експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ Ямальського виробничого об'єднання по розвідці нафти та газу (з 1991 р. Тамбейська експедиція глибокого розвідувального буріння на нафту і газ Ямальського державного геологічного підприємства по розвідці нафти і газу; з 1995 р. Тамбейська експедиція глибокого розвідувального буріння на нафту і газ Відкритого акціонерного товариства Ямалнафтогаз). Незважаючи на те, що архівною установою не було надано довідку у формі, визначеній Порядком №22-1, долучені нею первинні документи по заробітній платі охоплюють період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року та містять необхідні відомості для обліку сум заробітної плати позивача за відповідний період. Водночас, наявні недоліки у формі чи структурі наданих документів не можуть бути підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за спірний період. За аргументами позивача, ОСОБА_1 не несе відповідальності за правильність складання відповідних довідок або за відмову архівної установи у їх видачі, а отже, не може бути позбавлений права на перерахунок пенсії виключно з цих підстав.
Факт роботи позивача в районі Крайньої Півночі (а саме на території Ямало-Ненецького автономного округу) підтверджується записами трудової книжки, а саме №9-10, із якого вбачається, що ОСОБА_1 у період з 14.08.1989 по 06.04.1996 працював мотористом бурової установки 4-го розряду на території Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ). Також, зазначено інформація міститься і у архівній довідці від 30.06.2020 за №1483, виданій архівним відділом муніципальної освіти міста Салехард. Тим паче, у даній довідці вказано, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, Постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 48 від 10.02.1960 і №1029 від 10.11.1967 Ямало-Ненецький автономний округ відноситься до районів Крайньої Півночі. Враховуючи зазначені обставини, коли факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, які також безпосередньо кореспондуються з записами у відповідних довідках, то спірний період роботи Сапси І.В. в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.05.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи (том 1, а.с.42-43).
На виконання повідомлення суду про відсутність можливості роздрукувати документи великого обсягу адвокат Матківська К.О. супровідним листом від 01.05.2025 скерувала до суду позовну заяву із додатками для суду та відповідача у паперовій формі, реєстрацію якого з долученими документами проведено судом 08.05.2025 за вх.№12535/25 (том 1, а.с.45-118).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скерувало на адресу суду відзив від 15.05.2025 за №0900-0803-7/25883 на позовну заяву, який зареєстровано судом 19.05.2025 за вх.№13554/25 (том 1, а.с.120-133, том 2, а.с.1-178). Орган пенсійного забезпечення заперечив проти доводів ОСОБА_1 , викладених в адміністративному позові, з огляду на наступні підстави та аргументи.
Як зазначив представник відповідача, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (зі змінами) передбачено, що за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Разом з тим, при зверненні до Управління, ОСОБА_1 не подавались строкові письмові трудові договори, а в трудовій книжці останнього відсутня інформація щодо укладення договорів, їх терміни та користування пільгами. Таким чином, відсутні підстави для врахування роботи позивача в районах Крайньої Півночі за період з 14.08.1989 по 31.12.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 за №461 припинено дію Тимчасової Угоди між урядом України та урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993.
За доводами ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, позивач працював на території іноземної держави, за відсутності у відповідача даних щодо сплати страхових внесків у ці періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, відсутності права Пенсійного фонду на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території російської федерації для зарахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу, то відсутні правові підстави для такого врахування. Також зазначено, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому стаж набутий на території російської федерації не враховується.
Стосовно неврахування заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року відповідач вказує на те, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей чи інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організаціє, де працювала особа, яка звертається за пенсією. В свою чергу, документи, які видані на території російської федерації, які не мають установленої форми, приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, натомість, надані ОСОБА_1 документи, такого апостиля не містять. З наведених підстав, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача адвокат Матківська К.О. скерувала через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему відповідь на відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 21.05.2025", яку зареєстровано судом 21.05.2025 за вх.№13845/25 (том 2, а.с.180-184). У поданій відповіді представник позивача заперечила проти зазначених у відзиві аргументів відповідача, з огляду на таке.
Постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 за №461, якою припинено дію Тимчасової Угоди між урядом України та урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 набрала чинності лише 24.04.2025. Окрім того, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявами про призначення та перерахунки пенсії, вищенаведена угода була чинна.
Записи у трудовій книжці позивача щодо неврахованого періоду роботи вчинений на російській мові, однак це не могло бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи при призначенні пенсії, оскільки відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 за №162 (надалі по тексту також - Інструкція №162) заповнення трудових книжок і вкладишів до них проводиться на мовах союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація та на офіційній мові СРСР. Офіційна мова СРСР була російська, а тому внесення до трудової книжки записів на російській мові до 1991 році відповідало приписам трудового законодавства СРСР. Лише 29 липня 1993 року наказом №58 Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою, яка, до речі, і по сьогоднішній день передбачає, що трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами (пункт 2.1 Інструкції №58 від 29.07.1993 року). Усі записи про періоди роботи після 1991 року на території російської федерації, також, вчинені російською мовою, що не суперечить Інструкціям, які регулювали порядок ведення трудових книжок на території України.
Представник позивача зазначає, що на підставі доданих особових рахунків по заробітній платі ОСОБА_1 за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року, відповідач мав можливість провести перерахунок пенсії з урахуванням відповідних сум заробітної плати за вказаний період, однак допустив протиправну бездіяльність. Тож порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання Управління провести відповідний перерахунок пенсії заявника. Просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, що засвідчується матеріалами пенсійної справи позивача, долученими Управлінням до відзиву на позовну заяву (том 2, а.с.1-178).
Згідно розрахунку стажу Форми РС-право, складеного під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, страховий стаж останнього становив 29 років 10 місяців і 7 днів (том 2, а.с.7).
В подальшому, орган пенсійного забезпечення рішенням №091630023233 від 19.02.2025 проведено перерахунок пенсії позивача з 05.11.2024, у зв'язку з допризначенням, внаслідок якого страховий стаж останнього склав 34 роки 07 місяців (том 2, а.с.27-28).
Позивач 31.01.2025 звертався до Управління із заявою про надання роз'яснень щодо розрахунку пенсії за віком, з зазначенням причин неврахування до страхового стажу періоду роботи з 18.09.1996 по 01.09.1997 згідно запису трудової книжки та періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 06.04.1996 згідно записів в трудовій книжці та поданих довідок про період роботи (том 2, а.с.110).
Відповідач листом від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-0900/25 повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно записів трудової книжки не зараховано період роботи з 01.01.1992 на території російської федерації (в тому числі в районах Крайньої Півночі), оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави зараховується по 31.12.1991. Також не взято до уваги для обчислення пенсії копії особових рахунків про заробітну плату за періоди роботи в росії, оскільки такі документи не передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 за №22-1 (том 2, а.с.111).
ОСОБА_1 24.03.2025 скерував до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області заяву, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи в районах Крайньої Півночі (на території Ямало-Ненецького автономного округу) з 14.08.1989 по 31.12.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців. Вказана заява зареєстрована Управлінням 25.03.2025 за вх.№2564/С-0900-25 (том 2, а.с.176).
За результатами розгляду коментованого звернення, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 17.04.2025 за №3305-2564/С-02/8-0900/25 повідомило ОСОБА_1 про те, що право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше ніж на три роки. За період роботи з 14.08.1989 по 31.12.1991 у трудовій книжці відсутній штамп підприємства про поширення пільг для обчислення стажу роботи в кратності, а також не надано строковий трудовий договір, таким чином відсутні підстави для обчислення коментованого періоду в кратному розмірі (том 2, а.с.177).
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , що полягає у відмові в зарахуванні до страхового стажу в 1,5 кратному розмірі періодів роботи у в районах Крайньої Півночі з 14.08.1989 по 31.12.1991, заявник звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в умовах та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, на умовах укладених ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк більше 5-років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Як визначено пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців запроваджено з 01.03.1960.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених пунктом 5 вищезгаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР з п'яти до трьох років.
Абзацом 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 за №530/П-28, передбачено, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 та статтею 3 Указу від 26.09.1967 надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місця, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах, місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди на виконання частин першої, другої статті 6 цієї Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно положень статті 11 коментованої Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
В силу вимог частин 1, 2 статтею 1 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації "Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення" від 15.01.1993, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію за віком: чоловіки по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.
Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15.04.1994, ратифіковано Законом України від 11.07.1995 за №290/95-ВР.
Згідно статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно статті 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637.
За період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637), згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, до 1 січня 1991 року повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 07.06.2018 у справі №173/637/17, від 07.02.2018 року у справі №590/871/17, від 08.07.2021 у справі №459/2778/16-а17.01.2023, від 17.01.2023 у справі №211/1910/17 (провадження №2-а/211/16/18), від 14.03.2023 у справі №160/20914/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 22 Федерального закону російської федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в російській федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд Російської Федерації.
В Державі Україна право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону №1058-ІV.
Як визначено статтею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
Згідно абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
В контексті національного законодавства то за змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як уже відзначалось судом вище по тексту судового рішення, за правовим регулюванням пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.
В спірних періодах роботи ОСОБА_1 були чинними Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (надалі по тексту також - Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.
Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім'я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 за № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 за № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з ним винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказ) (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту) наказу (розпорядження).
В матеріалах пенсійної справи позивача міститься копія трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.1987 (том 2, а.с.48-60), згідно записів №№9-10 ОСОБА_1 з 14.08.1989 прийнятий машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ, а з 06.04.1996 звільнений за власним бажанням.
Згідно розрахунку стажу Форми РС-право, складеного під час прийняття рішення №091630023233 від 19.02.2025, наявного серед матеріалів пенсійної справи позивача, до страхового стажу останнього зараховано періоди, зокрема, з 14.08.1989 по 31.12.1991 та з 18.09.1996 по 16.09.2002.
Таким чином, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ (том 2, а.с.37).
Відповідач листом від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-0900/25 повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно записів трудової книжки не зараховано період роботи з 01.01.1992 на території російської федерації (в тому числі в районах Крайньої Півночі), оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави зараховується по 31.12.1991 (том 2, а.с.111).
З даного приводу суд зазначає, що частинами 1 і 2 статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:
- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві;
- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Таким чином, виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового/спеціального трудового стажу позивачем, мало місце до виходу Держави Україна та російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 22 Федерального закону російської федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації.
Окрім цього слід зважати на те, що відповідачем у даній справі є саме суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій/рішень, суд констатує не представлення останніми доказів на підтвердження відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.
Слід також наголосити, на момент виникнення спірних правовідносин, первинного розгляду заяви позивача і вирішення даного спору, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, втратила чинність.
Разом з цим, спірна трудова діяльності позивача на території російської федерації мала місце в період чинності правових положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.
Більше того, як передбачено частиною 1 статі 13 коментованої Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Для суду залишається незрозумілою позиція ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в частині врахування періодів трудової діяльності позивача з 14.08.1989 по 31.12.1991 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ та неврахування періодів роботи 01.01.1992 по 06.04.1996 у цьому ж підприємстві лише з підстав припинення дії Угоди.
Такий підхід органу пенсійного забезпечення є непропорційним втручанням у гарантоване статтею 46 Конституцією України право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.1987.
Щодо зарахування позивачу в пільговому обчисленні (із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців) періоду роботи ОСОБА_1 з 14.08.1989 по 31.12.1991 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 5 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року за №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про впорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року, працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967 року за №1908-VІІ скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п'яти до трьох років.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (надалі по тексту також - Постанова №148) передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
В силу вимог пункту 4 Постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 року №148 доручено Державному комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати спільно з ВЦРПС видати Інструкцію про порядок надання пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Постановою Президії ВЦРПС Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 16.12.1967 року №530/П-28 затверджено Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно з пунктом 1 Розділу І "Загальні положення" Інструкції про порядок надання пільг, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робітникам і службовцям (в тому числі місцевим жителям та іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільги надаються на територіях, включених до складу районів, передбачених Переліком районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року за №1029 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", за адміністративно-територіальним поділом на 10.11.1967 року.
Пунктом 2 даної Інструкції унормовано, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 року, надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
У відповідності до пункту "а" пункту 43 розділу VI "Пільги при призначенні державних пенсій" Інструкції про порядок надання пільг, загальний стаж роботи, що дає право на отримання пенсії обчислюється за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в наступному порядку: пенсії за віком та по інвалідності - за період з 1 березня 1960 р один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи особам, зазначеним у пунктах 2, 3 і 4 цієї Інструкції.
Як вже зазначалось, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац 3 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно зі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що необхідною та достатньою правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року та від 29.09.1967 року та Постановою №148.
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
Крім того, у пункті 2 Розділу 1 Інструкції №530/П-28 чітко вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Таким чином, є безпідставними доводи ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про те, що право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше ніж на три роки.
Вирішуючи питання про наявність правових відстав для врахування у пільговому обчисленні до страхового стажу позивача періоду його роботи в районах Крайньої Півночі з 14.08.1989 по 31.12.1991, суд зауважує, що вказаний період роботи підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.1987.
Додатково обставина роботи Сапси І.В. в районах Крайньої Півночі з 14.08.1989 по 06.04.1996 засвідчується довідкою від 11.04.1996 за №101, згідно якої останній працював в Тамбейській ЕГРБ ГГП Ямалнафтогазгеологія на посаді майстра бурової установки 4 розряду (том 2, а.с.61), а також листами Архівного відділу Адміністрації муніципального утворення міста Салехард від 30.06.2020 за №1483 (том 2, а.с.62-63), від 30.06.2020 за №1507 (том 2, а.с.64-65), наданих на запити ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Суд враховує, що для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07.065.2018 року у справі №173/637/17, від 03.07.2018 року у справі №302/662/17-а, від 25.09.2018 року у справі №554/1723/17, від 18.12.2018 року у справі №263/13671/16-а, від 10.01.2019 року у справі №352/1612/15а, від 10.09.2019 року у справі №348/2208/16-а та від 17.10.2022 року №592/5589/17.
За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду суд приходить висновку щодо протиправності відмови відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи в районах Крайньої Півночі з 14.08.1989 по 31.12.1991.
Разом з цим такі висновки Верховного Суду сформовані у правовідносинах, які стосувались обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі за періоди такої роботи до 01.01.1991.
При цьому, суд критично оцінює пояснення і аргументи позивача щодо зарахування позивачу в пільговому обчисленні (із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи після 01.01.1991 у районах Крайньої Півночі, з огляду на наступне.
Законом України від 05.11.1991 №1788-XII за "Про пенсійне забезпечення" та Законом № 1058-IV не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991.
Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду України від 07.08.1996 за № 10-3).
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №160/20914/21.
Таким чином, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.
Суд також відхиляє доводи Управління про те, що коментовані періоди роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі не підлягають врахуванню у пільговому розмірі, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 за №461 припинено дію Тимчасової Угоди між урядом України та урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, з огляду на таке.
Так, Постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 за №461, якою припинено дію Тимчасової Угоди між урядом України та урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 набрала чинності лише 24.04.2025.
Станом на дату звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявами про призначення та перерахунки пенсії, вищенаведена угода була чинною.
Водночас, стаття 58 Конституції України закріплює принцип, за яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто поширюються лише на ті відносини, що виникли після їх прийняття. Виняток становить лише випадки, коли ці акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на зарахування періоду роботи з 14.08.1989 до 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.
Також позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року, на підставі особових рахунків (табуляграм), наданих Архівним відділом муніципальної освіти міста Салехард.
Орган пенсійного забезпечення листом від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-0900/25 вказав на те, що Управлінням не взято до уваги для обчислення пенсії копії особових рахунків про заробітну плату за періоди роботи в росії, оскільки такі документи не передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 за №22-1 (том 2, а.с.111), досліджуючи такі мотиви відмови у врахуванні коментованих документів, суд зазначає наступне.
Положеннями частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено", що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно абзаців 4 і 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IVдля визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
В силу правового регулювання підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Порядку №22-1).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії(пункт 2.10 Порядку №22-1).
Суд вкотре наголошує, що спірні правовідносин до 19 червня 2023 року для Держави Україна врегульовані Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.
Приписами пунктів 2 і 3 статті 6 Угода від 13 березня 1992 року визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угода від 13 березня 1992 року).
Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що на запит ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №384 від 24.02.2020, Архівний відділ муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард сформував:
- архівну довідку від 30.06.2020 за №1483 (том 2, а.с.62-63);
- лист від 30.06.2020 за №1507 (том 2, а.с.64-65), до якого долучив додатки на 26 аркушах (том 2, а.с.66-98).
До листа від 30.06.2020 за №1507 Архівним відділом муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард долучено, зокрема, особові рахунки (табуляграми), які містять відомості про види та суми заробітку ОСОБА_1 у період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року (том 2, а.с.66-84).
Окремим додатком Архівним відділом муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард надано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області інформацію у формі таблиці з розшифруванням "код виду виплат", "найменування виду виплат" (том 2, а.с.85-86).
У листі Архівного відділу муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард від 30.06.2020 за №1507 (том 2, а.с.64-65) зазначено, що працівники архівного відділу не мають права проводити розрахунки, сумувати суми, робити висновки за змісту використаних документів.
В свою чергу, за змістом норм Порядку №22-1 у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Доводи органу пенсійного забезпечення, в частині того, що заробітна плата (дохід) для визначення розміру пенсійної виплати встановлюється на підставі довідок про заробітну плату (дохід), за формою встановленою Порядком №22-1, є правомірними, втім суд не погоджується з доводами Управління в частині того, що копії особових рахунків про заробітну плату за періоди роботи ОСОБА_1 в росії не можуть бути взяті до уваги, з огляду на наступне.
По-перше, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.07.1987 ОСОБА_1 з 14.08.1989 по 06.04.1996 працював машиністом бурової установки 4 розряду в районній інженерній технологічній службі по бурінню в районах Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ.
Судом вище по тексту судового рішення зроблено відповідний висновок про зарахування коментованого періоду роботи позивача до страхового стажу останнього.
По-друге, надані органу пенсійного забезпечення Архівним відділом муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард листом від 30.06.2020 за №1507 первинні документи про заробіток (дохід) містять інформацію, зокрема про:
- період за який підлягали нарахуванню та виплаті відповідні суми, наприклад "сентябрь 1989 г. ";
- код виду виплат, розшифрування якого наведено в інформації у формі таблиці (том 2, а.с.85-86);
- суми нарахування заробітку (доходу);
- кількість днів, за які нараховано заробіток (дохід);
- прізвище ім'я та по батькові особи стосовно якої відбувалось таке нарахування - " ОСОБА_2 ".
Означені первинні документи про заробіток (дохід) належним чином засвідчені Архівним відділом муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард, шляхом проставлення відтиску печатки (штампу) "Архівна копія", а також засвідчені відповідальним працівником архівної установи з проставленням підпису та печатки Архівного відділу муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард.
Надані Архівним відділом муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард документи, які було передано органу пенсійного забезпечення листом від 30.06.2020 №1507, є первинними документами про заробіток (дохід) особи та підлягають обов'язковому врахуванню при призначенні або перерахунку пенсії. Ці документи містять усю необхідну інформацію для підтвердження страхового стажу та розміру заробітку, зокрема - зазначення конкретного періоду нарахування (наприклад, "сентябрь 1989 г."), суми виплат, їх види за відповідними кодами, кількість днів, за які здійснено нарахування, а також ідентифікаційні дані особи, стосовно якої здійснювалися такі нарахування.
По-третє, відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
При цьому, пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
В свою чергу, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не надано всебічну, повну і об'єктивну оцінку первинним документам про заробіток (дохід) ОСОБА_1 у період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, Управління Пенсійного Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
З огляду на зміст вищевказаних положень, можна дійти висновку, що правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія.
Отже у разі сумніву в розмірі заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, пенсійний орган має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Орган пенсійного забезпечення не навів перед судом жодних доводів, в частині того, що заробіток (дохід) ОСОБА_1 у період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року є необґрунтованим, чи таким, який викликає сумнів.
Також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не зазначено, що лист Архівного відділу муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард від 30.06.2020 за №1507 не взятий останнім до уваги, та такий складено з порушенням вимог законодавства.
По-четверте, суд вважає за необхідне врахувати той факт, що отримання будь-якої додаткової інформації чи отримання довідок про заробітну плату за спірні періоди роботи є неможливим, оскільки з 24.02.2022, у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Російською Федерацією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Суд переконаний в тому, що в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію російської федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про заробіток (дохід) отриманий в російській федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи на належне пенсійне забезпечення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
По-п'яте, відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року за № 280 Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (надалі по тексту також - страхові внески) та інших платежів; цільовим використанням коштів, призначених для виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; використанням страхових коштів, правильністю використання страхувальниками із застосуванням ризик-орієнтованих підходів, а також веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання; достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, орган пенсійного забезпечення, самостійно здійснює обрахунок заробітку (доходу) особи, під час призначення (перерахунку) пенсійних виплат.
Враховуючи положення підпункту 6 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року за № 280, обов'язком органу пенсійного забезпечення є здійснення контролю за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, а також самостійний обрахунок заробітку (доходу) особи з метою забезпечення правильного призначення чи перерахунку пенсійних виплат. Надані Архівним відділом муніципального архіву належним чином засвідчені первинні документи про заробіток особи містять повний обсяг необхідної інформації для обліку страхового стажу та доходу, зокрема, період, суми, види нарахувань, кількість днів та персональні дані особи.
З огляду на це, орган пенсійного забезпечення зобов'язаний прийняти та врахувати зазначені документи при здійсненні обчислення пенсії. Неврахуванням таких документів суперечить вимогам законодавства щодо обов'язкового державного пенсійного страхування та порушує принципи правомірності, об'єктивності й повноти розгляду документів, що підтверджують заробіток особи, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії.
Окрема суд зазначає, що межах даної справи суд не досліджує конкретні суми, зазначені в первинних документах, поданих до органу пенсійного забезпечення, а також не дає оцінки механізму врахування цих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Зокрема, предметом судового розгляду не є питання правильності включення або не включення до розрахунку заробітку окремих виплат, таких як північна надбавка чи районний коефіцієнт.
Суд виходить із того, що правове значення у цій справі має лише факт підтвердження заробітку (доходу) особи на підставі належним чином оформлених первинних документів, що були видані компетентним органом державної установи Російської Федерації, та їх надання до органу пенсійного забезпечення.
Відтак, суд лише констатує наявність у особи права на врахування цих документів про заробіток при обчисленні розміру пенсійної виплати, що здійснюється уповноваженим органом у межах його компетенції.
У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначено, що коментовані документи також не можуть бути враховані при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 , з огляду на те, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей чи інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організаціє, де працювала особа, яка звертається за пенсією, а також за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 22 Федерального закону російської федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в російській федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації.
В Державі Україна право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону №1058-ІV.
Як визначено статтею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
Водночас, суд звертає увагу на те, що органу пенсійного забезпечення листом Архівного відділу муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард від 30.06.2020 за №1507 (том 2, а.с.64-65) надано саме первинні документи про заробіток (дохід), а тому суд критично оцінює доводи ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про необхідність підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, оскільки саме такі документи є в розпорядженні Управління.
В свою чергу, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області також у відзиві на позовну заяву вказує про те, що документи, які видані на території російської федерації, які не мають установленої форми, приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, натомість, надані ОСОБА_1 документи, такого апостиля не містять.
Суд відхиляє доводи Управління в цій частині, з огляду на наступне.
Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року та ратифіковану Законом України "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-ІХ "Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року". 22 грудня 2022 року Закон опубліковано у газеті "Голос України" та 23 грудня 2022 року Закон набрав чинності.
Вказаний Закон передбачає: зупинення дії у відносинах з Росією та республікою Білорусь Конвенції та Протоколу до неї, вихід з зазначеної Конвенції та Протоколу до неї.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 84 Мінської конвенції кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців До закінчення поточного п'ятирічного терміну її дії. Мінська конвенція набрала чинності 19 травня 1994 року.
Останнім днем чергового п'ятирічного періоду дії Конвенції для України є 18 травня 2024 року. З 19 травня 2024 року Конвенція буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами. Після виходу України з Мінської Конвенції правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Мінської конвенції та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. За відсутності міжнародного договору співробітництво судів та інших компетентних органів у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься згідно з внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності.
Таким чином, відповідно до цих норм права Україна продовжує бути учасницею і дотримуватись зобов'язань за Конвенцією щодо її учасників до настання терміну виходу України з Конвенції (зважаючи нате, що Конвенція була ратифікована Україною в жовтні 1994 року, це щонайменше 1 рік). Однак, це правило не поширюється на відносини з Росією та РБ, оскільки Законом від 01 грудня 2022 року було зупинено дію Конвенції у відносинах з цими країнами вже тепер.
Отже, після набуття зазначеним Законом чинності 23 грудня 2022 року, Конвенція перестала застосовуватись у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь щодо будь-яких документів виданих та посвідчених у цих країнах, незалежно від дати їх видачі та посвідчення.
Натомість, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 04 лютого 2023 року за №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Зважаючи на той факт, що станом на 24 лютого 2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї Постанови документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Після припинення воєнного стану в Україні та закінчення строку б місяців після його припинення передбачається проставлення апостиля, що слідує з наведеного вище.
В той же час Україна залишається учасницею іншого міжнародного договору, а саме Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року. Росія та Республіка Білорусь також залишаються учасницями цієї Конвенції. Зазначена Конвенція передбачає проставлення апостиля, якщо угода між двома чи декількома договірними державами не відміняють чи не спрощують дану формальну процедуру або не звільняють сам документ від легалізації (стаття 2.3 цієї Конвенції).
Вказана Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; адміністративні документи; нотаріальні акти; офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Враховуючи зазначене вище, на момент отримання від Архівної установи первинних документів про заробіток (дохід) позивача (2022 рік) між державами Україна та російська федерація діяла Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, відповідно до статі 13 якої документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Суд зазначає, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 3 статті 90 КАС України).
З огляду на наявність відповідного запису в трудовій книжці книжки серії НОМЕР_2 від 11.07.1987, відсутності доказів того, що первинні документи складені з порушенням вимог законодавства, а також з метою забезпечення принципу пропорційності, з урахуванням ефективного захисту порушених прав особи, суд констатує, що первинні документи про заробіток (дохід) ОСОБА_1 підлягають врахуванню при обчисленні розміру пенсії заявника.
Втім, суд також зважає на те, що ОСОБА_1 просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року, на підставі особових рахунків (табуляграм), наданих архівним відділом муніципальної освіти міста Салехард.
Разом з тим, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.07.1987 ОСОБА_1 з 14.08.1989 по 06.04.1996 працював машиністом бурової установки 4 розряду в районній інженерній технологічній службі по бурінню в районах Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ.
Водночас, у матеріалах справи відсутні достовірні відомості, які б підтверджували працевлаштування ОСОБА_1 у період після 06.04.1996 до жовтня 1996 року. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що за відсутності належного підтвердження факту роботи у зазначений період, заробіток (дохід), отриманий на території російської федерації після 06.04.1996, не може бути врахований під час обчислення пенсійної виплати.
Таким чином, підлягають врахуванню при обчисленні пенсії позивача первинні документи про заробіток (дохід) ОСОБА_1 , надані Архівним відділом муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард листом від 30.06.2020 за №1507 за період з вересня 1989 року по квітень 1996 року.
Попри сформований висновок по вказаних вище фактичних обставинах і застосування до них норм матеріального права, суд звертає увагу сторін на таке.
За змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України, за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини, має правовим наслідком застосування у встановленому порядку відповідного виду відповідальності.
Станом на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, в матеріалах справи відсутні відомості про недостовірність відомостей, внесених до первинних документів про заробіток (дохід), отриманий на території російської федерації, наданих Архівним відділом муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард листом від 30.06.2020 за №1507.
Разом з тим, у суду відсутні об'єктивні дані та докази на підтвердження того, що записи в трудових книжках і коментованих документах вчинені завідомо на підставі недостовірних чи не дійсних подій/фактів.
Матеріали справи не містять доказів спотворення позивачем дійсних даних чи відображення неправдивих відомостей з метою введення в оману як Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, так і суд.
При цьому, у разі отримання органом пенсійного забезпечення відомостей, які не відповідають тим, що внесені до спірних первинних документів про заробітну плату, в тому числі щодо включення "районної надбавки" та "північного коефіцієнту", відповідач вправі реалізувати своє право на подання відповідної процесуальної заяви по справі, або у визначений законом порядку спосіб вирішити питання про призначення пенсії чи її перегляду, а також на ініціювання досудового розслідування за статтею 384 Кримінального кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови в урахуванні при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 відомостей про заробітну плату, вказану у первинних документах, наданих листом від 30.06.2020 за №1507 Архівного відділу муніципального архіву Адміністрації муніципального утворення міста Салехард.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.
В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , що полягає у відмові в зарахуванні до страхового стажу в 1,5 кратному розмірі періодів роботи у в районах Крайньої Півночі з 14.08.1989 по 31.12.1991;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з вересня 1989 року по жовтень 1996 року, на підставі особових рахунків (табуляграм), наданих архівним відділом муніципальної освіти міста Салехард, з 05.11.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в районах Крайньої Півночі за період з 14.08.1989 по 31.12.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців, з 05.11.2024 року, з врахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 31.01.2025 (том 2, а.с.110), то спірний перерахунок повинен бути здійснений з 01.02.2025, а не з 05.11.2024, як визначив пенсіонер у позовній заяві.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на таке, відповідно до 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (надалі по тексту також - орган, що призначає пенсію).
Як свідчить безпосередній зміст заяви позивача до відповідача від 31.01.2025, ОСОБА_1 просив виключно: "просив врахувати розрахунок пенсії заробітну плату згідно наданих копій особових рахунків за період роботи в росії" (том 2, а.с.110).
Саме в межах такої вимоги, викладеної в заяві від 31.01.2025 відповідач надав відповідь від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-09000/25 (том 2, а.с.111).
Слід зазначити, що за змістом пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац 2 пункту 4.7 Порядку №22-1).
Також релевантними та застосовними до спірних правовідносин є висновки, де Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі №541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20, від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020 та від 23.09.2024 у справі №620/2027/23.
Таким чином, заяву ОСОБА_1 від 31.01.2025 слід ідентифікувати, як заяву, подану відповідно до вимог Порядку №22-1.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листами від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-09000/25 та від 17.04.2025 за №3305-2564/С-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.1987;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.1987 і здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2025, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листами від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-09000/25 та від 17.04.2025 за №3305-2564/С-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 14.08.1989 до 31.12.1990 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ в пільговому обчислення з розрахунком один рік роботи за один рік та шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в районі Крайньої Півночі з 14.08.1989 до 31.12.1990 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ в пільговому обчислення з розрахунком один рік роботи за один рік та шість місяців і здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2025, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листами від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-09000/25 та від 17.04.2025 за №3305-2564/С-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні при обчисленні пенсії первинних документів про заробіток (дохід), отриманий на території Російської Федерації за період з вересня 1989 року по квітень 1996 року, наданих листом Архівного відділу Адміністрації муніципального утворення міста Салехард від 30.06.2020 за №1507;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2025 перерахунок призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 та провести виплату такої пенсії згідно відомостей про заробітну плату (дохід) на підставі первинних документів про заробіток (дохід), отриману на території Російської Федерації за період з вересня 1989 року по квітень 1996 року, наданих листом Архівного відділу Адміністрації муніципального утворення міста Салехард від 30.06.2020 за №1507.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 968,96 гривень, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція АТ "Акцент-Банк" №8199-2889-3318-9667 від 29.04.2025 (том 1, а.с.7).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 484,48 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листами від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-09000/25 та від 17.04.2025 за №3305-2564/С-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 06.04.1996 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.07.1987 і здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2025, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листами від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-09000/25 та від 17.04.2025 за №3305-2564/С-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 14.08.1989 до 31.12.1990 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ в пільговому обчислення з розрахунком один рік роботи за один рік та шість місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в районі Крайньої Півночі з 14.08.1989 до 31.12.1990 машиністом бурової установки 4 розряду в районну інженерно-технологічну службу по бурінню після закінчення Івано-Франківського інституту в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького автономного округу Тамбейської експедиції глибокого розвідувального буріння на нафту і газ в пільговому обчислення з розрахунком один рік роботи за один рік та шість місяців і здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2025, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листами від 24.02.2025 за №1555-926/С-02/8-09000/25 та від 17.04.2025 за №3305-2564/С-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні при обчисленні пенсії первинних документів про заробіток (дохід), отриманий на території Російської Федерації за період з вересня 1989 року по квітень 1996 року, наданих листом Архівного відділу Адміністрації муніципального утворення міста Салехард від 30.06.2020 за №1507.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2025 перерахунок призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 та провести виплату такої пенсії згідно відомостей про заробітну плату (дохід) на підставі первинних документів про заробіток (дохід), отриману на території Російської Федерації за період з вересня 1989 року по квітень 1996 року, наданих листом Архівного відділу Адміністрації муніципального утворення міста Салехард від 30.06.2020 за №1507.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 гривень (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - Матківська Катерина Олександрівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1091566 від 25.04.2025), вул. Галицька, 41-А, м. Івано-Франківськ, 76018
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.