19 червня 2025 року Справа № 640/11859/20 Провадження №ЗП/280/926/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ»
до Державної податкової служби України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ» (далі - ТОВ «ТЕПЛОТЕХ», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), в якому просило суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 354221,00 грн на рахунку в СЕА ПДВ позивача;
зобов'язати відповідача збільшити розмір суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на рахунку позивача в СЕА ПДВ на суму 354221,00 грн.
Крім того, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у термін 10 днів, з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відсутності іншого способу для списання податкових зобов'язань до сплати, позивач 21.04.2016 був змушений подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за січень 2016 року, в якому задекларував збільшення рядка 18.1 у розмірі 354221,00 грн. Попередньо позивач сплатив суму податкових зобов'язань з ПДВ, що становить 354221,00 грн до відповідного бюджету з поточного рахунку у банку, що підтверджується банківською випискою від 19.04.2016. Однак, оскільки станом на дату подання уточнюючого розрахунку від 21.04.2016 законодавство передбачало сплату суми ПДВ відповідно до уточнених розрахунків напряму до бюджету, такі суми автоматично не відображались в СЕА ПДВ та не збільшували реєстраційний ліміт. Зокрема, відповідно до положень ст.200-1 ПК України та п. 25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, розрахунок з бюджетом у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу, сплата податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету. Водночас, саме для врегулювання даної проблеми у 2017 році до ПК України та Порядку №569 були внесені зміни, відповідно до яких передбачено механізм сплати податкових зобов'язань за уточнюючими розрахунками через рахунки в СЕА ПДВ та врегульовано порядок збільшення реєстраційної суми за такими уточнюючими розрахунками. У зв'язку із наведеним, вважає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на збільшення реєстраційної суми за несвоєчасне та неналежне виконання державою своїх обов'язків щодо забезпечення належного правового регулювання усіх питань функціонування СЕА ПДВ та врахування усіх показників податкової звітності позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. ст. 257-262 КАС України.
11.06.2021 від представника позивача до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №03-14/93083/21), у яких наголошує, що функціонування СЕА ПДВ в автоматичному режимі не обмежує можливості ручного коригування окремих показників формули для відображення достовірних даних в системі. Верховний Суд у Постанові від 05.05.2021 у справі №480/1856/19 підтвердив таку позицію, вказавши наступне: «Згідно з п. 200-1.1 ст. 2001 ПК України система електронного адміністрування подате на додану вартість забезпечує, а не здійснює автоматичний облік визначених статтею сум та показників та не містить прямої вказівки на неможливість внесення змін до обліковуваних показників та сум в ручному режимі. Не містить такої вказівки і Порядок №569, який визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі СЕА ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків. Зазначений показник саме визначається, а не автоматично обраховується, зокрема в Порядку №569 не зазначено, що коригування показника здійснюється в автоматичному режимі».
07.04.2025 матеріали адміністративної справи №640/11859/20 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Батрак І.В.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято справу №640/11859/20 (ЗП/280/926/25) до свого провадження, продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.
Ухвалою від 05.06.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ухвали суду від 16.06.2025 у задоволенні клопотання представника ДПС України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити ТОВ «ТЕПЛОТЕХ» строк звернення до суду у справі за його позовом, продовжено розгляд справи в письмовому провадженні.
Відповідач відзиву на позов не направив.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ТЕПЛОТЕХ» є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 09.11.1998. Види діяльності позивача: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний), 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
Позивач у лютому 2016 року подав декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року, в рядку 18 якої задекларував суму податкових зобов'язань за січень 2016 року у розмірі 354221,00 грн, що підлягала сплаті до бюджету. Однак, позивач помилково не заповнив рядок 18.1. «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету», у зв'язку з чим задекларована сума податкових зобов'язань не була списана з рахунку позивача.
У подальшому, позивач 21.04.2016 подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за січень 2016 року, в якому задекларував збільшення рядка 18.1 у розмірі 354221,00 грн.
Попередньо позивач сплатив суму податкових зобов'язань з ПДВ, що становить 354221,00 грн до відповідного бюджету з поточного рахунку у банку, що підтверджується банківською випискою від 19.04.2016.
Однак, оскільки станом на дату подання уточнюючого розрахунку від 21.04.2016 законодавство передбачало сплату суми ПДВ відповідно до уточнених розрахунків напряму до бюджету, такі суми автоматично не відображались в СЕА ПДВ та не збільшували реєстраційний ліміт.
Відповідно до Витягу з системи електронного адміністрування ПДВ № 1 від 19.04.2016, в графі сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 3699,97 грн.
Протягом 2017-2020 років позивач неодноразово письмово та усно (особисто та із залученням представників Ради бізнес-омбудсмена) звертався до ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України з проханням збільшити реєстраційну суму на його рахунку в СЕА ПДВ на 354221,00 грн шляхом ручного коригування.
Так, листом від 08.02.2018 №4356/6/99-99-12-03-01-15 ДПС України повідомила, що через електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ проводяться розрахунки тільки в частині самостійно визначеного позитивного значення до сплати (рядок 18.1), а сплата передбачених ПК України штрафних санкцій здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету та не приймає участі в збільшенні показника ?Накл. Таким чином, Кодексом змінено механізм розрахунків платників податку за податковими зобов'язаннями відповідно до поданої звітності з ПДВ, а не пом'якшено облік суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за рахунок збільшення показника ? ПопРах.
Листом від 21.05.2020 №1492/АДВ/26-15-04-01-18 ГУ ДПС у м. Києві повідомила, що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС України, сплата поточних зобов'язань в сумі 354221,00 грн, у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку (від 21.04.2016 №90615596380), здійснена ТОВ «ТЕПЛОТЕХ» відповідно до п. 25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (в редакції, чинній на дату подання уточнюючого розрахунку) на бюджетний рахунок та не вважається такою, яка повинна була поповнити реєстраційну суму ліміту відповідно до п. 200-1.4 ст. 200-1 ПК України.
Вважаючи бездіяльність ДПС України щодо забезпечення автоматичного збільшення суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 354221,00 грн на своєму рахунку в СЕА ПДВ протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Згідно із пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
В свою чергу, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 46.5 статті 46 ПК України).
Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №21).
Згідно із пунктом 1 розділу I Порядку №21 подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 46.1 статті 46 розділу II "Адміністрування податків, зборів, платежів" та статтею 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №21 подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.
Згідно із пунктом 8 розділу I Порядку №21 до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
За правилами пункту 5 Розділу III "Розрахунки за звітний період" Порядку №21:
1) якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) декларації 0110 і податкового кредиту (рядок 17) декларації 0110 отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації 0110.
Рядок 18 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 13 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10).
У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та:
сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 18.1 декларації 0110, 0121-0123, 0130.
Рядок 18.1 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 13.1 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10);
спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування - рядок 18.2 декларації 0121-0123;
При заповненні рядка 18.2 декларації 0121-0123 обов'язковим є зазначення в декларації реквізитів спеціального рахунку сільськогосподарського підприємства;
спрямовується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства, яке не обрало спеціального режиму оподаткування, - рядок 18.2 декларації 0130.
При заповненні рядка 18.2 декларації 0130 обов'язковим є зазначення в декларації реквізитів поточного рахунку сільськогосподарського підприємства.
Рядок 18.2 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 13.2 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10).
При заповненні рядків 18, 18.1 та 18.2 декларації 0121-0123/0130 обов'язковим є подання (ДС 10) (додаток 10);
За правилами, які наведені у пунктах 1-5 розділу IV Порядку №21 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.
У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах, у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.
Зміна напряму узгодженого бюджетного відшкодування за рішенням платника податку здійснюється шляхом подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку до декларації за звітний (податковий) період, в якому було задеклароване таке бюджетне відшкодування.
В свою чергу, як вже було вказано судом вище, пункту 50.1 статті 50 ПК України регламентує, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Так, у відповідності до пункту 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
При цьому, основні принципи функціонування системи електронного адміністрування (далі - СЕА) податку на додану вартість (далі - ПДВ) визначено статтею 200-1 розділу V ПК України, якою було доповнено вказаний Кодекс згідно із Законом України від 28.12.2014 N 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав законної сили з 01.01.2015.
Так, відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 200-1.5 ст.200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Згідно із пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.
Законом України від 16.07.2015 № 643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» (який набрав чинності з 29.07.2015) були внесені зміни до пункту 200-1.3 статті 200 Податкового кодексу України, відповідно до яких:
Платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ, де: SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; SПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунка в системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, відкритого для перерахування коштів на його спеціальний рахунок, відкритий в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; SНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; SВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок; SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено ст.200-1.1 розділу V Податкового кодексу України, якою визначено, що порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість», із змінами і доповненнями (далі - Порядок №569).
Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.
Відповідно до пунктів 10, 13 Порядку № 569 зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується ДФС. Також, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, з 1 січня 2015 року запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71- VIII. З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування. На контролюючий орган покладено обов'язок забезпечення автоматичного збільшення реєстраційної суми за алгоритмом, передбаченим пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення».
Таким чином, якщо платник сплачує у будь-якій формі податкові зобов'язання з ПДВ, він отримує право на збільшення реєстраційної суми, на яку зможе зареєструвати податкові накладні. Поповнення рахунку платника в СЕА ПДВ здійснюється шляхом сплати платником:
- сум ПДВ, вказаних в отриманих ПН, які зареєстровані в ЄРПН;
- сум ПДВ, сплачених митним органам при ввезенні товарів на митну територію України;
- зарахування до бюджету власних коштів платника, якими він поповнив свій рахунок, відкритий у СЕА.
Отже, всі суми сплачених податкових зобов'язань з ПДВ незалежно від способу їх сплати (у складі ціни товару чи послуги, сплаченої постачальнику, під час сплати ПДВ на митниці чи шляхом сплати грошових коштів до бюджету) підлягають врахуванню в СЕА ПДВ та повинні збільшувати реєстраційну суму на рахунку платника.
Судом встановлено, що у податковій декларації за січень 2016 року позивач допустив технічну помилку, не заповнивши рядок 18.1. «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету», у зв'язку з чим задекларована сума податкових зобов'язань у розмірі не була списана з рахунку позивача.
З огляду на те, що рядок 18.1. лише деталізує значення рядка 18 декларації, дана технічна помилка не виплинула на визначення суми податкових зобов'язань позивача та не усувала можливість встановити задекларовану суму податкових зобов'язань, однак дана сума не списалася з електронного рахунку підприємства.
Тому, за відсутності іншого способу для списання податкових зобов'язань до сплати, позивач 21.04.2016 був змушений подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за січень 2016 року, в якому задекларував збільшення рядка 18.1 у розмірі 354221,00 грн, попередньо сплативши суму податкових зобов'язань з ПДВ, що становить 354 221 грн до відповідного бюджету з поточного рахунку у банку, що підтверджується банківською випискою від 19.04.2016.
Вказані обставини відповідачем не заперечені та докази протилежного до матеріалів справи не долучені.
Однак, оскільки станом на дату подання уточнюючого розрахунку від 21.04.2016 законодавство передбачало сплату суми ПДВ відповідно до уточнених розрахунків напряму до бюджету, такі суми автоматично не відображались в СЕА ПДВ та не збільшували реєстраційний ліміт.
Зокрема, відповідно до положень статті 200-1 ПК України та пункту 25 Порядку №569, розрахунок з бюджетом у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу, сплата податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.
Тобто, з електронного рахунку погашалися лише суми податкових зобов'язань, задекларованих платником податку в податкових деклараціях з ПДВ, а суми податкових зобов'язань з ПДВ, які платник визначав в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з ПДВ, сплачувалися не з електронного рахунку платника, а з його поточного рахунку і тому не збільшували реєстраційну суму в СЕА.
В той же час, незважаючи на відсутність чіткого правового регулювання, таке право платника на збільшення реєстраційної суми мало б забезпечуватися з огляду на те, що правова природа податкових зобов'язань, сплачених відповідно до податкової декларації та відповідно до уточнюючого розрахунку, є ідентичною: такі суми однаково визначають різницю між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями платник за результатами звітного періоді та в кінцевому результаті спрямовуються до державного бюджету
Тобто, суми податкових зобов'язань, що задекларовані в уточнюючому розрахунку та перераховані до бюджету, також повинні вважатися показником ??ПопРах, і такі суми мали б збільшувати реєстраційну суму в СЕА ПДВ. Однак, внаслідок недосконалості системи електронного адміністрування ПДВ законодавче регулювання та механізм збільшення реєстраційної суми у випадку подання уточнюючих розрахунків станом на 21,04.2016 був відсутній.
Саме для врегулювання даної проблеми у 2017 році до ПК України та Порядку №569 були внесені зміни, відповідно до яких передбачено механізм сплати податкових зобов'язань за уточнюючими розрахунками через рахунки в СЕА ПДВ та врегульовано порядок збільшення реєстраційної суми за такими уточнюючими розрахунками.
Водночас, недосконалість СЕА ПДВ (зокрема, в частині врахування показників уточнюючих розрахунків) станом на 21.04.2016 не може позбавляти платника податку права використовувати підтверджені суми податку на додану вартість для реєстрації податкових накладних та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Аналогічна позиція сформульована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27.07.2021 у постанові по справі № 560/4074/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку із наведеним, на думку суду, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на збільшення реєстраційної суми за несвоєчасне та неналежне виконання державою своїх обов'язків щодо забезпечення належного правового регулювання усіх питань функціонування СЕА ПДВ та врахування усіх показників податкової звітності позивача.
Отже, бездіяльність ДПС України, яка полягає у незабезпеченні автоматичного збільшення суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 354221,00 грн на рахунку в СЕА ПДВ позивача, є протиправною.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача збільшити розмір суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на рахунку позивача в СЕА ПДВ на суму 354221,00 грн, суд виходить із такого.
Верховний Суд у постанові від 05.05.2021 у справі № 480/1856/19 зазначив, що згідно з пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує, а не здійснює автоматичний облік визначених статтею сум та показників, та не містить прямої вказівки на неможливість внесення змін до обліковуваних показників та сум в ручному режимі.
Не містить такої вказівки і Порядок №569, який визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі СЕА ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Зазначений показник саме визначається, а не автоматично обраховується, зокрема, в Порядку №569 не зазначено, що коригування показника здійснюється в автоматичному режимі.
Проте ДФС (правонаступником якої є ДПС України) не забезпечено відображення у системі електронного адміністрування ПДВ сплату позивачем суми ПДВ відповідно до уточнених розрахунків напряму до бюджету .
Отже, оскільки станом на час розгляду справи в суді відповідач не подав суду належні та допустимі докази автоматичного збільшення у СЕА ПДВ суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, - на 354221,00 грн, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині позовних вимог.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом покладення обов'язку на відповідача подати звіт про виконання рішення суду у цій справі, слід зазначити про таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд приходить до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом саме під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені платіжним дорученням №23 від 26.05.2020 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4204,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу (правову) допомогу, проте доказів здійснення позивачем витрат на правничу допомогу матеріали справи на момент ухвалення рішення по суті позовних вимог не містять. Крім того, позивач або представник позивача заяви про намір подати протягом п'яти днів після прийняття рішення по справі відповідні докази про витрати на правову допомогу у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України спосіб та строк не подавали, а матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ» (03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповалова, буд. 2-А, код ЄДРПОУ30058348) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 354221,00 грн на рахунку в СЕА ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ».
Зобов'язати Державну податкову службу України збільшити розмір суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ» в СЕА ПДВ на суму 354221,00 грн.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ» про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.
Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ» суму судового збору у розмірі 4204,00 грн.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ» про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак