19 червня 2025 року о 17 год. 05 хв. Справа № 280/4735/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернової Ж.М.,
за участю секретаря судового засідання Юхименка Г.В.,
представника позивача - Ямаєвої Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови
06 червня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (далі - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
вважати причини пропуску строку на оскарження постанови заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гнідої Юлії Володимирівни ВП №44532208 від 14.09.2015 про арешт коштів боржника поважними та поновити цей строк;
визнати постанову заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гнідої Юлії Володимирівни ВП №44532208 від 14.09.2015 про арешт коштів боржника не законною та скасувати її.
Ухвалою від 11 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4735/25. Призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 18 червня 2025 року. Витребувано від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 44532208 та докази надсилання та отримання копії оскаржуваної постанови позивачем.
В ухвалі від 11 червня 2025 року зазначено, що з урахуванням відсутності на дату відкриття провадження у справі доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови, суд вважає за можливе відкрити провадження у справі, та витребувати у відповідача докази надсилання та отримання копії оскаржуваної постанови позивачем (за наявності).
На виконання ухвали суду представник відповідача повідомила, що надати підтвердження направлення оскаржуванної постанови позивачу не неможливо у зв'язку зі знищенням номенклатурних справ (у тому числі реєстрів на відправлену кореспонденцію) за 2015 рік, оскільки відповідно до статті 128 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів державного самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів строк зберігання реєстрів становить - 1 рік.
У судове засідання призначене на 18 червня 2025 року сторони з'явилися, представник позивача приймала участь в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 18 червня 2025 року судом поставлено на розгляд питання щодо поважності строків звернення до суду в даній адміністративній справі.
Представник позивача зазначила, що позивач перебуває в стані припинення та звернувся до банківської установи для закриття банківських рахунків, де повідомили, що на виконанні у банку перебуває постанова про арешт коштів ВП №44532208 від 14.09.2015. Також зазначила, що позивачу не було відомо про існування постанови про арешт коштів. Оскаржувана постанова від 14.09.2015 відповідачем позивачу не направлялася. Позивач ознайомився з нею у Автоматизованій системі виконавчих проваджень за ідентифікатором доступу лише після 17.03.2025, коли ним було отримано на свій запит від 17.02.2025 за вих№55 постанову про відкриття виконавчого провадження №44532208 з ідентифікатором доступу. Крім того у позовній заяві представник позивача зазначила, що позивач міг дізнатися про винесення оскаржуваної постанови 17.03.2025, то позивач мав звернутися за оскарженням рішення відповідача до 27.03.2025. Проте, для встановлення істинного складу боргу у розмірі 7 257 339,55 грн та збирання доказів позивачу знадобився тривалий час. Тому, позивач вважає, що лист від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) від 29.05.2025 є вирішальним у зборі доказів позивачем, оскільки підтверджує, що склад розміру боргу (7 257 339,55 грн) є непідтвердженим, а відтак позивач пропустив строк на оскарження постанови, на його думку, з поважних причин. Представник позивача просить вважати причини пропуску строку на оскарження постанови заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гнідої Юлії Володимирівни ВП №44532208 від 14.09.2015 про арешт коштів боржника поважними та поновити цей строк.
Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечила.
У судовому засіданні 18 червня 2025 року оголошено перерву до 19 червня 2025 року.
У судовому засіданні 19 червня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом у цій справі 06.06.2025 та заявив позовні вимоги щодо визнання постанови заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гнідої Юлії Володимирівни ВП №44532208 від 14.09.2015 про арешт коштів боржника не законною та її скасування.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні норми містить ч. 5 ст. 74 Закон України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що загальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців, однак у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, останній становить 10 днів та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що не було відомо про існування постанови про арешт коштів ВП №44532208 від 14.09.2015, та зазначає, що наявність арешту є суттєвою обставиною, яка, як правило, неминуче виявляється в ході діяльності юридичної особи.
Суд зауважує, що Єдиний державний реєстр боржників, Автоматизована система виконавчого провадження діють з 2016 року.
Саме в автоматизованій системі виконавчого провадження здійснюється реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження та фіксуються всі виконавчі дії.
Автоматизована система виконавчого провадження - це комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.
Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі на своєму офіційному веб-сайті за допомогою індивідуального ідентифікатора доступу: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors. Доступна можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (без обмежень та цілодобово).
Саме ж лише посилання позивача на те, що йому не було відомо про існування постанови про арешт коштів протягом тривалого часу (більше 9 років) не може бути виправданням для пропуску строку звернення до суду.
Твердження позивача про те, що оскаржувана постанова відповідачем не направлялася, перевірити неможливо у зв'язку зі знищенням номенклатурних справ (у тому числі реєстрів на відправлену кореспонденцію) за 2015 рік, оскільки відповідно до статті 128 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів державного самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів строк зберігання реєстрів становить - 1 рік.
Суд зазначає, що допущення можливості оскарження постанови більше ніж через 9 років суперечить принципу правової визначеності та остаточності правовідносин. Законодавець спеціально встановлює строк звернення до суду, щоб забезпечити стабільність правової ситуації.
Також, представник позивача зазначила, що позивач міг дізнатися про винесення оскаржуваної постанови 17.03.2025, то позивач мав звернутися за оскарженням рішення відповідача до 27.03.2025. Проте, для встановлення істинного складу боргу у розмірі 7 257 339,55 грн та збирання доказів позивачу знадобився тривалий час. Тому, позивач вважає, що лист від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) від 29.05.2025 є вирішальним у зборі доказів позивачем, оскільки підтверджує, що склад розміру боргу (7 257 339,55 грн) є непідтвердженим.
Суд з цього приводу зазначає, що після ознайомлення з оскаржуваною постановою, у позивача була можливість звернутися до суду щодо її оскарження раніше та заявити суду клопотання про витребування доказів, однак цього зроблено не було.
Крім того, суд зазначає, що вивчення матеріалів виконавчого провадження та законодавства, що регулює дані спірні правовідносини не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Суд вважає, що позивач мав реальну, об'єктивну можливість бути ознайомленим із наявністю оскаржуваної постанови та відповідно мав можливість виявити належну зацікавленість до стану своїх прав у відповідному виконавчому провадженні та бажання ознайомитися з матеріалами такого виконавчого провадження, якщо і не в межах десятиденного строку, встановленого кодексом, то хоча б без зайвих зволікань та в межах розумного строку з огляду на встановлення законодавцем для такої категорії спорів скорочених строків звернення до суду.
Отже, обставини, на які покликається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до суду у встановлений строк.
Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі №487/3042/16-а тощо, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Оскільки доказів на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у строк, який пропущено, позивачем суду не надано, суд не знаходить підстав для визнання вказаних причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Положеннями статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, враховуючи виявлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, приймаючи до уваги відсутність поважних причин пропуску такого строку, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду.
Керуючись статтями 118, 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд
Позовну заяву Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (69032, м.Запоріжжя, пр.Металургів, буд.11, код ЄДРПОУ 05478717) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.10, код ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 19.06.2025.
Суддя Ж.М. Чернова