19 червня 2025 року Справа № 280/3292/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
28 квітня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 10.12.2024 №084150005771 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2011 по 13.07.2016 роки за Списком №1 та призначити пенсію з 03.12.2024, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 02.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд адміністративної справи призначено без виклику/повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у встановленому порядку звернувся до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте отримав відмову у зв'язку із недостатністю пільгового стажу. Позивач вказує на те, що відповідачем протиправно не було зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 01.01.2011 по 13.07.2016, оскільки наявність пільгового стажу за цей період підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу правомірно було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не має достатньої кількості пільгового стажу. Також, зазначено про те, що записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 13.01.1995 року з 20.09.2005 по 15.01.2018 роки №№ 7,10, які включають спірний період - спірний період з 01.01.2011 по 13.07.2016 роки не містять належні та достатні відомості щодо періодів і характеру виконуваної позивачем роботи, інформації про проведення атестації на відповідному робочому місці та не визначають його право на пенсію на пільгових умовах, а тому такий період не може бути зарахований до пільгового стажу позивача. З урахуванням викладеного у відзиві та поясненнях представник відповідача та представник третьої особи просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 03.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 10.12.2024 №084150005771, яке прийнято за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відсутністю інформації передбаченої пунктом 2.9 Порядку 22-1.
Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у призначенні пенсії, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Так, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідач вказав на те, що пільговий стаж позивача становить 6 років 9 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, позивачу не було зараховано до страхового стажу період роботи з 01.01.2011 по 13.07.2016, у зв'язку з тим, що позивачем не було надано уточнюючу довідку, а трудова книжка не містить записів, що підтверджують пільговий характер роботи.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що протягом спірного періоду позивач працював на Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191218).
При цьому, в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування міститься інформація про те, що протягом 01.01.2011 по 13.07.2016 позивач постійно працював на зазначеному підприємстві.
Також, згідно з відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) по спеціальному стажу за періоди з 20.09.2005 по 15.01.2018 роки включно у страхувальника Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (код 00191218), облік спецстажу позивача проведено за кодом підстави ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1.
Відповідно до Постанов Правління ПФУ №26-1 від 05.11.2009 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність. Постанови Правління ПФУ від 08.10.2010 року №22-2», якими затверджено «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», код підстав для обліку спецстажу за №ЗП3013А1, ЗП3014А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Тобто, трудова діяльність позивача, зокрема в спірний період з 01.01.2011 по 13.07.2016 роки віднесена до спеціального стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, що підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), за кодом підстави «ЗП3013А1», «ЗП3014А1». Роботодавецем Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», як страхувальником сплачено за позивача страхові внески до Пенсійного фонду та прозвітовано за оскаржуваний період в підземних умовах як спецстаж №№»ЗП3013А1», «ЗП3014А1».
Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454(далі - Порядок № 454):
- під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам;
- під кодом ЗПЗ014А1 обліковується спеціальний стаж працівників, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Отже, відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджується пільговий стаж позивача протягом спірного періоду, а тому відмова у його зарахуванні є протиправною.
Щодо посилань відповідача на пункт 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.
Так, пунктом 2.9 зазначено порядку передбачено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
Суд зазначає, що в спірному рішенні відповідач лише посилається на пункт 2.9 Порядку, проте не зазначає яка саме була відсутня інформація передбачена пунктом 2.9 та яким чином відсутність такої інформації перешкоджає призначенню позивачу пенсії.
Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, та оскільки позивач має понад 10 років пільгового стажу, суд дійшов висновку, що для остаточного вирішення спору між сторонами наявні підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б), про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.12.2024 №084150005771 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2011 по 13.07.2016 до пільгового стажу за Списком №1 та призначити пенсію з 03.12.2024, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова