18 червня 2025 року Справа № 280/9626/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ"
до - Тернопільської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару, -
29 листопада 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі по тексту - позивач) до Тернопільської митниці (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000280/2 від 30.10.2024;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати по даній справі.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що позивачем під час митного оформлення товару, відповідачу надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору. Відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товару, за якими ним не доведено наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Отже при застосуванні другорядного (резервного) методу митницею використана інформація щодо раніше визнаної митної вартості щодо ідентичних товарів, однак, окрім визначення джерела інформації, яке взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган не навів пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. З такими діями відповідача позивач не погоджується, тому змушений звернутись до суду з позовною заявою про захист своїх прав.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/9626/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
Ухвалою суду від 05.12.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідачем 31.10.2024 через систему "Електронний суд" подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Під час здійснення митного контролю митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності. У зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Надані додатково декларантом документи, не усунули наявні розбіжності та не підтвердили заявленої митної вартості товару. У зв'язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно. З таких підстав відповідач вважає, що прийняті рішення про коригування митної вартості товару прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню. Вважає, що підстави для скасування рішень відсутні, так як, жодного нормативно-правового акту відповідачем не порушено. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідачем 31.10.2024 через систему "Електронний суд" подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 31.10.2025 відмовлено у задоволені клопотання про перехід до розгляду справи у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на час розгляду справи відповіді на відзив та заперечення до суду не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, що підтверджується копією витягу єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань що міститься в матеріалах справи.
04.12.2023 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією «QINGDAO MANYE MACHINERY CO., LTD» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №МЕ/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка с невід'ємною частиною даного контракту. Відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації № 2023-1 від 07.12.2023, рахунку-фактури ММЕ-2024-1 від 01.02.2024 було здійснено поставку ТОВ «Мототехімпорт» товарів (гумові шин, гумові камери). Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010". Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати миші формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувані інші імпортні митні процедури при ввезенні. Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення нього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України). Копія контракту з додатком міститься в матеріалах справи.
ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, їх було задекларовано до відділу митного оформлення № 3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД) № 24UA403070003979U2 від 02.05.2024, номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД, Товари №№ 1-3. Митна вартість зазначеного товару, визначена за основним методом ( п.1 ч. 1 сі.57 Митного кодексу України). Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 МК України, перелік яких зазначений в гр. т44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; Зовнішньоекономічний контракт № МЕ/1 від 04.12.2023; Специфікація № 2023-1 від 07.12.2023, Додаткова угода № 1 від 30.01.2024, Рахунок-фактура № МЕ-2024-1 від 01.02.2024; Пакувальний лист до нього від 01.02.2024; Сертифікат країни походження товару № С24783724979000 І від 22.02.2024; Платіжні інструкції: № 562 від 26.12.2023, № 633 від 30.01.2024. Копії яких містяться в матеріалах справи.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», надано митниці: Договір ТЕО № 84 від 04.01.2023; Заявку на перевезення № 67 від 30.01.2024; Коносамент № ZJSM24020340 від 14.02.2024; Рахунок на оплату TEO № 2024/PF/087 від 01.05.2024; Акт виконаних послуг № 33 від 01.05.2024; Довідку про транспортні витрати від 01.05.2024; Залізничну товаро транспортну накладну № 529008 від 21.042024, копії яких містяться в матеріалах справи.
Під час здійснення Тернопільською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, було створено та направлено ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», електронне повідомлення від 02.05.2024: Зміст повідомлення наступний: «… Повідомлення від митниці декларанту. Початок консультації з митним органом: Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою о к спер гною організацією. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. "
Листом № 02/05 від 02.05.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», на виконання електронного повідомлення, повідомлено, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами. При цьому, разом з листом, додатково надані на вимогу: банківські платіжні інструкції № 562, № 633, завірені банком, виписки з особистого рахунку декларанта за грудень 2023 року та січень 2024 року, комерційну пропозицію та прайс-лист виробника від 15.01.2024. Копія листа з додатками містяться в матеріалах справи.
Тернопільською митницею, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000137/2 від 03.05.2024, у гр. 33 якого зазначено: «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 04.12.2023 № ME/1, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 07.12.2023 № 2023-1, Додаткова угода № 1 від 30.01.2024, рахунок-фактура ME-2024-1 від 01.02.2024, платіжні інструкції від 26.12.2023 № 562, від 30.01.2024 № 633, Акт виконаних послуг № 33 від 01.05.2024, Заявка на перевезення № 67 від 30.01.2024 та інші документи, наведені в графі 44 ЕМД.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу України (далі - МКУ) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підляже сплаті, зокрема:- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;- витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавці договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомо, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка.
Згідно договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 04.01.2023 № 84 між «IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o.», Польща та ТОВ "МОТОТЕХІМПОРТ" передбачено: Предметом цього договору є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно- експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах і надання інших узгоджених Сторонами послуг. (п. 1.1).
Під кожне конкретне перевезення Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількості вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), плановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтвердженні заявки Експедитор вказує в заявці перелік послуг, іх вартість, розмір плати Експедитора. Підписана Сторонами заявка е невід'ємною частиною даного договору. (п.1.2)
Укладати від свого імені або від імені Кліента та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, пов'язані з ' виконанням даного договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження і розвантаження контейнерів, відбір проб і зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості і якості, сертифікацію, страхування вантажів і контейнерів. (п.2.1.2)
У разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інще судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт. (п.4.1) Оплата послуг за даним Договором та винагороди Експедитора здійснюсться Клієнтом протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту виставлення рахунка- фактури. Рахунок-факгура повинен бути виставлений протягом двох робочих днів з моменту судозаходу, якщо інше не передбачене узгодженою Сторонами заявкою. (п.4.2)
Згідно коносаменту від 14.02.2024 № ZJSM24020340 та залізничної накладної (СМГС) від 21.04.2024 № 529008 до перевезення вантажу залучено третіх осіб, а саме залізничне перевезення: PKP CARGO CONNET Sp.z.o..o, ul. Leszno 12, 01-192 Warszawa; морське перевезення - Zhe^ang Simon International Logistics Co. LTD BILL OF LADING Проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничним.
Також, надані комерційна пропозиція від 15.01.2024, прайс-лист від 05.01.2024 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, QINGDAO, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців.
Враховуючи, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларанту була надіслана вимога щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст.53 МКУ.
Листом № 02/05 від 02.05.2024 наданим 03.05.2024 декларант повідомив, які документи було надано, та відмовився від надання додаткових документів.
Враховуючи, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларанту була надіслана вимога щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст.53 МКУ.
За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59, 63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.
За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено:
Товар №1 - згідно з ЕМД від 22.04.2024 № UA408020/2024/21481 на рівні 2,83 дол. США/кг.,(27,723 дол США/шт.) (Товар: Вироби з гуми. Шини та покришки пневматичні гумові, нові, для використання на сільськогосподарських транспортних засобах (мінітракторів). (Шина, покришка з камерою), не для промислового складання моторних транспортних засобів: VM-050-Rezrna 3.5*6, Покришка з камерою 3.5*6 "ялинка" 2,15 кг TTG:-30шт,VM-031-Rezina 4.00*8, Покришка з камерою 4.00*8 "ялинка" 3,5 кг TTG:-650 шт,VM-032-Rezina 4.00*10, Покришка з камерою 4.00*10 "ялинка" 4,4 кг TTG:-750 mT,VM-036-Rezina 4.00*12, Покришка з камерою 4.00*12 "дорожня" 5,05 кг TTG:-80 mr,VM-033-Rezina 5.00*12, Покришка з камерою 5.00*12 "ялинка" 7,15 кг TTG:-460 шт,VM-034-Rezina 6.00*12 (8PR), Покришка з камерою 6.00*12 "ялинка" (8 шарів) 9,55 кг TTG:-550 шт,VM-037-Rezina 6.00*16, Покришка з камерою 6.00*16 "ялинка" 12,80 кг TTG:-40 шт,Торгівельна марка:TTG Виробник:SHANGHAI PORTSIDE INTERNATIONAL TRADE CO., ЕТО.Країна виробник:ОЮ.
Товар № 3- згідно з ЕМД від 11.03.2024 № UA403070/2024/2334 на рівні 6,16 дол. США/ кг. (Товар - Колеса ходові моторних транспортних засобів товарних позицій 8701- 8705, їх частини та приладдя. Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки:- Колесо у зборі 8.3-20 праве KENTAVR 504F/504FC - 9 шт.- Колесо у зборі 8.3-20 ліве KENTAVR 504F/504FC - 9 шт.- Колесо у зборі 12.4-28 праве KENTAVR 504F/504FC - 8 шт.- Колесо у зборі 12.4-28 ліве KENTAVR 504F/504FC - 8 шт. Виробник WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD, CHINA., LTD. Країна виробник:CN ). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.». Копія рішення міститься в матеріалах справи .
Вважаючи, що прийняте відповідачем Рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених ч.2 та ч.4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд проаналізувавши вищевказані норми приходить до висновку про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені приписи, зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом в постановах по справах: № 21-127а15 від 31.03.2015, № 815/4477/15 від 21 січня 2020 року, № 813/1350/14 від 14 січня 2020 року, № 160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, № 804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, № 814/2602/15 від 14 листопада 2019 року та інших.
В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, з посиланням на статтю 53 МК України, митниця зазначає нижчевикладені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування, а саме: відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підляже сплаті, зокрема:- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;- витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавці договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомо, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка.
Суд вважає такі твердження відповідача є необґрунтованими та помилковим, вказуючи на наступне.
Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем додаткових документів на вимогу, під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії.
Ненадання позивачем за наявності, інших документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, не відповідає дійсності, оскільки товариство на день декларування та винесення оскаржуваного Рішення про коригування надало на підтвердження повної оплати товару, декларацію митної вартості; Зовнішньоекономічний контракт № МЕ/1 від 04.12.2023; Специфікацію № 2023-1 від 07.12.2023, Додаткову угоду № 1 від 30.01.2024, Рахунок-фактуру № МЕ-2024-1 від 01.02.2024; Пакувальний лист до нього від 01.02.2024; Сертифікат країни походження товару № С24783724979000 І від 22.02.2024; Платіжні інструкції: № 562 від 26.12.2023, № 633 від 30.01.2024; Договір ТЕО № 84 від 04.01.2023; Заявку на перевезення № 67 від 30.01.2024; Коносамент № ZJSM24020340 від 14.02.2024; Рахунок на оплату TEO № 2024/PF/087 від 01.05.2024; Акт виконаних послуг № 33 від 01.05.2024; Довідку про транспортні витрати від 01.05.2024; Залізничну товаро транспортну накладну № 529008 від 21.042024.
Тому, фактично на день прийняття відповідачем Рішення позивачем сплачена повна вартість товарів, що поставляються. Крім того, в якості інших платіжних та/або документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товар під час митного оформлення митниці, позивачем було надано виписки з банківського рахунку підприємства.
Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.
Такі висновки є безпідставними, оскільки у самому твердженні відповідачем зазначено та пунктом 8 частини 2 статті 53 МКУ чітко визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось. В даному випадку, при розгляді цього спору вбачається, що відповідно до базису поставки FOB відповідно до Інкотермс-2010, жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов'язань з обов'язкового страхування. У декларанта відсутні будь-які страхові документи, а також документи що містять вартість страхування, оскільки страхування товару отримувачем не здійснювалось. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.
З таких підстав, якщо відповідач впевнений у тому, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то в такому разі ним повинно було б доведено наявність цього факту з посиланням на документи та нормативні акти.
В прийнятих відповідачем рішеннях не зазначені ніякі доводи, обгрунтувння, щодо того що при перевезенні зазначеної партії товару здійснювалось, або повинно було здійснюватись страхування товару. Тому, якщо страхування не здійснювалось,тоді зазначені митницею документи товариством на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались, а вимога митниці про їх надання є протиріччям згаданій вище правовій нормі.
Щодо твердження відповідача про розбіжності, які унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування:
«Згідно коносаменту від 14.02.2024 № ZJSM24020340 та залізничної накладної (СМІ'С) від 21.04.2024 № 529008 до перевезення вантажу залучено третіх осіб, а саме залізничне перевезення: РКР CARGO CONNER Sp.z.o..o, ul. Lesz.no 12, 01-192 Warszawa; морське перевезення - Zhejiang Simon International Logistics Co. LTD BILL OF LADING Проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізни чним».
Суд не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне. Перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору ТЕО № 84 від 04.01.2023, згідно якого Експедитором виступала компанія «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o».
Так, згідно п.п. 2.1.2 Договору ТЕО № 84 Експедитор має право укладати від свого імені або від імені Клієнта та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів іа інші послуги, пов'язані з виконанням даного договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження і розвантаження контейнерів, відбір проб і зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості і якості, сертифікацію, страхування вантажів і контейнерів.
Діючи на підставі п.п. 2.1.2 Договору ТЕО № 84 Експедитор і залучав інші компанії як безпосередніх перевізників до перевезення вантажу залізничним транспортом.
Суд зазначає, що Договором ТЕО № 84 не передбачено обов'язків Експедитора надавати будь-які комерційні та інші документи своїх стосунків з третіми особами. Декларант не має права вимагати від Експедитора надання таких документів.
Крім того, Умовами Договору ТЕО № 84 передбачено, що розрахунки за надані послуги Клієнт здійснює на підставі виставленого Експедитором рахунку, який підтверджує вартість наданих послуг. З третіми особами, які долучались Експедитором до виконання послуг, розрахунок здійснює сам Експедитор у межах договорів, укладених Експедитором від свого імені з цими третіми особами.
Декларант ніяких господарських стосунків з цими третіми особами не мав, так як господарські відносини були виключно з Експедитором, якому і перераховувалися кошти для компенсації його витрат, понесених під час виконання умов договору ТЕО.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з Експедитором. В свою чергу, залучення Експедитором будь-яких суб'єктів (на виконання обов'язку "організувати перевезення") характеризує лише обраний Експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який розрахунки здійснював виключно з Експедитором.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом в постанові від 13.08.2020 по справі № 804/4963/16.
Крім того, суд критично відноситься до зауважень відповідача, щодо прайс-листа та комерційної пропозиції, а саме: «Також, надані комерційна пропозиція від 15.01.2024, прайс-лист від 05.01.2024 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки ЕОВ, Q111., що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців.». Тому вважає такі зауваження контролюючого органу не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), оскільки вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
Суд зазначає, що надані Позивачем разом з листом від 02.05.2024 прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах.
Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Відповідно до положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної норми випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Суд зазначає, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Враховуючи те, що комерційна пропозиція містить посилання на особу, якій надається пропозиція, та вказівку на найменування товару, кількість, умови поставки, ціну одиниці товару , а інформація, що міститься в комерційній пропозиції та прайс -листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не виникає ніяких сумнівів що надані документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ, стосуються саме задекларованого товару і містять інформацію щодо ціни товару, яка пропонується для придбання.
Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію щодо надання митниці прайс-листів та комерційних пропозицій зазначаючи у постановах: від 07.08.2018 по справі № 804/14558/15, від 21.08.2018 по справ № 804/1755/17, від від 13.09.2019 по справі № 820/859/17, від 06.02.2020 по справі № 520/10709/18, від 23.10.2020 по справі № 810/690/17 наступне: «Посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. Посилання відповідача на те, що прайс-лист не містить інформації щодо періоду дії цін, на думку Суду, є необґрунтованими, враховуючи наступне.
Як вже зазначалось судом, надані з листом товариства від 02.05.2024 прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про те що відомості, зазначені у прайс-листі знайшли своє підтвердження у первинних документах - специфікації, інвойсах та банківських платіжних документах, які позивачем були надані першочергово. Таким чином, зауваження відповідача відносно прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару, та суперечать позиції Верховного суду.
Жодна із зазначених вище підстав, що вказана відповідачем у прийнятих рішеннях для коригування митної вартості задекларованих товарів, не була належним чином визначена відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 53 МК України. Таким чином, відповідач під час митного оформлення не надав обґрунтування для вимоги від декларанта додаткових документів.
Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 по справі № 804/441/18, від 18.12.2018 по справі № 821/289/18 зроблено наступний правовий висновок щодо положень частини 2 ст.53 МКУ: “Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.»
З огляду на викладене вище суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.
Решта доводів та заперечень відповідача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову у повному обсязі, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46004, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000279/2 від 30.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім) гривен
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 18 червня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький