18 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2237/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 26.02.2025 №103950006516 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального (страхового) стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди його роботи з 25.05.1994 по 22.05.1995 та з 25.05.1995 по 07.05.1996; періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 15.04.2024 по 20.12.2024 та з 05.01.2025 по 06.02.2025 в кратному розмірі один місяць служби за три місяці.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як учаснику бойових дій по досягненню 55 років та провести розрахунок загального (страхового) стажу роботи позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України від 09.07.2003 від № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням про відмову у призначенні пенсії за № 103950006516 від 26.02.2025 ГУ ПФУ в Закарпатській області відмовлено в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 статті 115 Закону № 1058-IV через відсутність необхідних документів, оформлених належним чином.
На думку позивача, рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 26.02.2025 № 103950006516 про відмову у призначенні йому дострокової пенсії як учаснику бойових дій є неправомірним та необґрунтованим, прийнятим у результаті порушення норм чинного законодавства.
Ухвалою судді від 02.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, ГУ ПФУ в Закарпатській області, не погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві, виходячи з наступного.
Зазначає, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача від 18.02.2025 та доданих до неї документів, рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) № 103950006516 від 26.02.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком, через те, що довідка про участь в бойових діях не відповідає Додатку 6 до Порядку (в редакції постанови КМУ від 22.08.2023 № 887).
За поданими документами до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1990 з 25.05.1994 по 22.05.1995, оскільки відтиск печатки при звільненні не придатний для сприйняття та період з 25.05.1995 по 07.05.1996, оскільки наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу на звільнення.
23.04.2025 до суду надійшла відповідь на відзив.
29.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, ГУ ПФУ у Київській області заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Зазначає, що позов в частині зобов'язання призначити пенсію заявлений до неналежного відповідача, оскільки ГУ ПФУ у Київській області як територіальний орган ПФУ заяву позивача про призначення пенсії та додані до неї документи не розглядало, право на надання уточнюючих довідок протягом 3-х місячного строку з моменту звернення з заявою про призначення пенсії не роз'яснювало, клопотань про витребування відповідних документів від підприємств, організацій та установ не отримувало.
Вимога до ГУ ПФУ у Київській області про зобов'язання виплачувати пенсію на підставі поданих Позивачем документів носить похідний характер від рішення відповідача 1 про відмову у призначенні пенсії, а відтак повноважень, відповідач 1 як суб'єкт владних не вчинив жодних дій або бездіяльності, які є предметом позову, та не може бути відповідачем в зазначеній справі.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
18.02.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Закарпатській області, рішенням якого за № 103950006516 від 26.02.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідних документів, оформлених належним чином.
Зі змісту вказаного рішення, страховий стаж позивача складає 34 роки 4 місяці 9 днів. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1990 з 25.05.1994 по 22.05.1995, оскільки відтиск печатки при звільненні не придатний для сприйняття та період з 25.05.1995 по 07.05.1996, оскільки наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу на звільнення.
Також, з вказаного рішення вбачається, що для визначення права до ЕПС долучено довідку № 1776/1/4539 від 07.02.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка не відповідає Додатку 6 до Порядку (в редакції постанови КМУ від 22.08.2023 № 887) (а.с.20).
Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання такої протиправною та зобов'язання призначити йому пенсію.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Що стосується доводів відповідача 1 в частині відмови зарахувати позивачу періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 15.04.2024 по 20.12.2024 та з 05.01.2025 по 06.02.2025 в кратному розмірі один місяць служби за три місяці, через невідповідність Довідки № 1776/1/4539 від 07.02.2025 вимогам Додатку 6, суд зазначає наступне.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює Постанова Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі -Порядок 22-1).
Положеннями пункту 2.1 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, що подають разом із заявою про призначення пенсії.
Так, відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи, що посвідчують спеціальний статус особи, зокрема, посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637), а для осіб з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", або яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 (у разі призначення пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Аналіз положень підпункту 5 пункту 2.1 Порядку 22-1 дозволяє дійти висновку про те, що посвідчення учасника бойових дій та довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначено як альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій.
Такий правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 340/576/19 та від 17.01.2023 року у справі № 580/8208/21.
Судом встановлено, що позивач 18.02.2025 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення дострокової пенсії за віком.
Разом з заявою надав документи, зокрема, копію Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 15.08.2024 та довідку від 07.02.2025 № 1776/1/4539 про участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період з 15.04.2024 по 20.12.2024, із 05.01.2025 по 06.02.2025.
Разом з цим, пенсійний орган, вказав, що довідка від 07.02.2025 № 1776/1/4539 не відповідає Додатку 6 до Порядку (в редакції постанови КМУ від 22.08.2023 № 887).
Щодо вказаного, суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII), відповідно до статті 5 якого учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з положеннями статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".
Посвідчення учасника бойових дій" і нагрудний знак видаються органами Міноборони, СБ, МВС за місцем проживання ветерана. (пункт 7 вказаного Положення).
Пунктом 2 цього Положення встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12), на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Суд звертає увагу, що повноваження щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, у тому числі, й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів військ, належать органам, які видають "Посвідчення учасника бойових дій". Останнє є єдиним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі, і пільгами щодо дострокового призначення пенсії.
Враховуючи, що позивачем до матеріалів справи, а також до пенсійного органу, було надано копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, суд вважає безпідставними сумніви відповідачів щодо факту участі позивача в бойових діях.
Разом з цим, довідкою від 07.02.2025 № 1776/1/4539 про участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період з 15.04.2024 по 20.12.2024, із 05.01.2025 по 06.02.2025, додатково підтверджено участь позивача у здійсненні відповідних заходів із забезпечення безпеки та інтересів держави.
Відтак, позивач, звертаючись до територіального пенсійного органу 18.02.2025 року за призначенням дострокової пенсії за віком, подав весь необхідний пакет документів, у тому числі й документ, який посвідчує спеціальний статус особи для призначення такої пенсії (посвідчення учасника бойових дій).
Твердження відповідача у спірному рішенні про те, що довідка № 1776/1/4539 від 07.02.2025 не відповідає Додатку 6 до Порядку (в редакції постанови КМУ від 22.08.2023 № 887), є помилковим з огляду на наступне.
Процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (Порядок № 413).
Надання статусу учасника бойових дій - публічна (електронна публічна) послуга, що надається комісією (міжвідомчою комісією) за заявою, поданою в паперовій або електронній формі, або на підставі документів, поданих командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу), за результатами розгляду якої (яких) приймається рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій. (пп.4 п. 2 Порядку №413).
Оскільки належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій не оскаржувалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №3551-XII та Законом №1058-ІV, зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії за віком.
За таких обставин, суд вважає викладені у спірному рішенні доводи відповідача 1 стосовно відсутності необхідних документів, оформлених належним чином - протиправними.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів служби з 15.04.2024 по 20.12.2024 та з 05.01.2025 по 06.02.2025 в кратному розмірі один місяць служби за три місяці, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абз.2 п. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Аналіз приведених вище норм права дає підстави для висновку, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, а час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується, зокрема, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 "Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/2607, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу):
1) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії; час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих; час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26.04.1986 року до 01.01.1988 року; час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення; час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами); час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей; інші періоди, зазначені в підпункті «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393«Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами); крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.
За положеннями абзацу а) пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Висновки щодо можливості зарахування до страхового стажу у кратному обчисленні періодів військової служби відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом в подібних відносинах (призначення пенсії за віком) в постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17 та від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а.
Відтак, час проходження позивачем військової служби, протягом якого позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Як уже було зазначено судом, матеріалами справи підтверджено, що позивач є учасником бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_2 , видане Кадровим центром Сухопутних військ ЗСУ, дата видачі 15.08.2024) (а.с.43).
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копію довідки військової частини НОМЕР_3 від 07.02.2025 № 1776/1/4539, якою підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 15.04.2024 по 20.12.2024, із 05.01.2025 по 06.02.2025, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України (а.с.29).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказані періоди служби позивача (з 15.04.2024 по 20.12.2024, із 05.01.2025 по 06.02.2025) підлягають зарахуванню пенсійним органом до стажу позивача на пільгових умовах один місяць за три.
Що стосується доводів відповідача 1 в частині відмови зарахувати позивачу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1990 з 25.05.1994 по 22.05.1995, оскільки відтиск печатки при звільненні не придатний для сприйняття та період з 25.05.1995 по 07.05.1996, оскільки наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу на звільнення, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІКабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
У пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, з огляду на наведене, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
У постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення періоду роботи до страхового стажу і права на отримання пенсії з його врахуванням.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача вчинено записи №№ 8, 9 про період його роботи в Київській дистанції колії з 25.05.1994 по 22.05.1995 на посаді ремонтника штучних споруд (а.с.25).
При цьому у записі №9 від 22.05.1995 дійсно нечіткий відтиск печатки.
Також, у трудовій книжці позивача вчинено записи №№ 11, 12 про період його роботи в «Київспецмонтаж» з 25.05.1995 по 07.05.1996 на посаді електромонтажника (а.с.25 на звороті). При цьому, суд констатує, що спірний запис про звільнення датовано 07.05.1996, натомість, наказ про звільнення датовано 07.05.1995.
Проте суд враховує, що записи про вказаний період часу роботи, у тому числі, дата прийняття позивача на роботу, зазначена у трудовій книжці, виконані розбірливо, наявні підстави внесення запису, вони не мають будь-яких виправлень, містяться після проставлення штампу установи, на роботу в яку прийнято позивача та узгоджуються з попередніми та наступними записами.
З вищенаведеного суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 25.05.1994 по 22.05.1995 та з 25.05.1995 по 07.05.1996 підтверджений належним чином, а виявлені відповідачем неточності у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23.07.1990 не спростовують наявність і правове значення записів №№ 8, 9 та 11,12 про прийняття та звільнення з роботи.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
За таких обставин, суд вважає, що слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 103950006516 від 26.02.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області призначити повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 про призначення дострокової пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяв та винесення оскаржуваного рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
Суд висновує, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, серед яких не врахування органом ПФУ документів, які надані позивачем до суду, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 25.05.1994 по 22.05.1995 та з 25.05.1995 по 07.05.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1990; періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 15.04.2024 по 20.12.2024 та з 05.01.2025 по 06.02.2025 в кратному розмірі один місяць служби за три місяці та повторно розглянути заяву позивача від 18.02.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10 код ЄДРПОУ 22933548), про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 26.02.2025 року № 103950006516.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 25.05.1994 року по 22.05.1995 року та з 25.05.1995 року по 07.05.1996 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1990 року; періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 15.04.2024 року по 20.12.2024 року та з 05.01.2025 року по 06.02.2025 року в кратному розмірі один місяць служби за три місяці та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті