19 червня 2025 рокум. Ужгород№ 826/5467/14
Закарпатський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Альянс Груп" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2012 року № 00059822-7 та № 00059922-7, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Альянс Груп" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2012 року № 00059822-7 та № 00059922-7.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що перевірку було проведено з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасної сплати ПДВ за період з 01.01.2009 по 31.08.2012 та податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 30.06.2012 при взаємодії Позивача з ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Еліт Консалт» на підставі направлення від 15.10.2012 № 1541/22-7 та Наказу від 12.10.2012, в період з 15.10.2012 по 19.10.2012.
За результатами перевірки складено Акт №7021/22-7/35892262 від 17.12.2012, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення №00059822-7 та №00059922-7 від 13.11.2012. В якому зазначено, що угоди з ТОВ «Еліт Консалт» і ТОВ «Віннерком» є нікчемними, з посиланням на рапорт про кримінальне провадження, що стало підставою для донарахування податку.
Також вказано, що ТОВ «Еліт Консалт» не має ресурсів для здійснення діяльності. Проте це не доводить відсутність фактичних відносин з Позивачем, оскільки підприємство може використовувати потужності інших осіб. Перевірка цього не проводилась, тому вважає висновки неповні.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року апеляційну було задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 29 травня 2014 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2012 року № 00059822-7 та № 00059922-7.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі № 826/5467/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
13 травня 2016 року справу № 826/5467/14 передано судді Окружного адміністративного суду міста Києва Іщуку І.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року прийнято справу № 826/5467/14 до свого провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.
У зв'язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана адміністративна справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана адміністративна справа передана на розгляд судді Костенку Д.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року прийнято справу № 826/5467/14 до розгляду та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
П. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Дору Ю.Ю.
Ухвалою від 07 березня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом, після надходження справи з Окружного адміністративного суду м. Києва, прийнято справу до розгляду та визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою від 03 квітня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом замінено відповідача Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що на підставі наказу №1584 від 12 жовтня 2012 року та направлення №1541/22-7 від 15 жовтня 2012 року , у зв'язку з надходженням постанови слідчого СВ ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 19 липня 2012 року, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача у період з 15 по 19 жовтня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.
Перевірка стосувалася достовірності та повноти нарахування і сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2012 року, а також податку на прибуток - з 01 січня 2009 року по 30 червня 2012 року при здійсненні операцій з ТОВ «Еліт консалт» та ТОВ «Віннерком». За результатами перевірки був складений акт №7021/22-7/35892262 від 26 жовтня 2012 року .
Відповідно до акту, позивач допустив порушення вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995) та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV.
У зв'язку з цим, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 ПК України, було винесено податкове повідомлення-рішення №00059822-7, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 134?300,00 грн, з яких 134?299,00 грн - основний платіж, а 1,00 грн - штрафна санкція. Зазначене зобов'язання виникло внаслідок заниження податку на прибуток на 134?299,00 грн, за I квартал 2011 року - на 33?053,00 грн.; за II квартал - на 94?798,00 грн.; за II-III квартали - також на 94?798,00 грн.; за II-IV квартали - на 101?246,00 грн.
Також, відповідач, встановив порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, а також пункту 2.4 зазначеного Положення та пункту 9.1 статті 9 Закону №996-XIV. За результатами цього було винесено ще одне податкове повідомлення-рішення №00059922-7, згідно з яким позивачу нараховано до сплати 115?885,00 грн податку на додану вартість, з них: 114?482,00 грн - основна сума, 1?403,00 грн - штрафні санкції. Заниження податку на додану вартість відбулося на загальну суму 114?482,00 грн, зокрема у березні 2011 року - 26?442,00 грн.; у квітні - 54?876,00 грн.; у червні - 27?557,00 грн.; у жовтні - 5?607,00 грн.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен громадянин має обов'язок сплачувати податки та збори у порядку й розмірах, передбачених законом.
Відповідно до статей 6 та 71 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство ґрунтується на принципах змагальності сторін та свободи в поданні доказів, а також у доведенні їхньої переконливості перед судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, за винятком випадків, визначених статтею 72 цього Кодексу. У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доведення правомірності таких рішень чи дій покладається на відповідача за умови, що він не визнає позов.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції з постачання послуг, якщо місце їх постачання розташоване на митній території України згідно зі статтею 186 цього Кодексу.
Механізм формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюється статтею 198 ПК України. Відповідно до її положень, право на податковий кредит виникає, зокрема, у разі придбання чи виготовлення товарів або послуг, у тому числі при ввезенні їх на митну територію України.
Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України, суми ПДВ підлягають включенню до складу податкового кредиту за умови здійснення операцій із придбання або виготовлення товарів (у тому числі ввезення) та послуг.
На підставі пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, що підлягають оподаткуванню, на основі даних бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим для кожного підприємства, а фінансова, податкова, статистична та інша звітність, яка відображає грошові показники, базується саме на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, отриманий з джерел як в межах України, так і за її межами. Такий прибуток визначається шляхом зменшення доходів звітного періоду, розрахованих відповідно до статей 135- 137 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, визначені статтями 138- 143 цього Кодексу, з урахуванням вимог статті 152.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, що не підтверджені належними розрахунковими, платіжними чи іншими первинними документами, ведення та зберігання яких передбачено вимогами бухгалтерського обліку та податкового законодавства.
Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України, до податкового кредиту не можуть бути віднесені суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, якщо такі суми не підтверджені податковими накладними або якщо накладні оформлені з порушенням встановлених вимог, а також за відсутності митних декларацій чи інших документів, визначених пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом, який одночасно підлягає відображенню як у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих накладних у продавця, так і в реєстрі отриманих накладних у покупця.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних мають виключно особи, зареєстровані як платники податку згідно з порядком, визначеним статтею 183 цього Кодексу.
Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу передбачає, що податкова накладна оформлюється платником податку, який здійснює постачання товарів чи послуг, на ім'я покупця та є підставою для включення суми податку до податкового кредиту.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика Європейського суду з прав людини застосовується національними судами як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Інтерсплав» проти України (2007 р., заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 р., заява № 3991/03) та «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 р., заява № 6689/03) зазначено, що платник податку не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування ПДВ у разі відсутності доказів його участі в протиправній діяльності, пов'язаній із незаконним отриманням такого відшкодування. Крім того, платник ПДВ не несе відповідальності за зловживання з боку своїх постачальників, якщо він не знав і не міг знати про такі порушення.
Тобто, позивач не мав можливості знати про протиправні дії, які могли бути вчинені ТОВ «Віннерком» або ТОВ «Еліт Консалт». Товари були поставлені у повному обсязі та у встановлені строки. Водночас законодавство не зобов'язує позивача перевіряти наявність у контрагентів складів, персоналу чи інших ресурсів.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Еліт Консалт» укладено договір № ЕТ-01032001 від 01 березня 2011 року, а з ТОВ «Виннерком» - договір № 01102011/35892262 від 01 жовтня 2011 року. За умовами обох договорів постачальники зобов'язувались поставляти товар, а позивач - приймати його та здійснювати оплату. Крім того, у листі ПАТ «Укрриба» від 20.01.2015 № 1/7 підтверджено факт оренди складських приміщень позивачем, а також зазначено, що автомобіль KIA Seed з державним номером НОМЕР_1 заїжджав на територію підприємства та виїжджав з неї у визначені дати й час, що додатково свідчить про фактичне здійснення господарської діяльності.
Згідно із законодавством України, водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця, який здійснює вантажні перевезення на підставі договору, зобов'язаний мати при собі товарно-транспортну накладну. Водночас, якщо перевезення здійснюється юридичною особою для власних потреб, вимога щодо обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної відсутня - достатньо видаткової накладної або іншого документа, що підтверджує право власності на вантаж.
Вказані документи свідчать про фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами. Вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до статті 9 цього Закону є належними підставами для бухгалтерського обліку господарських операцій і фіксації фактів їх проведення.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про Державну податкову службу», органи державної податкової служби зобов'язані діяти виключно в межах чинного законодавства України. Під час складання акта перевірки, який став підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №00059822-7 та №00059922-7 від 13 листопада 2012 року, вимоги зазначеної норми було істотно порушено. Зокрема, в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Еліт Консалт», із посиланням на частини 1 і 5 статті 203, а також статті 215 і 228 Цивільного кодексу України. Водночас відповідач не навів жодного конкретного правового обґрунтування порушення норм законодавства при укладенні цих угод та не зазначив підстав, які могли б свідчити про їх нікчемність. Також відсутнє будь-яке судове рішення, яким визнано б зазначені правочини недійсними. Таким чином, відповідач вийшов за межі своїх повноважень та діяв з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України, діє принцип презумпції добросовісності платника податків. Це означає, що вважається, що дії платника, спрямовані на отримання податкової вигоди, мають економічне обґрунтування, а інформація, зазначена у податковій звітності, податкових накладних та інших первинних документах, є правдивою. Якщо платник податків надав всі належним чином оформлені документи, передбачені податковим законодавством, це є достатньою підставою для отримання податкової вигоди, за умови, що контролюючий орган не доведе недостовірність, неповноту або суперечливість наданих відомостей, їхній зв'язок з нікчемними правочинами чи використання недійсних документів, встановлених судом.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року, справа № 21-500во08 та від 1 червня 2010 року, справа № 21-573во10, де зазначено, що у разі несплати податку контрагентом, відповідальність за це несе саме ця особа. Така обставина не може бути підставою для відмови сумлінному платнику в бюджетному відшкодуванні ПДВ, якщо ним виконано всі законодавчі вимоги та належним чином підтверджено суму податкового кредиту.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, суд приходить до висновку, що адміністративний позов потрібно задовольнити.
Застосоване судом законодавство використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 70, 71, 258-160, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Альянс Груп" (03110, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 66, ЄДРПОУ 35892262) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2012 року № 00059822-7 та № 00059922-7- задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 13 листопада 2012 року № 00059822-7 та № 00059922-7.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору