19 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2441/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 16 Регіональної військово-лікарської комісії, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність 16-тої Регіональної військово-лікарської комісії та зобов'язати 16-ту Регіональну військово-лікарську комісію ухвалити постанову за результатами розгляду скарги позивача з врахуванням мотивів рішення суду; 2) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалити постанову за результатами розгляду скарги позивача з врахуванням мотивів рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів стосовно неналежного розгляду його скарги, що фактично позбавило його права оскаржити помилковий висновок щодо придатності до військової служби.
Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що протиправних дій та/або бездіяльності щодо нездійснення розгляду скарги представника позивача посадовими особами НОМЕР_1 РВЛК допущено не було, адже рішення фахівцями НОМЕР_1 РВЛК було прийнято на основі ретельного вивчення скарги та скеровано за належністю у визначені законодавством терміни згідно вимог Положення № 402.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву вказав, що обласною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 скарга представника позивача щодо оскарження рішення позаштатної діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 була розглянута належним чином, в межах компетенції та у встановлені законом строки, про що було надано відповідь за вих. № 9/4132 від 21.03.2025 року.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що обставини та позиції наведені у відзивах, є необґрунтованими з підстав, вказаних у адміністративному позові, а тому просив позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , за наслідками якого позивач визначений придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 4350.
05.02.2025 року до 16-тої Регіональної військово-лікарської комісії представником позивача подано скаргу на визначення придатності за станом здоров'я до військової служби № 2/05-02/25, згідно якої просив: 1) Скасувати довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.10.2024 р. № 4350, згідно якої солдата запасу ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби; 2) Призначити повторний медичний огляд військово-лікарською комісією солдату запасу ОСОБА_1
20.02.2025 року представником позивача супровідним листом на адресу відповідача 1 направлено висновок спеціаліста ОСОБА_2 зі спеціальністю «судово-медична експертиза» від 19.02.2025 року, який, як слідує з листа-відповіді 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 06.03.2025 року № 1190/1804 було долучено до вищезазначеної скарги.
З доданих до скарги документів, а саме довідки форми 5 слідує, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
27.02.2025 року на адресу представника позивача надійшла відповідь 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 1190/1484 на вищезазначену скаргу від 05.02.2025 року, в якій зазначено, що керуючись ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" та підпунктами 2.8.1, 2.8.3, 2.8.5 глави 2, абзацом третім пункту 3.3 глави 3 розділу І "Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України" направляється за належністю скарга адвоката О.Пересоляка від 05.02.2025 року (вх. № 2313 від 20.02.2025 року) в інтересах військовозобов'язаного ОСОБА_1 для розгляду та прийняття рішення по суті до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
21.03.2025 року на адресу електронної пошти представника позивача надійшов лист- відповідь № 9/4132 від ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому повідомлено, що голова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 не володіє повноваженнями направляти діючих військовослужбовців на медичне обстеження ВЛК, чи скасовувати/переглядати раніше винесених рішень ВЛК при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, відповідно до розділу І, пункту 2 «Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) та частини 1, розділу 1, статті 12, 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно абзацу першого пункту 1.2 глави І розділу І Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2.1 глави ІІ розділу І Положення про військово-лікарську експертизу, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько- льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Згідно пункту 2.2 вищезазначеної глави, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
- Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
- ВЛК регіону.
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: ВЛК ТЦК та СП (абзац шостий підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення про військово- лікарську експертизу).
Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення про військово- лікарську експертизу, крім іншого, на ВЛК регіону покладаються:
- організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності;
- розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Абзацом п'ятим підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу передбачено, що ВЛК регіону мас право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Згідно з підпунктом 2.4.2 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення про військово- лікарську експертизу ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону, до яких з урахуванням вимог абзацу шостого підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу відносяться ВЛК ТЦК та СП.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Відповідно до пункту 3.1 глави 2 розділу I Положення, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон), під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Положеннями ч. 1 ст. 20 Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Таким чином, з проведеного аналізу Положення про військово-лікарську експертизу слідує, що відповідач 1 мав усі повноваження для того, щоб розглянути по суті скаргу позивача від 05.02.2025 р. та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення.
Натомість, відповідач 1 безпідставно направив подану позивачем скаргу за належністю до відповідача 2, та не виконав свій обов'язок щодо розгляду скарги на рішення підпорядкованого йому ВЛК, не звернувши увагу, що скаржник (позивач) має статус військовослужбовця.
На переконання суду, відсутність належним чином оформленої постанови РВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача 1.
Суд звертає увагу, що з огляду на статус РВЛК у системі військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, вона наділена широким спектром прав та повноважень, які повинна використовувати у своїй діяльності максимально повно та ефективно, а не ухилятися від їх використання.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача 1 розглянути подану позивачем скаргу, визнавши протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо неналежного розгляду скарги позивача про перегляд постанови ВЛК про визначення позивача придатним до військової служби.
При розгляді вказаної скарги позивача відповідачу 1 слід прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Положення про військово-лікарську експертизу, з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
Щодо позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 стосовно неналежного розгляду скарги позивача, суд зазначає наступне.
Так, до повноважень обласної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 не належить відміна або скасування постанов ВЛК, оскільки у відповідності до приписів абзацу восьмого пункту 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 постанови можуть бути відмінені або скасовані лише штатними ВЛК (ЦВЛК або ВЛК регіону). Таким чином, відповідачем 2 повідомлено позивача щодо неможливості направлення діючого військовослужбовця на повторний медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та роз'яснено порядок та підстави звернення для проходження ВЛК у відповідності до чинного законодавства та приписів Статутів Збройних Сил України.
Перевірка дотримання всіх умов та критеріїв, передбачених Положенням № 402 при проведенні медичного огляду позивача, належить до функцій ВЛК вищого рівня (обласної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якої позивач зі скаргою не звертався), а перегляд рішень (відміна, скасування) належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК.
За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 та зобов'язання ухвалити постанову за результатами розгляду скарги, не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 16 Регіональної військово-лікарської комісії, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність 16 Регіональної військово-лікарської комісії щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 на визначення придатності за станом здоров'я до військової служби від 05.02.2025 року.
3. Зобов'язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію розглянути скаргу ОСОБА_1 на визначення придатності за станом здоров'я до військової служби від 05.02.2025 року, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань 16 Регіональної військово-лікарської комісії судові витрати у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька