18 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/3321/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмову провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області та Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (далі - відповідач-1) та Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України (далі - третя особа), в якій просить: 1. Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн. та на 01 січня 2025 року у розмірі 3028 грн; 2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн. та на 01 січня 2025 року у розмірі 3028 грн; 3. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; 4. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року па підставі частим 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2024-2025 році - 3028.00 грн. з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів; 5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею та отримує суддівську винагороду, розраховану, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року та 1 січня 2025 року в сумі 2102 грн. Позивач зазначає, що приписами статті 135 частини 3 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 3028 гривень. Разом з тим, у вищевказаній статті також запроваджено величину у розмірі 2102 гривні під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня». Позивач вказує, що положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» щодо запровадження величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не відповідають нормам Конституції України та нормам спеціального Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому не можуть бути застосовані до визначення розміру виплати суддівської винагороди у 2025 році. На переконання позивача, дії відповідача є протиправними, що порушують її право як працюючого судді на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаним позовом та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від представника ТУ ДСА в Закарпатській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. В обґрунтування правової позиції зазначає, що згідно статті 149 цього Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, (далі - Закон № 3460-IX) та до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX), встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні.
Також, слід зазначити, що кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалася ні в 2024 році, ні в 2025 році.
Так, Законом № 1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30.
Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, Позивачу як нараховувалося, так і виплачувалося 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом № 1402-VIII.
Разом з тим, зазначені Закони № 3460-IX та № 4059-IX в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними.
Звертаємо увагу, що Верховний Суд раніше вже висловлював правову позицію у справі, фактичні обставини та правовідносини які є подібними до цієї справи.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VІ і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Відповідно до статі 116 Бюджетного Кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетного Кодексу України чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства
Державна судова адміністрація України, у строк встановлений судом, своїм правом подати відзив не скористалася.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані учасниками справи докази, (заслухавши учасників справи та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 14 квітня 2008 року № 346/2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області строком на п'ять років (а.с.а.с. 13-16).
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2008 року № 57 «Про зарахування ОСОБА_1 суддею у штат Ужгородського міськрайонного суду» позивачку зараховано до штату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.(а.с. 17).
Наказом в.о. начальника управління ТУ ДСА в Закарпатській області «Про доплату- за вислугу років ОСОБА_1 » від 27 травня 2008 року № 31 встановлено з 27.05.2008 року надбавку за вислугу років у розмірі 20% від загальної суми заробітної плати.
Наказом начальника управління ТУ ДСА в Закарпатській області «Про доплату за кваліфікаційний клас судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 » від 18 листопада 2008 року № 63 встановлено з 31 жовтня 2008 року доплату до посадового окладу та присвоєно п'ятий кваліфікаційний клас.
Наказом в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду «Про надання відпустки по догляду за дитиною» від 30 червня 2008 року № 120 мені надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, з 30 червня 2009 року по 08 квітня 2012 року включно.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду «Про допущення до виконання обов'язків ОСОБА_1 » від 11 травня 2011 року № 55 мене допущено до виконання обов'язків судді Ужгородського міськрайонного суду, днем 11 травня 2011 року.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду «Про надання відпустки по догляду за дитиною» від 13 травня 2011 року № 110 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, з 16 травня 2011 року по 08 квітня 2012 року включно.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду «Про доплату за вислугу років ОСОБА_1 » від 09 квітня 2012 року № 48 встановлено з 09.04.2012 року надбавку за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу судді з 09.04.2012.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 18 квітня 2013 року №210-УІІ позивачку обрано на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області безстроково.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду «Про зарахування до штату ОСОБА_1 » від 16 травня 2013 року № 54 позивачку зараховано у штат Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, суддею безстроково, днем 16 травня 2013.
Наказом в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду «Про надання відпустки по догляду за дитиною» від 28 серпня 2014 року № 243а надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, з 28 серпня 2014 року по 15 березня 2017 року включно.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду «Про надання відпустки по догляду за дитиною» від 14 березня 2018 року № 82/02-06, позивачці надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 5-х років, з 16 березня 2018 року по 15 березня 2019 року включно.
Наказом Голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 » від 26 листопада 2018 року №361/02-06 позивачку зараховано до стажу роботи на посаді судді 3 (три) роки стажу роботи в галузі права, як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначалась законом та надавала право для призначення на посаду відповідної судді вперше. Стаж роботи на посаді судді якої станом на 05.08.2018 року становить 21 рік 7 місяць 26 днів.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду «Про надання відпустки по догляду за дитиною» від 14 березня 2019 року № 82/02-06 позивачці надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 6-х років, з 16 березня 2019 року до 15 березня 2020 року включно.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду «Про дострокове припинення відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку та допущення до виконання обов'язків ОСОБА_1 » від 02 березня 2020 року № 86/02-06 допущено до виконання обов'язків судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, починаючи з 02 березня 2020 року.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1 » від 02 квітня 2020 року № 91/02-06 позивачці встановлено з 02.03.2020 року надбавку за вислугу років у розмірі 50%.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1 » від 13 грудня 2021 року № 66/02-06 позивачці встановлено з 13.12.2021 року надбавку за вислугу років у розмірі 60%.
За період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року відповідач 1 нараховував позивачеві суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, (далі - Закон № 3460-IX) та до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX), яким встановлено прожитковий мінімум, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні, що не заперечується відповідачем.
Вважаючи протиправними дії відповідача 1 щодо неналежно проведеного розрахунку суддівської винагороди та протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо незабезпечення фінансування виплати належної суддівської винагороди, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Спеціальним законом з питання визначення суддівської винагороди є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року за № 1402-VIII (далі по тексту - Закон України № 1402-VIII), яким передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 частина 1).
Як передбачено приписами статті 4 Закону України № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом, а зміни можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України № 1402-VIII.
Положеннями статті 135 частини 1 Закону України № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтею 135 частиною 2 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до статті 135 частини 3 Закону України №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11 березня 2020 року у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями статті 135 частини 4 Закону України № 1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, встановленого частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до статті 135 частини 5 Закону України № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Приписами статті 136 Закону України № 1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Згідно із статтею 135 частиною 9 Закону України № 1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2920 гривень, дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.
Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді у період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року в розмірі 2102 грн.
Суддівську винагороду позивача за оскаржуваний період обчислено, виходячи з приписів статті 7 абзацу 5 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статті 7 абзацу 5 «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
Суд зауважує, що наведені приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області діяло в правовий спосіб, оскільки були на це законні підстави.
Суд також зазначає, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» за № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 у справі №240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останні правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Результатом вирішення спору у справі № 240/9028/24 була, у тому числі, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення суми суддівської винагороди за період з 27 грудня 2023 року до 08 лютого 2024 року, що, за твердженнями позивача у справі № 240/9028/24, мала обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року (2684 грн) та на 1 січня 2024 року (3028 грн).
Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд робить висновок, що здійснюючи позивачу нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області діяло правомірно.
Як наслідок, судом не встановлено протиправної бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 та у 2025 році у розмірі 3028 грн.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (88017, м.Ужгород, вул.Загорська, буд.30, код ЄДРПОУ 26213408) та Державної судової адміністрації України (01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ 37567646), про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяЮ.Ю.Дору