19 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/21023/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по 13 листопада 2023 року з урахуванням норм абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по 13 листопада 2023 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем безпідставно не проіндексовано грошове забезпечення позивача упродовж періоду служби з 01 серпня 2023 року по 13 листопада 2023 року відповідно до положень Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зазначає, що підвищення грошового забезпечення відбулось з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, тому починаючи з 01 березня 2018 року індексація грошового забезпечення розраховується виходячи з місяця підвищення доходів - "березень 2018 року". Покликаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21 та від 06 липня 2023 року у справі № 240/23550/21 щодо застосування положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, позивач наполягає на порушенні відповідачем вказаних норм Порядку ненарахуванням індексації грошового забезпечення з розрахунку різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу у березні 2018 року.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву наполягає на тому, що згідно з пунктом 3 Розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено дію Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" на 2023 рік, а тому відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення позивача. З таких підстав просить суд відмовити у позові.
Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, вирішуючи спір у цій справі суд виходить з такого.
Не є спірним що упродовж періоду з 01 серпня 2023 року по 13 листопада 2023 року позивач проходив військову службу у відповідача:
на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05 січня 2022 року № 1, відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 29 грудня 2021 року № 695 полковник ОСОБА_1 прибув, приступив до виконання обов'язків командира Військової частини НОМЕР_2 і відповідно до вимог спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 18 грудня 2021 року № Д-321/10/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Сил України в 2022 році" та директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 20 грудня 2021 року № Д-7/дск приступив до її формування;
на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13 листопада 2023 року № 367, командира Військової частини НОМЕР_2 відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 жовтня 2023 року № 2545 зарахованого у розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України, з 13 листопада 2023 року виключено зі списків особового складу військової частини. , призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 січня 2020 року № 30 на посаду заступника Командувача військ з територіальної оборони Управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України, з 18 березня 2020 року виключено зі списків особового складу частини у зв'язку з вибуттям до нового місця служби до Управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_1 ).
Як повідомлено відповідачем, упродовж спірного періоду з 01 серпня 2023 року по 13 листопада 2023 року індексація грошового забезпечення позивача не нараховувалась та, відповідно, не виплачувалась.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін щодо виплати спірної індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.
Приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
У статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Приписами статті 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення", з-поміж іншого, закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Разом з тим, пунктом 3 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення".
Водночас, оскільки дію Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" було зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, який прийнятий на виконання вимог частини другої статті 6 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення", також не діяв упродовж 2023 року, на чому слушно наголошує відповідач.
З таких підстав, упродовж спірного у цій справі періоду з 01 серпня 2023 року по 13 листопада 2023 року у відповідача не виникав обов'язок нарахування позивачу індексації грошового забезпечення.
Тому, за наведеного правового регулювання за результатом розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що дії відповідача у межах спірних правовідносин відповідають критеріям законності та обґрунтованості відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, натомість позивачем не доведено підставності заявлених вимог, відтак у позові слід відмовити.
За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
19.06.25