про залишення позовної заяви без руху
19 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/15583/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняк М.Ф., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому грошове забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за період 31.10.2019-22.11.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за період 31.10.2019-22.11.2022.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність нормам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовної заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох Відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з Відповідачів. Всупереч зазначеним вимогам Позивач не обґрунтував свої позовні вимоги. Викладення Позивачем обґрунтувань позовних вимог є незрозумілим щодо суті спірних відносин.
Суд зазначає, що відповідно до вимог статі 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства є відповідний спір у сфері публічно-правових відносин.
Всупереч вказаним вимогам в позові не наведено жодних обставин щодо відмови Відповідача здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення Позивача та на їх підтвердження не надано жодних доказів.
Крім того, згідно з ч.ч.1, 5 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як зазначено представником Позивача, Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 31.10.2019 року по 22.11.2022 року.
Таким чином, датою виникнення спірних правовідносин є 22.11.2022 року.
З даним позовом Позивач звернувся до суду 12.06.2025, тобто з пропуском встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.
Разом із позовною заявою представником Позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив що Відповідно ст. 233 Кодексу законів про працю, “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Позивач по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України. Під час службової діяльності безпосередньо брав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України. Крім того, зазначає, що Позивач виконував пріоритетні обов'язки щодо захисту Батьківщини, бойові завдання в таких районах (зонах бойових дій), де не має можливості регулярно виходити на зв'язок, оформлювати документи, виконувати процесуальні дії та контролювати рух справи, у зв'язку з чим не мав змоги оскаржувати протиправні дії військової частини
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, що Позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 31 жовтня 2019 року по 22 листопада 2022 року, в подальшому зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 .
Отже, 22.11.2022 року Позивача виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, а доводи Позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду є алогічними необґрунтованими, так як вони не завадили Позивачу звернутися з даним позовом в даний час, в зв'язку з чим підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, отже у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду належить відмовити.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Разом з тим, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку звернення до суду.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід залишити без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
- уточненого позову, в якому, окрім іншого, зазначити обставини щодо наявності невирішеного спору між сторонами у сфері публічно-правових відносин;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших поважних підстав для такого поновлення та наданням відповідних підтверджуючих доказів.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя М.Ф. Нагірняк