18 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/21021/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 13 липня 2019 року по 18 березня 2020 року з урахуванням норм абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 13 липня 2019 року по 18 березня 2020 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем безпідставно не проіндексовано грошове забезпечення позивача упродовж періоду служби з 13 липня 2019 року по 18 березня 2020 року відповідно до положень Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII) та абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зазначає, що підвищення грошового забезпечення відбулось з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, тому починаючи з 01 березня 2018 року індексація грошового забезпечення розраховується виходячи з місяця підвищення доходів - "березень 2018 року". Покликаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21 та від 06 липня 2023 року у справі № 240/23550/21 щодо застосування положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, позивач наполягає на порушенні відповідачем вказаних норм Порядку № 1078 ненарахуванням індексації грошового забезпечення з розрахунку різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу у березні 2018 року.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву з покликанням на норми Закону № 1282-XII та положення Порядку № 1078 зауважує на безпідставному посиланні позивача на практику Верховного Суду, адже у своїх доводах позивач жодним чином не врахував підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року саме за рахунок постійної складової - надбавки за особливості проходження служби, що, як наслідок, і перевищила суму індексації грошового забезпечення позивача. Наполягає на дискреційних повноваженнях відповідача щодо нарахування індексації. Також стверджує про пропущення позивачем встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) місячного строку звернення до суду із заявленими у позові вимогами. Враховуючи, що позивача було виключено зі списків особового складу 18 березня 2020 року і в цей же день вручено наказ про звільнення та грошовий атестат, в якому вказані всі види виплат при звільненні, початок відліку місячного строку, на переконання відповідача, є саме 2020 рік.
З таких підстав просить суд відмовити у позові.
У відповіді на відзив позивач надає пояснення щодо отримання відповіді на адвокатський запит після подання позову до суду у відповідь на доводи відповідача у відзиві на позовну заяву щодо надання у встановлений строк відповіді від 16 серпня 2024 року за № 313/9/5785.
Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, вирішуючи спір у цій справі суд виходить з такого.
Не є спірним що упродовж періоду з 13 липня 2019 року по 18 березня 2020 року позивач проходив військову службу у відповідача:
на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 13 липня 2019 року № 152 полковника ОСОБА_1 , військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України, призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 24 червня 2019 року № 348 на посаду начальника командного центру - заступника начальника Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, з 13 липня 2019 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з вибуттям до нового місця служби у місто Київ;
на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 березня 2020 року № 32 полковника ОСОБА_1 , колишнього начальника командного центру - заступника командира Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 січня 2020 року № 30 на посаду заступника Командувача військ з територіальної оборони Управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України, з 18 березня 2020 року виключено зі списків особового складу частини у зв'язку з вибуттям до нового місця служби до Управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 08 листопада 2024 року № 313/9/7720д про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13 липня 2019 року по 18 березня 2020 року позивачу у вересні, листопаді-грудні 2019 року та упродовж січня - березня 2020 року нараховувалась індексація грошового забезпечення.
Надаючи оцінку доводам відповідача та визначаючись у питанні дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленими у позові вимогами, суд враховує, що Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33,34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, індексація грошового забезпечення військовослужбовців є складовою заробітної плати або формою матеріальної компенсації, що забезпечує збереження рівня їхніх доходів.
Визначаючись щодо нормативного регулювання строку звернення до суду у такій категорії адміністративних спорів суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23, за якими положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Отже, під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України, тому довід відповідача щодо застосування строку згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України не приймається судом.
Своєю чергою, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (надалі - Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), тобто до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Виходячи з принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2024 року у справі № 460/25695/23 дійшов висновку, що нові зміни в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Оскільки період заявлених позовних вимог щодо індексації грошового забезпечення з 13 липня 2019 року по 18 березня 2020 року охоплено дією норми частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до 19 липня 2022 року, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати та всіх сум, що належать працівникові при звільненні у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, відсутні підстави вважати пропущеним позивачем строк звернення до суду із позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін по суті спору щодо виплати спірної індексації грошового забезпечення суд, насамперед, зауважує на тому, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають установленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Як встановлено судом, позивачу нараховувалась поточна індексація грошового забезпечення. Водночас, за змістом заявлених вимог, позивач наполягає на тому, що в силу абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 має право на отримання "індексації-різниці" за період з 13 липня 2019 року по 18 березня 2020 року, а тому в аспекті спірної індексації-різниці суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 надавав оцінку нормам абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).
При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Застосовуючи вказаний у справі № 400/3826/2 підхід та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 можна дійти висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 право на отримання суми індексації-різниці виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
З урахуванням викладених підходів Верховним Судом у постановах у від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23, від 06 червня 2024 року у справі № 380/14704/22, зазначено про те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суду належить встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Такі ж висновки зроблено Верховним Судом і у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21 та від 06 липня 2023 року у справі № 240/23550/21, на які покликається позивач у своїх доводах.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.
У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.
Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, й визначаючись щодо права позивача на індексацію грошового забезпечення з 13 липня 2019 року по 18 березня 2020 року, на думку суду визначальним питанням у цьому спорі є те, що абзац перший пункту 5 Постанови № 1078 передбачає виплату індексації-різниці лише у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів).
Як вже йшлося, таке підвищення відбувалось у 2018 році й у період проходження позивачем військової служби з 13 липня 2019 року по 18 березня 2020 року збільшення грошового забезпечення військовослужбовців не відбувалося.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач не має права на індексацію відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078.
Тому, за наведеного правового регулювання за результатом розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що дії відповідача у межах спірних правовідносин відповідають критеріям законності та обґрунтованості відповідно до частини другої статті 2 КАС України, натомість позивачем не доведено підставності заявлених вимог, відтак у позові слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
18.06.25