18 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/8751/25
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 24.02.2025 по 27.03.2025.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області, з якого 23.02.2025 його було звільнено. За період проходження служби позивач отримав право на грошову компенсацію за невикористані відпустки та одноразову грошову допомогу при звільненні, однак при звільненні зі служби відповідачем такі виплати не були здійснені. Вказана сума в розмірі 105030,08 грн була виплачена лише 27.03.2025. У зв'язку з цим позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за 32 дні шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки виплата одноразової грошової допомоги при звільненні була здійснена 27.03.2025 у строки, передбачені пунктом 8 розділу VI Порядку № 260, а повний розрахунок щодо компенсації за невикористані відпустки був проведений 19.03.2025. У відзиві Головне управління Національної поліції в Житомирській області зазначило, що виплати здійснювались у межах бюджетних асигнувань.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 до 23.02.2025 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 21.02.2025 № 125 о/с позивача було звільнено зі служби.
27.03.2025 Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснило виплату грошової компенсації в сумі 105030,08 грн, про що свідчить виписка із банківського рахунку позивача.
Вважаючи, що у зв'язку із затримкою повного розрахунку при звільненні (несвоєчасною виплатою грошової компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги) він має право на отримання середнього заробітку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частини другої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції відповідно до статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" .
У статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, не визначено строк виплати такої допомоги.
У свою чергу, пунктом 8 розділу VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВС України 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) визначено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Порядок № 260 доповнено розділом VI згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260", який набрав чинності з 21.08.2020.
У той же час, цим наказом виключений пункт 23 розділу І Порядку № 260, яким було передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Таким чином, починаючи з 21.08.2020 спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, встановлено порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з якими у відповідача відсутній обов'язок здійснювати виплату такої допомоги в день звільнення поліцейського, тобто відмінні від визначених статтею 116 КЗпП України.
Відповідно, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснювалася позивачу з урахуванням приписів пункту 8 розділу VI Порядку № 260.
Сторони не заперечують, що позивачу виплата одноразової грошової допомоги при звільненні була проведена 27.03.2025, тобто у строки, які передбачені Порядком № 260.
Суд зазначає, що за загальним правилом норми Кодексу законів про працю підлягають субсидіарному застосуванню лише в тих випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано те чи інше питання.
У даному випадку, оскільки виплата одноразової грошової допомоги при звільненні врегульована нормами Порядку № 260, які підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, тому норми статті 116 КЗпП України на спірні правовідносини не розповсюджується.
За таких обставин суд не вбачає порушень в частині виплати 27.03.2025 саме одноразової грошової допомоги при звільненні.
Водночас виплата компенсації за всі дні невикористаних відпусток на рахунок проведена 19.03.2025, що визнається сторонами.
Так, з розрахункового листа за березень 2025 року вбачається, що позивачу нараховано до виплати 175711,69 грн, у тому числі 110557,97 грн вихідної допомоги, 65153,72 грн компенсації за невикористані дні відпусток.
При цьому, ні Порядком № 260, ні іншими нормативними актами не передбачено можливості виплати компенсації за невикористані дні відпусток в інший день, крім дня звільнення.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов'язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, Тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що в силу вищенаведених законодавчих норм, обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку.
Як встановив суд, позивача з 23.02.2025 звільнено зі служби, тоді, як фактичний повний розрахунок щодо виплати компенсації за невикористані відпустки здійснено 19.03.2025.
Отже, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільненні зі служби остаточний розрахунок, то позивач набув право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Визнаючись щодо дати з якої належить відраховувати період затримки остаточного розрахунку при звільнені, суд враховує, що затримка розрахунку позивача при звільнені має бути обчислена з наступного дня після його звільнення, тобто з 24.02.2025.
Відповідно, період затримки остаточного розрахунку охоплюється з 24.02.2025 по 18.03.2025 (переддень проведення несвоєчасного розрахунку) та становить 23 календарних дні.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Визначаючись щодо суми середнього заробітку, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктами 5, 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, за правилами Порядку № 100 у розрахунок середньої заробітної плати для цілей визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки при звільненні включаються виплати, які були нараховані працівникові за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 18.03.2025 № 62308-2025, наданою відповідачем на виконання вимог суду, середньоденний заробіток позивача виходячи з розрахунку за два місяці перед виключенням зі списків особового складу (грудень 2024-січень 2025) становив 1035,67 грн.
Вказане узгоджується з положеннями Порядку № 100.
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в цьому разі складає: 1035,67 грн х 23 = 23820,41 грн.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 24.02.2025 по 27.03.2025 в розмірі 23820,41 грн.
Також суд наголошує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Аналогічна правова позиція зазначена в пунктах 39-41 постанови Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 805/1008/16-а.
Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат їх розподіл судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008, ЄДРПОУ 40108625) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 24.02.2025 по 18.03.2025 в розмірі 23820,41 грн (двадцять три тисячі вісімсот двадцять гривень 41 копійка).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 18 червня 2025 р.
18.06.25