19 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/4120/25
категорія 108070100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №00285320709 від 10 грудня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності вважає протиправним. Зазначає, що з 24 лютого 2022 року виконання Контракту зупинено у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, існування яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зупиняє нарахування пені на весь період дії таких форс-мажорних обставин. Відтак, на думку позивача, нарахування пені, зокрема в період з 23.10.2022 по 06.11.2024, за валютними операціями не повинно було здійснюватися.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 28.03.2025 подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Заперечуючи проти пред'явленого позову відповідач стверджує, що ГУ ДПС отримало повідомлення від Національного банку України про виявлені факти ненадходження в установлені НБУ граничні строки розрахунків або строків, визначених у висновках, грошових коштів чи товарів, станом на 01.11.2022 яке надане АТ «КРЕДОБАНК» до НБУ згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 на виконання статей 12 і 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (повідомлення по зовнішньоекономічному договору від 04.10.2021 №04-10- 2021/1, дата здійснення операції - 23.10.2021).
Проведеною перевіркою суцільним порядком документів: зовнішньоекономічного контракту від 04.10.2021 №04-10-2021/1, банківських документів по валютному рахунку відкритому в АТ КБ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365), встановлено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи, на підставі зовнішньоекономічного контракту №04-10-2021/1 від 04.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" імпортувало у SMART Group Trade, s.r.o. (Словацька республіка) уживаний термічний масляний котел потужністю 4.000000 ккал/год у комплекті із допоміжним обладнанням (а.с.11-12).
У період з 7 листопада 2024 року по 12 листопада 2024 року відповідачем було проведено виїзну документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 24.09.2021 №1/134-21 та від 04.10.2021 №04-10-2021/1 за період діяльності з 24 вересня 2021 року по 06 листопада 2024 року.
Пунктом 2 висновків акту перевірки від 19.11.2024 №23818/06-30-07-07/42637898 за результатами виїзної документальної перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 «Про валюту і валютні операції» при виконанні імпортного контракту №04-10-2021/1 від 04.10.2021, станом на день завершення перевірки товар на суму 14500,00 Євро не надійшов (а.с. 16-22).
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" від 10.12.2024 року №00285320709 про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 520355,70 грн (а.с. 23-24).
Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Отже, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України у відповідній редакції (далі - ПК України).
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За визначенням підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.162. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (пункт 131.1 статті 131 Податкового кодексу України).
Частиною першою статті 3 Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частиною п'ятою статті 11 Закону № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Частиною 6 статті 11 Закону № 2473-VIII визначено що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з ч.9 ст.11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
Згідно з ч.10 ст.11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Статтею 13 Закону № 2473-VIII визначено особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Так, ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII вказано, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Аналіз наведеної норми чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що пеня нараховується на суму коштів недоотриманих експортером на власний рахунок у встановлені строки.
Відповідно до вимог ч.3 ст.13 Закону № 2473-VIII за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Згідно пункту 21 ч. ІІ Постанови НБУ від 2 січня 2019 року №5 «Про затвердження положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Вказана норма також кореспондується з нормами Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 5 від 02 січня 2019 року.
Зокрема пунктом 21 розділу ІІ встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно до ч.7 ст.13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
В свою чергу аналіз норм, що встановлені ч.7 ст.13 Закону України "Про валюту та валютні операції" свідчить про те, що у разі наявності відкритого судового провадження за позовом імпортера резидента до нерезидента, незважаючи на наявність порушення граничного строку сплати, нарахування пені зупиняється.
По суті спірних правовідносин судом встановлено, що між двома контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" та SMART Group Trade, s.r.o. (Словацька республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №04-10-2021/1 від 04.10.2021 щодо придбання уживаного термічного масляного котла потужністю 4.000000 ккал/год у комплекті із допоміжним обладнанням (а.с.11-12).
Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, позивач 23.10.2021 на виконання умов вищевказаного контракту здійснив на користь контрагента SMART Group Trade, s.r.o. (Словацька республіка) передплату в сумі 17500 євро.
Водночас зі змісту долучених доказів встановлено, за результатами взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 01.12.2021 складено акт №6, який свідчить про зарахування 14500 євро в рахунок виконання грошового зобов'язання за контрактом №04-10-2021/1 від 04.10.2021.
У зв'язку з цим, згідно з зазначеними вище нормами граничний строк надходження товару - 22 жовтня 2022 року. Станом на момент перевірки товар імпортовано (поставлено) не було, а валютні кошти в сумі 14500 євро на рахунок покупця не повернуто.
Вказане свідчить про встановлений контролюючим органом факт порушення граничних строків розрахунків у період з 23.10.2022 року по час проведення перевірки - 06.11.2024.
Слід звернути увагу, що факт порушення граничних строків розрахунків Товариство з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" не заперечує.
Натомість обґрунтовуючи підстави скасування нарахованої пені за таке прострочення вказує, що нарахування пені, зокрема в період з 23.10.2022 по 06.11.2024, за валютними операціями не повинно було здійснюватися, оскільки виконання контракту зупинено у зв'язку з виникненням 24.02.2022 форс-мажорних обставин.
Вказано також, що п. 8.1 Контракту визначає, що «Форс-мажор» включає в себе, без обмежень, стихійні лиха, дії ворожих держав, пожежу, повінь, вибух, саботаж, катастрофи, страйки та інші виробничі, цивільні або публічні конфлікти, безпорядки або акти непокори, накази, акти або обмеження зі сторони державних органів або установ, цивільних або військових. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за контрактом, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.
Також, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою у пункті 14 введено мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та Уряду, окремих дозволів НБУ).
Позивач зауважує, що запроваджені обмеження НБУ, введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації завадили своєчасно виконати грошові зобов'язання за контрактом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" стверджує, що у ході переговорів із компанією SMART Group Trade, s.r.o. (Словацька республіка) було досягнуто домовленості, що вона не ініціюватиме розірвання договору, а відтак не позбавлятиме позивача частково сплачених коштів за обладнання. Проте врегулювати це питання та наслідки форс-мажору шляхом підписання додаткової угоди компанія відмовилася, залишивши за собою право в будь-який момент застосувати положення п. 8.3 Контракту.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що жодних об'єктивних доказів на підтвердження наявності домовленостей між контрагентами перевіряючим та суду надано не було.
Також твердження про неможливість ввезення товару на територію України через обмеження перетину кордону особам чоловічої статі віком від 18 до 60 років визнається судом необґрунтованою підставою не виконання умов договору. Підприємство не позбавлено можливостей, укладання додаткових договорів про транспортування придбаного обладнання на територію України з іншими спеціалізованими перевізниками.
Згідно з підпунктом 2 пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 (далі - Інструкція № 7), Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків з дати:
здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Згідно з підпунктом 5 пункту 12 Інструкції № 7 зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов'язань за договором відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів.
Отже, вказана Інструкція передбачає можливість коригування вартості імпортної операції, у тому числі її повного зменшення до нуля у разі повернення нерезидентом усієї суми передоплати. Проте колегія суддів наголошує, що припинення валютного нагляду через зменшення суми операції до нуля саме по собі не звільняє резидента від відповідальності за порушення строків, визначених законодавством для завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.
При цьому слід зазначити, що порушення граничних строків розрахунків відбувається саме в момент їх прострочення, а наступне повернення коштів нерезидентом, навіть у повному обсязі, не усуває юридичного факту порушення, яке вже мало місце.
Інше тлумачення норм валютного законодавства створювало б передумови для зловживання правом, дозволяючи резидентам уникати відповідальності шляхом повернення коштів після прострочення граничних строків розрахунків, що не відповідає меті та завданням законодавства щодо валютного контролю.
Щодо підстав для звільнення від відповідальності у зв'язку з випадком надзвичайних та невідворотних обставин (форс-мажору)
Частина шоста статті 13 Закону № 2473-VIII визначає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Аналіз наведених норм чинного законодавства та обставин наявних правовідносин через призму ситуації, що виникла в Україні у зв'язку з вторгненням російської федерації, дозволяє суду зробити висновок, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Аналогічний висновок неодноразово висловлював Верховний Суд у своїй рішеннях, зокрема у постанові від 14 травня 2025 року по справі №60/28139/23.
Слід також звернути увагу, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24 у розвиток правової позиції, сформульованої Верховним Судом у подібних правовідносинах, зазначила, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
Зі змісту долучених доказів та наданих сторонами пояснень встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" з метою отримання сертифікату підтвердження форс-мажорних обставин, до уповноваженої організації країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) не зверталось.
Водночас в обґрунтування факту засвідчення форс-мажорних обставин позивач зазначає, що 26 грудня 2024 року Торгово-промислова палата України на її офіційному веб-сайті оприлюднила наступну інформацію:
«Торгово-промислова палата України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).
З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (за змістом зразка вказаним нижче). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.
Даний лист, особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом».
На думку позивача, з 24 лютого 2022 року виконання контракту зупинено у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, існування яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зупиняє нарахування пені на весь період дії таких форс-мажорних обставин.
Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки сам факт спрощення процедури отримання відповідного сертифікату та наявність права у всіх суб'єктів господарювання роздрукувати його з офіційного сайту, свідчить про те, що такий документ може бути використаний як доказ у договірних відносинах, а не у відносинах суб'єкта господарювання та суб'єкта владних повноважень щодо виконання обов'язків, визначених Законами України.
Можливість застосування листа Торгово-промислової палати у всіх публічно-правових правовідносинах всіма суб'єктами господарювання, та сприйняття його як беззаперечний доказ наявності форс-мажорних обставин, ставить під сумнів існування правової держави в Україні.
Відтак, наявність такого сертифікату не є доказом того, що вказані обставини були об'єктивно непереборними саме щодо виконання конкретного зобов'язання позивача.
Суд також звертає увагу, що позивач та його контрагент мав можливість розглянути альтернативні шляхи та способи доставки, або ж, у разі неможливості цього, вживати заходів щодо зміни умов договору чи його розірвання з поверненням попередньо перерахованих коштів.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів (листування тощо) того, що позивач або його контрагент-нерезидент намагалися вирішити ситуацію шляхом узгодження іншого способу доставки або вели переговори щодо зміни умов договору чи його розірвання. Також не підтверджено, що введення воєнного стану могло об'єктивно вплинути на можливість здійснення повернення коштів контрагентом-нерезидентом у встановлений граничний строк, оскільки операція залежить виключно від волевиявлення контрагента і здійснюється відповідними фінансовими установами країни розташування, а тому вплив зазначених позивачем обставин визнається судом сумнівним.
З огляду на наведене, позивачем не доведено безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та об'єктивною неможливістю виконати зобов'язання, яке полягало у поверненні контрагентом-нерезидентом попередньо сплачених коштів.
Відтак, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00285320709 від 10 грудня 2024 року, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, з урахуванням того, що відповідачем спростовано доводи позовної заяви та доведено правомірність своїх дій під час винесення податкового повідомлення-рішення, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МВФ Трейд" (пров. 1-й Іподромний, 15, корпус А,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10001, ЄДРПОУ 42637898) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,100030, ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
19.06.25