19 червня 2025 рокуСправа №160/14517/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. за участі секретаря судового засідання - Ткач Д.М., за участі: представника позивача - Ямпольського І.М., представника відповідача - Горячева В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
20.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів», в якій позивач просить суд:
-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 803619,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 803619,19 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Витребувано у Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, серед іншого, докази того, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за їх зверненнями чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.
Від Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» витребувано, серед іншого, докази створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році; розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в 2024 році помісячно (згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Держкомстату від 28.09.2005 №286); копії всіх штатних розписів за 2024 рік; інформацію про кількість вакансій для осіб з інвалідністю у 2024 році; копії всіх звітів за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2024 рік з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості; у випадку працевлаштування осіб з інвалідністю - належним чином завірені накази на їх призначення та належним чином завірені копії трудових книжок таких осіб.
Також, суд витребував у Дніпропетровського обласного центру зайнятості письмові пояснення про те, чи подавались Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (ідентифікаційний код: 00374048) до Дніпропетровського обласного центру зайнятості чи іншого центру зайнятості звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2024 рік, а також інформацію про випадки відмови Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» у працевлаштуванні особи з інвалідністю за її зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.
02 червня 2025 року від Дніпропетровського обласного центру зайнятості надійшли витребувані судом документи, а саме письмові пояснення, про те, що відповідачем протягом 2024 року необгрунтованих відмов в працевлаштувані осіб з інвалідністю на даному підприємстві не було, також на підтвердження своїх поясненнь, було долученно наступні документи: звіт від 26.01.2024 на 20 арк.; звіт від 22.02.2024 на 21 арк.; звіт від 27.03.2024 на 21 арк.; звіт від 25.04.2024 на 21 арк.; звіт від 23.05.2024 на 21 арк.; звіт від 25.06.2024 на 21 арк.; звіт від 25.07.2024 на 22 арк.; звіт від 22.08.2024 на 21 арк.; звіт від 24.09.2024 на 5 арк.; звіт від 23.10.2024 на 37 арк.; звіт від 25.11.2024 на 21 арк.; звіт від 23.12.2024 на 21 аркушах.
15 травня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» створено необхідну кількість робочих місць для осіб з інвалідністю у 2024 році, на підтвердження чого до Дніпропетровського обласного центру зайнятості щомісячно направлялися звіти про попит на робочу силу. Вказує, що у 2024 році центром зайнятості було направлено на підприємство відповідача двоє осіб з інвалідністю, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте, дані особи відмовилися від працевлаштування на підприємстві, не з вини відповідача. Також, відповідач зазначив, що у 2024 році ним було працевлаштовано двоє осіб з інвалідністю, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Крім того, відповідачем надано докази на підтвердження створення та атестації 30 (тридцяти) робочих місць для осіб з інвалідністю, тобто, у кількості більшій, ніж визначено законом. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
16 червня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він не погоджується з викладеними обставинами у відзиві, просить суд задовольнити позовні вимоги з тих підстав, що відповідач вжив не всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів», ідентифікаційний код: 00374048, перебуває на обліку за місцем реєстрації у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік склала 314 осіб.
Фонд оплати праці штатних працівників за 2024 рік - 84112142,37 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника - 267873,06 грн.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 803619,19 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.
Доказом надіслання відповідачу розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій у розмірі 803619,19 грн є долучена до матеріалів справи квитанція від 04 березня 2025 року, яка містить інформацію про дату і час надсилання розрахунків.
Відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідності, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Отже, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права щодо відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Так, згідно зі ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1, 3 ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» вбачається, що обов'язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб'єктів господарювання, так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.
Обов'язок суб'єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та наданні інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої ст.87 Закону України «Про державну службу»). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої ст.41 Кодексу законів про працю України подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до вивільнення.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України №827 від 12.04.2022 року «Порядок подання форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»» (далі - Порядок №827).
Вказаним Порядком встановлена єдина форма, призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.
Відповідно до п.1.4, 1.5 Порядку №827 Форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Виходячи з викладених норм законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість таких робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі центри зайнятості.
Закон не покладає обов'язку на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників з інвалідністю.
Як встановлено судом, відповідачем подавався звіт за формою №3-ПН протягом 2024 року.
Зокрема, звіт від 26.01.2024 р. на 20 арк.; звіт від 22.02.2024 р. на 21 арк.; звіт від 27.03.2024 р. на 21 арк.; звіт від 25.04.2024 р. на 21 арк.; звіт від 23.05.2024 р. на 21 арк.; звіт від 25.06.2024 р. на 21 арк.; звіт від 25.07.2024 р. на 22 арк.; звіт від 22.08.2024 р. на 21 арк.;звіт від 24.09.2024 р. на 5 арк.; звіт від 23.10.2024 р. на 37 арк.; звіт від 25.11.2024 р. на 21 арк.; звіт від 23.12.2024 р. на 21 аркушах.
Отже, відповідач інформував відповідний центр зайнятості про створені робочі місця для осіб з інвалідністю. З огляду на той факт, що відповідач інформував відповідний центр зайнятості про створені робочі місця для осіб з інвалідністю та наявність попиту на працевлаштування на зазначені робочі місця, у позивача була можливість направлення осіб з інвалідністю для працевлаштування на зазначені робочі місця.
Крім того, в ході розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджеється, що Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» в 2024 році створило та працевлаштувало 2 особи з інвалідністю, що підтверджується наказами про прийом на роботу, відомостями трудових книжок та довідками на підтвердження працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві. Зокрема, було працевлаштовано в 2024 році таких осіб з інвалідністю:
ОСОБА_4 (наказ про прийом №178-к від 05.08.2024», яка є особою з інвалідністю 3 групи; та
ОСОБА_3 (наказ про прийом № 191-к від 20.08.2024) , який є особою з інвалідністю 3 групи.
Відповідно до направлення на працевлаштування № НОМЕР_1 від 06.03.2024 та №04502401010002001 від 17.04.2024 на підприємство відповідача центром зайнятості направлялися особи з інвалідністю для працевлаштування у 2024 році, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак дані особи з особистих мотивів не працевлаштувалися на підприємстві відповідача, про що свідчать відповіді про прийняте рішення щодо працевлаштування.
Також, ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» самостійно вишукувало потенційних фахівців та заявляло про наявні вакансії, що підтверджуєтсья копіями оголошень в друкованих засобах масової інформаці.
Відтак, відповідачем у 2024 році здійснено усіх залежних від нього заходів по працевлаштуванню інвалідів на створені ним вакантні робочі місця, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 160/4443/19.
За ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання за порушення ними здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
За таких обставин відсутні підстави для застосування відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 19.06.2025.
Суддя А.О. Сластьон