19 червня 2025 рокуСправа №160/11894/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.04.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 роки відповідно;
- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18) за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 роки та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн, яка передбачена абзацом сьомий пункту 1-1 Постанови КМУ № 168 за період з 01.06.2023 року по 24.08.2023 року;
- зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, яка передбачена абзацом сьомий пункту 1-1 Постанови КМУ № 168 за період з 01.06.2023 року по 24.08.2023 року з розрахунку 20 100 гривень 00 копійок щомісячно;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача, що полягає у не нарахуванні та не виплаті в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 із застосуванням щомісячної індексації - різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 4463 гривні 15 копійок щомісяця, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 із застосуванням щомісячної індексації - різниці (щомісячну фіксовану індексацію) в розмірі 4463 гривні 15 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
09.05.2025 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. Постановою Верховного суду України №200/3757/20-а від 11.02.2021 викладено правову позицію, що згідно з Постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. На підставі зазначеного, згідно з Постановою КМУ № 704 ( в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. З огляду на викладене, Військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12.05.2025 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив проти позову, у якій позивач посилається на безпідставність заперечень відповідача, що порушують його право на отримання належного грошового забезпечення та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами ч.ч. 6, 9 ст. 80 КАС України унормовано, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Частинами 8, 9 ст. 79 КАС України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
В даній адміністративній справі ОСОБА_1 вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 порушене його право на належне грошове забезпечення, зокрема обрахунок останнього виходячи не з прожиткового мінімуму за поточний рік, без врахування індексації грошового забезпечення, а також припинення його виплати внаслідок виведення позивача у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , проте матеріалами справи вищевикладені твердження позивача не підтверджуються.
Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення справи, суд вважає необхідним витребувати від Військової частини НОМЕР_1 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022 - 2023 роки з відображенням його складових та накази по особовому складу, згідно яких ОСОБА_1 виведено у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись ст. ст. 9, 77, 79, 80, 241, 248, 256, 370 України, суд, -
Витребувати від Військової частини НОМЕР_1 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022 - 2023 роки з відображенням його складових та накази по особовому складу, згідно яких ОСОБА_1 виведено у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .
З метою надання часу для надання доказів зупинити провадження у справі.
Суд зазначає, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до ст. 370 КАС України,судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Ухвала набуває законної сили у відповідності до положеньст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені ст.294,295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук