18 червня 2025 року Справа № 160/16545/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі судового засідання Калалб Т.В.
за участі:
представника заявника Михайленка Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/16545/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
09.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/16545/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:
- скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у адміністративній справі № 160/16545/23, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено;
- ухвалити в адміністративній справі №4 160/16545/23 нове рішення, яким задовільнити позовну заяву ОСОБА_1 , визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не скерування рапорту ОСОБА_1 від 14.10.2022 щодо звільнення з військової служби за п. п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на момент подачі рапорту) до військової частини НОМЕР_2 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скерувати рапорт ОСОБА_1 від 14.10.2022 щодо звільнення з військової служби за п. п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на момент подачі рапорту)до військової частини НОМЕР_2 .
В обґрунтування заяви позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 14.10.2022 написав рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років. Вказаний рапорт направлений по пошті командиру військової частини НОМЕР_2 через командира в/ч НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно інформації останнього, рапорт отриманий в військовій частині НОМЕР_1 24.10.2022. Пройшло понад 1 місяця і рапорт безпідставно не розглянутий. Вважаючи те, що рапорт надійшов до військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), було зроблено висновок, що він направлений за належністю до військової частини НОМЕР_2 .
Рішенням від 13.10.2023 відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Приймаючи таке рішення, суд зазначив, що 28.10.2022 року Військова частина НОМЕР_1 направила рапорт позивача про звільнення на адресу Військової частини НОМЕР_2 , що свідчить про відсутність ознак бездіяльності відповідача щодо не скерування рапорту ОСОБА_1 від 14.10.2022 про звільнення з військової служби.
На момент прийняття рішення 13.10.2023 у адміністративній справі № 160/16545/23 існували істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 і його представнику, а саме, під час розгляду іншої справи в суді було отримано докази наявності бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення рапорту до військової частини НОМЕР_2 . На виконання ухвал суду від 08.11.2024 та 03.12.2024 у справі № 160/27556/23 надійшли відповіді від військової частини НОМЕР_1 (зареєстроване в електронному суді 09.12.2024), в якій зазначено, що документи (інформація), які підтверджують факт відправлення військовою частиною НОМЕР_1 та отримання військовою частиною НОМЕР_2 супровідного листа № 1314/2/56/92/2917 від 28.10.2022 у військовій частині відсутні. Згідно відповіді військової частини НОМЕР_4 (зареєстроване в електронному суді 19.12.2024) вона є вузлом фельдєгерсько-поштового зв'язку частин та установ Міністерства оборони України та відправлення з військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2022 за № 1314/2/56/92/2917 від 28.10.2022 адресоване до військової частини не отримувала.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 р. зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 р. відкрито провадження за заявою та призначено заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання пояснень, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
11.06.2025 р. від відповідача надійшли пояснення на заяву, в яких відповідач проти задоволення заяви заперечував, просив в задоволенні заяви відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Рапорт позивача засобами поштового зв'язку був направлений до командира військової частини НОМЕР_3 з проханням направити його до військової частини НОМЕР_1 . Рапорт 24.10.2022 року був отриманий військовою частини НОМЕР_1 . Під час розгляду справи судом було встановлено, що військова частина НОМЕР_1 листом від 28.10.2022 року №1314/2/56/92/2917 рапорт позивача про звільнення з військової служби направила на адресу військової частини НОМЕР_2 .
Позивач подав свій рапорт від 14.10.2022 року у невстановлений спосіб. У листі військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 року №1314/2/56/100/5216 у відповідь на адвокатський запит представника позивача роз'яснено спосіб розгляду його питання шляхом звернення по команді до безпосереднього командира. У даній справі стосовно вимоги скерування рапорта позивача від 14.10.2022 року до військової частини НОМЕР_2 відсутній визначений законодавством спосіб скерування. Позивач має право звернутися за підпорядкованістю до військової частини НОМЕР_5 з рапортом з актуальною датою, додавши до нього завірені згідно з вимогами чинного законодавства документами.
Крім того, позивач з 21.09.2022 року самовільно, без законних на те підстав, залишив місце служби. Станом на теперішній час позивач до військової частини НОМЕР_5 не повернувся. Місце його перебування командуванню частини не відоме. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.09.2022 № 274, сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , як такого, що скоїв дезертирство, з 30 вересня 2022 року.
Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив заяву задовольнити, рішення суду переглянути за нововиявленими обставинами та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування заявлених вимог навів доводи, аналогічні викладеним у заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, суд встановив такі обставини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 129 від 10.05.2022 сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командиром військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.05.2022 за № 141 ( АДРЕСА_1 ), призначено на посаду головного сержанта 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_6 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , ВОС-100915А, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 . 3 10.05.2022 зараховано до списків особового складу.
ОСОБА_1 написав на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 рапорт від 14.10.2022 р. про звільнення з військової служби через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.
До вказаного рапорту позивачем складено супровідний лист про направлення рапорту командиру військової частини НОМЕР_2 через командира в/ч НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа командира військової частини НОМЕР_7 зазначений рапорт було направлено до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв'язку з відсутністю можливості передати в доступний для зазначеної військової частини інший спосіб 20.10.2022 року за вх.№7816/вз, яке було отримано ними 24.10.2022 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 року у справі № 160/19839/22 позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14.10.2022 року про звільнення з військової служби через сімейні обставини за п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.10.2022 року та повідомити про результати його розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 року у справі № 160/19839/22 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року в адміністративній справі № 160/19839/22 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків:
«…Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що позивач має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених пунктом «в» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подавши відповідний рапорт командиру військової частини, в якій проходить службу.
Разом з цим матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 з відповідним рапортом до командира Військової частини НОМЕР_2 , більш того, самим позивачем не заперечується така обставина. Також матеріали справи не містять доказів отримання командиром ВЧ НОМЕР_2 рапорту ОСОБА_1 від 14.10.2022 від оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відтак, на момент розгляду даної справи суд апеляційної справи не встановив протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення зі служби.»
11.07.2023 ОСОБА_1 подано позовну заяву про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не скерування рапорту ОСОБА_1 від 14.10.2022 щодо звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до військової частини НОМЕР_2 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 скерувати рапорт ОСОБА_1 від 14.10.2022 щодо звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до військової частини НОМЕР_2 (адміністративна справа № 160/16545/23).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Рішення мотивоване наступним:
«Предметом спору у цій справі є протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не скерування рапорту ОСОБА_1 від 14.10.2022 щодо звільнення з військової служби за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» до Військової частини НОМЕР_2 .
Водночас, у заяві ОСОБА_1 про заміну відповідача, підстав та предмету позову позивач аргументував свої доводи тим, що листом ВЧ НОМЕР_1 № 1314/2/56/100/6306 від 27.06.2023 року адвоката позивача повідомлено, що рапорт на звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 було направлено 28.10.2022 за № 1314/2/56/92/2917. Копії листів ВЧ НОМЕР_1 : № 1314/2/56/100/6306 від 27.06.2023 та № 1314/2/56/92/2917 від 28.10.2023 долучено до матеріалів справи.
Отже, 28.10.2022 року Військова частина НОМЕР_1 направила рапорт позивача про звільнення на адресу Військової частини НОМЕР_2 , що свідчить про відсутність ознак бездіяльності відповідача щодо не скерування рапорту ОСОБА_1 від 14.10.2022 про звільнення з військової служби.»
ОСОБА_1 подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду його рапорту (адміністративна справа № 160/27556/23).
На виконання ухвал суду від 08.11.2024 та 03.12.2024 у справі № 160/27556/23 надійшли відповіді від військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_4 .
Таким чином, при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №160/16545/23 судом встановлено наступне.
Як вже зазначалося, ОСОБА_1 написав на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 рапорт від 14.10.2022 р. про звільнення з військової служби через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.
До вказаного рапорту позивачем складено супровідний лист про направлення рапорту командиру військової частини НОМЕР_2 через командира в/ч НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа командира військової частини НОМЕР_7 зазначений рапорт було направлено до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв'язку з відсутністю можливості передати в доступний для зазначеної військової частини інший спосіб 20.10.2022 року за вх.№7816/вз, яке було отримано ними 24.10.2022 року.
В подальшому, на адвокатський запит представника ОСОБА_1 адвоката Михайленка Д.П. про надання інформації щодо скерування рапорту до військової частини НОМЕР_2 від 15.05.2023 р. військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 24.05.2023 р. №1314/2/56/100/5216 та зазначено наступне.
Для вирішення питання щодо звільнення із військової служби військовослужбовцю ОСОБА_1 необхідно звернутись до командування Військової частини НОМЕР_2 у порядку, який зазначено у пунктах 2, а саме: «2. Звільнення військовослужбовця із військової служби відбувається на підставі письмового рапорту, поданого по команді безпосередньому командиру. Рапорт військовослужбовцем пишеться особисто в довільній формі та здається у відділення особового складу та стройової військової частини для реєстрації. До рапорту необхідно додати нотаріально завірені копії документів та відповідних довідок, тощо.». Також у вказаній відповіді військової частини НОМЕР_1 вказано, що стосовно інших зазначених питань, ця військова частина не є розпорядником запитуваної інформації та здійснення відповідних дій.
Тобто, в листі військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 р. №1314/2/56/100/5216 не міститься інформації щодо направлення рапорту ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та не долучено відповідних доказів.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 р. №1314/2/56/100/6306 повідомлено представника ОСОБА_1 адвоката Михайленка Д.П. про те, що рапорт позивача про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_2 було направлено 28.10.2022 р. за №1314/2/56/92/2917.
До листа додано супровідний лист військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2022 р. за №1314/2/56/92/2917.
На виконання ухвал суду від 08.11.2024 та 03.12.2024 у справі № 160/27556/23 надійшли наступні відповіді від військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_4 .
В листі військової частини НОМЕР_4 від 03.12.2024 р. №786 зазначено, що військова частина НОМЕР_4 є вузлом фельд'єгерсько-поштового зв'язку частин та установ Міністерства оборони України та відправлення з військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2022 за №1314/2/56/92/2917 від 28.10.2022, адресованого військовій частині НОМЕР_2 не отримувала.
В поясненнях військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2024 р. у справі №160/27556/23 зазначено:
«Пошук в системі електронного документообігу (СЕДО) супровідного листа № 1314/2/56/92/2917 від 28.10.2022 та документів стосовно переведення (рапорту) ОСОБА_1 результатів не дав.
Документи (інформація), які підтверджують факт відправлення військовою частиною НОМЕР_1 та отримання військовою частиною НОМЕР_2 супровідного листа № 1314/2/56/92/2917 від 28.10.2022 у військовій частині НОМЕР_1 відсутні.»
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обв'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до ч. 3 цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п. 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно до абзацу 2 п.12 Положення №1153/2008 передбачено, що право видавати накази по особовому складу надається, зокрема, командирам військових частин.
Відповідно до п. 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно до п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Предметом спору в дані справі є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Листом військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 р. №1314/2/56/100/6306 повідомлено представника ОСОБА_1 адвоката Михайленка Д.П. про те, що рапорт позивача про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_2 було направлено 28.10.2022 р. за №1314/2/56/92/2917.
До листа додано супровідний лист військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2022 р. за №1314/2/56/92/2917.
На виконання ухвал суду від 08.11.2024 та 03.12.2024 у справі № 160/27556/23 надійшли наступні відповіді від військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_4 .
В листі військової частини НОМЕР_4 від 03.12.2024 р. №786 зазначено, що військова частина НОМЕР_4 є вузлом фельд'єгерсько-поштового зв'язку частин та установ Міністерства оборони України та відправлення з військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2022 за №1314/2/56/92/2917 від 28.10.2022, адресованого військовій частині НОМЕР_2 не отримувала.
В поясненнях військової частини НОМЕР_1 зазначено:
«Пошук в системі електронного документообігу (СЕДО) супровідного листа № 1314/2/56/92/2917 від 28.10.2022 та документів стосовно переведення (рапорту) ОСОБА_1 результатів не дав.
Документи (інформація), які підтверджують факт відправлення військовою частиною НОМЕР_1 та отримання військовою частиною НОМЕР_2 супровідного листа № 1314/2/56/92/2917 від 28.10.2022 у військовій частині НОМЕР_1 відсутні.»
Таким чином, листом військової частини НОМЕР_4 від 03.12.2024 р. №786 та поясненнями військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2024 р. у справі №160/27556/23 спростовано інформацію, наведену в листі військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 р. №1314/2/56/100/6306 та супровідному листі військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2022 р. за №1314/2/56/92/2917.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В межах даної справи відповідачем не доведено, що ним здійснено направлення рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Доводи відповідача стосовно самовільного залишення позивачем військової частини не приймаються судом до уваги. Вказані обставини не стосуються предмету спору в даній справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 245, 255, 361, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року у справі №160/16545/23 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не скерування рапорту ОСОБА_1 від 14.10.2022 р. щодо звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до військової частини НОМЕР_2 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скерувати рапорт ОСОБА_1 від 14.10.2022 р. щодо звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до військової частини НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено у повному обсязі 19.06.2025 р.
Суддя О.С. Рябчук