13 червня 2025 рокуСправа №160/881/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1) та Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 2), в якій просить:
• визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 в частині ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 02.08.2021 року та ненадання витребуваної інформації та зобов'язати відповідача 1 надати відповідь на заяву від 02.08.2021 року та вжити заходів, щодо поставлених в зверненні питань;
• визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції в особі його структурного підрозділу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області;
• стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 67 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він неодноразово, а саме 11.07.2021, 12.07.2021 та 16.07.2021, звертався на спецлінію «102» з повідомленнями про вчинення домашнього насильства. На думку позивача, відповідачі не виконали покладених на них службових обов'язків, не вжили заходів щодо запобігання та протидії домашньому насильству. Крім того, 02.08.2021 року позивач звернувся до начальника ГУНП із заявою про оскарження бездіяльності поліції , на яку, як він стверджує, відповіді не отримав. Зазначена бездіяльність, на думку позивача, завдала йому моральної шкоди.
Відповідач 1 у наданому відзиві проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, зазначивши, що на всі повідомлення позивача на лінію «102» було здійснено реагування у встановленому порядку. Щодо заяви від 02.08.2021 року, вказує, що відповіді позивачу були надані листами від 01.09.2021 року № 43/М-3469 та від 24.09.2021 року № 43/М-3469 у строки, встановлені законодавством. Таким чином, відповідач 1 вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а тому підстави для задоволення позову, в тому числі в частині стягнення моральної шкоди, відсутні.
Відповідач 2 у своєму відзиві також просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що він є неналежним відповідачем у справі. Зазначає, що є окремою юридичною особою від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Посадова особа, на яку посилається позивач ( ОСОБА_2 ), на момент спірних правовідносин не перебувала у штаті, оскільки була переведена до ГУНП в Дніпропетровській області. Відповідач 2 стверджує, що його співробітники не залучалися до відпрацювання викликів позивача, а відтак позовні вимоги до нього є безпідставними.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач звертався на спецлінію «102» у період з 11.07.2021 по 17.07.2021, що підтверджується довідкою від 09.02.2022 №12/7-1167.
Також встановлено, що заява позивача від 02.08.2021 року надійшла до ГУНП в Дніпропетровській області 06.08.2021 року та була зареєстрована Дніпровським РУП ГУНП 09.08.2021 року.
На вказану заяву Дніпровським РУП ГУНП були надані письмові відповіді: листом від 01.09.2021 року № 43/М-3469 позивача повідомлено про реєстрацію його заяви та ініціювання службового розслідування; листом від 24.09.2021 року № 43/М-3469 позивача повідомлено про результати розгляду його заяви та проведеного службового розслідування, за результатами якого порушень з боку працівників поліції не встановлено.
Вказані відповіді були направлені позивачу засобом поштового зв'язку на адресу, зазначену у заяві.
Щодо доводів позивача про бездіяльність відповідача 1, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Як встановлено судом, заява позивача надійшла до ГУНП в Дніпропетровській області 06.08.2021, а відповіді були надані 01.09.2021 та 24.09.2021. Отже, відповідач 1 надав відповідь на заяву позивача у встановлений законом строк. Доводи позивача про неотримання відповіді спростовуються наданими відповідачем 1 доказами їх направлення. При цьому чинне законодавство не містить обов'язку державних органів надсилати відповіді на звернення громадян рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 02.08.2021 року. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог до відповідача 2, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції в особі його структурного підрозділу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області. Однак, позивач не конкретизує, в чому саме полягає така бездіяльність, які конкретні дії мав вчинити відповідач 2 і не вчинив. Позовні вимоги в цій частині мають абстрактний характер.
Крім того, суд бере до уваги доводи відповідача 2, підтверджені документально, що посадова особа ОСОБА_2 , з якою спілкувався позивач 12.07.2021, на той час не була співробітником Департаменту патрульної поліції. Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що саме співробітники відповідача 2 не виконали покладені на них обов'язки під час реагування на його звернення. З матеріалів справи вбачається, що реагування на виклики позивача здійснювалося силами відділення поліції № 7 Дніпровського РУП ГУНП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено факту протиправної бездіяльності з боку Департаменту патрульної поліції, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Оскільки судом не встановлено протиправної бездіяльності з боку відповідачів, тобто відсутня одна з обов'язкових умов для настання відповідальності за заподіяння моральної шкоди, позовні вимоги про її стягнення є похідними від вимог про визнання бездіяльності протиправною та, у зв'язку з відмовою у задоволенні основних вимог, також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при відмові в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40108866, адреса: вул. Троїцька, 20-А, м. Дніпро, 49001), Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко