19 червня 2025 рокуСправа №160/3737/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), в якій позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначені пенсії від 01.01.2025 ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області врахувати періоди роботи до загального страхового стажу:
- з 01.04.1992 по 30.12.2002, згідно трудової книги НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- з 18.02.1999 по 31.12.2003 до загального трудового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 18.02.1999 по 31.12.2003 ОСОБА_1 ;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії враховуючи зараховані до загального страхового стажу періоди роботи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в грудні 2024 він звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача №045550027889 від 01.01.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії посилаючись на те, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, визначений відповідно з наданими документами пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Так, за результатами доданих до заяви документів, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.04.1992 по 30.12.2002, оскільки в трудовій книжці на печатці, якою завірено запис про звільнення, відсутній код ЄДРПО та відсутні відомості, а саме суми заробітку для нарахування пенсії згідно з індивідуальними відомостями застрахованих осіб; інші документи передбачені пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637) відсутні. Особа зареєстрована ФОП з 18.02.1999 по 28.12.2016, однак документи, передбачені підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) не надані. Також, не зараховано період провадження підприємницької діяльності з 18.02.1999 по 31.12.2003, оскільки відсутня довідка про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України та відсутні відомості, а саме суми заробітку для нарахування пенсії згідно з індивідуальними відомостями застрахованих осіб. Позивач зазначає, що записами у його трудовій книжні підтверджується період його роботи з 01.04.1992 по 30.12.2002, тому він вважає протиправним незарахування вказаних періодів до його страхового стажу. Крім того, позивач вважає протиправним неврахування ГУ ПФУ в Дніпропетровській області періодів провадження підприємницької діяльності з 18.02.1999 по 31.12.2003. Так, позивач вказує, що ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку з 19.02.1999 та був виключений з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності 28.12.2016. Позивач зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку №637 новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Факт здійснення позивачем підприємницької діяльності підтверджується: свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 18.02.1999, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 16 02.1999 №04052442ФОО10819, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.02.1999. Позивач зазначає, що ним були надані необхідні документи для підтвердження його стажу роботи. Тому, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 14.04.2025 залучено в якості співвідповідача по справі №160/3737/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач-2); постановлено здійснювати спочатку розгляд адміністративної справи №160/3737/25.
24.04.2025 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Житомирській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що позивач 27.12.2024 подав до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 01.01.2025 №045550027889 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік. За результатами розгляду документів позивача, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.04.1992 по 30.12.2002, оскільки в трудовій книжці на печатці, якою завірено запис про звільнення, відсутній код ЄДРПО; відсутні відомості, а саме суми заробітку для нарахування пенсії згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб; не зараховано період провадження підприємницької діяльності з 18.02.1999 по 31.12.2003, оскільки відсутня довідка про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України та відсутні відомості, а саме, суми заробітку для нарахування пенсії згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб; не зараховано періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.03.2004 по 31.10.2004, з 01.02.2005 по 30.04.2005, оскільки відсутні суми і сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб; не зараховано періоди провадження підприємницької діяльності з 01.07.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2014 по 28.12.2016, з 28.04.2024 по 30.11.2024, оскільки відсутні суми і сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб. Запис трудової книжки позивача №10 серії НОМЕР_1 від 07.08.1986 про звільнення є неточним, оскільки його завірено печаткою в якій, відсутній код ЄДРПО. персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. Позивач зареєстрований як ФОП з 18.02.1999 по 28.12.2016, однак документи передбачені підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 не надані. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку № 637, пунктом 2-1 Порядку №22- 1, пунктом 3-1 Закону №1058-IV, відсутні. За період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 18.02.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.03.2004 по 31.10.2004, з 01.02.2005 по 30.04.2005, з 01.07.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2014 по 28.12.2016, з 28.04.2024 по 30.11.2024 відсутня інформація про суми і сплату страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб. Крім того, за період підприємницької діяльності з 18.02.1999 по 31.12.2003 позивачем не надано довідку про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України Таким чином, за поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж особи становить 17 років 3 місяці 6 днів, для визначення права згідно з пунктом 3-1 розділу XV Закону №1058-IV становить 19 років 2 місяці 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
12.05.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що позивач 27.12.2024 звернувся до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV. Заяву позивача та додані до неї документи розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Житомирській області та прийнято рішення № 045550027889 від 01.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, підсумок по страховому стажу заявника на момент звернення склав 17 років 3 місяці 6 днів. ГУ ПФУ в Житомирській області за доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.04.1992 по 30.12.2002, оскільки в трудовій книжці на печатці, якою завірено запис про звільнення, відсутній код ЄДРПО та відсутні відомості, а саме, суми заробітку для нарахування пенсії згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку № 637 відсутні. Позивач зареєстрований, як фізична особа підприємець з 18.02.1999 по 28.12.2016, однак документи передбачені підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 особою не надані; не зараховано період провадження підприємницької діяльності з 18.02.1999 по 31.12.2003, оскільки відсутня довідка про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України та відсутні відомості, а саме, суми заробітку для нарахування пенсії згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб; не зараховано періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.03.2004 по 31.10.2004, з 01.02.2005 по 30.04.2005, оскільки відсутні суми і сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб; не зараховано періоди провадження підприємницької діяльності з 01.07.2005 по 30.09.2005, з 01.01.2014 по 28.12.2016, з 28.04.2024 по 30.11.2024, оскільки відсутні суми і сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб. За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Вік заявника на дату прийняття рішення - 63 роки 1 місяць 20 днів: необхідний страховий стаж зазначений пунктом 1 статті 26 Закону №1058-IV становить 28 років. Таким чином, страховий стаж позивача є недостатнім для призначенні пенсії за віком.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.12.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській від 01.01.2025 №045550027889 відповідач-2 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. У рішенні вказано, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону №1058-IV, становить 60 років. Вік заявника - 59 років 11 місяців 21 днів. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону №1058-IV, становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 17 років 3 місяці 6 днів. Стаж для визначення права як приватний підприємець згідно з пунктом 3.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV становить 19 років 2 місяці 7 днів. За доданими до заяви про призначення пенсії за віком документами до страхового стажу не зараховано, зокрема: період роботи з 01.04.1992 по 30.12.2002, оскільки в трудовій книжці на печатці, якою завірено запис про звільнення, відсутній код ЄДРПО та відсутні відомості про суми заробітку для нарахування пенсії згідно з індивідуальними відомостями застрахованих осіб. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні. Особа зареєстрована ФОП з 18.02.1999 по 28.12.2016, однак документи, передбачені підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 особою не надані. Не зараховано період провадження підприємницької діяльності з 18.02.1999 по 31.12.2003, оскільки відсутня довідка про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України та відсутні відомості про суми заробітку для нарахування пенсії згідно з індивідуальними відомостями застрахованих осіб. За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Заявник працює з 28.04.2024. Особа матиме право на пенсійну виплату з 31.12.2029 або при набутті необхідного страхового стажу.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача-2 у призначення йому пенсії за віком, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Щодо незарахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.04.1992 по 30.12.2002, оскільки в трудовій книжці на печатці, якою завірено запис про звільнення, відсутній код ЄДРПО та відсутні відомості про суми заробітку для нарахування пенсії згідно з індивідуальними відомостями застрахованих осіб, суд зазначає таке.
В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 07.08.1986 міститься наступні записи (мовою оригіналу):
Внешнеторговая производственно-коммерческая фирма «ДНЕПРИНЦЕНТР СО., LTD»
№9: 01.04.1992 - принят генеральным директором (приказ №1 от 30.03.1992);
№10: 30.12.2002 - уволен с занимаемой должности по ст. 38 КЗоТ (по собственному желанию) (приказ №02-3с от 30.12.2002).
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), яка діяла під час оформлення частини записів в спірні періоди в трудовій книжці позивача.
Так, пунктом 1.1. Інструкції №162 було передбачено (мовою оригіналу):
«Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
Пунктами 2.1-2.4 Інструкції №162 було визначено (мовою оригіналу):
« 2.1. Заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на языке союзной, автономной республики, автономной области, автономного округа, на территории которых расположено данное предприятие, учреждение, организация, и на официальном языке СССР.
2.2. Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.
В трудовую книжку вносятся: сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий; поощрения за успехи в работе, применяемые трудовым коллективом, а также награждения и поощрения, предусмотренные правилами внутреннего трудового распорядка и уставами о дисциплине; другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.
2.3. Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058-ІV).
З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами. Проте, відповідачем-2 цього зроблено не було.
Щодо посилань відповідача про те, що за період з 01.04.1992 по 30.12.2002 відсутні відомості про суми заробітку для нарахування пенсії згідно з індивідуальними відомостями застрахованих осіб, суд зазначає, що такі відомості почали обліковуватись з 01.01.2004.
Суд звертає увагу, що згідно з долученої до позовної заяви копії розрахунку страхового стажу позивача випливає, що пенсійним органом зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , зокрема, період роботи з 07.02.1991 по 01.04.1992 включно.
Здійснивши співставлення інформації, зазначеної у трудовій книжці та з урахуванням того, що недоліки в оформленні документі не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації права на пенсійне забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.04.1992 (оскільки попередній період роботи зараховано пенсійним органом по 01.04.1992 включно) по 30.12.2002.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 18.02.1999 по 31.12.2003, суд зазначає таке.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №243077, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 18.02.1999.
Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №146016 також підтверджується факт реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця 18.02.1999, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР: 2 224 017 0000 036530.
З листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.12.2024 №84689/6/04-36-24-11-11 випливає, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в Шевченківській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області за основним місцем обліку з 19.02.1999 по 28.12.2016. Рішення про припинення підприємницької діяльності з 28.12.2016, номер прийняття рішення про припинення 22240050006036530, дата державної реєстрації про припинення - 28.12.2016. Надати інформацію щодо сум сплачених податків фізичною особою, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 31.12.2016 немає можливості, оскільки строк зберігання таких документів та інформації, сплив.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 по 30 червня 2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 по 31 грудня 2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з пунктом 4 Порядку №637, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підпунктом 2 пункту 2.1. Порядку №22-1 встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком № 637.
Частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата страхових внесків (єдиного внеску). При цьому, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.
Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем страхових внесків (єдиного внеску) перебування на спрощеній системі оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку за спірний період з 18.02.1999 по 31.12.2003.
З листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.12.2024 №84689/6/04-36-24-11-11 також не вбачається можливості підтвердити сплату позивачем страхових внесків за період з 18.02.1999 по 31.12.2003, оскільки строк зберігання таких документів та інформації сплив.
Представник позивача у позовній заяві, як на підставу зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду підприємницької діяльності позивача з 18.02.1999 по 31.12.2003, посилається на пункт 4 Порядку №637, викладений в такій редакції:
«Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.».
Отже, на переконання позивача, період з 18.02.1999 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до його страхового стажу лише за наявності довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Проте, саме довідка, як доказ перебування на спрощеній системі оподаткування, до суду не надано.
Разом з цим, суд звертає увагу, що редакція пункту 4 Порядку №637, яка передбачала, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, була чинною до 27.09.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1058 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637» внесені зміни, до Порядку №637 та, зокрема, пункт 4 Порядку №637 викладено в іншій редакції (чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі):
«Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.».
Отже, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата страхових внесків (єдиного внеску).
Крім того, суд зазначає, що цим судовим рішенням зараховано до страхового стажу позивача період трудової діяльності з 02.04.1992 по 30.12.2002, який частково перетинається з спірним періодом ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності.
Суд звертає увагу, що подвійного зарахування одних й тих самих періодів трудової діяльності чинним законодавством не передбачено.
Оскільки період по 30.12.2002 зараховано цим судовим рішенням до страхового стажу позивача, враховуючи відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків з 31.12.2002 по 31.12.2003, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.
На підставі частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вказані критерії суд приходить до висновку, що рішення відповідача-2 винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Отже, рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 01.01.2025 №045550027889 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим саме ГУ ПФУ в Житомирській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, є суб'єктом владних повноважень, який має повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання про призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність поданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем-2 поверхнево, неповно та не всебічно, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422,40 грн, що документально підтверджується квитанцією №5270-8291-7568-1307 від 05.02.2025.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1211,20 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області, рішенням якого порушені права позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13559341) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.01.2025 №045550027889 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.04.1992 по 30.12.2002.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар